Connect with us

Суспільство

Mихайло Чернічкін. Хронікер швидкості й сили

Published

on


Камера М. Чернічкіна документувала епоху, у якій спорт був і видовищем, і ідеологією, і формою національної самоідентифікації

У 80 років Михайло Чернічкін залишається не просто ветераном фотожурналістики, а справжньою людиною-архівом українського спорту, культури, політичних подій 1970-х – початку 2000-х. Багато років він пропрацював в Укрінформі.

СПОРТ, СПОРТ, СПОРТ

Його камера фіксувала не просто перемоги чи поразки, вона документувала епоху, у якій спорт був і видовищем, і ідеологією, і формою національної самоідентифікації. Знімкував виступи української збірної команди на Олімпійських іграх у Нагано (Японія), Сіднеї (Австралія), Солт-Лейк-Сіті (США), Афінах (Греція), Турині (Італія), Пекіні (Китай), Ванкувері (Канада) і  Лондоні (Велика Британія). Його світлини друкувалися і досі друкуються у багатьох найвпливовіших виданнях світу. 


Олімпійська чемпіонка 1980 року, 12-разова чемпіонка СРСР Стелла Захарова отримує настанови від свого тренера перед виходом на поміст під час чемпіонат СРСР зі спортивної гімнастики, Київ, 1980 рік.

Українська гандболістка, олімпійська чемпіонка монреальської і московської Олімпіад, бронзовий призер Олімпіади в Сеулі у складі збірної СРСР з гандболу Зінаїда Турчина (в центрі) тримає Кубок європейських чемпіонів під час святкування 8-ї перемоги гандболісток київського  «Спартака» на Республіканську стадіоні у Києві, 1981 рік.
Українська гандболістка, олімпійська чемпіонка монреальської і московської Олімпіад, бронзовий призер Олімпіади в Сеулі у складі збірної СРСР з гандболу Зінаїда Турчина (в центрі) тримає Кубок європейських чемпіонів під час святкування 8-ї перемоги гандболісток київського «Спартака» на Республіканську стадіоні у Києві, 1981 рік.

Українська фехтувальниця на шаблях Ольга Харлан (праворуч) робить переможний укол у фіналі командного турніру під час Олімпіади 2008 року у Пекіні
Українська фехтувальниця на шаблях Ольга Харлан (праворуч) робить переможний укол у фіналі командного турніру під час Олімпіади 2008 року у Пекіні.

Українські фанатки уболівають за збірну команду України перед грою зі збірною Італії на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині 2006 року.
Українські фанатки уболівають за збірну команду України перед грою зі збірною Італії на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині 2006 року.

Гравці регбійного клубу «Авіатор» (Київ) борються за м’яч під час відбіркового матчу з командою із Румунії.
Гравці регбійного клубу «Авіатор» (Київ) борються за м’яч під час відбіркового матчу з командою із Румунії.

Спортивна фотографія — один із найскладніших жанрів. Вона вимагає не лише технічної майстерності, а й інтуїції: вміння передбачити мить, коли рух перетворюється на знак. Чернічкін володіє цим відчуттям бездоганно. Він натискав на кнопку камери в мить максимальної напруги: удар, стрибок, кидок, секунда перед тріумфом або поразкою.

Футболіст «Динамо» (Київ) Олег Блохін (ліворуч) бореться за м’яч із суперником під час футбольного матчу  між командами «Динамо» (Київ) та «Торпедо» (Москва), Київ, 1979 рік.
Футболіст «Динамо» (Київ) Олег Блохін (ліворуч) бореться за м’яч із суперником під час футбольного матчу між командами «Динамо» (Київ) та «Торпедо» (Москва), Київ, 1979 рік.

Велосипедисти проїжджають по трасі на масиві Русанівка під час традиційної весняної велогонки, Київ, 1985 рік.
Велосипедисти проїжджають по трасі на масиві Русанівка під час традиційної весняної велогонки, Київ, 1985 рік.

