Одещина завжди першою починає посівну, так сталось і цього року. Вже понад місяць, як аграрії активно працюють і засіяли понад 35 тисяч га ярого ячменю, понад 7 тисяч га ярової пшениці, близько 10 тисяч га гороху, і вже почали сіяти соняшник. 

Про насіння, гроші, заміновані поля та експорт “Дайджест Одеси” поспілкувався із директором департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської ОВА Аллою Стояновою.

Це вже друга весняна посівна в умовах воєнного стану, з яких питань потрібно було перелаштовуватись? 

До цієї посівної аграрний сектор відновив усі ланцюги постачання: у кого купити і кому продати. Порти Великої Одеси якийсь час не працювали, довелось шукати альтернативні шляхи для транспортування: автомобільними дорогами, понтонною переправою, залізничним сполученням. 

Аграрій розуміє, що один день годує рік. Треба вчасно закупитись, щоб вчасно вкласти у землю насіння, адже весь цей процес прив’язаний до відповідних строків за температурою і напряму корелює до врожаю. Ми завчасно придбали паливо за вигідною ціною, тому всі місткості заповнені і є здешевлення процесу. До речі, є здешевлення і добрив, проте все одно вони недосяжні для аграрного сектору та й це економічно необґрунтовано.

Настрій засіяти кожен гектар. Звісно, ми не маємо необхідної кількості опадів, щоб отримати великі врожаї, проте вдячні за те що є. Сходи одразу позитивно реагують навіть на невеличкі дощики, які пройшли нещодавно. 

Як вплине відсутність опадів на очікуваний врожай? 

Щоб був гарний врожай, потрібні три речі: тепло, яке ми маємо; наші багаті чорноземи та вода, яку ми щойно отримали. Сподіватимемось, що це додасть трішки позитиву по закладенню сходів, але дощі потрібні і при закладанню зерна. Сьогодні дощами ще не вміємо керувати, але у світі уже впроваджують технології штучних опадів. 

Одещина — привабливий регіон через географічне розміщення: знаходимось на самому півдні, сонце з’являється на 2-3 тижні раніше, тому ми перші сіємо та збираємо. Регіон оточує велика кількість води: озера, річки Дністер та Дунай, море. Можемо подивитись на приклад Ізраїлю, який знаходиться без прісної води, але на узбережжі збудовані заводи з опріснення. Саме з них постачають воду по всій країні. Тобто перспективи є і великі, але потрібні людські ресурси, фахівці, щоб це втілити у нас. 

Наша команда працює над відновленням зрошувальних систем у тандемі з Міністерством аграрної політики, Державним агенством з розвитку меліорації і рибного господарства. Вже триває реформа, діє закон про об’єднання водокористувачів. На Одещині зареєстрована найбільша кількість об’єднаних водокористувачів, наразі 6 організацій, ми очікуємо ще 10. Вони активно створюються, тому що цього року є державна підтримка у розмірі 200 мільйонів гривень, якщо вчасно стати членом ОВК, можна отримати гроші. 

Державні та міжнародні програми підтримки та фінансування мають попит у аграріїв Одещини?

Сьогодні є багато програм та іноземних донорів, які допомагають нашій країні, пропонують усі необхідні блага. З нашого сектору найбільші: USAID АГРО, продовольча кампанія ООН. Всі пропозиції потрібно акумулювати, аби аграрії ними користувались. Тому ми на базі департаменту створили групу “Аграрії Одещини”, яка доступна для всіх. У групу запросили весь сектор; представників банківських структур, міністерства аграрної політики, державної агенції; податківців, юристів, а також продавців палива, зерна, добрив, засобів захисту рослин. За кожним напрямом закріплений фахівець нашого департаменту, тому коли аграрій ставить у чаті питання, йому одразу відповість уповноважений з цього питання. Треба кредитування — на зв’язок вийдуть банки, необхідні добрива — відгукнеться продавець і так з будь-якої потреби. А усі звернення від міжнародних донорів ми якнайшвидше надсилаємо до чату, щоб сектор користувався цим в строк. Якщо це насіння, то його треба отримати і посадити і конкретний термін, а не просто отримати. Це звичайна, при цьому проста та корисна, група в якій знаходяться всі. І головне, що це працює.

