Connect with us

Цікаво

Настрій засіяти кожен гектар: плани та результати посівної на Одещині. Інтерв’ю з керівницею аграрного сектору Аллою Стояновою

Published

on

Одещина завжди першою починає посівну, так сталось і цього року. Вже понад місяць, як аграрії активно працюють і засіяли понад 35 тисяч га ярого ячменю, понад 7 тисяч га ярової пшениці, близько 10 тисяч га гороху, і вже почали сіяти соняшник. 

Про насіння, гроші, заміновані поля та експорт “Дайджест Одеси” поспілкувався із директором департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської ОВА Аллою Стояновою.

Це вже друга весняна посівна в умовах воєнного стану, з яких питань потрібно було перелаштовуватись? 

До цієї посівної аграрний сектор відновив усі ланцюги постачання: у кого купити і кому продати. Порти Великої Одеси якийсь час не працювали, довелось шукати альтернативні шляхи для транспортування: автомобільними дорогами, понтонною переправою, залізничним сполученням. 

Аграрій розуміє, що один день годує рік. Треба вчасно закупитись, щоб вчасно вкласти у землю насіння, адже весь цей процес прив’язаний до відповідних строків за температурою і напряму корелює до врожаю. Ми завчасно придбали паливо за вигідною ціною, тому всі місткості заповнені і є здешевлення процесу. До речі, є здешевлення і добрив, проте все одно вони недосяжні для аграрного сектору та й це економічно необґрунтовано.

Настрій засіяти кожен гектар. Звісно, ми не маємо необхідної кількості опадів, щоб отримати великі врожаї, проте вдячні за те що є. Сходи одразу позитивно реагують навіть на невеличкі дощики, які пройшли нещодавно. 

Як вплине відсутність опадів на очікуваний врожай? 

Щоб був гарний врожай, потрібні три речі: тепло, яке ми маємо; наші багаті чорноземи та вода, яку ми щойно отримали. Сподіватимемось, що це додасть трішки позитиву по закладенню сходів, але дощі потрібні і при закладанню зерна. Сьогодні дощами ще не вміємо керувати, але у світі уже впроваджують технології штучних опадів. 

Одещина — привабливий регіон через географічне розміщення: знаходимось на самому півдні, сонце з’являється на 2-3 тижні раніше, тому ми перші сіємо та збираємо. Регіон оточує велика кількість води: озера, річки Дністер та Дунай, море. Можемо подивитись на приклад Ізраїлю, який знаходиться без прісної води, але на узбережжі збудовані заводи з опріснення. Саме з них постачають воду по всій країні. Тобто перспективи є і великі, але потрібні людські ресурси, фахівці, щоб це втілити у нас. 

Наша команда працює над відновленням зрошувальних систем у тандемі з Міністерством аграрної політики, Державним агенством з розвитку меліорації і рибного господарства. Вже триває реформа, діє закон про об’єднання водокористувачів. На Одещині зареєстрована найбільша кількість об’єднаних водокористувачів, наразі 6 організацій, ми очікуємо ще 10. Вони активно створюються, тому що цього року є державна підтримка у розмірі 200 мільйонів гривень, якщо вчасно стати членом ОВК, можна отримати гроші. 

Державні та міжнародні програми підтримки та фінансування мають попит у аграріїв Одещини?

Сьогодні є багато програм та іноземних донорів, які допомагають нашій країні, пропонують усі необхідні блага. З нашого сектору найбільші: USAID АГРО, продовольча кампанія ООН. Всі пропозиції потрібно акумулювати, аби аграрії ними користувались. Тому ми на базі департаменту створили групу “Аграрії Одещини”, яка доступна для всіх. У групу запросили весь сектор; представників банківських структур, міністерства аграрної політики, державної агенції; податківців, юристів, а також продавців палива, зерна, добрив, засобів захисту рослин. За кожним напрямом закріплений фахівець нашого департаменту, тому коли аграрій ставить у чаті питання, йому одразу відповість уповноважений з цього питання. Треба кредитування — на зв’язок вийдуть банки, необхідні добрива — відгукнеться продавець і так з будь-якої потреби. А усі звернення від міжнародних донорів ми якнайшвидше надсилаємо до чату, щоб сектор користувався цим в строк. Якщо це насіння, то його треба отримати і посадити і конкретний термін, а не просто отримати. Це звичайна, при цьому проста та корисна, група в якій знаходяться всі. І головне, що це працює.

Частина українських земель замінована або перебуває під тимчасовою окупацією, тому доступні для сівби території зменшились порівняно з минулими роками. Як це вплине на загальні результати? 

