Протягом останніх десятиліть вчені приділяють багато уваги змінам клімату та боротьбі з ними. Однак у новому дослідженні вчені зробили несподіване відкриття: молоде покоління, можливо, і вважає себе борцями за екологію, але дані вказують на те, що саме воно залишає один із найбільших вуглецевих слідів у світі, пише Daily Mail.

Результати нового аналізу показують, що покоління “Альфа” та молоді віком від 0 до 16 і від 16 до 29 років роблять найбільший внесок у викиди парникових газів, пов’язані з харчуванням. Більше того, загалом діти та молодь спричиняють більше викидів парникових газів, пов’язаних із харчуванням, ніж будь-яка інша вікова група. Ще більш тривожним є те, що зростання викидів також пов’язане з погіршенням харчування, що створює “подвійний удар”: погане харчування та прискорення зміни клімату.

У ході дослідження команда проаналізувала раціон харчування у 149 країнах та 22 вікових групах — вчені використовували дані, зібрані у період з 2000 по 2019 рік. Результати показують, що раціони поколінь Z та Альфа мають найбільший вплив на клімат Землі. Дані також свідчать про те, що ці групи споживають більше м’яса, молочних та перероблених продуктів, а також солодких напоїв.

За словами співавтора дослідження, професора Юлі Шана з Бірмінгемського університету, результати стали несподіванкою для команди та ставлять під сумнів поширену думку про те, що люди похилого віку є найбільш вуглецевоємними споживачами.

Зазначимо, що сьогодні глобальні продовольчі системи виробляють величезну кількість парникових газів, які спричиняють зміну клімату — близько третини від загального обсягу викидів у світі. Статистика свідчить про те, що ці викиди зумовлені широкомасштабною вирубкою лісів для розчищення земель під сільське господарство, метану, що виділяється худобою, побічних продуктів синтетичних добрив та палива, необхідного для транспортування продуктів харчування по всьому світу.

Вчені виявили, що раціон молодих людей призводить до більших викидів парникових газів на душу населення, ніж раціон їхніх літніх однолітків. Команда припускає, що ці результати, здебільшого, зумовлені збільшенням кількості продуктів тваринного походження та м’яса, особливо червоного.

Цікаво, що покоління Альфа більше схильне до безм’ясних або “флексітаріанських” дієт. Але в глобальному масштабі молоді люди, як правило, все ще споживають більше м’яса, ніж їхні старші однолітки. Більше того, статистика свідчить про те, що обсяги споживання швидко зростають.

Інші новини науки

За його словами, відчуття від Землі — трава, дощ, звичайне повітря — були приголомшливими. Його шкіра постійно натиралася, керувати автомобілем вдавалося з великими труднощами, ніби Келлі керував ним на відстані, пише Space Daily.

Кожен астронавт, який перебуває на орбіті довше, ніж кілька місяців, повертається, описуючи ту саму дезорієнтацію. Запах дощу стає нестерпним, тканина — надто шорсткою. Земля, до якої еволюціонували тіла астронавтів, на короткий час стала чужою планетою, яку їхня нервова система заново освоює в реальному часі.

На МКС відчувається запах — суміш озону, машинного масла, поту та слабкого присмаку горілого металу, який, за словами астронавтів, залишається на скафандрах після виходу у відкритий космос через шлюз. Астронавти описували його дуже яскраво — порівнювали зі смаженим стейком або металевим, майже солодкуватим відчуттям. Чого на станції немає, так це погоди, вологого ґрунту, скошеної трави, морської солі, дерев або десятків тисяч летких органічних сполук, до яких людський ніс пристосовується на Землі.

Шість місяців у такому стані — і нюхова цибулина переналаштовує свій базовий рівень. Коли член екіпажу, що повернувся, виходить на Землю, інформація переповнює систему, яка півроку прислухалася до шепоту.

Інший астронавт, Кріс Хадфілд, розповідав, що свіжа їжа після приземлення — зі смаком яблука, солодким, кислим і квітковим водночас — здавалася майже нестерпною.

Астронавти, які провели тривалий час на орбіті, незмінно описують погоду як одне з найнеприємніших відчуттів — її непередбачуваність, вітер в обличчя, насувається буря. Перший дощ після повернення може стати глибоким переживанням: звук крапель на даху, запах мокрого бетону, температура холодної краплі, що стікає по шиї.

Нервова система, яка провела 200 днів у алюмінієвій трубі з контрольованими кліматичними умовами, не мала нічого, з чим це можна було б порівняти. Це стало для них новою інформацією.

Інші новини науки

Меч було вилучено з охоронюваних місць затонулих кораблів “Salcombe Cannon” та “Moor Sand” добровольцями-дайверами з Південно-Західної групи морської археології. Дайвери Бекі Гілл та Кетрін Гілл назвали знахідку одним із найпам’ятніших моментів у своїй кар’єрі, пише Heritage Daily.

“Навіть дитина на Різдво не відчуває такого захоплення, як ми, коли знайшли цей меч”, — сказала Бекі Гілл після вилучення знахідки. Кетрін Гілл додала: “Це неймовірне відчуття — підняти з морського дна предмет, який виявляється мечем бронзової доби. Це змушує замислитися: хто його виготовив, хто мав намір ним користуватися і хто був останньою людиною, яка тримала його в руках перед нами майже 3000 років тому”.

Археологи вважають, що ця зброя датується середньою або пізньою бронзовою добою, приблизно між 1300 і 800 роками до н. е. Хоча століття, проведені під водою, пошкодили частину леза, фахівці зазначають, що меч залишається надзвичайно важливою знахідкою.

На місці розкопок у Салкомбі вже виявлено вражаючу колекцію доісторичних артефактів, зокрема інші мечі бронзової доби, леза сокир, золотий браслет, золоті злитки та понад 400 золотих предметів. Дослідники вважають, що ці предмети походять з одного або, можливо, двох затонулих кораблів бронзової доби, що свідчить про те, що ця місцевість відігравала важливу роль у прибережній торгівлі та мореплавстві.

Ніл Вілкін, куратор Британського музею, назвав цю останню знахідку “чудовим і важливим доповненням” до історії археологічної пам’ятки в Салкомбі. Він зазначив, що меч може надати цінну інформацію про мореплавство, торгівлю та переміщення людей і товарів узбережжями Британії приблизно три тисячоліття тому.

Зброю вилучили для проведення реставраційних робіт, спрямованих на стабілізацію металу після століть перебування під водою. Після завершення реставрації меч буде передано до Британського музею для наукового аналізу та стане частиною національної археологічної колекції.

Інші новини науки