Футболісти команди «Дніпро» вітають свого тренера Володимира Ємця з першим «золотом» чемпіонату СРСР на стадіоні «Метеор», Дніпропетровськ, 1983 рік.
Футболісти команди «Дніпро» вітають свого тренера Володимира Ємця з першим «золотом» чемпіонату СРСР на стадіоні «Метеор», Дніпропетровськ, 1983 рік.

Борець із Сум Михайло Маміашвілі проводить кидок і стає чемпіоном світу з греко-римської боротьби, Палац спорту, Київ, 1983 рік.
Борець із Сум Михайло Маміашвілі проводить кидок і стає чемпіоном світу з греко-римської боротьби, Палац спорту, Київ, 1983 рік.

Учасник чемпіонату СРСР із п'ятиборства падає під час змагання на трасі конкуру на спортивній арені ВДНГ, Київ, 1979 рік.
Учасник чемпіонату СРСР із п’ятиборства падає під час змагання на трасі конкуру на спортивній арені ВДНГ, Київ, 1979 рік.

Вікторія Сірих (дівоче прізвище, пізніше відома як Вікторія Безсонова), чемпіонка світу та призерка європейських першостей із художньої гімнастики, а згодом – відома тренерка, мати знаменитої гімнастки Ганни Безсонової, виступає під час VII Спартакіади 1979 року у Москві.
Вікторія Сірих (дівоче прізвище, пізніше відома як Вікторія Безсонова), чемпіонка світу та призерка європейських першостей із художньої гімнастики, а згодом – відома тренерка, мати знаменитої гімнастки Ганни Безсонової, виступає під час VII Спартакіади 1979 року у Москві.

Футболісти «Динамо» (Київ) вітають своїх уболівальників на Республіканському стадіоні у Києві після перемоги над московським «Спартаком» із рахунком 2:0, у результаті чого вони стали дев’ятиразовими чемпіонами СРСР, 31 жовтня 1980 року.
Футболісти «Динамо» (Київ) вітають своїх уболівальників на Республіканському стадіоні у Києві після перемоги над московським «Спартаком» із рахунком 2:0, у результаті чого вони стали дев’ятиразовими чемпіонами СРСР, 31 жовтня 1980 року.

Він знімав тоді, коли плівка не прощала помилок, а кожен кадр мав ціну. Саме тому в його роботах майже немає випадковості, а тільки вивірена композиція, пластика тіла і драматургія спортивної дії. Не дарма Михайла Чернічкіна вважають одним із найкращих спортивних репортерів України, його відзначили званням «Заслужений працівник культури».

ПОРТРЕТИ СИЛИ І ХАРАКТЕРУ

Окрема сторінка творчості Чернічкіна — репортажні портрети тренерів і гравців київського «Динамо» Валерія Лобановського, гандбольного клубу «Спартак» Ігоря Турчина та інших. Емульсія плівок ввібрала тонкі образи, психологічні, емоційні портрети людей відповідальності. У зморшках облич, у напрузі погляду, в жорсткій поставі рук він зчитує не лише спортивний досвід, а й характер епохи.

Легендарний тренер ФК «Динамо» (Київ)  Валерій Лобановський  і начальник  команди Михайло Коман (зліва направо) стежать за футбольним матчем із тренерської лави на Республіканському стадіоні у Києві, 1978 рік.
Легендарний тренер ФК «Динамо» (Київ) Валерій Лобановський і начальник команди Михайло Коман (зліва направо) стежать за футбольним матчем із тренерської лави на Республіканському стадіоні у Києві, 1978 рік.

Легендарний тренер київської жіночої команди «Спартак» із гандболу Ігор Турчин стежить за перебігом матчу з тренерської лави, Київ, 1987.
Легендарний тренер київської жіночої команди «Спартак» із гандболу Ігор Турчин стежить за перебігом матчу з тренерської лави, Київ, 1987.

Його фотографії спортсменів — глибоке візуальне дослідження антропології радянського і пострадянського спорту: дисципліна, контроль, мовчазна вимогливість і внутрішня самотність лідера.

