Про це у Телеграмі повідомив в.о. Сумського міського голови, Секретар Сумської міської ради Артем Кобзар, передає Укрінформ.

«На жаль, завтра із шостої ранку до 16.00 у місті Суми буде відсутнє електропостачання. Працівники обленерго будуть займатися відновленням», – сказав Кобзар у відеозверненні до містян.

Він закликав сумчан завчасно зарядити гаджети.

Як повідомлялось, армія РФ протягом доби обстрілювала Сумщину маже 100 разів, пошкоджені та зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури.

Про це вона сказала в інтерв’ю Укрінформу.

«Ми сподіваємося зрозуміти, чим ми – будучи самі як люди, як нація у досить важкому становищі, – можемо допомогти Україні. Адже є … бажання людей інвестувати в перемогу України… Але також є мета вирішити деякі проблеми білоруських громадян, які живуть в Україні і хочуть сприяти українській перемозі», – сказала Тихановська.

За її словами, такі проблеми треба вирішувати політично. Вона впевнена, що за вирішення певних юридичних питань дедалі більше білоруських добровольців змогли б приєднатися до українського війська, і стало б більше тих, хто хоче приїхати в Україну, щоб відновлювати її, допомагати як волонтери.

Вона вдячна Україні за те, що відносини з білоруськими демократичними силами змінюються та впевнена, що цей візит – це лише перші кроки, і двом країнам вдасться зміцнити як політичну співпрацю, так і громадську.

«Це дуже підбадьорює білоруський демократичний рух та білоруське суспільство. Я впевнена, що дуже добре для обох наших націй, насамперед на людському рівні, щоб ми зберегли добросусідські відносини. Бо, звісно, після початку повномасштабного вторгнення, коли Лукашенко практично здав нашу країну Росії, нам, білорусам, довелося відбудовувати довіру українців до нашої нації з нуля», – сказала Тихановська.

Після першого свого візиту як політика вона сподівається, що зможе відвідати й інші міста, зокрема, Львів, Одесу, Харків тощо.

Як повідомляв Укрінформ, міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що незабаром в Україну приїде лідерка демократичних сил Білорусі Світлана Тихановська.

Фото Укрінформу можна купити тут.   

Історія Олени та її утриманця Лакі зі Львова – безпородистого компаньйона, якого pet-мама вигулювала містом на поводку, спричинила хвилю обговорень, чуток, а також пояснень від експертів щодо реєстрації домашніх тварин, зокрема, собак і котів. 

Олена поділилася своєю історією в соцмережі Threads, де детально описала зустріч із трьома інспекторами, які виявилися муніципальною службою, що перевіряла реєстраційні жетони у собак. Жінку із собакою оштрафували за відсутність реєстраційного жетону у тварини.

Власниця підібраної тварини переконувала, що вперше чує про таку вимогу і вже навіть записалася на чипування, проте представники муніципальної варти все одно зафіксували порушення.

Інша Олена, киянка, на початку повномасштабного вторгнення відгукнулась на заклик зооактивістів і забрала на адопцію (термін, який використовують для передачі врятованої тварини новому власнику, – ред.) з притулку собаку, яку ті підібрали біля деокупованої Бучі. Вона назвала собаку Хельга – минуле тварини, умови її утримання і виховання та попередні власники так і лишились невідомими. 

Після року звикання і вивчення звичок, жінка вирішила зареєструвати тварину у Києві – така вимога була прописана у договорі передачі з притулку. Процедура виявилась доволі складною. З початку цього року Олена, за її словами, проходить цей тернистий шлях. Тварину визнали потенційно небезпечною породою за списком, який ухвалив Кабмін.

Нагадаємо, що до реєстру включено понад 50 порід (а також їхні метиси). Якщо собака належить до цього списку, власник зобов’язаний не лише пройти тестування за програмою адаптації в місті, а й укласти договір обов’язкового страхування відповідальності за шкоду третім особам.

Олена розповідає, що вона та її собака-метис має пройти три етапи перед реєстрацією. А це іспит для власників на знання правил утримання тварин та два іспити, які має пройти її Хельга і Олена разом у супроводі кінолога-екзаменатора. Один з них на знання команд. Команди мають віддаватись українською мовою, а її тварина відгукується на російськомовні команди. То ж зараз жінка на етапі, коли паралельно перевчає підопічну на українські команди «стояти», «поруч», «до мене», «чекати». Наступна частина – це прохід поруч із машинами, велосипедистами і серед звуків міста, аби зрозуміти, наскільки тварина пристосована до життя у населеному пункті.

Марина Суркова, президентка асоціації зоозахисних організацій України, голова Міжнародного благодійного фонду «Дика Україна» та юристка, у розмові з Укрінформом пояснює, що штрафи та неоднозначні правила, які можна оскаржувати, а також оплата за саму процедуру можуть спровокувати нову хвилю появи безпритульних тварин. Хоча потребу ведення єдиного реєстру тварин вважає вкрай нагальною.

