Ініціатива Нацбанку була підтримана 18 грудня 2025 року, коли Верховна Рада в першому читанні проголосувала за перейменування копійки у шаг. “24 Канал” пояснив, чому це важливо для українців.

Що не так із копійками і звідки з’явилась назва

“Копійка” – це російська назва, вона походить спершу від народного, а потім офіційного найменування монет Московського царства.

На них був зображений Георгій-побєдоносець на коні та зі списом, яким він вражає змія (це герб Москви). Російською мовою спис – це “копье”, тому назва монети стала російською “копейка”, а українською “копійка”.

Перші копійки взагалі звались “дєньга” (московська дєньга – 1/200 рубля, новгородська дєньга – 1/100) – це данина іншим батькам російської державності – ординцям, бо приблизно так в Улусі Джучі називали гроші (оригінальна назва – данг), а їхня назва походить від арабських срібних дирхемів.

Як відомо, копійка є частиною рубля, його 1/100 (так, до речі, було не завжди), а рублі в Україні нині не використовуються. З 1996 році маємо власну грошову одиницю – гривню.

Її назва походить від часів середньовічної Київської княжої держави, де так називалися зливки срібла у формі ромба. У Новгороді це були прути.

Вони важили приблизно 140 – 150 грамів і використовувалися для торговельних операцій, бо були грошовим засобом великого номіналу.

Російський рубль – це нащадок гривні. Щоб зменшити номінал гривні, її рубали на частини – так виходили рублені “рублі”.

Лише в часи Петра Першого рубль почали системно карбувати, хоча аналогічні спроби робили й інші московські царі.

Цікаво, що рубльова реформа царя Олексія Міхайловіча стала можливою завдяки Богдану Хмельницькому. Цар карбував свій рубль, але йому не вистачало власного срібла. На допомогу прийшов український гетьман, який виплатив царю майже мільйон талярів сріблом як оплату за військовий союз.

Ці гроші відомі як “єфимки з признаком”, де “єфимок” – це народна назва таляра (походить від назви чеського монетного двору в місті Йоахімсталь), а “признак” – цареве клеймо з роком 1655, тобто отримання царем грошей від гетьмана.

Шаги – коли з’явились і звідки назва

Саме в цей історичний період з’являються “шаги” – це українська назва для не української монети, а саме частини таляра.

Таляр (або талер), який дав назву і доларам – це переважно срібні монети, що були в обігу в Новий час у Східній Європі. Один срібний таляр мав важити унцію срібла (30 грамів) і відповідав вартості іншої популярної монети – золотого гульдена. Таляри були дуже популярні і карбувалися в різних тогочасних державах – німецьких князівствах та в межах Речі Посполитої.

Більшість українських земель у XVI та до середини XVII століття входили до складу цієї держави, а місцеві мешканці використовували таляри, емітентом яких були польський король та литовський князь. Крім талярів, ходили й інші популярні в Європі монети, зокрема, дукати.

Як таляр, так і дукат, і гульден забезпечувалися цінним металом, мали високий номінал, тому для більш дрібних операцій потрібні були менші за номіналом монети. Ними стали грОші – від цієї назви походить нинішня польська монета, яка є 1/100 злотого, а також українська назва грошей, як таких.

Шаг – це українська назва монети в три гроша. Також його називали “трояк”, але назва “шаг” була більш поширеною.

У 18 столітті таляри в Україні зникають, їх замінюють рублі, проте, шаги залишаються. Але тепер, відповідно до ваги, це вже не 3 гроша, а 2 копійки. У XIX столітті, коли росіяни почали карбувати срібний рубль, шагом почали називати монети у пів срібної копійки.

Які гроші були за часів Гетьманщини

Це дуже цікаве питання, над яким б’ються історики вже не одне століття. Є свідчення, що гетьман Хмельницький карбував власну монету, про неї писав навіть московський посол Кунаков. Російський дипломат пише про монетний двір у Чернігові, щоправда, називає його на ординський манір “минза”.

“На тех новых денгах на одной стороне мечь, а на другой стороне ево Богданово имя”, – повідомляв Григорій Кунаков в Москву в грудні 1649 року.

