Вважається, що Всесвіт виник у результаті Великого вибуху, коли з’явилися час і простір. Це сталося майже 13,8 мільярда років тому. З того часу, як вважається, Всесвіт продовжує збільшуватися в розмірах, тобто розширюється, і, можливо, цей процес буде нескінченним. Але якщо сила, що відповідає за прискорене розширення, тобто темна енергія, з часом слабшатиме, то цей процес зупиниться, і Всесвіт може повернутися до початкового стану, який був у момент Великого вибуху. Однак існує космічний парадокс, який не дає спокою деяким вченим. Він вказує на те, що вік Всесвіту може бути набагато більшим, пише Science Focus.

Вік Всесвіту можна визначити, вимірявши поточну швидкість його розширення, а потім застосувати ці дані до минулого. Але потрібно також знати, як змінювалася швидкість розширення космосу з плином часу. Це залежить від складу матерії та щільності енергії у Всесвіті. Ця інформація зберігається у реліктовому випромінюванні — світлі, що збереглося з часів Великого вибуху, яке й досі наповнює весь космос.

У 2021 році вчені уточнили вік Всесвіту, використовуючи для цього стандартну космологічну модель Лямбда-CDM, яка описує еволюцію космосу з моменту його виникнення. Згідно з поточними оцінками, вік Всесвіту становить 13,797 мільярда років. Але ця цифра може бути неточною, як вважають деякі вчені.

Наприклад, зараз найстарішою відомою зіркою вважається HD 140283, або зірка Мафусаїл. Її вік оцінюють у діапазоні від 13 до 13,7 мільярда років. Але у 2013 році астрономи припустили, що вік зірки насправді становить 14,5 млрд років плюс-мінус 800 мільйонів років. Однак вона не може бути старшою за сам Всесвіт. І все ж деякі вчені вважають, що вік Всесвіту насправді оцінили неправильно.

На це також вказує той факт, що астрономи поки що не можуть пояснити, яким чином вже через 300 мільйонів років після Великого вибуху існували добре розвинені галактики, яким для цього були потрібні мільярди років.

Вчені запропонували можливі рішення цього парадоксу. Наш Всесвіт постійно розширюється, тому дуже віддалені об’єкти випромінюють світло в більш червоному діапазоні, і це називається червоним зсувом. Тобто, чим далі об’єкт, тим більший у нього червоний зсув.

Свою версію того, чому світло на більшій відстані стає червонішим, запропонував у 1929 році астрофізик Фріц Цвіккі. Справа в тому, що світло втрачає свою енергію під час проходження крізь космос. Це гіпотеза старіючого світла, і вона не знайшла підтримки, адже не передбачає розширення космосу.

У 2023 році вчені висунули припущення, що гіпотеза про старіння світла та розширення Всесвіту не обов’язково є взаємовиключними поняттями. Якщо їх поєднати, то можна зрозуміти, чому найстаріші галактики виглядають дуже зрілими, хоча їм 300 млн років.

Ця теорія припускає, що космос постійно розширюється, але взаємодія між частинками змінюється з часом, і це впливає на поведінку світла, яке може втрачати енергію. Таким чином, галактики з високим червоним зсувом насправді існують уже кілька мільярдів років. А вік Всесвіту в такому разі становить 26,7 мільярда років, тобто у 2 рази більше, ніж вважається.

Інші новини науки

Існує теорія, згідно з якою комети принесли на Землю органічні сполуки, що містять вуглець, які стали будівельними блоками життя на нашій планеті. Нове дослідження спростовує цю теорію та називає інші потенційні джерела походження життя на Землі. Водночас комети могли доставити молекули, необхідні для виникнення життя, на Марс. Результати дослідження опубліковано в журналі Scientific Reports, пише Phys.

У кометах містяться всі необхідні компоненти для зародження життя, а на зорі існування Сонячної системи ці небесні тіла активно стикалися з планетами. Тому виникла теорія, що органічні сполуки, які містять вуглець і стали основою життя на Землі, потрапили на нашу планету разом із кометами.