«Ми не можемо зараз контролювати історію, коли недоброчесні люди викидають цуценят чи вже дорослих тварин, а що вже казати про ситуацію, коли треба проходити тести чи оплачувати гроші, – для когось це стане приводом залишити тварину напризволяще». Експертка зазначає, що здивована свіжою хвилею інформаційного сплеску щодо штрафів та реєстрацією тварин у місті, оскільки ці муніципальні закони існують вже понад 10 років. 

«На жаль, в Україні немає єдиного обов’язкового державного реєстру тварин. Як і немає жодного державного притулку для бездомних тварин», – каже Марина Суркова. А це означає, що підходи, ціни і правила утримання тварин фрагментуються і кожен регіон країни винаходить «свій велосипед», жетон, ціну і відповідальність власників. Так само і контролює порушників, працює з покинутими тваринами і опікується безпритульними.  

Далі детальніше про процедуру реєстрації, потребу зміни і регулювання законодавчої бази

ХТО КОГО І ДЕ РЕЄСТРУЄ

Марина Суркова пояснює: якщо інспектор чи поліцейський виявляє незареєстровану тварину, він складає протокол за частиною 1 статті 154 Кодексу України про адміністративні порушення (надалі – КУпАП, Порушення правил тримання котів і собак).

«Далі цей протокол передається на розгляд адміністративної комісії виконкому міської ради, – зазначає Марина Суркова. – І вже ця комісія виносить рішення: зробити людині усне зауваження, винести попередження чи оштрафувати. Для громадян сума становить від 170 до 340 гривень, для посадових осіб – від 340 до 850 гривень».

ЮРИДИЧНА КОЛІЗІЯ ШТРАФІВ

Попри те, що бланки з сумами штрафів виписують на місці або надсилають згодом, правозахисниця наголошує: таку постанову адмінкомісії можна оскаржувати в суді через серйозні прогалини в українському законодавстві.

Суркова виділяє дві головні причини, чому ці штрафи хиткі з точки зору закону.

Конституційний бар’єр: Основний закон (п. 22 ч. 1 ст. 92) визначає, що склад будь-якого адміністративного правопорушення встановлюється виключно законами України, а не рішеннями міських рад чи локальними актами.

Обмеження повноважень комісій: Кодекс про адмінпорушення (Стаття 5 КУпАП) чітко визначає межі, в яких місцеві ради можуть установлювати правила і карати за їх порушення. Йдеться про три статті Кодексу: 152 (благоустрій), 159 (торгівля в невідведених місцях) та 182 (тиша). 

А статті 154 (за якою і виписують штрафи) у цьому переліку немає.«Якби обов’язкова реєстрація тварин була затверджена на загальнодержавному рівні, адмінкомісії мали б повне право штрафувати. А так виходить, що вони карають за порушення свого ж локального акта, що суперечить закону, – пояснює Марина Суркова. – На мій погляд, у таких випадках адмінкомісії мали б обмежуватися усними зауваженнями та попередженнями, а не одразу виписувати штрафи».

Водночас експертка додає, що самі по собі вимоги міських рад реєструвати тварин є легітимними. Стаття 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дозволяє органам місцевого самоврядування встановлювати правила утримання домашніх улюбленців. Проте закон детально не прописує, що саме має бути в цих правилах і чи є там обов’язковий пункт про реєстрацію. Тобто вимагати реєстрацію мерії можуть, а от законно карати за її відсутність – ні.

КОМУНАЛКА ЗА СОБАКУ, «ПОДАТОК НА КОТІВ» ТА ІНШІ СТРАШИЛКИ: ДЕ ПРАВДА, А ДЕ ВИГАДКИ

Хвиля інфошуму підняла і низку міфів, спростувати які ми попросили нашу співрозмовницю.

Міф про новий «штрафувальний» закон 

Чимало українських ЗМІ опублікували новини про те, що з 1 березня 2026 року в Україні нібито запрацював закон про обов’язкову реєстрацію всіх собак та котів і саме він передбачає штрафи по всій Україні за відсутність реєстрації.

«Насправді це не так, – спростовує міф юристка. – З 1 березня справді набрав чинності новий Закон України «Про ветеринарну медицину та благоустрій тварин». Проте жодної норми про обов’язкову реєстрацію домашніх котів і собак на національному рівні там немає. 

Це той самий закон, який, до слова, врегулював заборону продажу ветеринарних антибіотиків без рецепта. «Хвиля штрафів у містах – це просто самодіяльність місцевих органів на тлі загального інформаційного шуму».

Міф про реєстрацію та збільшення квартплати 

У деяких повідомленнях з’являється інформація, що після реєстрації тварини господарям доведеться платити додаткову комуналку. Ці твердження мають реальне історичне коріння. 

Як пояснює Марина Суркова, у Києві тривалий час до платіжок за комунальні послуги дійсно вписували кілька додаткових гривень, якщо в квартирі жив зареєстрований собака. 

