Війна
Психологічна реабілітація військових в Одесі, депресія цивільного населення: досвід, який можна пережити
Це кажіть, а ось таке — не треба; публікуйте війну, або ні; відпочивайте — ні, хлопці ж не можуть перепочити, не сваріть біженців, але не тих, які на Куршевелі… Досить непросто сформувати конкретну модель поведінки у сучасній країні, яка активно воює понад рік. Але, на правду, чи можемо ми зрозуміти людину, яка пережила окупацію, насилля, втратила близьку людину, побачила зруйнування свого світу за секунду? І чи готові ми розуміти хлопців та дівчат, які стоять на захисті своєї країни? Чи компетентні давати поради, навіть, якщо здається, що вже зрозуміли цей світ? Так, ми всі живемо у війні, але для кожного вона різна. І поки близько мільйона українських військових під багнетом, а ще всі силові структури працюють на перемогу, наша задача — підтримати їх і створити більш-менш здорове суспільство, в яке вони повернуться. Але це все розмірковування автора, тому поговоримо про факти від науки та розумніших людей.
У цьому тексті “Дайджест Одеси” розповість про відділення психологічної реабілітації учасників бойових дій та їх сімей на базі Одеського Центру первинної медико-санітарної допомоги №4, методи роботи з військовослужбовцями та їхніми сім’ями, українську культуру спілкування з психологом. Нам допомогли завідувач відділення, психіатр Георгій Янкевич та психолог Оксана Тарановська.
ПТСР для кожного військового та психічні розлади першому-ліпшому українцю
Це хибне твердження! Так, військові знаходяться у зоні смертельної небезпеки, тому мають більшу ймовірність повернутись з посттравматичним синдромом, але це не для кожного. Психіка та її ресурс відрізняється від людини до людини, тому одна й та сама подія приносить різні результати. За словами Оксани Тарановської, хтось після знаходження в полоні може допомогти своїм побратимам, а інший, не перебуваючи на передовій, має симптоми ПТСР.
Хоча й здається, що пережити досвід війни неможливо — це не так. Тільки у 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, діагностували ПТСР. Таку статистику оприлюднили в Міністерстві охорони здоров’я України. Якщо ми комплексно будемо підходити до відновлення, а ми вже над цим працюємо, то подолаємо наслідки стресових розладів, як і другу армію світу.
Якщо говорити про комунікацію соціуму та людини, яка повернулась із фронту з ПТСР, то радять уникати тригерів: гучні звуки, іграшки з сиренами, налякування заради жарту, алкоголю, наркотиків чи психотропних речовин. Це звичайна реакція організму, який сприймає ці ж самі звуки, як ознаку небезпеки, а це продовжувалось день за днем у когось 9 років, у когось — менше. Достатньо представити, як ви відреагуєте на сигнал повітряної тривоги, знаходячись у мирних умовах. Тому не варто апелювати до цього, як до неможливості нормально жити у світі — це реакція.
А тепер торкнемось нас, які живуть в умовно спокійних містах, небо яких коли-не-коли прорізують ракети окупантів. В Одесі можлива висадка лише десанту соціальних мереж і хоч стрічка інколи дратує, ПТСР викликати не може. Якщо глибоко копати в травмувальні теми — накопаєш і алгоритми мереж підсуватимуть схожий контент. За таких умов може здатись, що життя немає, а навколо тьма, страх і біль. І це провокуватиме тривожні розлади чи депресію за сприятливих умов конкретної нервової системи. Організму насправді плювати справді з вами відбувається щось ризиковане чи ви це просто уявляєте, бо рівень стресу від цього однаковий. Це і питання інформаційної гігієни: що ви шукаєте, задля чого і кого читаєте. За рік повномасштабного вторгнення вже кожен знає, як реагуватиме після годинки скролу стрічки, через бажання щось контролювати. Якщо знаєте, що стан погіршиться після цього, то навіщо себе гвалтувати — обмежуйте перегляд контенту. І зона того, що ви можете тримати під контролем, не зменшується і не збільшується від перегляду 10 чи 110 новин.
“Ну і пам’ятати слід про критичне ставлення. Згадайте, як на початку війни ми бігали, знімаючи мітки. Інформаційний вплив завжди був і посилився під час війни. Якщо хочеш щось знати, то переглядай лише офіційні джерела, принаймні, не читати ноунейм канали, бо не знаєш це росіяни, чи наші, чи росіяни косять під наших…”, — додав лікар Янкевич.
