Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Події
Українсько-канадська письменниця стала лавреаткою премії Amazon Canada за перший роман
Канадська письменниця українського походження Марія Рева стала лавреаткою Amazon Canada First Novel Award 2026 за роман Endling, що вийшов у видавництві Knopf Canada.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Читомо.
Назва роману перекладається як «останній представник біологічного виду», а авторка використовує його як метафору: вимирання природи та знищення людей і культури внаслідок російського вторгнення в Україну.
«Починається подорож усього життя через країну на порозі війни: троє розлючених жінок, вантажівка з викраденими холостяками та Лефті – останній у своєму роді равлик, який має останній шанс урятувати свій вид», – ідеться у анотації до книжки.
Головна героїня роману Endling – науковиця Єва, яка намагається врятувати рідкісних равликів, мандруючи лісами й долинами, тоді як родина тисне на неї, вимагаючи «осісти» й створити сім’ю. Але Єва вже має власну стратегію виживання: вона зустрічається з іноземцями, які приїздять до України у пошуках «традиційних» дружин, і використовує ці побачення, аби фінансувати свої дослідження.
Паралельно у романі розгортається історія Насті та її сестри Соломії, які працюють у тій самій шлюбній індустрії, вдаючи наречену та перекладачку. Та насправді вони розшукують свою матір – активістку, яка зникла після протестів проти цих «романтичних турів».
Членкиня журі премії Енн Флемінг назвала Endling «витонченим, багатошаровим і блискучим» романом, який, за її словами, водночас є смішним, винахідливим, чесним і несподіваним.
Роман Реви обрали з короткого списку, до якого також увійшли Кейт Кейлі (Property), Джон Клейтор (Nowhere), Антоніо Майкл Даунінґ (Black Cherokee), Кайл Едвардс (Small Ceremonies) та Бен Ладусер (I Remember Lights).
Марія Рева – українка родом із Херсонської області. Семирічною дитиною, у 1997 році, вона переїхала до Канади. Виросла у Ванкувері та навчалася в США.
Amazon Canada First Novel Award відзначає дебютні романи канадських авторів. У 2026 році премію вручили вп’ятдесяте. Преміальна програма існує з 1976 року, а серед її попередніх лавреатів, зокрема, Майкл Ондатже, Джой Когава, В. П. Кінселла, Ніно Річчі, Рогінтон Містрі, Мішель Ґуд і Алісія Елліотт.
Як повідомляв Укрінформ, роман Марії Реви Endling у 2026 уже здобув премію імені Гордона Берна та був номінований на Дублінську літературну премію, а раніше був присутнім у лонглисті Букерівської премії 2025 року.
Фото: Anya Chibis
Події
У Латвії відкрили фотовиставку, присвячену українським прикордонникам
У Ризі відбулася презентація фотовиставки Державної прикордонної служби України «Обличчя кордону».
Про це повідомила Держприкордонслужба, передає Укрінформ.
«Фотовиставку ДПСУ «Обличчя кордону» представили у столиці Латвії під час міжнародної конференції Riga StratCom Dialogue 2026. Експозиція знайомить міжнародну авдиторію з українськими прикордонниками, які з перших днів повномасштабного вторгнення беруть участь у відсічі російській агресії, виконують бойові завдання та щодня захищають державний кордон», – йдеться у повідомленні.

До експозиції увійшли фотографії й особисті історії військовослужбовців, що розкривають їхню мужність, професіоналізм і відданість обов’язку. Представлення проєкту стало можливістю донести правду про боротьбу України за свободу та показати внесок прикордонників у безпеку Європи.

У ДПСУ нагадують, що проєкт уже експонували в Україні та за кордоном, зокрема у США, де він викликав значний інтерес міжнародної авдиторії.

Як повідомляв Укрінформ, у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відкрилася виставка «Омега: у небі, на землі, у (на) воді», присвячену воїнам Центру спеціального призначення Національної гвардії України «Омега».
Фото: ДПСУ
Події
Художниця Анна Полат представила на виставці в Анкарі пейзажі української природи
На виставці робіт учнів відомого турецького аквареліста Орхана Гюрела в Анкарі були представлені пейзажі української художниці Анни Полат, яка живе та працює в турецькій столиці.
Загалом художниця представила сім робіт, повідомляє кореспондентка Укрінформу.
«Для мене було важливо представити українські пейзажі. Одна з робіт переносить нас в українське село на світанку: над землею ще піднімається туман, а крізь дерева вже пробиваються сонячні промені. Я дуже хотіла, щоб усі присутні могли хоча б візуально перенестися на нашу землю та помилуватися її красою», – розповіла Анна Полат (Скоробагатько).
Окрім українських пейзажів, художниця також створює акварельні роботи, присвячені природі Туреччини.
Майстер-класи Орхана Гюрела для професійних художників тривали протягом року. На підсумковій виставці учні майстра представили як роботи, створені під час занять, так і власні твори, написані поза межами майстерні.

«Основною тематикою виставки стали природні та міські пейзажі. Акварель – це королева живопису, яка потребує постійного вдосконалення майстерності. Кожен художник працює у власному стилі, і я прагнула показати техніку пошарового живопису, тоді як на майстер-класах ми переважно використовували техніку малювання “по мокрому”», – зазначила художниця.
За словами Полат, українська школа акварельного живопису відрізняється від стилю Орхана Гюрела, тому на виставці вона представила роботи, виконані саме в традиціях української акварельної школи.

Орхан Гюрел є одним із найвідоміших турецьких майстрів акварельного живопису. Його роботи експонувалися на міжнародних виставках у багатьох країнах світу; його авторська школа акварелі вважається однією з провідних у Туреччині та об’єднує художників із різних країн.
Виставку відвідали посол України в Туреччині Наріман Джелялов з дружиною Левізою, голова Української спілки в Анкарі Ірина Амбаркютюкоглу та членкині спілки, поціновувачі творчості української художниці.
Як повідомляв Укрінформ, українська художниця Анна Полат (Скоробагатько) у жовтні минулого року в Стамбулі представила на виставці «Образи поза часом» чотири унікальні роботи про історичну спадщину, старовинні символи та коди українців.
Фото з архіву художниці
-
Усі новини5 днів agoГерой мему Я в Польщі одружився – мережа звинувачує блогера в хайпі
-
Усі новини5 днів agoБанан за 6 млн євро вкрали — банан «Комедіант» зник з виставки у Франції
-
Усі новини4 дні agoКатерина Поліщук – пташка з Азовсталі розкрила свою вагу
-
Усі новини6 днів ago“Ми поганий приклад”: дружина ексглави МЗС Кулеби розповіла про вартість власного весілля
-
Політика5 днів agoу Міноборони сказали, коли можуть представити депутатам реформу армії
-
Усі новини6 днів agoСпочатку з’явилися чорні діри, а не галактики: це вважалося неможливим (фото)
-
Події1 тиждень agoУ Києві стартував «Книжковий Арсенал»
-
Події4 дні agoКартину Івана Марчука продали на аукціоні за рекордні €96 тисяч
