Війна
Не вся бюрократія — зло: про наших дітей у Польщі, евакуацію, усиновлення та цінності. Інтерв’ю з Юлією Нікандровою

Близько 400 одеських вихованців із Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, ліцею спортивного напрямку «Олімпієць» та дитячого будинку «Перлинка» евакуйовані через повномасштабну війну. Як евакуйовують державних дітей, що означає легальність їхнього перебування за кордоном, навіщо стільки бюрократичних процедур і ще багато цікавих питань про складні, але необхідні процедури розповіла керівниця Служби у справах дітей Одеської міської ради Юлія Нікандрова.
Чи актуальна евакуація на десятому місяці війни?
Насправді так. Саме для Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, тому що туди потрапляють дітлахи, яких ми рятуємо від неблагополучних сімей. Станом на сьогодні їх 20, адже ми не можемо організовувати евакуацію по одній людині. Наразі ми створили максимум умов для нормального перебування дітей у центрі в Одесі за відключень електроенергії.
90% установ Одеської області живуть у Польщі в одному готельному комплексі, який розрахований на 1500 осіб. Ми є найбільшою групою дітей, евакуйованих з однієї області, які за місцем прибуття за кордон проживають разом.
Як реагує зараз сторона, яка приймає? Вони розуміють скільки ще готові надавати умови для перебування українських дітей?
Мені дуже складно розписатися за іноземців, які очманіли просто від усього, що побачили. Не знаю, наскільки вони згодні нас терпіти, але вже майже десять місяців діти там сидять, нагодовані, в теплі, всім забезпечені. Як на мене — там утворилась одна маленька держава. Організація, що нас прийняла — поважні люди у Польщі, мають чудову базу і створили усі необхідні умови. За цей час туди приїжджали численні перевіряльні українські організації: Міністерство соціальної політики, Уповноважений з прав людини, заступники та міністри і єдине, що викликало питання — кількість. На їхню думку, нас забагато для однієї території. Воно ніби так, а з іншого боку — ніби й ні. Діти стали більш соціалізовані, вільніші. Тут 31 установа, їхнє життя вирує: познайомились та звикли жити разом. Коли заходить мова за розділення, для них це страх. А перевіряльні компанії цього не розуміють.
У Європі дитбудинок на 50 осіб — не прийнято. Розповідають, що майже не мають ні інтернатів, ні дитбудинків, але лукавлять. Є навіть заклади закритого типу. Спробуйте в Україні знайти щось із назвою “закритий тип”.
Діти запитують чи повернуться взагалі, але ми їх підбадьорюємо. Звичайно, повернемось і майже всі, хто залишився зараз в Україні, роблять внесок, аби це сталось якнайскоріше. Я говорю, що ми просто повинні вірити.
Діти знаходяться за кордоном легально: що це означає і які для них переваги?
Нелегально — це якби ми їх просто зібрали та вивезли, а потім всі дружно посиділи б у СІЗО. Легально означає, що процедура відбувалась законним шляхом. Наприклад, під час першої евакуації, 3 березня, ми отримали розпорядження Голови Одеської обласної військової адміністрації, мали запрошення, зробили наказ від установи, яка евакуюється. У цих документах вказані всі хто їде, на якій підставі, з ким і куди. Весь процес узгоджується, а потім починається практична частина: на чому, звідки, скільки та як ми їдемо. Це важливо для перетину кордону, аби не виникало питань, наприклад, через торгівлю людьми.
Є, звичайно, ті, хто кричать: “ у вас все бюрократизовано, невже не можна просто сісти в автобус?”. Ні, не можна. Якщо будь-що трапиться із дорослим у дорозі, діти потраплять до установи тієї країни, до якої перетнули кордон. А далі що? У такому разі дітей вивезли з потенційного ракетного обстрілу, але створили іншу загрозу.
На той час не було нормативного документа щодо евакуації дітей. Наразі працює Постанова Кабміну №385. Тобто від дати ухвалення, 27 березня, виїзд регулюється законом. І це добре. Для прикладу, до постанови не потрібно було отримувати погодження Національної соціальної сервісної служби України, а нині — воно є. За таких умов, навіть вище керівництво країни повідомлене про нас, знає умови евакуації та подальше розміщення.
Всі папери згодились. Коли я проживала з дітьми у Польщі, до нас завітали представники міграційної служби і запитували, на якій підставі ми тут знаходимось. І мені достатньо було лише дістати документ. Знати законодавство чужої країни у такому разі — дуже важливе питання, але головне — не боятися питати.
В евакуації вихователь вказаний як уповноважена особа за життя дітей, тобто є опікуном, законним представником. Тому прикритися фразою “я простий педагог”не вийде. Потрібно бути наполегливим, питати, домагатись відповідей. Насправді для нас там створені всі умови. Ми зіштовхнулись з тим, що слід зробити опіку на дітей за рішенням польського суду, тому що наші документи там не розуміють. Ми пішли до суду, а там бланк двома мовами: польською та українською.
Ми своєю чергою зробили максимум, щоб приймальна сторона не мала до нас питань і претензій. Але бувало, що й ми не погоджуємося на їхні умови. Як приклад, польські школи, до яких хотіли відправити наших дітей. Ми пояснювали, що вони навчатимуться онлайн в українських закладах. Це принципово. І ми відстояли це рішення.
Які умови надання медичної допомоги: чи потрібне страхування, які послуги українські державні діти можуть отримувати у Польщі?
