«У цьому провадженні Руслан активно приймав участь», – сказав він.

Як повідомляв Укрінформ, 17 жовтня Печерський райсуд Києва залишив під вартою керівника відділення Національного антикорупційного бюро у місті Дніпро Руслана Магамедрасулова.

22 липня у СБУ повідомили, що задокументували факти налагодження співпраці з ворогом керівника відділення НАБУ Магамедрасулова та його батька. Слідчі зокрема зафіксували листування батька посадовця НАБУ з представником однієї з агрокомпаній Дагестану щодо продажу технічної коноплі. Як стверджується, відповідну інформацію виявили у телефоні підозрюваного.

Магамедрасулову повідомили про підозру за ст. 111-2 ККУ (пособництво державі-агресору). Йому і його батьку суд обрав запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

22 серпня СБУ оприлюднила матеріали слідства у цій справі, зокрема фрагменти листування батька підозрюваного про продаж технічної коноплі, яке, за версією слідства, велося з представниками республіки РФ Дагестану.

Водночас у ГО «Центр протидії корупції» заявили про можливу фальсифікацію матеріалів слідства. За даними ЦПК, у розмові йдеться не про Дагестан, а про Узбекистан. Організація також вважає, що справа проти Магамедрасулова пов’язана з тим, що він у межах роботи НАБУ задокументував бізнесмена Тимура Міндіча.

10 листопада НАБУ заявило про спецоперацію з викриття корупції у сфері енергетики. За даними слідства, учасники злочинної організації вибудували масштабну схему впливу на стратегічні підприємства державного сектору, зокрема на Енергоатом.

Основним напрямом діяльності злочинної організації було систематичне отримання неправомірної вигоди від контрагентів НАЕК «Енергоатом». Розмір цієї неправомірної вигоди становив від 10% до 15% від вартості контрактів.

Обізнаний співрозмовник у правоохоронних органах поінформував, що працівники антикорупційного бюро провели обшуки в бізнесмена та співвласника студії «Квартал 95» Тимура Міндіча, а також у міністра юстиції Германа Галущенка, який раніше обіймав посаду міністра енергетики.

Мін’юст згодом підтвердив, що за участю Галущенка були проведені слідчі дії в межах кримінального провадження.

Пізніше в бюро зазначили, що підозрюваними у справі є семеро осіб: бізнесмен, якого слідство вважає керівником злочинної організації, ексрадник міністра енергетики, виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки Енергоатому та четверо «працівників» бек-офісу з легалізації коштів. Затримані наразі п’ятеро.

За інформацією проєкту «Схеми», підозри оголошені Тимурові Міндічу (на аудіозаписах оприлюднених розмов фігурує як «Карлсон»), колишньому раднику міністра енергетики Ігорю Миронюку («Рокет»), виконавчому директору з безпеки Енергоатома Дмитру Басову («Тенор»), а також Олександру Цукерману («Шугармен»), Ігорю Фурсенку («Рьошик»), Лесі Устименко та Людмилі Зоріній.

Приморський районний суд Одеси слухає справу старшого лейтенанта Сергія Шалаєва. Його обвинувачують у вбивстві проукраїнського активіста Дем’яна Ганула та самовільному залишенні частини. Слідство вважає, що вбивство замовили в інтересах Росії. Засідання за клопотанням сторони захисту провели у відкритому режимі, хоча на підготовчому суд ухвалив проводити розгляд повністю закрито. На засіданні 23 жовтня прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зачитав обвинувальний акт.

Підготовка до вбивства

Прокуратура вважає, що Сергій Шалаєв у грудні 2024 року спілкувався у Viber з “Клименком”. Чоловік представився співробітником центрального апарату СБУ. Слідчі кажуть, що його особу не встановили. Водночас додають, що він діяв в інтересах російських спецслужб, матеріали щодо нього виділили в окреме провадження. Російські спецслужби нібито планували вбити Ганула, щоб залякати людей і дестабілізувати політичну ситуацію в Україні, а також щоби похитнути автортет української влади. 

“Клименко” запропонував Шалаєву винагороду за вбивство, яке мало стати також і “перевіркою” — пообіцяв влаштувати в СБУ. Обвинувачений погодився вбити за це Ганула. Тож, за даними слідства, не раніше грудня 2024 року та не пізніше 14 березня 2025 “Клименко” надіслав Шалаєву фото Ганула та його автомобіля.

Шалаєв як військовий у лютому мав відпустку. За інструкцією “Клименка” в цей час він зняв дві квартири в Одесі — обидві у ЖК, де жив Ганул. Тринадцятого лютого Шалаєв зустрів жінку. За паролем “Град” вона передала йому пакунок із пістолетом Макарова без номеру та дві гранати РГД-5. Матеріали стосовно цієї жінки також виділили в окреме кримінальне провадження.

Відтак Шалаєв стежив за Ганулом, час від часу змінював місце проживання. Його відпустка закінчувалася в лютому, тож він зателефонував командиру. Повідомив, що більше не бажає служити у 28-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ й переводиться в СБУ. 

