Connect with us

Війна

Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ

Published

on

Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.

Задачі бойового медика

Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.

Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.

Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.

Волонтерство

Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.

За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.

Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня

Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші. 

Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах. 

Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.

Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна. 

Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.

А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.

Плани після війни

Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх. 

Фото: з особистого архіву.

Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.

Війна

Атака Шахедів на Кременчук – ЗС РФ влучили в житловий будинок

Published

on


Станом на цей момент звернень до екстрених служб щодо постраждалих або загиблих не надходило. Місцеві телеграм-канали пишуть про атаку на будівлю ТЦК в Кременчуці.

Російські окупанти зранку, 6 липня, запустили рій “Шахедів” в напрямку Кремменчука. В самому місті та районі пролунали вибухи. Зафіксована пожежа. Про це повідомив голова Полтавської обласної війської адміністрації Володимир Когут.

“Унаслідок ворожої атаки на Кременчуцький район виникла пожежа на території приватного домоволодіння. На місці події працюють усі відповідні служби. Станом на цей момент звернень до екстрених служб щодо постраждалих або загиблих не надходило”, — проінформував він.

Близько 9 ранку моніторингові канали повідомили про підліт до Кременчука щонайменше 6 ударних безпілотників.



Також телеграм-канали повідомляють, що один з БПЛА нібито влучив в будівлю ТЦК в Кременчуці, але офіційного підтвердження цієї інформації поки немає.

Нагадаємо, що уночі 6 липня ЗС РФ вчергове атакувала Україну ударними безпілотниками. Під ударом зокрема опинилася Київська область, де росіяни атакували звичайний мирний населений пункт.

Також повідомлялося, що під час нічної атаки “Шахедів” 6 липня росіяни також атакували Харків дронами. Внаслідок обстрілу у місті здійнялася пожежа, відомо про кілька “прильотів” та постраждалих, серед них — маленька дитина



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті Станіслава, Тамари та Романа Мартинюків

Published

on


Брати і сестра загинули під руїнами свого будинку, в який влучила російська ракета

Троє неповнолітніх дітей із багатодітної сім’ї Мартинюків – Станіслав, Тамара та Роман – загинули 25 травня 2025 року внаслідок ракетного удару по Коростишеву Житомирської області.

«Унаслідок жорстокої нічної атаки ми втратили трьох наших дітей. Учні нашого ліцею – одинадцятикласник Роман, шестикласниця Тамара та третьокласник Станіслав – більше не прийдуть до своїх класів, не сядуть за парти, не усміхнуться друзям. У Роми через лічені дні мав бути випускний – день, якого він чекав із надією та мріями. А у його молодших брата й сестри попереду було ще стільки перших дзвінків, екскурсій, свят, відкриттів, щасливих моментів дитинства. Але все це обірвала війна…», – повідомили про загибель дітей у Коростишівському ліцеї №1 ім. Густава Олізара. 

У сім’ї Мартинюків було п’ятеро дітей. Двоє старших синів жили окремо, а троє менших дітей – разом із батьками. Росіяни вдарили ракетою по їхньому рідному місту, і в одну мить дім щасливої родини перетворився на купу цегли та балок. У зруйнованому будинку вижили лише батьки.

«Мені зателефонував друг і сказав, що щось прилетіло в район, де жила наша сім’я. Я подзвонив мамі, братам, сестрі, але ніхто не відповідав. Усіх дітей привалило одразу. Батько казав, що ще чув, як кричав один із наших братиків…», – розповідає про трагедію старший син Олександр.

За словами директора ліцею №1 Павла Познякова, усі троє були гарно вихованими, добрими, небайдужими та сумлінними в навчанні. Їх любили та поважали вчителі та діти. 

Восьмирічний Станіслав захоплювався музикою. Він відвідував музичну школу і хотів вдосконалити свої навички, аби заграти для вчителів.

Дванадцятирічна Тамара в музичній школі була однією із найкращих. До того ж дівчинка і за шкільну програму мала відмінні оцінки.

Сімнадцятирічний Роман готувався до НМТ і планував пов’язати свою майбутню професією з історією. Хлопець умів доводити власну думку і не боявся труднощів. Разом із однокласниками він створив стартап, який друзі поїхали захищати вже після його загибелі.

Станіслава, Тамару і Романа відспівали у церкві Святої Трійці. Прощання з ними проходило в будинку культури Коростишева. На похороні був лише тато дітей. Мама, поранена внаслідок обстрілу, в той час перебувала в лікарні після операції.

У пам’ять про вбитих Росією дітей в ліцеї, де вони навчалися, востаннє пролунав шкільний дзвінок.

Наприкінці навчального року однокласники Романа приїхали на могилу. Там класний керівник хлопця провела для дітей останній дзвоник. Замість сміху та радості були мовчання і сльози. Діти поклали до могил загиблих квіти та іграшки. Принесли навіть шматочки торта: у Тамари 29 травня мав бути день народження…

У День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у Коростишеві під час загальнонаціональної хвилини мовчання згадували Станіслава, Тамару та Романа Мартинюків.

Фото: Коростишівський ліцей №1 ім. Густава Олізара, Суспільне.Житомир



Джерело

Continue Reading

Війна

В Україні оголошували повітряну тривогу через зліт МіГ-31К

Published

on

По всій території України оголошували повітряну тривогу у зв’язку з ракетною небезпекою.

Про це Повітряні сли Збройних сил України повідомляють у Телеграмі, передає Укрінформи

Ракетна небезпека по всій території України! Зліт МіГ-31К”, – йдеться у повідомленні.

18:16 – “Відбій загрози по МіГ-31К”, – оновили інформацію у ПС ЗСУ.

Читайте також: На фронті від початку доби вже 91 зіткнення, на п’яти напрямках тривають бої

Як повідомляв Укрінформ, Сили протиповітряної оборони знешкодили 292 із 322 безпілотників, якими росіяни атакували Україну з вечора 4 липня.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.