Частина українських земель замінована або перебуває під тимчасовою окупацією, тому доступні для сівби території зменшились порівняно з минулими роками. Як це вплине на загальні результати? 

В Одеській області, на щастя і завдяки ЗСУ, немає замінованих територій. Наша ДСНС безумовно бере участь у розмінуванні інших регіонів: Миколаївщина та Херсонщина. Із того, що відомо мені, тривалий час має пройти до відновлення цих територій. 

Досить умовно, але в Україні близько 20% землі заміновано. І це велике число, ⅕ від загальної площі. Орієнтовно, для розмінування, наприклад 100 га, потрібна участь 4-6 кваліфікованих фахівців ДСНС та щонайменше місяць. А виробничі процеси мають відбуватись вчасно. Тому сусідні області опинились в тяжких умовах, проте мають долучитися до цього процесу, допомагаючи собі та державі. 

Щодо результатів, то на початок повномасштабного вторгнення в нас було 25 мільйонів тонн торішніх залишків агропродуктів. За 2022 рік зібрали понад 60 мільйонів тонн зерна, а Україна споживає в 5-6 разів менше, ніж виробляє. 

Наша потреба — близько 16-18 мільйонів тонн зерна — все інше готуємо на експорт. 

Попри заміновані території, плануємо цього року зібрати не менше ніж 50 мільйонів. А обсяг споживання залишиться на тому ж рівні. Тому ми себе нагодуємо і спроможні нагодувати світ, що ми і робимо. 

Крім того, ми наразі маємо рушійну грантову та державну підтримку з перероблення продукції. Для світу ми країна, яка постачає сировину, але хочемо і маємо всі можливості задля того, щоб експортувати готову продукцію. Впевнена, що етап відновлення ми почнемо саме з цього і змінимо статус з сировинної на країну з доданою вартістю. Для цього відновлюватиметься переробна спроможність, заводи та фабрики, отримаємо нові робочі місця для громадян. Це моє велике бажання, як очільника аграрного сектору Одеської області. Бо Одеса є експортними воротами України і більшість продуктів на експорт рухається все ж через наш регіон. 

Підписавши зернову угоду Україна точно не здала свої національні інтереси, це було критично важливо для нас, поясніть чому?

У цього є кілька чинників. Ми виробляємо більше, ніж споживаємо, тому і є експортоорієнтованою країною. Все що не з’їли потрібно продати. Для аграрного сектору — обігові кошти на наступний рік, для країни — економіка.

Також є певний продовольчий світовий баланс, який зменшується через війни та кліматичні умови. Тому сьогодні є країни, які економічно спроможні купити агротовар, але не спроможні виростити, а є ті, які не можуть ні перше, ні друге. Ось тут важлива зернова ініціатива і ми працюємо у двох напрямках: господарські відносини (одна країна продає, а інша — купує) і за програмою, запровадженої президентом — Grain From Ukraine (інші країни акумулюються і допомагають купити це зерно, щоб нагодувати найбідніші країни).

Ми у воєнному стані і нам важко, але якщо ми спроможні сьогодні допомагати іншим — то це наш обов’язок. Який і виконуємо.

Нагадаємо, що Зернову угоду підписали 22 липня 2022 року. З того часу ні дня не проходить без хліба та видовищ. Очевидні дії із штучного затягування інспекцій суден від росіян досі супроводжують кожен караван, який прямує з чи до портів Великої Одеси («Одеса», «Чорноморськ» та «Південний»). В інтерв’ю із заступником Голови по взаємодії з органами влади ДП «Адміністрація морських портів України» Дмитром Баріновим обговорили: шалену активність Дунайського портового кластера, експорт/імпорт України, махінації сусідів та збитки української інфраструктури.