Війна
Бізнес в умовах війни: 5 програм для підприємців в Одеській області
Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо, битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації.
Кількість підприємців в регіоні та їхні перепони
Повний рівень економічних збитків залежатиме від того, як довго триватиме війна. Але навіть після закінчення Світовий банк прогнозує повільне відновлення та зростання загрози масової бідності. За даними Програми розвитку ООН, тривалий конфлікт призведе до того, що 30% населення України опиниться за межею бідності.
Малий та середній бізнес намагаються все ж відновлювати роботу, виробництво, поширення своїх послуг та товарів. В Одеській області кількість підприємців ліквідувались, але з’явились нові. Як розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов в інтерв’ю «Дайджест Одеси»: «З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців».
Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які зіштовхнулись з цією проблемою, досягла 78%. Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси, розриви логістичних ланцюжків. Щоб підтримати економіку країни та підприємців створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства.
Олександр Висоцький, засновник компанії Visotsky розповів для «Дайджесту Одеси», що більшість підприємців продовжують працювати навіть попри усі складнощі: «Якщо говорити про економіку та підприємницьку діяльність, то вже пройшла точка, коли все зупинилося. На початку війни моя компанія організувала програму підтримки українських підприємців. Наразі наш київський офіс влаштовує живі зустрічі для резидентів цієї програми. 70% підприємців продовжують працювати, їх не зупиняють навіть складнощі з електроенергією. Усього 30% із 805 компаній призупинили діяльність. Є взагалі неймовірні кейси серед наших клієнтів — Юрій Синиця, власник компанії Collar, із командою презентував свій бізнес на міжнародній виставці, відновив виробництво та експорт».
Програми та ініціативи, які допомагають бізнесу
Портал «Дія.Бізнес» містить сторінку «Підтримка бізнесу в умовах війни”. Тут представлені державні та донорські програми, приватні ініціативи підтримки підприємців та інформація щодо релокації бізнесу, працевлаштування, кредитів.
Програма «EU4Business» дозволяє отримати додаткове фінансування, навчання або нададуть консультації. Це ініціатива Європейського союзу,а разом з Мінекономіки та Офісом з розвитку підприємництва та експорту запущено грантовий фонд, який розрахований на 300 підприємців.
Державна програма «Доступні кредити 5-7-9%» спрощує доступ підприємств малого та середнього бізнесу до банківського кредитування, а також надає кошти за зниженою процентною ставкою. Дмитро Радулов розповів, що Одеська область вийшла на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках цієї програми. Суб’єкти господарювання взяли понад 6 тисяч кредитів.
«Єробота» передбачає видачу грантів для створення або розвитку власного бізнесу. Проєкт містить 6 грантових програм за різними напрямками і підходить вже власникам бізнесу чи початківцям. В Одеській області програма лише набирає оберти, станом на початок січня 918 фізичних та юридичних осіб подали заявки на участь. 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання вийшло 12 млн гривень.
Проєкт «Do Business with Ukrainians» дозволяє іноземцям працювати з українським бізнесом і навпаки. Українці створюють ніби анкету та пропонують свої послуги іноземцям, набуваючи собі нових партнерів.
Досвід війни з 2014 року та обмеження, пов’язані з COVID-19 навчили підприємців готуватись та думати про майбутнє. І як не крути, кожен бізнес пов’язаний з політикою, тому мотивація боротись за незалежність дала сильний поштовх триматись за свої проєкти. Наразі є безліч можливостей залучати іноземних партнерів та розширювати бізнес-спільноту задля того, щоб встояти. І це стосується, як великого, так і малого бізнесу, хоч і здається, що останній досить гнучкий.
«Я вірю у швидкий розвиток та зростання українського бізнесу. Хоча війна знижує інвестиційну привабливість країни, але сьогодні для світу Україна стала символом перемоги добра над злом. Україні є, що запропонувати світові, і світ інтегруватиметься з Україною: це сільське господарство, IT-індустрія, технології тощо. Думаю, що перспектива розвитку дуже висока — як приклад можна взяти Ізраїль», — додав Олександр Висоцький.
Нагадаємо, що Одеса — є кандидатом на проведення міжнародної виставки EXPO в 2030 році. Це великий іміджевий захід, який приведе з собою мільйони туристів, інвестиції та перспективу масштабного розвитку міста.
Біля міста Лиман Донецької області воїни 63-ї окремої механізової бригади взяли в полон російського найманця з Уганди.
Про це бригада повідомила у Фейсбуці, оприлюднивши відео з полоненим, передає Укрінформ.
Як зазначається, з осені бійцям 63-ї ОМБр вдавалося знешкоджувати темношкірих російських найманців, котрі зі зброєю в руках рухалися в бік українських позицій. Жодних документів у тих із собою не було, тож ідентифікувати їх не вдавалося.