Чотирнадцятого березня Сергій Шалаєв приїхав у центр Одеси на проспект Українських Героїв. Там він очікував на Ганула — куратори повідомили, що активіст буде там. Шалаєв побачив автомобіль Ганула, який припаркувався на куті з вулицею Караванського. Підійшов до Дем’яна та двічі вистрілив у нього. Одна з куль потрапила в Ганула, і він побіг до проспекту Українських Героїв. Однак упав біля сходинок магазину. У цей момент Шалаєв підійшов, зняв пістолет із запобіжника та вистрілив Ганулу у голову. Дем’ян загинув на місці.

Шалаєв втік за інструкцією кураторів на місце, де його мала чекати “група евакуації”. Однак там нікого не було. Куратор повідомив йому, що він вбив “не ту особу” й наказав купити новий телефон, стартовий пакет і їхати в квартиру. Ввечері Сергія Шалаєва затримали українські правоохоронці. 

Прокурор зачитав останні рядки обвинувального акту: Шалаєва обвинувачують в умисному вбивстві на замовлення з корисливих мотивів, у самовільному залишенні військової частини і незаконному носінні зброї та боєприпасів.

Провина і докази

Після оголошення обвинувального акту головуюча суддя Лариса Єршова запитала, чи присутні у залі свідки і, як виявилось, двоє з них дійсно були тут. Їх попросили залишити залу. 

Прокурор, який попросив не публікувати його імені з міркувань безпеки, перейшов до вступної промови. 

— Життя дає кожному із нас шанс бути прикладом для наступних поколінь, деяким навіть стати героєм за заслуги перед державою та народом. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Кожен військовий зобов’язаний свято і непорушно дотримуватися Конституції та законів України, поводитися із честю. Під час воєнного стану від військових вимагають бути високо дисциплінованими та мати високу моральну, патріотичну позицію, й обов’язок кожного військового робити світ навколо себе кращим, а людей поряд — щасливішими. Такий шанс отримав Сергій Шалаєв. Таку присягу він дав у 2015 році. Проте він зрадив присязі. Ось така гірка ціна за вчинок однієї людини.

Прокурор додав, що органи досудового розслідування всебічно дослідили обставини злочину, й вину Шалаєва доводять показання свідків, протоколи впізнання за фото й інші матеріали. До того ж, Шалаєв визнав свою провину. Враховуючи це, прокурор запропонував дослідити письмові докази й допитати обвинуваченого.

Зі вступною промовою виступила й Валерія Гайсіна, захисниця Сергія Шалаєва, призначена від Центру безоплатної правової допомоги. 

— Він повністю усвідомлює вину, — почала вона. — Я прошу суд дати оцінку всім обставинам, зокрема особі обвинуваченого. Він був на передовій, втрачав побратимів, але не ухилявся від служби. Але, на жаль, війна не приходить безслідно. Саме цим скористалися. Обвинувачений був під впливом. Його використали як виконавця. Сергій передавав усю відому йому інформацію правоохоронцям. Моїм підзахисним керували оманливі переконання, які навʼязали йому професійні маніпулятори. Це не виправдання, а обставини, які свідчать, що перед вами не холоднокровний вбивця.

Гайсіна просила суддів також врахувати відсутність судимостей і Шалаєва. 

— Його поведінка свідчить про щире каяття, усвідомлення провини та бажання сприяти встановленню справедливості не лише для осіб, не лише для себе, а щодо інших осіб, які досі залишаються в тіні. Мій підзахисний в повному обсязі визнає свою провину, ми не заперечуємо проти дослідження доказів, — завершила адвокатка. 

Суддя розʼяснила сторонам право визнати недоцільним дослідження доказів, проти яких ніхто не заперечує. У такому випадку їх не можна буде оскаржити в апеляції. 

— Сергію Сергійовичу, це передусім стосується вас, — звернулася суддя до Шалаєва. — Якщо ви визнаєте свою вину в повному обсязі, робите це добровільно, якщо суд ухвалює таке рішення, тоді ви не зможете оскаржити обставини з обвинувального акту, а лише міру покарання. Чи згодні ви на такий порядок?

— Згоден, — чітко відповів Шалаєв.

Суддя запитала думку потерпілих. Адвокатка дружини Жанни Вознюк і батька загиблого вважала можливим розглядати цю справу у скороченому порядку. 

Проте батько окремо підтримав рішення прокурора. 

— Розгляд у скороченому порядку — це не обов’язок, а право суду, — додав прокурор, — Тому прошу обмежитися дослідженням письмових доказів та допиту обвинуваченого. Це протоколи обшуків, слідчих дій, слідчі експерименти, відтворення відеозаписів, висновки експертиз.

Адвокатка обвинуваченого не заперечувала, але додала, що не розуміє, навіщо передивлятися всі відео. 

Суд ухвалив дослідити спочатку письмові докази, а потім допитати обвинуваченого. Наступне засідання відбудеться 3 листопада о 14:55.

