Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Український інститут книги оприлюднив умови участі в Лондонському книжковому ярмарку, який пройде 16-18 березня 2027 року, зареєструватися українські видавці можуть до 20 листопада.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Український інститут книги.
“Український інститут книги розпочинає підготовку до участі України в The London Book Fair 2027 – одній із ключових бізнес-подій книжкової індустрії англомовного світу. Запрошуємо видавців долучитися до участі на ярмарку”, – ідеться в повідомленні.
Участь українських видавництв у межах національного стенда безкоштовна. Щоб долучитися, слід заповнити реєстраційну форму за посиланням.
Дедлайн реєстрації – 20 листопада.
На національному стенді можуть бути представлені виключно книжки українських авторів.
Представник видавництва має бути присутнім у день забудови стенда для викладки книжок, а також упродовж усіх днів ярмарку. Якщо видавництво не має змоги забезпечити власну присутність, воно має самостійно домовитися з іншим видавництвом-учасником про представлення своєї продукції.
Видавництво має запланувати ділові зустрічі на час проведення ярмарку.
Витрати на проїзд, проживання, оформлення віз і придбання вхідних квитків представники видавництв покривають самостійно.
Видавництва самостійно оформлюють документи, необхідні для виїзду за кордон. За потреби Український інститут книги може звернутися до організаторів щодо отримання запрошень для представників видавництв і надати лист-підтвердження участі. Водночас УІК не супроводжує процес оформлення документів для отримання дозволу на виїзд.
Самостійна доставка книжок до місця проведення ярмарку буде перевагою.
Лондонський книжковий ярмарок – це важливий міжнародний майданчик для професійного спілкування, пошуку партнерів і розвитку книжкового бізнесу. У 2026 році свою продукцію тут представили 1005 учасників з усього світу, а кількість відвідувачів сягнула близько 30 000 осіб.
Національний стенд на Лондонському книжковому ярмарку 2027 організовує Український інститут книги за підтримки Міністерства культури, Міністерства закордонних справ, посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Як повідомляв Укрінформ, у жовтні на Франкфуртському книжковому ярмарку в Німеччині відкрили національний стенд України, який цьогоріч присвятили втратам українського книговидання через російські атаки.
Фото ілюстративне
В Івано-Франківському краєзнавчому музеї відкрили виставку «Мистецька палітра Прикарпаття». Експозицію приурочили до Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, який відзначатимуть 9 листопада.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
«Мистецька палітра Прикарпаття» особлива тим, що її представляють більше 20 художників та майстрів, які розвивають і передають нащадкам унікальні ремесла Карпатського краю», – зазначила директорка Івано-Франківського краєзнавчого музею Галина Беднарчик.
Традиційну Коломийську кераміку на виставці представила 80-річна майстриня Надія Никорович.
«Це ріжковий розпис. Раніше розписували глиняний посуд лише коров’ячим ріжком та гусячим пером, звідси і назва. Таку кераміку наша родина вже робить у п’ятому поколінні. Я працюю із глиною не менше 50 років», – зізнається Надія Никорович.
Вона додала, що тепер родинне ремесло продовжують ще її син та онук. Щоправда, додає майстриня, вона дотримується старої технології – випалює глиняні вироби у печі на дровах, а це до 24 годин поспіль, що майже удвічі довше, ніж у електричних печах.
«Робити посуд із глини – це суцільне задоволення. У нас тепер багато посуду, але на Святвечір завжди хочеться традиційного. От викладу на вишиту скатертину глиняний посуд і лише тоді відчуваю свято», – наголосила майстриня.
Унікальне бісероплетіння на виставці демонструє Оксана Белегай. Каже, працювала у школі вчителем. Якось на уроці технології захотіла здивувати дітей, а тому взялась за бісер. Відтоді понад 20 років створює бісерні прикраси і навчає цьому дітей.
«Прагну, щоб діти навчились бачити красу у природі, черпали від неї натхнення і пізнали українські традиції. Знаєте, завжди хочеться шукати поряд щось красиве, робити світ і людей добрішими», – зауважила майстриня.
Розповідає, що коли почала отримувати багато замовлень, то допомогти їй погодився син Богдан. Тепер бісероплетіння стало родинним захопленням.