Функціонувати під час війни — це ще й про життєстійкість. Людині не так багато часу потрібно для адаптації до умов. Вже зараз, побачивши ракету повз вікна, на роботу все ж поїдеш, хіба що запізнишся.
Згідно з результатами соціологічного дослідження “Емоційно-психологічний стан українців”, проведеного Українським інститутом майбутнього спільно з “Нью імідж маркетинг груп”, зафіксовано три емоційні прояви, які найкращим чином описують настрій респондентів протягом лютого 2023 року. Це тривога (57%), очікування покращень (46%), надія (41%).
В Україні суттєво зростає культура роботи із своїм психологічним здоров’ям. Відомо, що психолог не запиратиме пацієнта до лікарні, одягаючи смиренну сорочку. Терапія — здорове ставлення до свого стану і прийняття подій, що відбуваються. Наразі створені всі умови для отримання підтримки та кваліфікованої допомоги. Наприклад, скористатись платформою “Розкажи мені”, яка працює цілодобово й надає безкоштовну психологічну допомогу. Або обрати інший ресурс. Ось добірка 10 безкоштовних ініціатив від VisitUkraine.Today. В Одесі тимчасово переміщені українці та всі особи, які постраждали внаслідок війни, можуть безкоштовно отримати кваліфіковану психологічну допомогу на базі міських медзакладів.
Відділення психологічної реабілітації учасників бойових дій та їх сімей
У січні цього року Одеський Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 уклав із Міністерством у справах ветеранів України договір, що передбачає надання послуг із психологічної реабілітації ветеранів війни та членів їхніх сімей. Послуги можуть отримати особи, які здійснювали заходи щодо забезпечення національної оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України, а також члени їхніх сімей, у тому числі члени сімей загиблих (померлих) захисників України.
Станом на 1 лютого 2023 року понад 40 лікувальних закладів законтрактовані з Міністерством у справах ветеранів України для забезпечення психологічної реабілітації військовослужбовців. Про це міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна повідомила під час пресконференції в Медіацентрі “Україна – Укрінформ”. Зокрема, за її словами, якщо в лікувальному закладі є мультидисциплінарна команда у складі лікар-психіатр, психоневролог і два психологи, укладається контракт із міністерством. Таким чином військові, які проходять у цьому закладі фізичну реабілітацію, можуть одночасно отримати психологічну допомогу.
Аудит послуг психічного здоров’я в системі Міністерства оборони України показав, що стан психічного здоров’я військовослужбовців значно гірший, ніж серед решти населення. Центр в Одесі на вулиці Левітана, 62 вже функціонує. Не потрібно мати ніяких направлень, все зроблено досить просто і потрібне лише бажання. Жінки більше йдуть на комунікацію, але більшість військовослужбовців — чоловіки, а за словами Григорія Янкевича, ми виховуємо хлопців, які не можуть дозволити собі умовні сльози і це теж проблема. Проте упередження зникають після першого візиту: людина розуміє, що кайдани з порогу ніхто не одягає, а на вікнах немає решіток (жартує). Має бути розуміння нащо туди йти. У військових можливі досить різні відчуття, наприклад, якщо він вижив, а побратим — загинув. Пригнічені думки, відчуття, що навколо все погано. У таких ситуаціях варто працювати з людьми, які тямлять і хочуть допомогти.
Є різні формати роботи: онлайн та офлайн, індивідуальні і групові заняття, сімейна терапія. Щодо групових занять — ефективно, тому що комунікація з людьми зі схожими переживаннями, проблемами, пришвидшує терапевтичний ефект. Але щоб зібрати групу, потрібно з кожним спілкуватись індивідуально, тому передує персональна консультація, а потім за потреби — групи.
Психологи можуть інформаційно допомогти сім’ям військовослужбовців: як підтримати, зрозуміти, що відбувається. Родина — теж соціум, тому якщо безпосередньо військовий не хоче звертатись, то є сенс допомогти йому і рідним таким способом.
Ментальна неготовність українців спілкуватись із психологом, досить умовне твердження. Хтось ще не готовий спілкуватись із терапевтом, а інші — мають свого лікаря. “У мене є група ВПО, старших за 70 років і вони розуміють, що їм потрібна допомога, не вистачає ресурсів самостійно впоратися з тими чи іншими проблемами. Зрозуміло, що є люди, які не прийдуть у принципі, але тенденція позитивна”, — зазначала лікар Тарановська. Як додав Георгій Янкевич, у нього була пацієнтка і 84 років, тому тут важливий не вік, а бажання і розуміння того, що звертаєшся до освіченої людини.
Увесь процес фінансується від Міністерства у справах ветеранів. Звернутись можна будь-яким зручним способом, зателефонувати чи через реєстратуру за адресою: вулиця Левітана, 62.