Минуло понад сто років з моменту закінчення Першої світової війни 11 листопада 1918 року — конфлікту, який розділив людство на два табори та залишив по собі мільйони жертв. Під час Першої світової війни Одеса відігравала важливу стратегічну роль у південному регіоні Російської імперії. Місто стало великим тиловим центром — через порт проходили військові вантажі, продовольство та поранені з фронту. Тут діяли шпиталі, склади, навчальні частини, а також базувалися кораблі Чорноморського флоту. Проте зараз для більшості сучасних людей ця подія здається далекою і забутою — у міських топонімах, старих меморіалах і родинних спогадах.

Журналісти Новини.LIVE запитали одеситів, що вони знають про Першу світову та хто був її учасником?

Реклама

Одеса у Першій світовій

Для Олександра історія Першої світової не є абстракцією. Він добре знає про події, пов’язані з одним із австрійських командирів, який загинув в Одесі. Це спроба нагадати, що за офіційними датами завжди стоять конкретні людські долі. Та повага до минулого, що стало частиною міського ландшафту.

“На кладовищі другому, християнському, на католицькій ділянці могила фельдмаршала фон Бельса. Це австрієць, який загинув, розстріляний ось у цьому будинку, на бульварі, де був палац командувача округом, а донедавна палац моряків. І ось фон Бельс — це була людина, яка командувала групою австрійських військ. Австрійців тоді зустрічали як звільнення від більшовиків, тому що більшовики вже тоді стільки злочинів тут скоїли”, — розповідає Олександр.

Для Юрія війна — це не лише сторінка в історії, а частина особистої родинної пам’яті. Його прадід воював у складі царської армії, і ця історія передавалася з покоління в покоління як символ честі й обов’язку. 

“У мене Першу світову війну пройшов прадід, офіцер царської армії. Отримав звання і мав білий білет. В нього троє дітей залишилося, але він пішов воювати за державу. Тому що такі благородні люди були”, — розповідає Юрій.

 Учасники війни

В’ячеслав дивиться на історію більш системно. Його знання про події Першої світової свідчать, що він не сприймає цю тему поверхово. Він бачить у ній ключ до розуміння сучасних міжнародних процесів, адже саме та війна заклала основи нинішньої політичної карти світу.

“Я знаю, коли вона починалася, чому вона починалася, і що вона назрівала. Це були Британія, Франція, Німеччина, Австрія, Угорщина — майже вся Європа. Також Російська імперія, яка якраз під час війни розпалася. Польща тоді входила до її складу. Італія була учасником. І, здається, Іспанія також”, — зазначає В’ячеслав.

Війн не повинно бути

Не всі одесити добре знають історію Першої світової, але багато хто розмірковує про неї крізь призму сучасних подій. Кристина зізнається, що ніколи не захоплювалася історією, проте війна — навіть у спогадах — викликає в неї біль і страх. Для неї минуле й теперішнє тісно переплетені, і розмови про далекі війни неможливо відділити від нинішньої реальності. Її слова — це радше не історичний аналіз, а емоційна реакція людини, яка щодня бачить наслідки нової війни.

“Я не дуже люблю історію. І краще б світ був без війн — точно так само, як у нас зараз війна. Це теж страшно. І думаю, кілька десятків років тому нічого б не змінилося”, — говорить Кристина.

Дар’я дивиться на тему війни ще більш узагальнено. Для неї не так важливо, коли саме почалася Перша світова, як те, що всі війни — прояв людської жорстокості. Вона говорить спокійно, але твердо, нагадуючи, що навіть через сто років людство продовжує повторювати старі помилки. 

“Взагалі, якщо брати всі війни, які бувають, то війна — це дуже погано. Ми, по-перше, люди, а не якісь там звірі. Але ми набагато жорсткіші, ніж вони. А так не має бути”, — каже Дар’я.

Перша світова війна 

Перша світова війна стала однією з найкривавіших сторінок в історії людства. Вона почалася влітку 1914 року після вбивства австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво і швидко переросла у глобальний конфлікт. У війні брали участь дві великі коаліції — Антанта (Британія, Франція, Російська імперія, згодом США та Італія) і Центральні держави (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія). Мільйони солдатів загинули на полях битв, а цілі міста було зруйновано. Війна змінила карту Європи: розпалися великі імперії, зокрема Російська, Австро-Угорська та Османська. Її наслідки стали передумовою для Другої світової війни — ще страшнішого випробування для людства.

Попри різницю у знаннях і підходах, усі опитані сходяться в одному: війна ніколи не має бути нормою. Для когось це історія з підручника, для когось — родинна легенда, а для когось — емоційна паралель із теперішнім. Але всі розуміють, що навіть через сто років відлуння тієї війни нагадує про крихкість миру.

Раніше ми писали про те, як ставляться Одесити до російськомовних пісень в період українсько-російської війни.  А також про перші умови для завершення війни в Україні.