В Одеській області, на щастя і завдяки ЗСУ, немає замінованих територій. Наша ДСНС безумовно бере участь у розмінуванні інших регіонів: Миколаївщина та Херсонщина. Із того, що відомо мені, тривалий час має пройти до відновлення цих територій. 

Досить умовно, але в Україні близько 20% землі заміновано. І це велике число, ⅕ від загальної площі. Орієнтовно, для розмінування, наприклад 100 га, потрібна участь 4-6 кваліфікованих фахівців ДСНС та щонайменше місяць. А виробничі процеси мають відбуватись вчасно. Тому сусідні області опинились в тяжких умовах, проте мають долучитися до цього процесу, допомагаючи собі та державі. 

Щодо результатів, то на початок повномасштабного вторгнення в нас було 25 мільйонів тонн торішніх залишків агропродуктів. За 2022 рік зібрали понад 60 мільйонів тонн зерна, а Україна споживає в 5-6 разів менше, ніж виробляє. 

Наша потреба — близько 16-18 мільйонів тонн зерна — все інше готуємо на експорт. 

Попри заміновані території, плануємо цього року зібрати не менше ніж 50 мільйонів. А обсяг споживання залишиться на тому ж рівні. Тому ми себе нагодуємо і спроможні нагодувати світ, що ми і робимо. 

Крім того, ми наразі маємо рушійну грантову та державну підтримку з перероблення продукції. Для світу ми країна, яка постачає сировину, але хочемо і маємо всі можливості задля того, щоб експортувати готову продукцію. Впевнена, що етап відновлення ми почнемо саме з цього і змінимо статус з сировинної на країну з доданою вартістю. Для цього відновлюватиметься переробна спроможність, заводи та фабрики, отримаємо нові робочі місця для громадян. Це моє велике бажання, як очільника аграрного сектору Одеської області. Бо Одеса є експортними воротами України і більшість продуктів на експорт рухається все ж через наш регіон. 

Підписавши зернову угоду Україна точно не здала свої національні інтереси, це було критично важливо для нас, поясніть чому?

У цього є кілька чинників. Ми виробляємо більше, ніж споживаємо, тому і є експортоорієнтованою країною. Все що не з’їли потрібно продати. Для аграрного сектору — обігові кошти на наступний рік, для країни — економіка.

Також є певний продовольчий світовий баланс, який зменшується через війни та кліматичні умови. Тому сьогодні є країни, які економічно спроможні купити агротовар, але не спроможні виростити, а є ті, які не можуть ні перше, ні друге. Ось тут важлива зернова ініціатива і ми працюємо у двох напрямках: господарські відносини (одна країна продає, а інша — купує) і за програмою, запровадженої президентом — Grain From Ukraine (інші країни акумулюються і допомагають купити це зерно, щоб нагодувати найбідніші країни).

Ми у воєнному стані і нам важко, але якщо ми спроможні сьогодні допомагати іншим — то це наш обов’язок. Який і виконуємо.

Нагадаємо, що Зернову угоду підписали 22 липня 2022 року. З того часу ні дня не проходить без хліба та видовищ. Очевидні дії із штучного затягування інспекцій суден від росіян досі супроводжують кожен караван, який прямує з чи до портів Великої Одеси («Одеса», «Чорноморськ» та «Південний»). В інтерв’ю із заступником Голови по взаємодії з органами влади ДП «Адміністрація морських портів України» Дмитром Баріновим обговорили: шалену активність Дунайського портового кластера, експорт/імпорт України, махінації сусідів та збитки української інфраструктури.

Continue Reading
Click to comment

Усі новини

Покинуту могилу Міс Польща-1938 знайшли на кладовищі в Україні

Published

on


Чоловік, якого звуть Михайло, натрапив на одному з волинських кладовищ на покинуту могилу. Як з’ясувалося, там похована королева краси.

На Колківському кладовищі, що на Волині, покоїться “Міс Польща-1938”. На могильній плиті видніється напис: “Зоя Нелідова”, а також дати народження та смерті: 1917-1938 рр. Більше про це таємниче поховання, — читайте у матеріалі Фокусу.

“На цвинтарі у центрі Колок є могила, до якої у скорботні поминальні дні не приходять рідні. Не всі колківчани знають, хто покоїться там. А ім’я цієї славної волинянки заслуговує на визнання і пам’ять”, — вказує Михайло, зареєстрований у TikTok під ніком @2512misha.



