Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
У Бережанському замку на Тернопільщині віднайшли роботи відомого скульптора Йогана Пфістера, які вважалися втраченими.
Про це кореспондентці Укрінформу розповіла директорка Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани Ірина Мигович.
“Йоган Пфістер один з найвідоміших скульпторів кінця 16 – першої половини 17 століття. Бережани стали одним із найважливіших осередків творчості Пфістера. Саме завдяки його роботам наше місто посіло особливе місце в історії української та європейської скульптури першої половини XVII століття. Він працював над оздобленням Бережанського замку та замкової каплиці у 1615-1642 роках. Саме у нашому місті завершився довгий шлях творчого становлення скульптора та викристалізувався його унікальний стиль”, – зазначила Мигович.
Оскільки до сьогодні збереглися лише руїни Бережанського замку, то велика кількість цінних скульптурних елементів були пошкоджені або ж втрачені. Однак команда Державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах провадить активну роботу з ревіталізації пам’ятки і перетворення Бережанського замку на сучасний артпростір, інноваційний туристичний хаб та майданчик для соціальної інтеграції громади, гостей міста, ВПО та захисників України.
“Протягом останніх кількох місяців у межах грантового проєкту відбувалися науково-реставраційні дослідження у майстерні «Pfister RestSculptures», яка функціонувала як освітньо-практичний хаб, спрямований на порятунок, вивчення та збереження автентичної мистецької спадщини видатного скульптора Йоганна Пфістера. Розбираючи завали румовища каплиці, команді фахівців вдалося знайти роботи скульптора, які вважалися втраченими. Серед них незавершена мармурова чаша для хрещення, робота над якою зупинилася в 1642 році через смерть скульптора. Вона наочно демонструє всі етапи обробки каменю – від грубого обтісування до фінального полірування. Також віднайшли грановані елементи «трикутний діамант» та «діамантовий руст», які вражають філігранною роботою різця й витонченим поліруванням. У багатьох творах можна простежити унікальні технологічні прийоми XVII століття, використані для поєднання каменю та металу. Оригінальні залізні анкери скульптор зафіксував всередині каменю за допомогою рідкого свинцю”, – розповіла Ірина Мигович.
Всі віднайдені фрагменти скульптур під керівництвом професорів Олега Рибчинського (НУ «Львівська політехніка») та Януша Смази (Академія образотворчих мистецтв у Варшаві) опрацювали, провівши фотофіксацію, також провели їх очищення, знесолення, аналіз та зміцнення крихких ділянок.
У процесі роботи фахівцям вдалося віднайти вироби із так званого “чорного мармуру” – це дембницький вапняк із родовищ поблизу Кракова, який вирізнявся особливою міцністю.
“Цей матеріал у часи бароко вважався справжнім символом розкоші, статусу та меморіальної величі. Його насичений колір, надзвичайна щільність і можливість глибокого полірування заворожували сучасників, але водночас робили камінь винятково складним для обробки. Висока міцність вимагала від скульптора ювелірної точності та досконалого володіння різцем”,- додала керівниця заповідника.
За її словами, проєкт «Pfister RestSculptures» вдалося реалізувати за підтримки Українського культурного фонду та в партнерстві з провідними українськими й польськими інституціями. Зокрема кафедрою архітектури та реставрації Національного університету «Львівська політехніка», Національним інститутом польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка», Академією образотворчих мистецтв у Варшаві.
“Учасниками виїзної реставраційної майстерні у Бережанському замку стали студенти “Львівської політехніки”. Вони отримали унікальну можливість попрацювати безпосередньо з автентичними фрагментами однієї із визначних пам’яток Центрально-Східної Європи, а також зробити свій склад у збереження культурної спадщини України”, – додала Мигович.
Всі врятовані роботи великого майстра барокового мистецтва можна побачити у Бережанському замку на виставці «Кам’яна симфонія Йоганна Пфістера».
Фото надані Державним історико-архітектурним заповідником у Бережанах
У Києві 20 жовтня відбудеться ретроспективний показ стрічки Роллана Сергієнка “Освідчення в любові” (1966).
