В галереї #ARTODESSA Літнього театру Міського саду відкрилася виставка живопису Тетяни Романенко «FABULAE DE URBE». Автор представляє серію нових пейзажів та натюрмортів. Роботи виконані протягом поточного року активної творчої діяльності Тетяни, під час якої було багато творчих пошуків та апробування нових мистецьких методів.

Вивчаючи творчість світових класиків, таких як Кандинський, Мюнтер, Шиле, Марк, Кампедонк, Тетяна прагне експериментувати також у своїх роботах. Тому серії її одеських пейзажів цього разу набули експесіоністичних рис, де яскравість та сміливість колірних рішень створює нову образність.

Що стосується тематики пейзажу, то він є традиційним, коли відображаються відомі одеські види, такі як Оперний театр, порт, пляж Ланжерон, парк Шевченка, морське узбережжя. І водночас вони виглядають абсолютно новими, переосмисленими, оскільки створені з елементами абстрактного та декоративного основ.

Тетяна Романенко не просто зображує місто. У її роботах фабула розгортається як постійне дослідження Одеси: герої – жителі міста – перебувають у динамічних ситуаціях, гуляючи вулицями та парками; птахи завжди грають цікаву роль у розвитку сюжету, інколи ж стають певними символами; дерева та квіти обов’язково доповнюють сценарій твору, вносячи живі акценти.

Живопис та графіка майстра у цьому проєкті – це міські історії, розказані художником поетично, сучасно, а головне – щиро. Тому проект безперечно приверне увагу глядачів та поціновувачів вишуканого.

Катерина Піменова, арт-оглядач.
Фото: Степан Алекян.
Галерея працює кожного дня з 14:00 до 19:00, вихідний – понеділок.
Вхід вільний.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

До збірки увійшли вибрані вірші Лози, у яких переплітаються мотиви мови та пам’яті, самотності й провини з образами продавчинь і таксистів: Вергілій веде останню маршрутку на Вишгород, а Кʼєркегор, Гоголь і дядько Коля сперечаються на пасажирських сидіннях про дух трагедії. Останні тексти книжки поет написав уже на фронті, де й загинув.

“Воєнний час породив новий жанр поетичної журналістики – поезію миттєвого відгуку на трагічні події. Ці вірші не потребують ані інтелектуальної, ані формальної обробки. Це сирий, первинний матеріал. Поетика Лози – не така. Саме це вирізняє її з потоку актуальної поезії”, – написав у передмові до книжки поет Борис Херсонський.

Він зазначив, що ці тексти читатимуть і через багато років після завершення війни, адже справжня поезія залишається “як пам’ять про час, який випало пережити авторові, і як пам’ять того, хто цього часу не пережив”.

Тексти Лози до видавництва подали Влад Лукащук і Юлія Татарчук. За словами Лукащука, 19 вересня 2025 року вони надіслали видавництву кілька творів поета, не сподіваючись на відповідь, однак видавництво відповіло, і почалася робота над книжкою.

Найскладнішим, за словами Лукащука, було визначитися з оформленням і назвою збірки, оскільки про побажання автора можна було лише здогадуватися. “Юля каже, що Влад був би задоволений результатом”, – пише Лукащук.

Книжку видали українською мовою у видавництві “Дух і Літера”.

Лоза народився 1999 року у Вишгороді. Вивчав міжнародне право в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, богослов’я в Київській православній богословській академії та культурологію в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова.

Публікувався у виданнях “Дзвін”, “Література та життя”, “Склянка Часу “Zeitglas””, а також в інтернет-виданнях і друкованих альманахах. 2018 року здобув допреміальну відзнаку літературного конкурсу “Смолоскип”. У листопаді 2023 року добровільно долучився до Збройних сил у складі морської піхоти. Загинув у травні 2024 року під Кринками.

Як повідомляв Укрінформ, Укрінформ презентував книгу “Командири перемоги” на BookForum у Львові.

Фото: Читомо

Україна та Австрія домовилися підготувати спільну дорожню карту для реалізації проєктів відновлення.