Його репортажі особливо цінні сьогодні, бо вони фіксують перехідність: зміну символів, форм, інтонацій. Спорт тут стає дзеркалом важливих, глобальних соціальних трансформацій.

Чернічкін знімає тренування як надважку людську працю: виснаження, концентрацію, момент після фінального свистка, коли напруга спадає і з’являється справжнє обличчя.

ЗАВЖДИ ВСЕРЕДИНІ ПОДІЇ

Але Чернічкін знімав не лише спорт. Спорт був доброю школою, як навчитися тримати подих і не тремтіти, коли мить вирішує все. Була політика. Він умів бачити владу не зверху, а знизу, з рівня асфальту, де стоїть людина, яка вперше перестала мовчати.

Були миротворчі місії. Він фіксував крихкий стан між «ще можна» і «вже пізно». Людей, які тримають світ.

Наметове містечко учасників студентського голодування на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності), Київ, жовтень 1990 року.
Наметове містечко учасників студентського голодування на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності), Київ, жовтень 1990 року.

Були студентські голодування на граніті. Юні обличчя, у яких ще немає зморщок, але вже є історія. Хребет, який формується не від штанги, а від рішення протестувати, йти на самопожертву, лежати на холодному камені, бо інакше не можна, інакше не перемогти. Його камера запам’ятовувала.

І були Майдани. Як серцебиття країни. Дим, сніг, вогонь, пісня, смерть і обличчя, які стають старшими за одну ніч. Чернічкін знімав революції так само, як фінали матчів: він знав, що таке вирішальна мить. 

У його кадрах немає пафосу. Є гідність. Немає метушні, а є напруга. Немає випадкових людей, кожен на своєму місці, навіть якщо це місце на краю історії.

Він фотограф, який не тікав від часу і не біг за ним. Він ішов поруч і вмів зупинити його одним клацанням затвора.

ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ

Принципово важливо, що Михайло Чернічкін відзначився як дослідник історії української фотографії до 1917 року. Його інтерес до джерел медіуму свідчить про глибше розуміння фотографії як культурного явища. Він працює із архівами, іменами, забутими сюжетами, повертаючи українській фотографії історичну тяглість, яку довго намагалися стерти або підмінити імперськими наративами. Робить справжні відкриття, знаходить давно загублені історичні світлини. У цьому сенсі Чернічкін відбудовував міст між імперською фотографічною традицією та сучасною українською візуальною культурою, відкриваючи нові факти з фотографічного життя тогочасної України. Він заново відкрив біографію відомого київського фотографа і поета Володимира (Влодзімежа) Висоцького. Ательє якого розташовувалось на Хрещатику і стало потужним осередком української і польської культур. Підкреслюючи ключову роль Висоцького у фіксації української культури, зокрема фотографування Лесі Українки та Івана Франка, Михайло розглядає його світлини та літературну творчість як безцінний доробок для національного відродження України, попри польське походження. Чернічкін буквально заривався в фонди архівів і бібліотек, вишукуючи по крихтах безцінні свідоцтва, документи, світлини.

Фотокореспондент Укрінформу Михайло Чернічкін на Республіканському стадіоні у Києві, 1979 рік. Фото Володимира Раснера
Фотокореспондент Укрінформу Михайло Чернічкін на Республіканському стадіоні у Києві, 1979 рік. Фото Володимира Раснера

ФОТОГРАФ ЯК СВІДОК

80 років! Ювілей фотографа, свідка цілої епохи змін, який працює, не втрачаючи внутрішньої дисципліни і професійної честі. Доробок Михайла Чернічкіна — якоюсь мірою ностальгія і матеріал для майбутніх досліджень, виставок, переосмислень.

Він пише світлом історію українського спорту, України: без пафосу, але з гідністю; без випадкових ефектів, але з глибоким розумінням моменту. Михайло Чернічкін ловив миті скаженого руху буття… і тишу, в якій чутно, як народжувалася країна.