Зою Нелідову визнали королевою краси в Польщі

Фото: TikTok

Як з’ясувалося, волинська “Міс Польща-1938” Зоя Нелідова лише одну ніч тішилася короною, бо вранці після отримання такої бажаної нагороди її знайшли мертвою.

Кажуть, що вродливу 21-річну волинянку отруїли. Красуня викликала велике збурення у світській громаді усієї Польщі. Адже, як так могло статись, що серед численних кандидаток, які змагалися за титул королеви краси, найкращою виявиться нікому невідома дівчина з волинської глибинки.

Дівчинка з села

Зоя народилася у Петербурзі в родині офіцера імператорського флоту. Рятуючись від хаосу, сім’я Нелідових рушила на захід і осіла на Волині — у селі Комарове, де купили землю і збудували дім.

Серед сільських дітей вона завжди вирізнялася, а коли підросла — перетворилася на справжню красуню, за якою залицявся чи не весь повіт. У 17 років вийшла заміж за дрібного землевласника Косовича і народила доньку. Утім, тихе сільське життя її не влаштовувало, бо хотілося більшого.

Зоя Нелідова, Міс Польща-1938



Архівний знімок Зої Нелідової

Фото: TikTok

Доля підкинула їй шанс: жінкою захопився заможний шляхтич із Колок — Шовковський. Завдяки цьому знайомству Зоя потрапила у польський вищий світ — пара разом об’їздили кілька країн Європи. Саме Шовковський допоміг їй подати заявку на конкурс “Міс Польща-1938”, де вона перемогла. Дівчина з волинського села обійшла суперниць із варшавських салонів.

Рішення журі

Журі, дізнавшись, що переможниця не полячка і не католичка, кілька разів переглядало своє рішення: за умовами конкурсу “Міс Польща” мала представляти країну на “Міс Європа”. Врешті результати конкурсу просто не визнали, а вранці після урочистого вечора в одному з варшавських готелів Зою знайшли мертвою. Їй був 21 рік.

Офіційної версії причини смерті так ніхто й не оприлюднив. Винних не знайшли. У тогочасних публікаціях про “Міс Польщу” її ім’я не згадували взагалі.

Шовковський перевіз тіло Зої до Колок і збудував на місцевому цвинтарі склеп для двох. Але бути разом після смерті їм не судилося: почалася війна і чоловік зник. Родина Нелідових зрештою емігрувала до Канади.

Могила Зої Нелідової на Волині



Могила Зої Нелідової на Волині

Фото: TikTok

Рідні змогли приїхати на могилу лише через п’ятдесят років — вже в незалежній Україні. Тоді й встановили гранітний хрест. Місце, де колись стояв їхній маєток, сьогодні — порожнє поле.

Нагадаємо, раніше Фокус писав:

Блогер показав могилу актора Віталія Лінецького, який рано помер. Його памʼятник на Берковецькому кладовищі в Києві ніби говорить до людей, показуючи шлях зірки екрану.



Джерело

Continue Reading

Усі новини

перед тим, як з’їсти здобич, рисі роблять щось дивне (фото)

Published

on


Дослідники щойно зафіксували небачену раніше несподівану поведінку іберійської рисі — виявилося, що тварини миють свою здобич перед вечерею.

Останніми роками фотопастки надають ученим безпрецедентний доступ до поведінки тварин. Від дронів, що надають перше у світі відео народження кашалота, до білявих єхидн, які проходять повз камери в Тасманії, ця технологія розкриває дослідникам моменти з життя тварин, які в іншому разі ніколи не були б розкриті, пише Фокус.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Тепер в Іспанії фотопастка зафіксувала небачену раніше для цього виду поведінку рисі: на кадрах видно, як самка занурює свою здобич у поїлку з водою. Самка іберійської рисі (Lynx pardinus) була зафіксована фотопасткою в центральній частині Іспанії біля поїлки — проте тварина не просто хотіла пити, насправді самка прийшла сюди, щоб занурити у воду свою свіжоспійману здобич — кролика.

Зазначимо, що миття їжі раніше було помічено серед приматів, птахів і єнотів, однак це більш типово для видів, що харчуються фруктами або мають всеїдну дієту. Більшість таких поведінкових проявів спостерігалася і в неволі, проте в дикій природі миття їжі спостерігалося лише серед довгохвостих макак.

Вчені відзначають, що замочування здобичі раніше не було зафіксовано у хижаків, оскільки зазвичай здобич з’їдається незабаром після смерті. Будь-які маніпуляції, як правило, спрямовані на полегшення споживання або зберігання здобичі для вживання в їжу пізніше.

