Пане Василю, що в історії з Холодним Яром найбільше вразило персонально Вас. Який сюжет Ви вважаєте найактуальнішим для сьогодення?

Готовність боротися до кінця. Навіть уже без надії на перемогу. Заради самої ідеї й вірності гаслу, написаному на чорному бойовому прапорі “Воля України або смерть”. Адже навіть утративши будь-яку перспективу на визволення, когорта найстійкіших не вийшла з лісу. Ще була можливість рятуватися втечею за кордон, конспіруватися з чужими документами й виїжджати в дальші краї, зокрема на той-таки Донбас (багато хто так і робив), а вони, залишенці, зробили інший вибір. Стояти! І залишили по собі легенду для наступних поколінь.

Чи могла б, на Вашу думку, історія розвиватися по-іншому. Що Ви вважаєте «стрижневим моментом» Української революції?

Навряд. Ми ще не мали злютованої нації. Переважала ментальність малороса. Зараз бачимо багато помилок у діях “партійних” вождів, постає безліч “якби, якби, якби”, але правдою є і те, що на той час ще не було “критичної маси” українців, пронизаних ідеєю державної незалежності. Переломним моментом у тій війні вважаю події на початку вересня 1919 року, коли наше об’єднане військо (галичани і наддніпрянці) визволило Київ від більшовиків, а потім згори надійшов безглуздий наказ мирно зустрічати денікінців, які прийшли до міста з лівого берега. Мовляв, білі стануть нашими союзниками у боротьбі з червоними. Яка дика омана! Денікінці підступом роззброїли наших вояків, і так розпочався крах і Української галицької армії, і Дієвої армії УНР.

Важливо

Чи могли самі холодноярські гайдамаки щось змінити, чи вони стали заручниками більш масштабних подій?

Так, був момент восени 1920 року, коли холодноярці самі збиралися йти на Київ. Тоді вони об’єдналися зі Степовою дивізією ще одного видатного повстанського отамана Костя Блакитного. Але надійшла звістка, що більшовики палять села на Криворіжжі, і повстанці Блакитного негайно повернули в рідні місця. На жаль, тоді не було належного зв’язку між головним військовим проводом і партизанами, не було жодної координації спільних дій. Навіть про Другий зимовий похід холодноярці дізналися вже після цієї трагедії. А вони ж так чекали гасла, тобто сигналу про загальне всеукраїнське повстання. Саме ці сподівання і завели холодноярських отаманів у пастку у Звенигородці. Ворог знов-таки підступом скористався їхніми прагненнями.

Чи цікавлять Вас інші сюжети цієї локації? Чи плануєте Ви або планували колись писати, наприклад про Коліївщину або, можливо заглибитися у більш давні часи, адже монастир там існує ще з часів Середньовіччя. Також є версія про певну роль цього урочища в Битві на Синіх водах.

Історія Холодного Яру багата і дивовижна, її ще осягатиме не одне покоління письменників. Одному все те підняти не до снаги.

Який найважливіший висновок для сучасного суспільства можна зробити з історії Холодного Яру?

Холодний Яр справедливо став символом нашої боротьби за свободу. Він сьогодні присутній не лише на шевронах, знаменах чи в назвах збройних сил (досить згадати 93 бригаду Холодний Яр), але — головне — у духовному маєстаті наших героїв. Мені не один боєць казав, що прочитав роман “Чорний Ворон” і пішов на війну. Повірте, це не велика радість для автора — послати людину на війну, тут почуття радше тривожні, однак Холодний Яр кличе. А висновок тут який? Його сьогодні промовляють мільйони: “Україна — понад усе!”.

В Одеському національному академічному театрі опери та балету 27 березня відбудеться прем’єра спектаклю «Снігова королева».

У Миколаєві розпочали масштабну реконструкцію водопроводів у Корабельному районі, передбачається заміна майже 40 кілометрів мереж.

Про це повідомляє Миколаївська міська рада, передає Укрінформ.

“У Миколаєві стартували роботи з реконструкції водопровідних мереж у Корабельному районі. У межах масштабного проєкту старі зношені труби замінять на сучасні поліетиленові. Загалом планується оновити близько 40 км водопроводів”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що фінансування для реалізації проєкту надала Данія. Йдеться про близько 12,8 млн євро.

Менеджер проєкту КП «Миколаївводоканал» Володимир Нечуйвітер поінформував, що старі труби виготовлені зі сталі та вже вичерпали свій ресурс, адже слугують понад 60 років. Ситуацію погіршила й солона вода, яку довелося подавати до мереж після підриву Миколаївського водогону. Це призводило до численних поривів.

«Термін служби поліетиленової труби становить понад 50 років. Тож ми розраховуємо, що щонайменше пів століття не буде аварій на тих ділянках, які замінюють», – сказав Нечуйвітер.

Проєкт реалізують у кілька етапів. Також передбачається, що у частині Корабельного району встановлять сучасні системи моніторингу та управління водними ресурсами, нову запірну арматуру, пожежні гідранти тощо.

Читайте також: Справа на 80 мільйонів: на Донеччині викрили схему розкрадання коштів на водогін

Завершити всі роботи в межах проєкту планують до кінця року.

Як повідомляв Укрінформ, у Корабельному районі Миколаєва за підтримки Данії реалізують проєкт реконструкції водомереж, який охопить 36 вулиць із загальною протяжністю нових трубопроводів близько 23 кілометрів.

Фото: Миколаївська міська рада