Connect with us

Війна

4 питання про правила та відповідальність військового обліку: пояснює адвокат

Published

on

В Україні діє загальна мобілізація, наразі як і воєнний стан, вона подовжена до 19 лютого 2023 року. Це означає, що повістку можна отримати незалежно від черги мобілізації, і навіть вручення її у громадських місцях — законно. Про військовий облік, кримінальну відповідальність та відмову від повістки для «Дайджесту Одеси» розповіла Олена Сітарчук, адвокатка, керуюча Адвокатського бюро «Олени Сітарчук».

Що загрожує військовозобов’язаному, який не став на військовий облік? 

– Військовий облік є складовою мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою укомплектування ЗСУ. Обов’язок ставати на військовий облік передбачений Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». За порушення такого обов’язку може наставити адміністративна та кримінальна відповідальність.

Так відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за нехтування правилами військового обліку встановлений штраф в розмірі від 510 до 850 грн; за повторне порушення протягом року — розмір штрафу становитиме від 850 до 1700 грн.

В свою чергу, ст. 337 Кримінального кодексу України передбачено, що ухилення від військового обліку карається штрафом від 5 100 до 8 500 грн або виправними роботами на строк до одного року.

Чи потрібно ставати на облік ВПО та біженцям за кордоном? 

Так, ВПО потрібно ставати на військовий облік протягом 7 днів після зміни місця проживання. Про це також інформує і Урядовий портал на своїй сторінці.

05.01.2023 набув чинності новий Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, яким унормовано, що посольства та консульства України мають право вести військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на тимчасовому консульському обліку; повідомляти ТЦК та СП про постановку або зняття з військового обліку громадян.

Тож тепер громадяни України зобов’язані ставити на військовий облік в закордонних дипломатичних установах України.

Якщо військовослужбовця притягнули до кримінальної відповідальності за ухиляння чи стане це “білим квитком” для нього?

– Якщо військовозобов’язаний був притягнутий до кримінальної відповідальності за ухилення від військового обліку, це не означає, що на такого військовозобов’язаного більше не розповсюджується обов’язок захищати Батьківщину.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Притягнення до кримінальної відповідальності не є «індульгенцією», яка такого обов’язку позбавляє.

Ну а щодо того, наскільки «грубе це правопорушення», тут кожний сам для себе вирішує, виходячи із рівня власного патріотизму.

Фото: Новинарня

Чи можна відмовитись від повістки, з яких причин?

– У повістці має бути зазначено:

· ПІБ отримувача, адреса проживання, реквізити розпорядження ТЦК та СП;

· адреса ТЦК, куди потрібно прибути;

· перелік документів, які потрібно мати із собою;

· ПІБ, підпис, керівника ТЦК та СП;

· мокра печатка.

Форма повістки затверджена додатком № 5 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом (постанова КМУ від 21.03.2002 № 352). Але на практиці повістки можуть відрізнятися від встановленої форми. Потрібно насамперед дивитися на зміст повістки.

Закон зобов’язує отримувати повістку та з’являтися на виклик до ТЦК та СП.

Для відмови від отримання повістки потрібні об’єктивні причини, зокрема:

·        в повістці неправильно вказані ПІБ особи;

·        повістку вручає не уповноважена особа;

·        в повістці відсутній підпис та/або мокра печатка.

Ілюстрація: Громадське телебачення

Зазначимо, що вручення повістки не означає, що наступного дня людина опиниться на нулі чи в гарячій точці. Усі мобілізовані мають пройти навчання залежно від спеціальності. Якщо цей етап раптом пропустили потрібно повідомити в Міноборони України, назвавши ПІБ, номер частини та склад правопорушення. 

Якщо сказали чекати дзвінка, покидати межі району чи області — можна. Ніяких дозволів від військкомату не потрібно. 

Війна

На Лиманському напрямку Сили оборони дронами знищили найсучасніший танк росіян

Published

on

Оператори підрозділу “Signum” 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха знищили дронами на Лиманському напрямку найсучасніший ворожий танк Т-80БВМ.

Про це оперативно-стратегічне угруповання військ “Хортиця” повідомило в Телеграмі та оприлюднило відео бойової роботи, передає Укрінформ.

Аеророзвідка вистежила прихований в промисловій будівлі ворожий танк. Пілот діяв бездоганно. Дрон українських захисників майстерно пройшов крізь бетонні конструкції та перекриття, немов ковзаючи між перешкодами.

В результаті було знищено танк Т-80БВМ – одну з найсучасніших машин, яка є на озброєнні РФ.

Читайте також: Українські бійці показали, як знищили російський танк Т-80

Як повідомляв Укрінформ, бійці екіпажу “Асмодей” з батальйону безпілотних систем “EWOKS” за допомогою дронів знищили на Покровському напрямку ворожий бронепотяг.



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони уразили бронепотяг росіян на Покровському напрямку

Published

on

Бійці екіпажу «Асмодей» з батальйону безпілотних систем «EWOKS» за допомогою дронів знищили на Покровському напрямку ворожий бронепотяг.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті заступника командира взводу полку «Сафарі» Владислава Купіна (позивний «Чумак»)

Published

on


“Хто, як не я?” – такий шлях відданості Батьківщині обрав поліцейський із Лисичанська 

Владислав народився у Лисичанську 1 жовтня 2001 року. Змалку хлопець вирізнявся допитливістю та щирістю, вже в ранньому віці виявляв інтерес до історії України. Навчався у ліцеї №14, де проявив себе як активний та небайдужий учень, завжди готовий допомогти. 

