Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

Український фільм «No shade in the forest» покажуть на кінофестивалі в Нідерландах

Published

on



Український документальний фільм «No shade in the forest» (“У лісі немає тіні”) Володимира Тихого увійшов до офіційної програми міжнародного фестивалю Wildlife Film Festival Rotterdam.

Як передає Укрінформ, про це повідомило Держкіно у Фейсбуці.

“Український документальний фільм “No shade in the forest” (“У лісі немає тіні”) режисера Володимира Тихого увійшов до офіційної програми міжнародного фестивалю Wildlife Film Festival Rotterdam (WFFR), присвяченого дикій природі, екології та збереженню навколишнього середовища”, – йдеться у повідомленні.

Стрічка порушує актуальну тему впливу війни на природу, привертаючи увагу міжнародної спільноти до екологічних наслідків російської агресії проти України.

Через документальне кіно автори прагнуть показати, що війна завдає шкоди не лише людям та інфраструктурі, а й природним екосистемам, ставлячи під загрозу біорізноманіття та майбутнє довкілля.

Особливе значення має участь фільму у програмі WFFR Lokaal – спеціальній ініціативі фестивалю, яка представляє документальні стрічки про дику природу в місцевих кінотеатрах і культурних просторах Роттердама та його околиць.

Покази фільму в межах фестивалю відбудуться:

  • 3 листопада, 21:15 в LantarenVenster, зал 3;
  • 5 листопада, 15:00 в Cinerama, зал 4;
  • 8 листопада, 12:45 в Cinerama, зал 7.

Творча команда фільму: режисер Володимир Тихий, продюсерка Белла Терзі (Bella Terzi), продюсерська підтримка Ольги Пантелеїмової (UPHub), оператори Слава Цвєтков та Мауро Гарсія, cценарист Іван Тімшин, композитор Міхайта Мойсієв, звукорежисер Міхаель Закутський, Філіп Сотніченко та Євгенія Мартинова – учасники творчої команди проєкту.

У Держкіно зазначили, що участь української стрічки в міжнародному кінофестивалі є важливою можливістю привернути увагу світової аудиторії до екологічних наслідків війни та нагадати про необхідність захисту природної спадщини України.

Читайте також: Документальний фільм про Театр Ветеранів показали на фестивалі українського кіно у Варшаві

Українське документальне кіно продовжує розповідати світові історії, які мають бути почуті.

Як повідомляв Укрінформ, на міжнародному фестивалі Ji.hlava у Чехії відбулася світова прем’єра документального фільму “Я не бачу смерті” режисера Євгена Тітаренка.

Фото: psbfilms.com



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві презентували культурно-освітній проєкт для дітей «Зелена шапочка збирає друзів»

Published

on


В Укрінформі відбулася презентація мультимедійного культурно-освітнього проєкту для дітей «Зелена шапочка збирає друзів», який поєднує музику, анімацію, караоке, нотні матеріали та живі зустрічі з дитячою й професійною аудиторією.

Ініціаторкою та амбасадоркою проєкту, реалізованого за підтримки Українського культурного фонду, стала українська співачка й громадська діячка Марія Бурмака.

Під час презентації вона зазначила, що проєкт покликаний створити сучасний український дитячий контент, який допомагатиме дітям через музику говорити про важливе, відчувати підтримку, зберігати зв’язок з українською мовою та культурою й отримувати позитивні емоції навіть під час війни.

У межах проєкту створили дитячі пісні, музичний альбом, анімаційні та караоке-відео, нотні матеріали, гітарні табулатури й співаник для дітей і педагогів. Також відбулися концерти та зустрічі з дітьми, педагогами й працівниками культури в різних містах України. Відео та інші матеріали супроводжуються перекладом жестовою мовою.

За словами Бурмаки, історія Зеленої шапочки розпочалася близько десяти років тому після появи в театрі імені Івана Франка дитячої вистави «Мама сказала “ні”» з її піснями. Тоді й виникла ідея нової героїні – дівчинки в зеленій шапочці, яку співачка колись випадково побачила на Хрещатику. Згодом дитячий репертуар Бурмаки поповнився піснями «Руханка», «Україна – серденько» та іншими композиціями, які використовують педагоги й музичні керівники.

«Насправді в моєму житті дитяча творчість почалася дуже давно. Перші пісні я написала в 2010 році, у 2011 році вийшов перший дитячий альбом, який подобається й дорослим. Наприклад, пісню «Можна бути песиком, можна бути котиком» особливо люблять військові, бо в них якраз такі позивні – «Хрущ», «Синичка». Їм слова пісні дуже подобаються», — розповіла співачка.