Експертка зазначає, що на сьогодні такої практики в платіжках киян уже немає – люди справедливо обурилися на те, що тварина, мовляв, потребує додаткових коштів за прибирання території, газ чи світло: «Це було дуже дивно. Двірник прибирає подвір’я загалом, він же не оминає собачі екскременти, якщо йому не доплатиш. У когось є тварини, у когось – діти, у когось – автомобіль. Усі ми однаково платимо за обслуговування того ж дитячого майданчика біля дому, незалежно від того, чи є в сім’ї дитина. То чому власники собак мають платити більше?»

Міф про активні штрафи через підготовку до введення «податку на тварин»

Марина Суркова заспокоює: це звичайна страшилка. Найближчі 10–20 років жодних податків на домашніх улюбленців в Україні не буде і не планується. «По-перше, в країні немає юридичної бази і законів національного рівня про зміну оподаткування, адже це потребує змін у законодавстві України». 

Юристи і зоозахисники працюють нині із іншою темою – впровадженням культури поводження з тваринами, – створення законодавчої бази для обов’язкового загальнонаціонального реєстру. Є потреба у законодавстві, яке б впроваджувало також обов’язкову стерилізацію та жорстко контролювало за нелегальні розплідники (так звані «чорні плодильні»).

Введення податків спровокує масову відмову від тварин, до чого держава абсолютно не готова. «У нас в державі немає жодного державного притулку. Усе тримається на волонтерах, приватних особах та громадських організаціях, – наголошує Марина Суркова. – Якщо у бабусі пенсія 4 000 гривень, і вона тримає двох чи трьох підібраних із вулиці котів, вона просто не зможе платити за них податок. Ані люди, ані зоозахисники, ані самі депутати не підуть на такі непопулярні рішення. Це був би надто зайвий фінансовий тиск на людей».

Міф про плату за реєстрацію та штрафи як спробу «залатати бюджет»

Правила утримання та реєстрації тварин у великих містах, каже Марина, існують уже понад 15 років: їх затвердили ще близько 2007 року. «У Харкові, наприклад, за проігнорований облік штрафують ще з 2009 року».

Оскільки ці правила приймає кожне місто окремо (на місцевому рівні), саме локальна влада визначає вартість процедури та пільги.

Місцеві ради можуть і повинні прописувати у своїх правилах безкоштовну реєстрацію або компенсації для незахищених верств населення. Втім, як зазначає співрозмовниця, обов’язкові пільги мають лише закони державного рівня. Місцеві можуть не застосовувати їх.

Міф про ЦНАПИ, які відмовляють у реєстрації

В інтернеті часто описують випадки, коли люди, наприклад, в Одесі, йдуть до Центру надання адмінпослуг (ЦНАП), а там про реєстрацію тварин нічого не чули. 

Тут знову все залежить від місцевих ініціатив. Співпраця із ЦНАПами – це поодинока історія. Скажімо, такий договір має Київ. В інших містах України ЦНАПи можуть цим і не займатись. 

Щоб дізнатися, як процедура влаштована у вашому населеному пункті, не потрібно нікуди йти, достатньо зателефонувати до виконкому своєї місцевої ради або перевірити інформацію на її офіційному сайті.

ЧИ ПРАВДА, ЩО ВЛАСНИКАМ КОТІВ МОЖНА ВИДИХНУТИ?

Так, і це приємна новина для значної частини українців. Усі нинішні запеклі дискусії, перевірки та штрафи на вулицях стосуються виключно собак. Власники котів наразі можуть зітхнути з полегшенням. Реєстрація котів є добровільною справою.

Хоча зоозахисники, як-от Марина Суркова, сподіваються, що з часом в Україні таки з’явиться єдиний дієвий закон, який зобов’яже реєструвати та чипувати і собак, і котів. «Без нього неможливо вирішити проблему безпритульних тварин, карати тих, хто викидає чотирилапих на вулицю, або оперативно знаходити загублених улюбленців». 

Співрозмовниця зазначає, що поки вся відповідальність за фіксацію порушень лежить на поліції, яка, за словами експертів, реагує на «тваринні» питання (як-от неприбрані екскременти чи викидання тварин і навіть жорстоке поводження) дуже неохоче. Їй бракує не лише бажання, а й досвіду, законів і… притулків.

НАОСТАНОК СТАТИСТИКА: СКІЛЬКИ КОТІВ І СОБАК В УКРАЇНІ?

Оскільки єдиного державного реєстру, який би відображав точну картину, досі немає (його запуск саме покликаний вирішити цю проблему), експерти та профільні організації (зокрема Animal-ID та великі зоовиробники) спираються на орієнтовні підрахунки. Через повномасштабну війну та міграцію цифри постійно коригуються, але загальні верифіковані тренди такі:

Коти: орієнтовно 7,3–7,5 мільйона (Україна традиційно є «котячою» країною, відсоток власників котів у нас суттєво вищий, ніж у середньому в світі, – близько 48% сімей мають кота).

Собаки: до 5 мільйонів (включаючи безпритульних тварин, які складають близько 20% від цієї кількості).

Загалом понад 60% українських родин мають принаймні одного чотирилапого улюбленця. 

Для порівняння динаміки офіційних реєстрів: у Києві за останній рік через ЦНАПи власники офіційно зареєстрували 2 486 собак і 295 котів.

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото: magnific.com