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Національна спілка кінематографістів України.
Показ відбудеться в межах проєкту “Ретроспектива фільмів української кінооператорської школи”.
“Документальний фільм земляка й учня Олександра Довженка режисера Роллана Сергієнка “Освідчення в любові” (1966) – абсолютний шедевр, який офіційно входить до топ-100 найкращих українських фільмів усіх часів”, – зауважили у НСКУ.
Камера оператора Тімліна не просто фіксує реальність, вона створює справжній візуальний кіберпанк свого часу. Замість радянського глянцю і фальшивих посмішок, оператор показує естетику абсолютно іншого рівня. У стрічці є:
1. “Довженківський вайб”: кожен кадр із землею, небом та колоссям – готовий постер, який хочеться заскринити й повісити на стіну.
2. “Макро зйомка душі”: камера настільки близько вглядається в обличчя героїнь, що ти буквально бачиш кожну емоцію, зморшку й живий, непідробний біль без жодного гриму чи ретуші.
3. “Геометрія та світло”: те, як Тімлін працює з тінями, контрастами та індустріальними пейзажами, сьогодні копіюють топові артхаусні режисери.
“Це унікальний шанс побачити справжнє, вільне мистецтво епохи “відлиги”, яке радянська цензура намагалася стерти. Фільм дає потужний деколоніальний погляд на нашу історію. Це чесна, драматична і дуже сильна історія про українських жінок, знята так, що перехоплює подих”, – зазначили у НСКУ.
Після показу відбудеться спілкування з оператором Тімліним, а також з Головою Спілки кінематографістів України відомим оператором, членом Європейської асоціації кінооператорів “Imago” Сергієм Борденюком та кінознавцем Сергієм Тримбачем.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві 23 жовтня відбудеться ретроспективний показ стрічки Сергія Маслобойщикова “Шум вітру” (2002).
Кадр із фільму: Національна спілка кінематографістів України, Facebook
Мукачівський драматичний театр відкрив 80-й сезон виставою “Усі ми тут рідня” за твором Марії Матіос “Не плачте за мною ніколи…”.
Прем’єра відбулася 18 жовтня за присутності авторки, повідомляє кореспондентка Укрінформу.
Головні ролі у постановці зіграли акторки Мукачівського драматичного театру Лілія Приходько та Марина Чопей.
За словами режисерки Яни Дешко, вистава – про смерть як природну частину людського буття. Стара гуцулка баба Юстина, котра усвідомлено готується до власної смерті, по-філософськи розповідає про це молодій сусідці.
“За день до прем’єри був день народження моєї баби Гафії, яка є прототипом баби Юстини з вистави, їй мало виповнитися 115 від народження. Це такий символічний знак, що смерть є продовженням життя, бо баба живе у цій виставі”, – зазначила письменниця Марія Матіос.
Почесний громадянин Мукачева письменник Мирослав Дочинець на прем’єрі зауважив, що вважає знаковим, коли театральний сезон відкривають постановками за творами українських письменників.
Як повідомляв Укрінформ, у вересні Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв відкрив 106-й сезон.
Фото: Мукачівська міськрада
-
Війна1 тиждень agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Одеса1 тиждень agoРосіяни атакували вантажне судно на Одещині: є жертви
-
Одеса1 тиждень ago
Працівник ТЦК уникнув ув’язнення за силову мобілізацію в Одесі
-
Війна1 тиждень agoППО знешкодила 117 зі 160 безпілотників, якими росіяни з вечора атакували Україну
-
Відбудова1 тиждень agoновий житловий комплекс готовий на 20%
-
Суспільство1 тиждень agoЗамовчування випадків насильства в закладах освіти призводить до повторного булінгу
-
Суспільство1 тиждень agoУряд спростив підтвердження пенсійного стажу за відсутності трудової книжки чи документів
-
Одеса1 тиждень ago
Вулиці-дублери та зниклі адреси: в Одесі виявили проблему з реєстрами