Музичний продюсер проєкту Вадим Лисиця зазначив, що потреба в україномовному дитячому контенті на цифрових платформах була очевидною вже давно. За його словами, коли його донька була маленькою, знайти такий контент було вкрай складно.

«Ми на той час уже плідно співпрацювали з Марією Бурмакою в різних проєктах. Вона мала великий досвід написання україномовних дитячих пісень. Спочатку хотіли запускати Ютуб-проєкт, але це складна і досить дорога справа. Тому визначилися, що я як музичний продюсер робитиму музику, а Марія – тексти, і створили кілька дитячих пісень. Зараз ця історія отримала продовження, і в українському цифровому просторі з’явився ще один дитячий україномовний проєкт, який розвиватиме наших дітей. Вони співатимуть українською, вивчатимуть мову, а наша країна матиме шанс зберегти мову, поезію, музику й культуру. Це основа всього», – сказав Лисиця.

Десять анімаційних серій для проєкту створила українська аніматорка, кліпмейкерка та AI-креаторка Світлана Бондар-Бондарчук.

«Це ніби такий маленький дитячий серіал з мультфільмів, в яких скрізь присутня Зелена Шапочка та Волохатий Павучок (персонаж однієї з дитячих пісень Марій Бурмаки)», – розповіла співачка та пообіцяла, що історія Зеленої шапочки матиме продовження, оскільки вона має багато нових ідей, пов’язаних з цією героїнею.

Читайте також: У Львові вперше відбувся масштабний Фестиваль дошкілля

Як повідомляв Укрінформ, культурний проєкт «Переможні казки» представив п’ять казок, створених на основі особистих історій українських військових і ветеранів, участь у проєкті взяли п’ятеро ветеранів і п’ятеро дітей із порушеннями слуху та мовлення.



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві презентували кліп «Хрещені вогнем»

Published

on


У Києві презентували музичний кліп «Хрещені вогнем», який став саундтреком повнометражного документального фільму «Земля Героїв».

Музичний кліп презентувала в Укрінформі творча команда проєкту.

Авторами та виконавцями пісні «Хрещені вогнем» є засновники гурту «Брати Станіслава» з Івано-Франківська, військовослужбовці ЗСУ Сергій і Володимир Гупали. Після початку повномасштабного вторгнення вони залишили сцену й долучилися до війська. Власний бойовий досвід змінив пісню, яка з абстрактної історії про воїна перетворилася на особисту розмову з Богом від першої особи.

Для гурту ця композиція також стала способом зберегти пам’ять про побратима та барабанника Павла Дмитраша – військовослужбовця 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, який загинув у російському полоні.

Почувши пісню «Хрещені вогнем», відомий кліп-мейкер Віктор Придувалов одразу погодився створити кліп.

«Для мене важлива енергія. Якщо в пісні є ця енергія, я готовий її донести всіма можливими способами. Ця пісня мене захопила своєю енергією та емоцією. Бо кліп – це емоційна, а не буквальна драматургія. І цією емоцією я намагався поділитися», – сказав Придувалов.

Музичний кліп «Хрещені вогнем» став головним саундтреком повнометражного документального фільму «Земля Героїв». Разом із музикантами у кліпі знялися Герої України — військовослужбовці Сухопутних військ ЗСУ, чиї історії увійшли до фільму.

Читайте також: У Києві презентували документальний фільм про повернення українок з Сирії

«Цей кліп є частиною великого проєкту, що розповідає про Героїв України, які служать у Сухопутних військах. Наше завдання – зробити цих людей відомими й дати їм відчуття вдячності, на яке вони заслуговують», – сказав начальник першого Центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних сил України Тарас Ткаченко.

Кліп «Хрещені вогнем» створено у співпраці з Сухопутними військами ЗСУ за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Сучасний музичний простір».

Режисер-постановник кліпу «Хрещені вогнем» — Віктор Придувалов, оператор-постановник — Владислав Грей, продюсерка — Галина Храпко. Виробник — кінокомпанія «Калина Фільм». Кліп є складовою мультижанрового та кросмедійного документального проєкту «Земля Героїв».

Як повідомляв Укрінформ, у грудні 2025 року в Києві відбулася презентація трейлера повнометражного документального фільму «12. Земля Героїв» про воїнів Сухопутних військ ЗСУ. Стрічка розповідає 12 історій захисників із Сухопутних військ, які отримали найвищу державну нагороду – звання Героя України та «Золоту Зірку».

Фото: Геннадій Мінченко/Укрінформ

Більше наших фото можна купити 



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.