Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Події
Чехія не братиме участі в Євробаченні-2027
Чеське телебачення не братиме участі в міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення» наступного року.
Про це мовник заявив на своєму сайті, передає Укрінформ.
«Ми не побачимо чеського прапора на сцені у 2027 році. Але ми будемо разом вболівати за інших і віримо, що колись знову зустрінемося на Євробаченні», – заявило ČT.
Причиною вказано «поточні коригування бюджету». Водночас зауважується, що Чеське телебачення не виключає повернення до конкурсу в майбутні роки.
Телебачення зазначило, що Євробачення – це масштабний проєкт із великими програмними, виробничими та організаційними вимогами.
«Через поточні коригування бюджету Чеське телебачення вирішило не брати участі у виданні 2027 року», – заявили представники ČT.
У повідомленні додається, що урядова коаліція хоче скасувати збори, які люди та компанії зараз сплачують за Чеське телебачення та Чеське радіо, та замінити їх фінансуванням обох медіа з державного бюджету. Ця зміна, яка означатиме падіння доходів для Чеського телебачення приблизно на 1 мільярд крон, ймовірно, не буде схвалена цього року. Чеське телебачення підготувало низку заходів у зв’язку з майбутніми змінами у фінансуванні, включаючи скасування деяких програм, обмеження інвестицій або звільнення.
Рішення ČT не брати участі в Євробаченні стосується наразі лише наступного року. Планів на подальші роки поки немає.
Як повідомляв Укрінформ, цьогорічне «Євробачення» відбулося у Відні, перемогу на конкурсі здобула Болгарія, таким чином наступний пісенний конкурс відбудеться у травні 2027 року в Бургасі.
Події
Сокиру Джека Ніколсона із фільму «Сяйво» виставлять на аукціон
Сокиру, якою Джек Торренс – герой Джека Ніколсона у фільмі жахів «Сяйво» 1980 року – прорубував двері у знаменитій сцені, виставлять на аукціон.
Про це повідомляє The Guardian, передає Укрінформ.
Зазначається, що цією сокирою герой Ніколсона прорубує отвір у зачинених дверях, за якими ховається його дружина Венді, роль якої виконала Шеллі Дювалл. Саме в цій знаменитій сцені він вигукує «Here’s Johnny!» («А ось і Джонні!»). Пізніше сокира стає знаряддям убивства Діка Галлорана, якого зіграв Скетмен Крозерс. Культовий кінореквізит оцінюють у 30–50 тис. фунтів стерлінгів (від 40 тис. до 66 тис. дол.).
Сокира є одним із сотень лотів першого аукціону особистого архіву режисера «Сяйва» Стенлі Кубрика, який помер у 1999 році, зазначає видання.
Серед інших предметів із фільму – дві блакитні сукні, які носили сестри-близнючки Алекса та Алексі Грейді. У них вони з’являються в одній із найвідоміших сцен стрічки, запрошуючи сина героя Ніколсона, Денні, «погратися з ними», коли хлопчик їде на триколісному велосипеді коридорами готелю «Оверлук».
За даними видання, сам триколісний велосипед на аукціон не виставлятимуть. Водночас серед лотів є кінематографічна хлопавка, використана у «Сяйві». Він стане одним із чотирьох подібних предметів із фільмів Кубрика. Інші походять зі стрічок «2001: Космічна одіссея», «Баррі Ліндон» та «Із широко заплющеними очима».
Найдорожчим лотом, як очікується, стане модель космічного ембріона з фінальної сцени «2001: Космічна одіссея». Реквізит, також відомий як «Зоряна дитина», оцінюють у 800 тис. фунтів стерлінгів (1,06 млн дол.).
Керівниця відділу популярної культури аукціонного дому Bonhams Клер Тоул-Мойр назвала модель одним із найбільш загадкових образів в історії наукової фантастики. За її словами, вона символізує еволюцію, нові початки, наївність і неоднозначність.
Аукціон відбудеться 3 лютого в лондонському аукціонному домі Bonhams. Перед ним предмети виставлять у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Парижі та Лондоні.
Тоул-Мойр зазначила, що аукціон дасть шанувальникам, колекціонерам та історикам можливість придбати предмети з особистого архіву одного з найвпливовіших режисерів в історії кіно.
Як повідомляв Укрінформ, аукціон особистих речей французької кінозірки та захисниці тварин Бріжит Бардо в Парижі приніс майже 1 млн євро (1,15 млн дол.), що майже у 20 разів перевищило попередню оцінку вартості лотів.
Фото: Maximum Film/Alamy
Події
У Харкові відкрилася виставка робіт чотирьох загиблих митців
У Харкові у Державній академії дизайну і мистецтв 5 жовтня відкрилася виставка “(Не)згасле світло (не)народжених для війни”, що поєднує роботи чотирьох загиблих авторів: скульптора Антона Дербілова (мініатюра), скульптора Руслана Мовчана, художниці й поетеси Вероніки Кожушко та кінооператора Юрія Красюка.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“Ми всі знаємо, що таке жахи війни. Вже понад 11 років Україна, на яку ганебно та цинічно напала Російська Федерація, відстоює своє право на свободу та незалежність. Ми всі усвідомили, що, на жаль, війна забирає найкращих. Найкращих за своїм єством, найкращих по життю, які народилися не для війни, для того, щоб творити, аби нести красу у світ”, – сказав голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.
Простір виставки об’єднує різні формати візуального та документального висловлювання: малюнки, скульптуру, фотографії, відео, а також цитати зі спогадами близьких та роздумами самих митців.
На відкриття прийшли рідні загиблих, їхні колишні викладачі, друзі, військові побратими.