Олександр Ляпін, художник, мистецтвознавець


Перше фото: Фотокореспондент Укрінформу Михайло Чернічкін знімає футбольний матч на Республіканському стадіоні у Києві, 1979 рік. Фото з архіву Михайла Чернічкіна

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства



Джерело

Суспільство

У львівському суді розглянули пересування обвинуваченого Сцельнікова у день вбивства Парубія

Published

on



У Франківському райсуді Львова у вівторок відбулося засідання у справі про вбивство ексголови Верховної Ради, народного депутата IX скликання Андрія Парубія.

Під час засідання досліджували пересування обвинуваченого Сцельнікова у день злочину. Про це повідомило Суспільне, передає Укрінформ.

Зазначається, що на засідання доправили обвинуваченого Михайла Сцельнікова. Також були присутні його адвокат Віктор Пономаренко, прокурор Тарас Ковальчук, рідні Андрія Парубія та адвокат потерпілих Юрій Зошій.

Після початку засідання адвокат Пономаренко повідомив суд, що мав зустріч з обвинуваченим і підстав для припинення його повноважень як захисника немає.

Обвинувачений підготував з адвокатом заяву про викрадені, за його словами, 200 дол. із речових доказів. Він показав журналістам дві ксерокопії. На одній, за його словами, його гроші, які вилучили під час обшуку, а на іншій – ті самі купюри, які фотографували згодом.

Суд вирішив не долучати заяву до матеріалів справи.

“Суд, порадившись на місці, ухвалює – заяву обвинуваченого повернути останньому, оскільки Сцельнікову роз’яснено у судовому засіданні правовий механізм оскарження бездіяльності правоохоронних органів, більше того, подана заява не стосується повноважень суду в межах розгляду даного кримінального провадження та обвинувачений не позбавлений можливості самостійно реалізувати своє право на оскарження бездіяльності органів досудового розслідування”, – пояснив суддя Олександр Величко.

Згодом суд перейшов до розгляду письмових доказів у справі. Зокрема, розглянули протоколи обшуків.

Також прокурор Ковальчук розповів про переміщення обвинуваченого в день вбивства Андрія Парубія. За його словами, після скоєння вбивства обвинувачений поїхав у Винниківський лісопарк. Його переміщення вулицями фіксували камери відеоспостереження.

Як зазначається, у суді Сцельніков заявив, що 30 серпня ще тричі залишав будинок на вулиці Китайській.

Читайте також: Адвокатка обвинуваченого у вбивстві Фаріон не прийшла на засідання

Далі у справі розпочали переглядати відеодокази. Ця частина суду відбувається без участі представників медіа.

Як повідомляв Укрінформ, 30 серпня 2025 року у Львові застрелили колишнього Голову Верховної Ради, народного депутата Андрія Парубія. Нападник здійснив вісім пострілів. Підозрюваного затримали у Хмельницькій області в ніч проти 1 вересня.

1 вересня 2025 року керівник Львівської облпрокуратури підписав підозру львів’янину Михайлу Сцельнікову у справі про вбивство Парубія.

11 березня 2026 року справу про вбивство Парубія скерували до суду. 1 квітня суд продовжив запобіжний захід – тримання під вартою терміном на 60 діб – підозрюваному у вбивстві Парубія Михайлу Сцельнікову без альтернативи внесення застави.

Фото: Суспільне Львів/Ірина Грицан



Джерело

Continue Reading

Суспільство

У Миколаївському ТЦК прокоментували ДТП за участю співробітника Анонси

Published

on


У Миколаївському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки прокоментували дорожньо-транспортну пригоду, що сталася ввечері 22 червня на Богоявленському проспекті в Миколаєві за участю військовослужбовця Корабельного районного ТЦК та СП.

У ТЦК повідомили, що військовослужбовець перебував поза службою. За попередньою інформацією, він міг перебувати у стані алкогольного сп’яніння та здійснив зіткнення з автомобілями, які вже знаходилися на місці іншої дорожньо-транспортної пригоди.

