Росія цілеспрямовано атакує автозаправні станції Сумщини, оператори роблять усе можливе, щоб місцеві мали доступ до пального.

Станом на липень 2026 року 99 087 декларантів приховали від публічного доступу 445 536 декларацій. 

Про це йдеться на платформі Опендатабот.

Як зазначається, хоча можливість засекречувати декларації з’явилася лише наприкінці 2023 року, найбільше з відкритого реєстру зникло документів, поданих ще до початку повномасштабної війни.

Зокрема, 94 968 прихованих декларацій припадають на 2016 рік, ще 72 068 – на 2020 рік.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) повідомило, що не веде окремої статистики щодо кількості декларацій або декларантів, чиї дані були приховані з публічного доступу.

Частка прихованих декларацій за 2016 рік складає 9%, а у 2020 році – 8%. Для порівняння, частка прихованих декларацій за період повномасштабного вторгнення становить близько 2%.

Загалом один декларант приховав, у середньому, чотири-п’ять своїх декларацій. Варто зазначити, що якщо людина отримує право приховати декларації, з відкритого доступу можуть вилучити одразу всі її декларації – незалежно від того, за який звітний рік вони були подані.

НАЗК зазначило, що агентство не перевіряє, наскільки обґрунтовані причини для закриття декларацій. Воно лише виконує подання від державних органів, керівники яких ініціюють вилучення документів з реєстру. Сам декларант не може самостійно ані закрити, ані знову відкрити свою декларацію. Повернути її у відкритий доступ може лише той орган, який раніше подав запит на засекречення.

Інфографіка Опендатабот

Понад половину всіх декларантів із прихованими деклараціями становлять військовослужбовці ЗСУ – 50,2 тис. осіб. Ще 16,4 тис. декларантів працюють у Національній поліції.

До першої п’ятірки також входять представники міських рад – 2,5 тис., Державної служби з надзвичайних ситуацій – 2,5 тис. та Державної податкової служби – 1,3 тис. декларантів.

Механізм вилучення декларацій із відкритого доступу з’явився після відновлення електронного декларування наприкінці 2023 року. Його запровадили через ризики, які повномасштабна війна створила для військовослужбовців, правоохоронців та інших посадовців.

Якщо публікація декларації може поставити під загрозу безпеку людини або її родини, документ можуть тимчасово прибрати з відкритого реєстру. Сам декларант зробити цього не може.

До слова, декларації про доходи очільника Одеської ОВА Олега Кіпера та деяких його заступників залишилися таємницею.

Центр публічних розслідувань двічі запитував Одеську обласну військову адміністрацію про зарплати топ чиновників і двічі отримував відмови, але у квітні 2026 року частина департаментів усе ж надала дані за 2025 рік.

Ірина Глухова

Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Сьогодні згадуємо уродженця міста Ізмаїл Мостовенка Сергія Сергійовича, який загинув від рук російських окупантів у травні 2022 році.

Як повідомляє міський голова міста Ізмаїл Андрій Абрамченко, народився Сергій 19 липня 1984 року у місті Ізмаїл. У свій час закінчив місцеву школу №16. Згодом здобув фах зварювальника, проте працювати за професією не дозволив поганий зір. 

Не дивлячись на це чоловік мав золотІ руки: умів лагодити техніку та розбиратися у складному обладнанні. Працював у Києві та Одесі. Серед колег користувався повагою та авторитетом. 

У цивільному житті створив і родину та разом із дружиною Вікторією виховував діток. Із родиню мешкав у селі Десантне. Був дуже добрим, позитивним, щирим та сміливим чоловіком. 

Починаючи з 2019 року Сергій доєднався до лав ЗСУ аби боронити Батьківщину. Серед побратимів отримав позивний “Золотий”. Повномасштабне вторгнення застало військового вже безпосередньо під час несення служби.

Був молодшим сержантом, начальником складу бронетанкової техніки взводу забезпечення групи матеріального забезпечення. Від самого початку захисник виконував поставлені командуванням задачі на найгарячіших напрямках передової. Зокрема, під час боїв за Маріуполь воїн допомагав евакуйовувати цивільних, ризикуючи власним життям.

Незабаром військовий перестав виходити на зв’язок із рідними і згодом став вважатися безвісті зниклим. Чотири роки рідні жили надією на повернення захисника, проте у червні 2026 року звістка підтвердилась.

З’ясувалося, що 4 травня 2022 року в ході виконання чергового бойового завдання у місті Маріуполь Донецької області, захисник загинув. 

24 червня 2026 року у рідному місті воїна провели в останню путь та з усіма військовими почестями поховали на Алеї Слави нового кладовища.