«Аж до моменту, коли перед самим Новим роком, на один із блокпостів поблизу Лиману, прибіг ледь живий, обмерзлий, африканець. Він був без зброї і кричав про допомогу. Виявилося, що Річард з Уганди», – зазначають у бригаді.
За словами полоненого, він приїхав до Росії, рятуючись від злиднів. Для цього взяв у банку великий кредит. Йому пропонували «хорошу роботу за хороші гроші». Про участь у бойових діях не йшлося.
Чоловік стверджує: був переконаний, що працюватиме в супермаркеті. Однак після прибуття в РФ його та ще трьох угандійців поставили перед фактом: відтепер вони в російській армії.
Зі слів полоненого, його змусили підписати контракт, приставивши до голови зброю.
Як повідомляв Укрінформ, бійці Нацгвардії ліквідували темношкірого російського найманця на Покровському напрямку.
У грудні 2025 року розвідники підрозділу “Братство”, що входить до складу “Спецпідрозділу Тимура” Головного управління розвідки Міноборони, здійснили глибокий рейд у тил противника на Запорізькому напрямку.
Про це інформує пресслужба воєнної розвідки, передає Укрінформ.
“У ході бойового виходу воєнні розвідники ліквідували двох російських окупантів, двох – поранили, а ще двох – взяли в полон.
Після цього бійці “Братства” здійснили складний і тривалий супровід полонених — на відстань близько 27 кілометрів — та вивели їх на підконтрольну Україні територію”, – йдеться у повідомленні.
Полонені росіяни розповіли цінну інформацію щодо місць перебування ворожих офіцерів, позицій артилерії, операторів БПЛА, районів зосередження особового складу, техніки та складів з боєприпасами.
Проведена операція підтвердила наявність серйозних прогалин у системі фронтової оборони противника: ворог не очікує активних дій українських розвідників у глибині своїх позицій і не здатен чинити ефективний опір в тилу.
Після завершення операції генерал-лейтенант Кирило Буданов відзначив бійців і командирів підрозділу “Братство” державними та відомчими нагородами.
Як повідомляв Укрінформ, у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України показали епізоди роботи бійців “Спецпідрозділу Тимура” на Запорізькому напрямку, зокрема знищення сховків та захоплення росіян у полон.
Фото: ГУР
Відвів підбитий літак від села на Миколаївщині, зберігши десятки життів
Тарас Редькін народився 2 жовтня 1996 року в Харкові. Дев’ять років займався вітрильним спортом, входив до резервного складу збірної України в цій дисципліні. А ще завдяки батькові, який працював на Харківському авіаційному заводі й часто брав сина з собою на роботу, Тарас любив небо й літаки.
Хлопець не тільки знав зсередини особливості авіаційного виробництва, а ще дуже багато спілкувався з льотчиками – цивільними і військовими. І він зробив свій вибір: після закінчення школи вступив до Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба на спеціальність «Льотна експлуатація та бойове застосування літаків».
За роки навчання в університеті Тарас Редькін опанував декілька типів літаків: ХАЗ-30, Л-39 та МіГ-29, мав понад 200 годин нальоту. Після закінчення навчання у 2019 році почав службу в бригаді тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ. Молодий офіцер обожнював польоти, тому весь час намагався вдосконалюватись у своїй спеціальності, завжди був напоготові виконувати поставлені бойові завдання. На літаку МіГ-29 здійснив понад 350 вильотів.
На початок повномасштабної війни офіцер обіймав посаду заступника командира ескадрильї – штурмана 204 Севастопольської бригади тактичної авіації. З перших днів Великої війни обороняв українське небо. Його роботою було перехоплення та знищення крилатих ракет, забезпечення бойових дій штурмової та бомбардувальної авіації, завдання авіаційних ударів по засобам ППО противника. А це – постійний ризик. З бойових вильотів пілота чекала кохана дружина Катерина. Вона пригадує, що до війни вони не раз обговорювали із Тарасом усе, що може статися, про катапультування – теж. У ніч із 23 на 24 лютого льотчик-винищувач Тарас Редькін заступив на чергування.
«Ніколи не забуду ту ніч. (…) Вже після 3-ї подзвонили колеги: «Збирайся! Тривога! Бойова!» В ту ніч Тарас разом із іншими льотчиками вивели техніку з-під ворожого удару, передислокувались. З того часу побути разом хоч кілька годин стало справжньою розкішшю. …Він завжди стримано без особливих подробиць розповідав про бойову роботу. Лиш з часом ділився, що його не раз брали на приціл, що аеродроми потрапляли під ракетні удари», – згадує дружина.