А французька Gazette de Franse у 1652 році писала, що “козацький гетьман розпочав карбувати в Україні монету на свій кшталт, чим викликав протест польського короля”.

Але самі гроші часів Гетьманщини не збереглись навіть у музеях та колекціях.

Наступники Хмельницького також мали власні монетні двори, проте нині більшість істориків схиляються до думки, що то були не оригінальні монети, а імітація вже відомих. Із середини XVIII століття, коли автономію України було ліквідовано, в країні використовувались рублі та копійки, назву яких трохи змінили на український лад.

До традицій українці спробували повернутись в добу визвольних змагань. Саме тоді знову з’явилися шаги, щоправда, не металеві, а паперові. Це були марки – нині велика філателістична рідкість, дизайн яких розробляли Георгій Нарбут та Антон Середа. Нові шаги “ходили на рівні з дзвінкою монетою” менш як рік, але за часів Радянського Союзу зникли.

Тому відмова від копійок виглядає логічною і доречною.

Але виникає питання, якщо шаг – це 2 копійки, а нова українська гривня – 100 копійок, то має бути 1 гривня = 50 шагів? Це не обов’язково. Історія знає безліч прикладів, де старі традиційні назви грошей і монет були модернізовані та отримали нове життя.

Класичним є приклад фунта стерлінгів. Історично він складався з 4 крон або 20 шилінгів, або 240 пенсів, і лише в 1971 році уряд відмовився від цього традиційного порядку на користь зрозумілої всім десятичної системи.

Так, фунт стерлінгів став коштувати 100 пенсів, а крони та шилінги (а ще було гроути – це 4 пенси, гінеї – 21 шилінг та соверени – 1 фунт) стали історією.

Нагадаємо, у грудні НБУ присвятив нову пам’ятну монету Службі безпеки України та її унікальній спецоперації “Павутина”, завдяки якій були уражені російські літаки на віддалених аеродромах.

А у вересні Національний банк України 23 вересня представив і одразу ж розпродав унікальну пам’ятну монету, присвячену українському писанкарству — мистецтву розпису великодніх яєць.

Метрополітен є складною інженерною системою, призначеною насамперед для масових пасажирських перевезень у великих містах. Водночас із моменту свого виникнення він виконує й додаткові функції, пов’язані з безпекою, просторовою оптимізацією та цивільним захистом населення. Про те, як поєднання транспортної та захисної ролей зробило метро одним із ключових елементів міської інфраструктури України — в матеріалі Фокуса.

Виникнення метро: технологічна відповідь на урбанізацію

Перший у світі метрополітен було відкрито в Лондоні 10 січня 1863 року. Його поява стала відповіддю на різке зростання населення столиці Великої Британії та значне перевантаження наземного транспорту.

Metropolitan Railway з’єднав райони міста під землею, використовуючи парову тягу та метод “cut-and-cover”, що передбачав неглибоке прокладання тунелів. Попри технічні обмеження, лондонський експеримент продемонстрував ефективність підземного транспорту.

Згодом розвиток електротяги, вентиляційних систем і глибокого буріння дозволив будувати метро у складніших геологічних умовах і на значних глибинах. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття метрополітени почали з’являтися в інших великих містах Європи та Північної Америки.

Під час Другої світової війни метро стало активно набувати нової ролі — укриття для цивільного населення. Низка британських і німецьких мешканців користувалися тунелями та станціями задля збереження свого життя під час масованих ударів і бомбардувань протиборчих сторін.

За час свого розвитку метрополітен став одним з передових видів транспорту завдяки своїй зручності, доступності та швидкості пересування. Завдяки цьому, метро поступово дісталося теренів України, і стало його невід’ємною частиною.

Українські метрополітени: витоки та практичне застосування

Перший метрополітен в Україні було відкрито в Києві у 1960 році. Його проєктування відбувалося в умовах Холодної війни, тому значна частина станцій закладалася на великій глибині. Це рішення було пов’язане не лише з геологією, а й із вимогами цивільної оборони.