“Ця дитина виросла у нас на очах. Він мав активну життєву позицію, завжди був готовий допомогти. Брав участь у всіх виховних заходах, був душею навчального закладу”, – згадує вчителька Владислава Оксана Лапенкова. 

Саме в ліцеї хлопець зустрів своє кохання – Юлію. Їхня історія тривала вісім років, шість з яких вони зустрічалися, а потім створили родину.  

“Влад був дуже доброю людиною з великим серцем. Чуйним, завжди прийде на допомогу. Був душею компанії, мав багато друзів. Він у мене був навіть ближчою людиною, ніж батьки. Ставився до мене з неймовірною любов’ю та турботою. Досить неочікувано зробив пропозицію руки та серця у мої 19 років. З 2023 року ми офіційно у шлюбі, створили сімʼю, завели песика, про якого я колись мріяла у шкільні роки,” – згадує дівчина.

Владислав завжди мав чітку громадянську позицію, був відданий патріотичним ідеалам. Його цікавість до історії країни та відчуття обов’язку яскраво проявлялися вже в молоді роки. “Владислав зі шкільної парти був активістом, мріяв потрапити до Азову. У 2016 році він долучився до угрупування «Національний корпус» у нашому рідному Лисичанську — це був громадський рух «Чесні справи». З того моменту він ще більше цікавився історією України, та її минулим”, – розповідає Юлія.

Історія була не просто захопленням, а глибокою пристрастю юнака. За словами дружини, Владислав ще зі шкільних часів регулярно переглядав історичні канали на YouTube, читав книги філософів та істориків, а також захоплювався фільмами про Першу та Другу світові війни. 

Після школи він здійснив ще один крок до своєї мрії — захищати Україну. Владислав вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”. Після навчання молодий офіцер служив у поліції Луганської області. 

Владислав не лише присвячував себе службі — однією з мрій було багато подорожувати.  

“Ми мали надію відвідати різні куточки України та світу. Влад цікавився історією, тому побачити нові місця було у наших планах. Особливо він мріяв побувати у Сполучених Штатах — це була його мрія з дитинства,” – розповідає дружина. 

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Владислав та Юлія були змушені залишити рідну Луганщину й переїхати до Дніпра. Водночас Владислав ухвалив рішення, до якого йшов усе життя. 

“Через повномасштабне вторгнення Влад сильно хотів добровільно доєднатися до бойового підрозділу. Він обрав «Лють», оскільки був поліцейським. Звісно, як будь-яка жінка, я переживала за нього, ми багато розмовляли на цю тему, бо він єдиний, хто був зі мною поруч. Він був моєю опорою, але я прийняла його рішення. Він завжди казав «Хто як не я?». Він мріяв воювати”, – згадує Юлія. 

Коли хлопець остаточно приєднався до Окремого штурмового батальйону Національної поліції України “Лють”, сім’я переїхала на Житомирщину.

На фронті старший лейтенант Купін став заступником командира взводу полку управління поліції особливого призначення №1 штурмового полку “Сафарі” Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють». Воював у найгарячіших точках Донеччини, стикаючись з ворогом віч-на-віч. Не боявся викликів й відмінно виконував бойові завдання. 

Служба на передовій не оминула Владислава випробуваннями. Під час першого бойового виїзду він зазнав контузії. За словами дружини, попри переляк, серйозних травм тоді не було — кілька днів ротації допомогли йому відновитися та стабілізувати стан. Друге поранення, отримане в липні 2024 року, виявилося значно серйознішим та потребувало тривалішого лікування. Юлія та друзі були поруч із Владиславом у цей складний період. Попри виснаження, він наполягав на поверненні до служби, вважав, що мусить завершити розпочату справу. Навіть під час реабілітації юнак не полишав військової справи — опановував безпілотники та придбав власний дрон. 

Попри молодий вік, Владислав швидко здобув повагу серед побратимів та командирів. У вільний від бойових завдань час він часто спілкувався з дружиною.  

“Ми з ним постійно були на зв’язку, він завжди ділився ситуацією, розповідав, що відбувається, щоб він хотів змінити. Я приїздила до нього у Донецьку область декілька разів. Гуляли, часто розповідав про свої бойові задачі. У нас не було секретів одне від одного, він завжди ділився своїми переживаннями”, – розповідає дружина. 

13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області Владислав загинув. Йому було лише 23 роки… 

“Ми неймовірно пишаємося ним – нашим чоловіком, сином, близьким другом. Владислав заплатив найдорожчу ціну за вільну Україну, за нас з вами – своє життя за територіальні кордони, державний суверенітет та народ України”, – написали його близькі у петиції до Президента про присвоєння Владиславу почесного звання «Героя України». 

“Мій чоловік був не лише військовим, а людиною з великою душею. Уважний, чуйний, справжній. Завжди допомагав іншим — і на фронті, і в житті. Завжди буду пам’ятати його усмішку. Його втрату важко описати словами, але я знаю, що його добро та любов залишилися з нами. І я завжди нестиму це в собі”, – ділиться Юлія. 

У Владислава залишились дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. 

Герої навіки в наших серцях! 

Фото з відкритих джерел 



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.