У травні 2022 року Тарас зробив Катерині пропозицію, вони запланували, що рівно за рік, у 2023-му, обвінчаються, запросять батьків та друзів. «Уже 18 травня ми придбали обручки, та розписатись все не виходило через проблеми із документами, паспорт залишився на аеродромі у машині, на жаль, вже покійного товариша. Тож розпис довелося відтермінувати. Та прикро не те, а що на розписі був лише тато Тараса, оскільки мама із братом – за кордоном, а мої батьки – із Миколаївщини. Ви навіть не уявляєте, як ми чекали ротації, що ось-ось мала бути. Приготували подарунки, мама Тараса відправила йому посилку. Так хотілось хоча б невеличкого свята», – згадує Катерина Редькіна.
За два місяці до трагедії, 14 липня, пара одружилася. Катерина – теж військовослужбовиця, дешифрувальниця польотів. Обидва були у військовій формі. Попри завантаженість бойовою роботою, Тарас намагався якомога більше часу приділяти дружині.
Подарунок планували зробити і колеги: хотіли придбати і укомплектувати пілоту сучасну розгрузку. «Мали таку «ідею фікс» та, на жаль, так і не встигли її реалізувати. Не вкладається в голові, що ще 10 вересня ми разом із Тарасом сиділи в мене вдома, 11-го востаннє бачились на оперативному аеродромі, звідки розлетілись за різними напрямками. Після ротації планували разом повертатись додому. На жаль, повернулись без Тараса», – згадує побратим Вадим KARAYA Ворошилов.
І Катерина, і колеги Тараса розповіли, як він мріяв про F-16, поглиблено вивчав англійську мову. «Ніколи не міг сидіти на місці без діла, кожну хвилину хотів здобувати перемогу… В одній людині було все: якості, які можна перелічувати безкінечно. Вірний чоловік і справжній офіцер! Теперішнє майбутнє майбутнього», – говорить дружина Катерина.
25 вересня 2022 року майор Тарас Редькін вилетів на виконання бойового завдання неподалік від лінії бойового зіткнення. Побратими пригадують, що того дня він виконував чергове завдання – знищення ворожої ППО самонавідними протирадіолокаційними ракетами AGM-88 HARM. Завдання було небезпечне, оскільки льотчик мав виявити (засвітити) себе для ворожих комплексів ППО і тільки після цього виконати по них пуски ракет. Тарас успішно відпрацював по наземних цілях, а коли вже розвертав свій МіГ-29, щоб повертатися на аеродром, побачив пуск ворожої ракети у свій літак. Це сталося поблизу села Володимирівка Баштанського району Миколаївської області. Пілот ще міг врятуватися, катапультувавшись. В останні миті життя Тарас діяв швидко. Він відвів підбиту машину далі від села, бо знав: літак може впасти буквально на голови людям, вибухнути, спричинити пожежі, зруйнувати будинки…
«У це справді неможливо було повірити, – говорить Катерина. – Напередодні ми розмовляли, а потім, як завжди, ще й переписувалися. Пізно ввечері о 22:31 Тарас написав мені: «Люблю». Я відповіла: «Дуже» – і повідомлення було прочитане».
«Він був дійсно талановитим льотчиком, одним із найкращих. Тарас 2019-го року випуску, а давав фору значно досвідченішим пілотам… Він, як і зазвичай, результативно відпрацював по наземних цілях, вже розвертався. «Бачу пуски по мені», – встиг сказати в ефірі. Це було близько 4-ї ранку. Більше на зв’язок не виходив. Ми до останнього сподівались, що Тарас встиг катапультуватись, чекали, що вийде на зв’язок. На орієнтовне місце падіння літака одразу виїхала пошуково-рятувальна команда. На жаль… Колосальна втрата», – згадує його колега KARAYA.
1 жовтня Тараса Редькіна поховали у рідному Харкові, наступного дня йому мало б виповнитися 26 років… У нього залишилися батьки, брат і дружина.
За життя офіцер був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», нагрудними знаками «Знак пошани», «За зразкову службу».
7 листопада 2022 року Указом Президента України майор Тарас Редькін був удостоєний ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
23 серпня 2023 року в Харкові пам’ять про захисника вшанували відкриттям меморіальної дошки в його рідній школі (нині це ліцей №142 Харківської міської ради). Також у Київському районі Харкова названо його ім’ям вулицю.
Вічна пам’ять Герою!
Фото з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Війна4 дні agoЗахоплення Ніколаса Мадуро — найкращі меми про операцію США у Венесуелі
-
Відбудова1 тиждень agoМіст у селі Маяки на Одещині поки не ремонтуватимуть
-
Одеса1 тиждень agoСоціальні автобуси в Одесі: нові маршрути та розклад
-
Війна4 дні agoСША вторглися до Венесуели: атаковано всі військові бази, на вулицях з’явилися танки (відео)
-
Україна2 дні agoу мережі захейтили доньку мовної омбудсменки (фото)
-
Світ6 днів agoПутін звернувся до росіян у чорній краватці
-
Війна1 тиждень agoМобілізація в Україні — в ТЦК годуватимуть громадян державним коштом
-
Війна1 тиждень agoВоєнні підсумки 2025 року та обриси викликів 2026-го