Додамо, що не варто залишати негативні наслідки війни на час перемоги і нагадаємо, що в Україні є благодійний фонд, який займається опікою дітей, котрі втратили батька чи матір (або обох) внаслідок війни з російськими окупантами.
Був переконаним пацифістом та антиавторитарієм, проте пішов захищати свою родину та країну
Євгеній народився 14 серпня 1993 року в Кіровограді (нині – Кропивницький). Навчався у Центральноукраїнському науковому ліцеї.
“Жені завжди було мало знань. Змалечку відвідував танцювальний гурток, малював, запоєм читав, а у 12 років видав першу статтю. Вивчив чотири мови. Хлопець, мабуть, цікавився усім, окрім зброї”, – згадує мама Олександра Гребенюк.
З дитинства Євгеній проявляв інтерес до активізму. Був президентом ліцею, а також заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області. Як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування в Німеччині та Хорватії.
Після школи вивчав політологію в Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка. Хлопець мріяв навчатись в Харківському університеті, але попри вступ на бюджет, йому не надали гуртожитку, тому він вирішив залишитися в рідному місті. Отримав диплом бакалавра з відзнакою, після чого вступив на магістерську програму з культурології до Національного університету “Києво-Могилянська академія”.
У 2018 році вступив до могилянської аспірантури. Працював над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату». Вивчав рідкісну місцеву мову та готувався до етнографічної експедиції в Океанію. Однак через пандемії коронавірусу, а згодом початок вторгнення ця експедиція так і не сталась.
У журналістику Євгеній прийшов ще в 12 років. Його перша стаття “Україна починається з родини” була опублікована в місцевій газеті. В старшому віці коло журналістських інтересів Євгенія було дуже широким. Для журналу “Спільне” він написав цикл репортажів, присвячених релігійним спільнотам Києва: крашнаїтам, рідновірам, мормонам, саєнтологам.
“Він кілька місяців спілкувався з учасниками цих течій, не повідомляючи їм, що його мета – дослідження. Найдовше ходив до неоязичників. А перед тим, як опублікувати статтю, попереджав про це. Таке мав правило. Були різні реакції. Хтось погрожував, хтось намагався переконати”, – згадує про цей досвід друг та однокурсник Ярослав Ковальчук.
Також багато писав про кіно та комікси. Читав лекції на Kyiv Comic Con. Для науково-популярного журналу “Куншт” Євгеній писав матеріали, присвячені антропології, та брав інтерв’ю у провідних світових науковців: лінгвіста Вільяма Лабова, нейропсихолога Кріса Фріта, генетика Адама Резерфорда.
Євгеній був переконаним пацифістом та антиавторитарієм. Брав активну участь в екологічних та природозахисних акціях. Був принциповим веганом. Постійно рятував тварин. У хлопця було дві кішки – Тельма і Луїза, яких він підібрав біля електрички.
“Не їв він м’яса давно і риби, він вважав, що забирати чуже життя ми не маємо права. В гуртожитку були таргани, то Женя не міг їх травити. Він казав, що не може, не буде. Коли син мешкав ще з хлопчиком, там Мирославчик був, то Мирослав, каже, хай цим займається, а я поприбираю”, – згадує мама військового.
Повномасштабне вторгнення Євгеній зустрів в гуртожитку аспірантів у Ворзелі, який майже одразу потрапив в російську окупацію. Евакуюватись зміг лише 10 березня 2022 року. Досвід двотижневого життя в окупації описав у репортажі для журналу “Спільне”. Вибравшись з окупації, Євгеній зразу намагався мобілізуватись, однак у кропивницькому військкоматі йому відмовили. Тоді протягом літа намагався знайти інші способи допомогти країні, зокрема розглядав варіант стати військовим кореспондентом, навіть записав інтерв’ю зі снайпером.
Проте, у листопаді 2022 року йому таки вдалось добровільно мобілізуватись до Сил оборони. Після вишколів на Житомирщині та у Британії Євгеній став стрільцем-санітаром в складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
“Не сумніваюсь, що коли кажуть “таким, як ти, не місце на війні” чи “нехай воюють інші” мають на думці комплімент, може навіть вираз підтримки. Така підтримка мені не треба. У ній за самозрозуміле береться, що писання текстів, чи програм, чи зловживання словом “дискурс”, чи чим там ще займаються “такі, як я” – це вищий, елітніший (термін з царини сільського господарства) вид діяльності, ніж “просто” піти захищати свою сім’ю і місто, “всього лиш” залишитись по лікоть без руки, “тільки” стати рудою піною на гусеницях ворожого танка. Люди не діляться на сорти й породи. Люди тут діляться серветками, хлібом, набоями, водою, енергією для телефонів, рукавичками, шкарпетками, теплом тіл. Я називаю цих людей побратимами”, – писав про свої мотиви Євгеній.
