Останніми роками вчені заявляють, що по всьому світу масово зникають оси. Відсутність звичного “дзижчання” може здатися чимось несуттєвим, але експерти попереджають, що зникнення ос може мати несприятливі наслідки для всієї планети, пише Daily Mail.

За словами професорки поведінкової екології в Університетському коледжі Лондона Сейріан Самнер, цього літа у Великій Британії було зареєстровано незвично мало повідомлень про ос. Подібна ситуація спостерігається й в інших регіонах світу. Експерти стверджують, що це може стати справжньою проблемою, оскільки оси є одними з найефективніших у природі борців зі шкідниками.

Вчені не знають напевно, але припускають, що оси могли зникнути через спеку та посуху, які створили складні умови для маток, що намагаються заснувати нові колонії. Ще більш тривожним видається те, що без здорових колоній ос популяції мух, попелиць, гусениць та інших комах, на яких полюють хижаки, можуть різко зрости згодом.

За словами вчених, щороку навесні зі сплячки прокидається одна королева ос, яка має самотужки побудувати гніздо, перш ніж виростити перше покоління робочих особин. Якщо королева гине в цей вразливий період, уся колонія гине, навіть не встигнувши почати розвиватися.

Цього року весна в Європі відзначалася безпрецедентною спекою, а також холодними, вологими днями та часом несподівано холодними ночами. Експерти вважають, що такі екстремальні погодні умови могли змусити королів покинути свої гнізда або загинути.

Зазначимо, що багато хто вважає ос агресивними шкідниками, хоча насправді вони виконують життєво важливі екологічні функції, які часто залишаються непоміченими. Попередні дослідження вже показали, що здорова колонія ос до серпня, як правило, може налічувати кілька тисяч робочих особин, кожна з яких полює на комах, щоб прогодувати потомство, що росте. Менша кількість ос означає менше хижацтва, а отже, шкідники, такі як мухи, отримують шанс процвітати.

Експерти зазначають, що дорослі оси також відвідують квіти, щоб пити нектар, чим мимоволі допомагають запилювати рослини, хоча вони є набагато менш ефективними запилювачами, ніж бджоли. За словами професорки Самнера, ще зарано говорити про те, чи вдасться колоніям ос відновитися, тому вчені закликають допомагати комахам, не відмахуючись від них і не вбиваючи їх.

Інші новини науки

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярди років і за цей час наша планета зіткнулася з неймовірною кількістю трансформацій та загроз. Однак сьогодні, за словами вчених, Земля, ймовірно, зіткнулася з проблемою, яку неможливо вирішити — про забруднення мікропластиком, пише Science Alert.

Крихітні синтетичні фрагменти, як показують дослідження, проникають у древні породи, людські кістки та майже всі види тварин. А тепер вчені виявили їх в одній із найвіддаленіших, негостинних та недосліджених частин нашої планети.

У новому дослідженні, проведеному командою з Корейського науково-дослідного інституту біотехнологій, показало наявність мікропластику в равликах та мідіях, що мешкають навколо глибоководних гідротермальних джерел. Ці джерела розташовані на глибині близько 2000 метрів, а отже токсичні синтетичні частки досягли найізольованіших куточків планети.

Результати нового аналізу виявили крихітні фрагменти у 92% всіх обстежених тварин у басейні Північної Фіджі у південно-західній частині Тихого океану та на Центральному Індійському хребті в Індійському океані. За словами морського біолога Се-Джу Кіма, дані вказують на те, що пластикове забруднення поширилося навіть на глибоководні гідротермальні екосистеми, які колись вважалися одними із ізольованих місць на планеті.

Відомо, що ці глибокі і темні місця мають деякі дивовижні особливості: наприклад, життя тут підтримується шлейфами хімічно багатої, надгарячої морської води, що піднімається з глибин.

За словами команди, нові дані свідчать про те, що види, що живуть у гідротермальних джерелах, живляться мікропластиком, що опустився на глибину. У середньому в кожній тварині було виявлено 3,42 шматочки пластику, причому найбільш поширеним типом був полістирол, що широко використовується.

