Палеонтологи використали модель штучного інтелекту для систематизації палеонтологічних даних і створили найточнішу хронологію доісторичної епохи Землі. Отримані результати ставлять під сумнів загальноприйняту теорію про те, що в історії планети відбулося п’ять масових вимирань, пише IFLScience.

Палеонтологічні дані свідчать про те, що процес вимирання не був рівномірним. Найбільш відомим є вимирання, під час якого величезна кількість видів крейдяного періоду зникла після падіння астероїда 66 млн років тому, зокрема й динозаври. Але наприкінці пермського періоду різке зниження різноманітності, зафіксоване у скам’янілостях, вказує на те, що тоді вимерла ще більша частка видів, що існували. Традиційно виділяють ще три масові вимирання — наприкінці ордовицького, девонського та наприкінці тріасового періодів.

Тепер, завдяки технологіям розпізнавання зображень, які використовуються в моделях штучного інтелекту, було створено модель під назвою OneStrata. Вчені навчили модель на даних про мільйони скам’янілостей, а потім використали її для відтворення хронології змін біорізноманіття Землі протягом сотень мільйонів років із безпрецедентною деталізацією.

Палеонтологи встановлюють факти вимирання, відстежуючи наявність або відсутність видів у осадових гірських породах з інтервалом тривалістю в мільйон років. Якщо вид широко представлений в одному інтервалі, а в більш молодих шарах гірських порід уже не зустрічається, логічно припустити, що він вимер приблизно в той час. Якщо ж в одному й тому ж часовому відрізку зникає безліч видів, можна говорити про масове вимирання.

Вважається, що більшість видів, які зникли під час масового вимирання на межі крейдяного та палеогенового періодів, вимерли менш ніж за рік або два. Вважається, що інші масові вимирання відбувалися протягом 100 000 років або навіть швидше, але скласти хронологію подій з точністю до кількох тисяч років дуже складно. Модель OneStrata змогла це зробити. За її допомогою дослідники змогли визначити часові рамки вимирання 110 000 видів з кроком усього в 1000 років.

Дослідження свідчить, що три з п’яти масових вимирань на Землі були пов’язані з поступовим скороченням біорізноманіття, а не з раптовими катастрофічними подіями, як вважали вчені раніше.

З’ясувалося, що види зникали повільніше, а паралельно з цим з’являлися нові. Це суперечить основній теорії, згідно з якою нові види займали звільнені екологічні ніші лише після того, як процес вимирання повністю припинявся. Це означає, що масові вимирання могли являти собою поступову зміну видів. Можливо, на Землі було менше масових вимирань, ніж вважалося.

Інші новини науки

Прокинутися, потягнутися та застелити ліжко — цей ранковий ритуал відомий людям у всьому світі. Однак тепер вчені несподівано заявили, що останній пункт у цьому списку — застеляння ліжка — ймовірно, може створити ідеальні умови для “непроханих гостей”, які облюбують ваше ліжко, пише IFLScience.

Щоночі, лягаючи в ліжко й заплющуючи очі, ми готуємося до відпочинку, але наш організм продовжує активно працювати. Дихання, травлення, потовиділення — усі ці процеси не припиняються, серце продовжує битися, а внутрішній термостат підтримує оптимальну температуру тіла. У результаті навіть у прохолодну ніч люди залишають у ліжку вологу та відмерлі частинки шкіри. Саме тому постільну білизну рекомендується міняти в середньому раз на тиждень. Тепер вчені вважають, що ситуація змінюється, якщо люди занадто ретельно заправляють ліжко вранці.

Але чому? Вчені вважають, що це, ймовірно, пов’язано з тим, що ви перетворюєте своє ліжко на справжній інкубатор для пилових кліщів. Зазначимо, що пилові кліщі — це мікроскопічні павукоподібні, які живляться частинками людської шкіри; існує кілька їхніх видів, але найчастіше зустрічаються два види — Dermatophagoides pteronyssinus і Dermatophagoides farinae.