Підрозділ, де служив «Веган», виконував завдання в районі Бахмута. За словами побратимів, Євгеній особисто виніс з поля бою близько 800 поранених.
Військовий загинув 22 травня 2023 року під час бойового завдання в районі Бахмута. Поховали Євгенія Осієвського 30 травня 2023 року на Далекосхідному кладовищі Кропивницького.
В пам’ять про журналіста та науковця Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського. Письменник Артем Чапай присвятив його пам’яті книгу «Не народжені для війни».
У 2025 році в Кропивницькому презентували посмертну збірку коміксів Євгенія «Воїнство небесне».
Свою унікальну бібліотеку Євгеній заповів передати Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського, в якій пройшли його юнацькі роки.
“Ми були на обіді після прощання із Женею і одна його подруга сказала слова, які мені запали в душу. Вона сказала про те, що навіть буде перемога, я впевнена, але вона буде без Жені не така. І я з нею погоджуюсь. Втрачаємо найкращих…”, – говорить завідувачка відділом мистецтв ОУНБ ім. Дмитра Чижевського Світлана Ушакова, яка пам’ятає Євгенія з дитинства.
Вічна пам’ять Захисникові!
Ігор Чорний
Фото: Фейсбук-сторінка Євгеній Осієвський, Кіровоградська МАН, Книга пам’яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media
За матеріалами: Книга пам’яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media, Кіровоградська МАН
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Росія разом із Білоруссю використовує спільні ядерні навчання не лише як військову демонстрацію, а й як інструмент тиску на країни Європейського Союзу. За оцінками українських експертів, головна мета таких дій — налякати Захід і вплинути на політичні настрої всередині європейських країн.
Як розповів керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко у коментарі виданню “РБК-Україна”, Росія використовує ядерну тему як спосіб тиску і залякування. Водночас вона намагається подати свої дії як захисні, хоча фактично створює образ “жертви”.
“РФ перекручує реальність так, що ніби це вимушена дія захисту. Вони пробують перетворити себе з агресора на жертву, і так у всьому”, — пояснив він.
За його словами, участь Білорусі в цих навчаннях свідчить про її сильну залежність від Росії. Попри заяви про самостійність, білоруська армія та її керівництво значною мірою орієнтуються на Москву. Також Коваленко додав, що багато білоруських військових мають освіту в російських військових закладах і підтримують тісні зв’язки з російським командуванням. Так, до прикладу міністр оборони РБ Віктор Хренін є “повністю російською людиною”, а секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович є другом начальника генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова і помічника глави Кремля Миколи Патрушева.
Та все ж, Коваленко припустив, що ці навчання можуть бути частиною ширшого тиску на ЄС, оснвона мета якого:
- створити страх;
- вплинути на громадську думку та підтримку влади в європейських країнах;
- а також посилити проросійські політичні сили.
Водночас в Україні, за його словами, такі інформаційні кампанії мають обмежений ефект, оскільки суспільство вже адаптоване до подібних загроз.
Нагадаємо, що у Росії з 19 по 21 травня проходять масштабні навчання із застосування ядерних сил. До них залучили понад 64 тисячі військових, стратегічні ракетні війська, флот, дальню авіацію, а також сотні одиниць техніки, кораблів і літаків. У Міністерстві оборони РФ заявили, що мета маневрів — перевірка готовності військового управління та підрозділів до реагування на умовну “загрозу агресії”, а також відпрацювання взаємодії між різними компонентами ядерних сил. Окремо під час навчань передбачено практичні пуски балістичних і крилатих ракет, а також відпрацювання спільного застосування ядерної зброї, розміщеної на території Білорусі.
До цього Міністерство оборони Білорусі оголосило про початок тренувань військових частин бойового застосування ядерної зброї та ядерного забезпечення.
Ба більше, в Білорусі раніше запровадили обмеження на відвідування лісів у прикордонних районах на тлі військової активності та навчань.
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Політика7 днів agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Події1 тиждень agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Усі новини1 тиждень agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса7 днів agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Події1 тиждень agoФестиваль «Книжковий Арсенал» оголосив цьогорічну програму
-
Усі новини1 тиждень agoМастерШеф Професіонали – хто новий суддя