Ще більш цікавим є те, що така поведінка спостерігалася у кількох рисей у цьому районі. У регіоні Монтес-де-Толедо в центральній Іспанії самки Луна і Найя були помічені за замочуванням своєї здобичі — кроликів — на фотопастках з різницею майже в три роки. Така поведінка була вперше помічена серед рисей ще 2020 року, і відтоді вчені вісім разів спостерігали щось подібне у п’яти різних самок біля п’яти різних водойм.




Рись Ная купає свою здобич — кролика — у поїлці

Фото: Ecology

Учені зацікавилися питанням: навіщо рисі так роблять? Дані з фотопасток свідчать про те, що немає жодної закономірності в зареєстрованих температурах — тобто, це не реакція на спекотніші, сухіші умови або посуху. Вчені також вважають, що така поведінка була помічена лише серед рисей з Монтес-де-Толедо.

Автори зазначають, що всі зареєстровані випадки стосувалися самок, або на територіях, що межують з територіями інших самок, у яких раніше було зафіксовано таку поведінку, або їхніх нащадків, у яких це було незалежно задокументовано. У результаті вчені дійшли висновку, що дивовижна поведінка поширена серед самок, які ділять ареали проживання, що перекриваються, або тих, які є прямими родичами. Простими словами, ця поведінка може являти собою рідкісний приклад унікальної для цього виду тварин культури. Утім, у вчених поки що немає переконливих доказів, що самки вчать одна одну такої поведінки.

Учені також вважають, що замочування кроликів, імовірно, може допомогти дитинчатам перейти від молока до твердої їжі наприкінці літа. Для перевірки цього вони провели кілька невеликих експериментів, щоб з’ясувати, чи краще утримують воду замочені туші кроликів у різних умовах. Результати показали, що в умовах затінення 30-секундне замочування давало змогу сповільнити зменшення утримуваної води — проте вчені визнають, що будуть потрібні додаткові дослідження.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що в лісах уперше за понад 150 років помітили рідкісний лісовий вид.

Раніше Фокус писав про те, що загадковий звір обезголовив гігантську змію: дослідники змогли розшукати вбивцю.

Під час написання використовували матеріали Ecology, IFLScience.



Джерело

Continue Reading

Усі новини

Українка розповіла, чого досі не може зрозуміти, живучи в Італії уже 9 років

Published

on


Євгенія Витрикуш поділилась власною історією переїзду до Італії. Зокрема, жінка зупинилась на моментах, які досі не дають їй спокою.

Євгенія здивована, що поруч з неймовірною італійською архітектурою чимало покинутих будинків, які потребують або капітального ремонту, або реставрації. Більше про це, — у матеріалі Фокусу.

Українка в Італії

“9 років життя в Італії — і одне питання досі не дає мені спокою. Країна з неймовірною історією та архітектурою, яка пережила століття. Але поруч із цією красою бачиш будівлі, що повільно руйнуються… Можливо, причина в складній бюрократії або у вартості реставрацій. А, можливо, у чомусь, про що знають лише місцеві”, — каже українка.

Вона поцікавилась у глядачів, чому не можна це все окультурити і зробити кращим, а також, чи виділяє держава на реконструкції і ремонтні роботи кошти.

Що пишуть люди?

  • “Наприклад: немає власника або власник не має коштів на ремонт. Подібна ситуація у Іспанії”, — пише один з глядачів.
  • Інший додав: “Ці всі будинки або під арештом, або проходять у судових справах про розділ спадщини, або інше. У Вероні теж багато таких будинків”.



Обговорення у коментарях

Фото: TikTok

  • “Я думаю, що дорого і бюрократія, тут, щоб взяти ініціативу і реставрувати щось — треба пройти 7 кіл пекла”, — зазначила наступна учасниця обговорення, яку звуть Лілія.
Італія, будинки



Пейзаж в Італії

Фото: Instagram

“Мене це турбувало і було цікаво, чому не привести до ладу, хоч злегка. Все ж таки багато туристів”, — відповіла на один з коментарів авторка відео.

Більше цікавих історій

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

  • Емігрантка, яка наразі живе та працює в Італії, провела екскурсію затишним помешканням в сільській місцевості. Ціна мінімальна, але будинок потребує капітального ремонту та реставрації.
  • Тарас Сніжковський розповів про свою матір, яка перебралась зі Слов’янська у село Драбівка на Черкащині. Жінка придбала там будинок з господарськими спорудуми й поступово обживається.

Героїнею чергового випуску на YouTube-каналі блогерки Іванки Дячук стала майстриня Кориця. Дівчина сама живе у горах й виготовляє прикраси з глини, а також робить провокативні фотосесії.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.