Ці павукоподібні настільки малі, що в нашій постільній білизні, матраці чи оббивці меблів можуть мешкати сотні тисяч пилових кліщів. При цьому ви, ймовірно, навіть не підозрюватимете про це. Відомо, що ліжко — улюблене місце пилових кліщів, оскільки за всю ніч, поки шкіра стикається з постільною білизною, на ній осідає величезна кількість відмерлих клітин. Вчені зазначають, що неозброєним оком цей процес неможливо побачити, але наслідки цілком можуть дати про себе знати.

Вчені зазначають, що пилові кліщі не є паразитами: вони не кусають людину і не намагаються проникнути всередину нашого організму. Але проблема полягає в тому, що вони залишають після себе. Відомо, що пилові кліщі — найпоширеніший у помешканнях фактор, що провокує астму та алергію; вони також часто викликають шкірні висипання, чхання та стікання слизу по задній стінці глотки.

Як наслідок, вчені рекомендують вживати заходів для зменшення кількості пилових кліщів у будинку, зокрема:

• прання постільної білизни;
• чищення матраца пилососом;
• відмова від застеляння ліжка відразу після пробудження.

Останній пункт є важливим, оскільки звичка одразу застеляти ліжко позбавляє нас важливого етапу — провітрювання. Замість того, щоб застеляти ліжко одразу після того, як ви прокинулися, відкиньте ковдру — нехай ліжко “подихає”.

Інші новини науки

Хоча існує припущення, що першою царицею Стародавнього Єгипту була жінка на ім’я Нефрусебек, яка правила країною приблизно у 1798–1794 роках до н. е., вчені знайшли докази того, що це не так. На їхню думку, першою царицею Єгипту була жінка на ім’я Мернейт. Вона була представницею Першої династії (3218–2900 роки до н. е.). Хоча багато єгиптологів стверджували, що Мернейт не була повноправною правителькою країни, новий аналіз єгипетських ієрогліфів підтверджує протилежне. Результати дослідження опубліковано в журналі Prague Egyptological Studies, пише IFLScience.

Термін “фараон” з’явився у Стародавньому Єгипті лише близько 3300 років тому, за часів XII династії. До цього правителів Єгипту називали царями, і першим із них був Нармер, який жив понад 5000 років тому.

Автори дослідження вважають, що їм вдалося знайти докази того, що першою повноправною правителькою Стародавнього Єгипту була Мернейт. Вона була дочкою третього царя Першої династії на ім’я Джер.

Вперше гробницю Мернейт виявили у 1900 році, і єгиптологи звернули увагу на те, що це, безперечно, царська гробниця. Хоча багато вчених не погоджувалися з цим.

Як і належало представникам царської родини, Мернейт була похована поруч із двома високими кам’яними стелами. Однак на них не було особливого геральдичного символу під назвою “серех”, який використовували для позначення імені правителя Стародавнього Єгипту.

У 1946 році єгиптологи виявили 13 печаток із зображенням серехів, на яких були викарбувані імена Джера та Мернейт. Тоді знову було висловлено припущення, що Мернейт була повноправною царицею Єгипту. Але з того часу суперечки з цього приводу не вщухають.

Автори нового дослідження застосували методи цифрової реставрації до старих фотографій, що дало змогу детальніше розглянути єгипетські ієрогліфи. Це дозволило підтвердити, що, хоча на деяких серехах викарбувано ім’я Джера, на інших дійсно є ім’я Мернейт.

Хоча це підтверджує, що Мернейт була царицею Єгипту, її політична кар’єра могла розвиватися у кілька етапів.

Вчені дійшли висновку, що спочатку Мернейт могла бути співправителькою Єгипту разом зі своїм батьком. Потім, судячи з символів, виявлених у її гробниці, вона правила Єгиптом, доки її син Ден не досяг повноліття. У гробниці Дена було виявлено напис, де Мернейт названа матір’ю царя та царицею-регенткою. Можливо, як вважають вчені, Мернейт правила Єгиптом і після смерті свого сина. Загалом вона правила, як припускають, близько 30 років.

Інші новини науки