За допомогою комп’ютерного моделювання вчені встановили, що комети рухаються надто швидко і входять в атмосферу Землі під надто гострим кутом, через що комети та їхні органічні молекули не можуть вціліти. Під час зіткнення з поверхнею вони майже напевно випаровуються.

Моделювання показує, що органічні попередники життя на Землю могла доставити лише одна з мільйона комет. Якщо доставка таких речовин кометами коли-небудь і відбувалася, то, найімовірніше, це був лише рідкісний випадок. Отже, вважати комети об’єктами, які сприяли появі життя на Землі, не можна. Це малоймовірно, вважають вчені.

Якщо вуглецеві речовини на Землі з’явилися не завдяки кометам, то їхнім джерелом могли бути багаті на вуглець астероїди, припускають вчені. Вони падали на Землю набагато частіше, ніж комети, і органічні речовини в них мали більшу ймовірність вижити під час зіткнення з планетою.

З іншого боку, вчені не виключають можливості того, що жоден гість із космосу не брав участі у процесі зародження життя на Землі. Хімічні попередники життя могли утворитися в ході процесів, що відбувалися безпосередньо на нашій планеті.

Хоча комети навряд чи могли доставити на Землю речовини, необхідні для виникнення життя, вони могли це зробити на Марсі, вважають автори дослідження. Оскільки Марс менший за Землю і має більш розріджену атмосферу, комети мали більше шансів досягти поверхні Червоної планети, і їхні органічні сполуки могли зберегтися. Це не означає, що на Марсі точно колись з’явилося життя, але ймовірність такого розвитку подій є досить високою.

З іншого боку, як підкреслюють вчені, комети могли взагалі не доставляти попередників життя ані на Землю, ані на Марс.

Інші новини науки

Другого солдата звали Теруо Накамура, і на сьогодні його ім’я майже зникло з історії, пише Фокус.

Накамура навіть не був японцем у звичному розумінні цього слова. Він народився на Тайвані в 1919 році, коли той був японською колонією. Він належав до народу аміс — однієї з корінних етнічних груп Тайваню.

У 1943 році він вступив до добровольчого підрозділу японської армії, сформованого з представників корінних народів Тайваню, і був відправлений на острів Моротай (нині територія Індонезії).

У вересні 1944 року на Моротаї висадилися американські та австралійські війська. Японські захисники острова були розсіяні й відступили в джунглі. Серед них опинився й Накамура.

На батьківщині його офіційно визнали загиблим, але весь цей час він був живий.

Багато років він жив у джунглях разом з іншими солдатами, які відстали від своїх підрозділів, а з часом залишився зовсім сам. Він збудував невелику хатину, розчистив ділянку землі, вирощував собі їжу і ховався від будь-кого, кого помічав поблизу.

Війна закінчилася, але він або не знав про це, або не вірив. Минали десятиліття, люди навіть встигли висадитися на Місяці, а Накамура все ще переховувався в джунглях Моротая, підтримуючи свою гвинтівку в справному стані.

У 1974 році пілот, що пролітав над островом, помітив його хатину. У грудні того ж року його виявили індонезійські солдати. Йому було 55 років. Він провів у джунглях у повній самоті близько 30 років.

На той час Тайвань уже не був японським. Формально Накамура став громадянином країни, в якій він ніколи не жив, будучи дорослим. У цій країні більше не використовували ту мову, якою він навчався в школі. Його відправили не до Японії, а додому — на Тайвань.

Спочатку японський уряд виплатив йому лише мізерну суму за десятиліття служби. Коли про це дізналася громадськість, люди були обурені, і на адресу Накамури почали надходити пожертви.

Його повернення додому пройшло тихо. Його дружина, яка вважала його загиблим, багато років тому вийшла заміж за іншого. Село, до якого він повернувся, майже не нагадувало те, яке він колись залишив.

Він прожив ще лише кілька років і помер у 1979 році.

Інші новини науки