У нас був цікавий досвід стосовно медицини. Це було одне із базових питань, які ми обговорювали з адміністрацією польського готелю. Я одразу зазначила, що нам потрібен цілодобовий пункт. Адже є діти з особливостями чи хворобами, та і загалом, це ж малеча: вони падають, дряпаються, б’ються… Пункт організували відповідно до наших вимог, там навіть є склад з ліками про всяк випадок. Тут не потрібна страховка, тому що у нас є песель — документ, який є підставою для отримання безкоштовних послуг, у тому числі медицини.
Песель оформлявся окремо на кожного. Спершу ми близько дня вивчали, як його виписувати і що потрібно вказувати, а далі як сіли за писанину на 700 осіб (Одеська та Кіровоградська область). Ну, це реальна бюрократія і хоч це був треш, але веселий.
У Польщі є медичне розгалуження, яке стосується прав захисту дитини на глобальному рівні. Наведу приклад, який трапився у нас: є 12-річна дівчинка з кривими зубами, мама у свій час не займалась цією проблемою. Одного дня в Польщі дівчина випадково вибила собі зуб. Лікар у медпункті розповів, що його можна наростити, але задля цього потрібно поїхати на швидкій до сусіднього міста. Звичайно, ми викликали та опинились за 90 кілометрів від нашого готелю у великій стоматологічній клініці. Лікарка, заглянувши до рота малечі, стала лютою та обуреною. Вихователь українською мовою за допомогою жестикуляції абияк намагається пояснити, що діти з притулку, ми з України і дівчинка потрапила до нас не так давно. Пацієнтці нарощують зуб, але попереджають, що інформацію передадуть до соціальних служб, щоб дивитись, як ми надалі вирішуватимемо питання зубів дитини. Ми зацікавлені цей армагедон закінчити, виконати всі вимоги, просто нам потрібна інформація, адже ми в евакуації.
Друга історія з дівчинкою, у якої почався розлад поведінки. Вона потрапила до нас перед самим вторгненням, тому ми не мали достатньо інформації стосовно її стану здоров’я. Протягом півтора місяця вона щоночі прокидалась і навмисно псувала одяг іншим: бруднила та розрізала. Вихователька вже не знала, яким чином тут діяти, тому звернулась до медпункту, щоб обстежити, дізнатися, чому у неї така поведінка і допомогти. Дитину відвезли на обстеження до дитячого відділення психіатричної лікарні та залишили на стаціонарі. Психолог ставить абсолютно точний діагноз “здорова” і повідомляє до соціальної служби, адже привезли здорову дитину. Ті своєю чергою залучають поліцію, прокуратуру та суд і вихователю в готель приходить повістка.
Вихователька звернулася по допомогу, а іноземці дивляться на це так: не можеш допомогти дитині, то ми зробимо це за тебе. Це не варіант — забирати зараз українських дітей у вихователів. Звичайно, істериці тут немає місця і потрібно повідомляти своє керівництво і діяти за процедурою. Буде суд, отже туди прийдуть і представники консульства. Багатьох такі ситуації лякають і вони вже не певні, що мають змогу звернутися за підтримкою.
Випадки усиновлення дитини в Україні, щоб ухилитись від мобілізації чи виїхати за кордон: як це зрозуміти вчасно?
Коли почалася війна, стільки охочих з’явилось на усиновлення. Все просто: вони розуміли, як відкосити від мобілізації, адже вони не криві, не косі, не хворі та без білого квитка. Раптом вирішили усиновити сирітку. Ми дуже швидко розуміємо хто ким є. У такому випадку вони влаштовують скандали та виставляють себе рятівниками. А коли ніби серйозно кажеш, що наступної зустрічі поруч сидітиме співробітник військкомату, то вони і не приходять.
Процес усиновлення — не похід до супермаркету. Коли люди приходять і кажуть: “ми хочемо усиновити дитину”, то я згодна, що ініціатива чудова, але потрібно стати офіційно кандидатами в усиновлення. Для цього збирають перелік документів, проходять 7-денні курси, потрапляють до бази, як перевірена особа. Лише потім почнуть ознайомлюватися з інформацією про дітей та отримувати направлення на особисте знайомство. На що вони відповідають: “Боже, який жах, та ніколи в Україні усиновлення не відбудеться за такого порядку”. А насправді процедура усиновлення в Україні — одна із найпростіших у світі. Всі документи за переліком робляться близько двох тижнів, а курси я рекомендую усім, щоби приземлити рожеві фантазії. З адекватними ми знаходимо спільну мову, з іншими — розходимось.
Мій улюблений вираз: “У кандидата в усиновлювачі є можливість усиновити, а у дитини — є право бути усиновленим”. Право вище за можливості. Дорослі бачать фото в інтернеті, або уявляють немовля в рожевій пелюшці з бантиком і крильцями. Але це історія не про картинку, а про реальних людей, які опинилися у різній життєвій ситуації. Дитина не обирала таке життя на відміну від дорослого. Якщо не знаходиться їй сім’я, то держава зобов’язана її вести та виконувати функцію опікуна.
Коли люди говорять, що в сім’ї буде краще, ніж в інтернаті, вони не ставлять собі питання “у якій сім’ї”. Дитину забирають, тому що є загроза, яку і створила її родина. Тому ми не можемо надавати усиновлення будь-кому і поставили малечу в таке ж становище знов. Слів, що ви гарна людина недостатньо. Діти — не коти та не собаки і навіть забрати під опіку — це вже складна робота і не лише фінансове капіталовкладення. Перед вами особистість, яка потребує індивідуального підходу, має свою думку, знаходиться під впливом дорослого. Те, що ви в нього вкладете, те й пожинатимете. Це катастрофа як важко.