Харківський метрополітен, введений в експлуатацію у 1975 році, також характеризується глибокими станціями та розгалуженою системою тунелів. Дніпровський метрополітен, будівництво якого розпочалося ще в радянський період, проєктувався як стратегічно захищений об’єкт, хоча його розвиток був обмежений економічними чинниками.

Загалом українські метрополітени від початку розглядалися як багатофункціональні споруди, здатні виконувати роль укриттів у разі надзвичайних ситуацій. Однак нової ролі підземка набула з початком російсько-української війни.

Роль метро від початку повномасштабного вторгнення РФ

Після початку повномасштабної війни метрополітен в Україні став активно використовуватися як цивільне укриття. Станції метро забезпечують базовий захист від уламків, вибухових хвиль та частково — від радіаційного впливу завдяки значній товщині бетонних конструкцій і глибині залягання.

У Києві, Харкові та Дніпрі метро офіційно інтегрували в систему оповіщення та укриттів. Під час повітряних тривог доступ до станцій залишається відкритим, а інфраструктура адаптована для тривалого перебування людей: працюють системи вентиляції, освітлення, водопостачання та зв’язку.

Особливо важливу роль метро відіграло в Харкові, де інтенсивність обстрілів змусила використовувати підземку як постійне укриття для значної частини населення. Глибокі станції здатні зменшувати вплив ударної хвилі, світлового випромінювання та проникнення радіоактивного пилу. Системи герметизації та вентиляції з фільтрацією повітря підвищують рівень захисту в разі застосування зброї масового ураження.

Водночас метро не є абсолютним захистом. Його ефективність залежить від відстані до епіцентру вибуху, типу боєприпасу та технічного стану споруд. Проте в порівнянні з більшістю наземних укриттів метрополітен забезпечує значно вищий рівень безпеки.

Наразі метрополітен — це не лише транспортна мережа, а й елемент стратегічної інфраструктури. Український досвід продемонстрував практичну цінність метро як універсального інструменту захисту населення, що підкреслює необхідність модернізації підземних транспортних систем, збереження їхньої захисної функції та інтеграції в ширші плани цивільної безпеки.

Раніше Фокус розповідав про те, наскільки брудними бувають сидіння в метро. Власник клінінгової компанії у Лондоні Стівен Джеймс, більш відомий за прізвиськом Містер Чистий Килим (Mr Clean Carpet), вирішив провести експеримент і перевірити, як часто транспортне управління міста прибирає у вагонах метрополітену.

Згодом стало відомо, що в Києві метро відновлюватиметься добу після російської атаки. В КМДА уточнили, що наземна частина станцій “Дніпро” — “Лісова” тимчасово закриті на вхід та вихід.

Оригінальний тюнінг Rolls-Royce Spectre виконало німецьке ательє Mansory. Про проєкт, який назвали Equista Linea d’Oro, розповіли на його сайті.

Решітка радіатора Rolls-Royce Spectre, дверні ручки, молдинги на боковинах і віконних рамках оздоблені натуральним золотом. У золотистий колір пофарбовані й 24-дюймові колісні диски.

До того ж, Rolls-Royce Spectre отримав традиційні для Mansory капот, обвіс, спойлер та декор із карбону.

Важливо

В Україні помітили ексклюзивний Rolls-Royce Phantom Tiffany за $550 000 (фото)

Золоті деталі з’явилися і в салоні Rolls-Royce Spectre. Крім того, в оздобленні використали карбон і білу шкіру з золотистими вставками.

Електрична установка Rolls-Royce Spectre на 585 сил з батареєю ємністю 102 кВт∙год залишилася без змін. Авто лише отримало зовнішні динаміки, з допомогою яких імітується звук бензинового двигуна.

Rolls-Royce Spectre Mansory – найрозкішніший електрокар у світі, випущений в єдиному екземплярі. Його ціна не повідомляється, але відомо, що вона становить щонайменше мільйон доларів.

До речі, нещодавно розкішну тюнінговану версію отримав і класичний Toyota Land Cruiser 70.

Також Фокус розповідав про люксову вантажівку Mercedes-Benz.