До організації виставки «Мистецька палітра Прикарпаття» долучився обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. В експозиції представлені ще ліжникарство, писанкарство, ткацтво, вишивка, ювелірне мистецтво, соломоплетіння та живопис.
Як повідомляв Укрінформ, у Культурному центрі «Дубрава» в Загребі відкриють виставку «Символи ідентичності у збережених традиційних ремеслах хорватської та української культурної спадщини».
Фото: Ірина Дружук/Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2026 року за найкращу українську книжку есеїстики.
Як передає Укрінформ, про це повідомив ПЕН.
Прийом заявок завершився 14 жовтня. Після аналізу поданих заявок на відповідність технічним і жанровим критеріям премії члени Капітули оголосили довгий список номінантів.
До списку увійшли 11 видань:
- Бевза Петро “300 художників та художниць України за 300 років” (ArtHuss)
- Белей Лесь “Кощєй смертний. Як зазнає поразки російський імперіалізм в Україні” (Віхола)
- Гаджієв Рустам “Останнє слово. Світ мов, що зникають” (Віхола)
- Єгорушкіна Катерина “І тоді наш будинок став кораблем. Історії про емоційний спадок війни” (Лабораторія)
- Ємець-Доброносова Юлія “Дієсловник війни” (Дух і Літера)
- Закревський Роман “Я стою у довгій черзі разом з іншими військовими” (Ukraїner)
- Лубківський Данило “Подвиги Геракла: Стратегія перемоги у міжнародних відносинах” (Видавництво Старого Лева)
- Тукова Ірина, Корчова Олена “Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського” (Лабораторія)
- Юрков Лакі Андрій “Окопний дзен. Польові нотатки у формі стендапу” (Видавництво Білка)
- Яковленко Катерина “Донбас як метафора” (IST Publishing)
- Яценко Петро “Кому вони потрібні? Російські військові в українському полоні” (Ukraїner).
До складу Капітули Премії 2026 року входять Володимир Єрмоленко, президент Українського ПЕН, голова Капітули; Оксана Сирадоєва, виконавча директорка Асоціації випускників та керівниця гуманітарного напрямку Києво-Могилянської бізнес-школи; Оля Гнатюк, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету; Маргарита Єгорченко, літературознавиця, редакторка, перекладачка; Роман Веретельник, літературознавець, літературний критик, перекладач; Юлія Ладигіна, літературознавиця, асоційована професорка кафедри славістики та глобальних і міжнародних студій Пенсільванського університету, стипендіатка програми HURI імені П. Яцика; Тамара Гундорова, літературознавиця, членкиня-кореспондентка НАН України; Ростислав Семків, письменник, літературознавець, літературний критик, перекладач, доцент Національного університету “Києво-Могилянська Академія”; Оксана Хмельовська, журналістка, співзасновниця та редакторка культурно-видавничого проекту “Читомо”; Василь Махно, поет, прозаїк, есеїст, перекладач, володар Спеціальної відзнаки Капітули за 2024 рік; Мирослав Лаюк, письменник, лавреат Премії за 2024 рік; Артур Дронь, письменник, військовий ветеран, лавреат Премії за 2025 рік.
За умовами премії, короткий список номінантів на здобуття премії буде опубліковано не пізніше 10 грудня. Оголошення лавреата/лавреатки традиційно відбудеться в день народження Юрія Шевельова – 17 грудня. Тоді ж у рамках премії вручатиметься Спеціальна відзнака Радіо Культура. Також за рішенням Капітули може вручатися спецвідзнака за внесок у розвиток та популяризацію есеїстики.
Як повідомляв Укрінформ, премія була заснована у 2013 році. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить імʼя Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки і витонченість стилю.
Фото: pen.org.ua
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Суспільство5 днів ago
Новини на ранок
-
Відбудова1 тиждень agoу КМДА анонсували рішення наступного тижня
-
Усі новини1 тиждень agoназвано найкращий спортивний годинник 2026 року (фото)
-
Суспільство1 тиждень agoПонад 4 тисячі тривог за місяць: як Росія атакувала Одещину у вересні
-
Усі новини6 днів agoколи вийде Motorola Signature 27 (фото)
-
Події1 тиждень agoУ Нью-Йорку пустять з молотка пейзаж Густава Клімта