Війна
Хелп-пакети: базова допомога для соціально незахищених. Фото

Сьогодні, 23 березня, в Одесі за чудової погоди був ще один день роздачі гуманітарної допомоги. Це досі необхідно і не лише для ВПО, а й такої категорії населення, як пенсіонери та малозабезпечені. Видавали пакуночки молодіжний благодійний фонд “Некст”за підтримки ГО «Волонтерський Рух Козацький».
Понад 150 людей, які проживають в Малиновському районі отримали товари, які є базовими, проте коштовними для тих, кого забезпечує лише пенсія. Це приїзд волонтерів сюди не перший, тому люди знають процес видачі.
Керівник організації Марат Абдуллаєв розповів “Дайджесту Одеси”, що беручись за волонтерство, замало одного бажання, щось давати. Потрібно зосередити свої зусилля на тому, що можеш зробити найкраще і розуміти свої об’єми. Лише системна робота надасть результат.




Молодіжний благодійний фонд “Некст” функціонує з 2016 року. Тоді надавали юридичний супровід та продуктову допомогу за основним направленням — діти, молодь та сім’ї без батька. Марат Абдуллаєв розповів: “Спочатку, після вторгнення, ми займалися тим, що вивозили жінок з дітьми на кордон з Молдовою. Тоді одними з перших відгукнулись «BEARR Trust». Вони запропонували допомогу для закупівлі продуктів, засобів гігієни та необхідного для постраждалих від війни. Ми досі співпрацюємо, формуємо хелп-пакети, які видаємо, пріоритетно для ВПО, жінок із дітьми, людей похилого віку. У перші місяці війни, як банально б це не було, найнеобхіднішими виявились продукти. З цим проблем у нас не виникало тоді і зараз”.