ФОТО: Скриншот заяви ТЦК

За даними поліції, близько 21:40 біля будинку №55-Б на проспекті Богоявленському сталася ДТП за участю автомобілів Volkswagen Passat під керуванням 31-річної жінки та Opel Mokka, за кермом якого перебувала 44-річна водійка. У цій аварії люди не постраждали, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Однак вже приблизно о 21:45 43-річний водій BMW X6 на швидкості врізався у нерухомі Volkswagen Passat та Opel Mokka, які залишалися на місці попередньої аварії.

Унаслідок зіткнення травми різного ступеня тяжкості отримали троє людей — двоє чоловіків віком 23 та 31 рік, а також 28-річна жінка. Усіх постраждалих госпіталізували.

У поліції зазначили, що водій BMW мав явні ознаки сп’яніння та відмовився проходити медичне освідування. Його затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

ФОТО: Поліція Миколаївської області

За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки дорожнього руху особою у стані сп’яніння, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження. Санкція статті передбачає до восьми років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

У Миколаївському обласному ТЦК та СП заявили, що дотримуються принципу нульової толерантності до будь-яких протиправних дій особового складу та призначили службове розслідування. Також у центрі комплектування пообіцяли повністю сприяти правоохоронцям у встановленні всіх обставин події.


Андрій Колісніченко



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Одеський лікар отримав штраф за схему з інвалідністю та відстрочкою

Published

on


Про це йдеться у вироку Пересипського районного суду Одеси, оприлюдненому в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За матеріалами справи, влітку 2025 року лікар-анестезіолог одного з одеських медзакладів запропонував чоловікові допомогу з оформленням третьої групи інвалідності та подальшим отриманням відстрочки від мобілізації. За це він попросив 9 тисяч доларів.

Перша зустріч відбулася наприкінці червня в одному з барів на вулиці Семена Палія. Там медик запевнив співрозмовника, що може допомогти з ухваленням потрібних рішень щодо оформлення інвалідності та відстрочки.

Гроші передавали двома частинами

У липні 2025 року лікар отримав першу частину обумовленої суми — 1000 доларів. Решту, 8000 доларів, чоловік передав восени того ж року під час зустрічі в автомобілі на Люстдорфській дорозі.

Загалом, як встановило слідство, медик отримав 9 тисяч доларів за обіцянку посприяти оформленню документів.

Під час судового розгляду він повністю визнав провину та підтвердив обставини справи.

Частину грошей витратив на кредити

У суді лікар розповів, що близько 7 тисяч доларів із отриманої суми витратив на погашення кредитів. Решту коштів, за його словами, використав на власні потреби.

Також чоловік погодився співпрацювати зі слідством і дав показання щодо інших людей, стосовно яких розслідування триває окремо.

Суд врахував, що обвинувачений раніше не мав судимостей, визнав провину, сприяв розслідуванню та розкаявся у своїх діях.

Суд призначив штраф

Пом’якшувальною обставиною суд також визнав перерахування 60 тисяч гривень на підтримку Збройних сил України. Кошти були внесені через батька обвинуваченого.

У результаті суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив лікарю штраф у розмірі 377 910 гривень.

Оскільки покарання не передбачає позбавлення волі, після оголошення вироку чоловіка звільнили з-під варти просто в залі суду.

Також суд постановив повернути власнику вилучене під час розслідування майно, зокрема автомобілі BMW i4 та Tesla Model 3, а також мобільний телефон.

Раніше УСІ писала про справу одеського лікаря-анестезіолога, який за 9 тисяч доларів обіцяв допомогти з оформленням інвалідності та відстрочки від мобілізації. Суд визнав медика винним у зловживанні впливом та призначив йому штраф у розмірі майже 378 тисяч гривень. Тепер на Одещині правоохоронці викрили ще одну схему, пов’язану з оформленням інвалідності для ухилення від мобілізації. За даними слідства, завідувачка терапевтичного відділення лікарні та її знайома вимагали за свої послуги 5500 доларів.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.