Команда також виявила деякі закономірності: наприклад, у равликів, що харчуються на морському дні, пластик накопичувався в органах травлення; у мідій, які є фільтраторами, фрагменти були розподілені рівномірно.

Зазначимо, що вчені проаналізували морських тварин із двох різних місць та вивчила різницю між ними. У равликів та мідій в Індійському океані концентрація мікропластику в організмі була значно вищою, ніж у тих, що мешкають у південно-західній частині Тихого океану.

Автори зазначають, що причини такого результату все ще невідомі, а тому будуть потрібні додаткові дослідження, щоб визначити причини. Втім, вчені підозрюють, що регіональні відмінності в антропогенній діяльності та забрудненні, характері океанічної циркуляції та річкових мереж відіграють свою роль.

Вчені визнають, що результати виглядають дуже тривожно, але вони також дають уявлення про масштаби зростаючої проблеми мікропластику на Землі.

Інші новини науки

Дослідження, зосереджене на китових акулах (Rhincodon typus), показало, що під водою вони використовують кілька методів харчування, пише Live Science.

Замість того, щоб харчуватися лише біля поверхні, акули фільтрували їжу, плаваючи у відкритих водах, продовжували харчуватися, повільно опускаючись під час занурень, піднімалися назад до поверхні з відкритими ротами і навіть шукали їжу безпосередньо над морським дном. Дослідники з’ясували, що повільне підводне харчування було однією з найпоширеніших видів діяльності цих тварин.

Філіп Мотта, почесний професор біології Університету Південної Флориди, зазначив, що ці кадри надають “дуже цінну” інформацію про поведінку китових акул під час харчування, яка раніше була недостатньо задокументована.

Дотепер більшість спостережень проводилися з човнів, літаків або дайверів, які плавали поруч із акулами. Ці методи працювали лише тоді, коли тварини залишалися близько до поверхні, через що значна частина їхньої щоденної активності залишалася непоміченою.

Деякі дослідження вказували на те, що китові акули проводять значну частину часу, харчуючись на різних глибинах. У дослідженні 2020 року було підраховано, що вони можуть шукати їжу під водою аж до 20 % дня, тоді як харчування на поверхні займає менше 1 % їхнього часу.

Щоб отримати більш повне уявлення, дослідники прикріпили камери-мітки до 10 китових акул на рифі Нінгалу в Західній Австралії. У рамках проєкту було зібрано понад 22 години відеозаписів, зроблених з точки зору акул. Вчені також проаналізували 106 раніше опублікованих досліджень, щоб створити найповніший на сьогодні опис поведінки китових акул.

Дослідники визначили 36 різних типів поведінки, у тому числі 12, пов’язаних із харчуванням. Шість із цих типів поведінки під час харчування раніше ніколи не фіксувалися.

Китові акули можуть досягати довжини 18 метрів, що робить їх найбільшими рибами на Землі. Попри свої розміри, вони виживають, фільтруючи дрібну здобич, таку як планктон, криль та ікру риб, у тропічних водах, що містять відносно мало поживних речовин. Дослідники припустили, що здатність змінювати способи харчування дозволила цим гігантським рибам максимально ефективно використовувати обмежені запаси їжі.

Камери все ж зафіксували лише частину повсякденного життя тварин. Китові акули регулярно занурюються у темніші води, куди не проникає сонячне світло і де стандартні камери припиняють зйомку. “Найважливішими новими відкриттями може стати те, чим займаються ці гіганти, коли здійснюють справді глибокі занурення”, — сказав Мотта.

Майбутні дослідження з використанням вдосконалених технологій можуть розкрити, що відбувається під час цих глибоких занурень, і надати ще повнішу картину того, як китові акули виживають у відкритому океані. Розуміння їхньої поведінки допомагає вченим захищати вид, який відіграє важливу роль у морських екосистемах.

Інші новини науки