Зазначимо, що у нашій команді є психолог. Багатьом складно звертатись за допомогою. Люди мали певний рівень життя і не готувались до того, що їх змусять покинути все, що вони мають Наш психолог може допомогти дорослим та дітям, які пережили воєнні дії та були у гарячих точках. Можемо надати консультацію кардіолога. Значна частина людей має серцево-судинні проблеми або стадії загострення. Інколи достатньо прийому лікаря, а за потреби – направлять на повноцінне обстеження.
Із постійних волонтерів близько 5 осіб. Один наразі вступив до ЗСУ, проходить службу, але обіцяв у відпустці допомагати. Ми маємо близько 10 волонтерів, які підключаються на великих виїзних видачах. Як, наприклад, масові видачі, які ми проводили разом із World central kitchen чи виїзди до обласних центрів.
Після перемоги нікуди не зникнуть проблеми, з якими зіштовхуються ВПО. Це все ще довгі роки буде актуально, українці потребуватимуть роботу, соціалізацію. Частина вже наразі твердо впевнена, що облаштовуватиметься та житиме в Одесі. Ми не відходимо від своїх пріоритетів — молодь, самотні матусі, люди похилого віку. Ті, хто не може собі допомогти самостійно. Ми готові допомагати й надалі.
Війна
Удар по Запоріжжю: з-під завалів дістали 6 людей, – Клименко

Станом на 7 ранку 23 березня, за уточненими даними Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, ворог завдав 6 ракетних обстрілів по місту Запоріжжя з реактивної системи залпового вогню «Смерч». Рятувальники завершили рятівну операцію в Запоріжжі, з-під завалів дістали 6 людей. Про це повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, передають Українськi Новини.
“Рятувальна операція завершена. Рятувальники ДСНС України витягли з-під завалів 6 людей та ліквідували пожежу в 2 багатоповерхівках”, – повідомив міністр.
Постраждали 34 особи. 29 госпіталізовані, з них 3 дітей. Одна людина померла в лікарні.
Рятувальники та працівники комунальних служб розбирали завали у квартирах напівзруйнованих будинків. Допомагали багато волонтерів. У всіх довколишніх будинках повибивало шибки та позривало балкони. Мешканці понівечених будинків намагаються врятувати майно, а правоохоронці збирають смертоносне залізяччя росіян.
Поліція на місці фіксувала докази чергового воєнного злочину РФ проти цивільного населення.
Міністр внутрішніх справ наголосив, що Україна притягне до відповідальності кожного причетного до цього злочину.
Війна
Прокуратура розпочала провадження щодо ракетного удару по Одесі. Фото

21 березня 2023 року близько 19:50 російські військові нанесли ракетний удар по одному з районів Одеси. Розпочато кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни. Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.
Пошкоджено дах та міжповерхові перекриття триповерхової будівлі гуртожитку на території Свято-Іверського чоловічого монастиря. Вибито шибки в декількох прилеглих будинках та монастирі.
За попередніми даними, троє людей отримали травми, одного з них госпіталізували.
На місцях подій працюють прокурори, слідчі СБУ та поліції, які фіксують черговий воєнний злочин РФ.







Фото: Прокуратура Одеської області
-
Війна1 тиждень ago
На кордоні зловили ухилянтів: довелось стріляти
-
Війна6 години ago
Хелп-пакети: базова допомога для соціально незахищених. Фото
-
Регіон1 тиждень ago
У найбільших супермаркетах Одеської області проводять моніторинг цін
-
Одеса6 днів ago
Звіт одеських комунальників: аварійні бригади, запуски системи опалення, генератори та дерева
-
Політика1 тиждень ago
Уряд погодив звільнення начальника Одеської ОВА Максима Марченка
-
Кримінал6 днів ago
Побив дружину до черепно-мозкової травми: житель Білгород-Дністровського району піде під суд
-
Україна7 днів ago
Саботаж «Зернової ініціативи» продовжується: до портів прибуває менше балкерів
-
Війна6 днів ago
Буданов розповів про роль острова Зміїний у війні