“Цей проєкт дуже важливий. Дуже важливо, щоби суспільство в різних країнах світу знало про те, що молоді митці кожного дня віддають життя за свободу нашої держави. Серед цих молодих облич я бачу Юрія Красюка, про якого не можу говорити в минулому часі… Я навчала його, він був дуже талановитий і є – в моєму серці… Дуже хочеться, щоб ми нарешті повернулися до мирного життя, дочекалися Перемоги і щоб цих фотографій не ставало більше. Я бажаю цій виставці успіху – промовляти, говорити з глядачем”, – зазначила декан факультету аудіовізуального мистецтва та медіатехнологій академії Ганна Курінна.

Художниця Катерина Дербілова розповіла, що для неї не стало несподіванкою те, що її чоловік пішов на фронт.
“Ми про це говорили, ми бачили, що буде більш масштабна війна. Він говорив, що піде. До повномасштабної війни його ще тримало те, що наші діти були дуже малі”, – поділилася дружина.
“Разом ми заснували творчу студію. Він ліпив фігурки, а я розписувала. Найголовніше, що він хотів показати, які були козаки – без шароварщини, без оцього нальоту радянської, скажімо так, культури, що це були воїни, сильна армія в Європі”, – наголосила Катерина.

Спогадами про скульптора поділився нацгвардієць на позивний “Крава”.
“Ми познайомилися на війни. Це людина з великої літери, це справжній побратим, воїн. Він найкращий з усіх людей, яких я знав… Якось – це було під Балаклією у 2022 році, перед великим контрнаступом – в одного з побратимів був день народження, ми не мали нічого для привітання. Знайшли аркуш А4 – і Антон за кілька хвилин намалював його, один в один…”, – розповів “Крава”.
Скульптор Руслан Мовчан у перші дні вторгнення боронив свою рідну Сумщину. Разом з іншими цивільними шукали зброю, облаштовували блокпости та їздили на патрулювання. Першого березня 2022 року Руслан і ще четверо добровольців вступили в бій.

“На старих “Жигулях” вони робили засади на колони, зупинили декілька проходів танків, але, на жаль, не встигли від’їхати – їх підбили. Всі п’ятеро загинули… Добровольці, що Руслан, що Антон Дербілов. Талановиті хлопці, “сталеві”, яких ми добре знаємо… Скульпторів багато загинуло. Чому я говорю багато – бо мало в нас цієї професії. В нас маленька спільнота, в рік випускається всього 3-4 студенти”, – зауважив заслужений діяч мистецтв України, викладач Олександр Рідний.
Виставку “(Не)згасле світло (не)народжених для війни” підготували у межах проєкту “Місце присутності: пам’ять, творчість, життя” за підтримки Українського культурного фонду.
Як розповів ректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександр Соболєв, експозиція протягом місяця була представлена у Варшаві. Польські колеги адаптували виставку для відвідувачів з порушеннями зору – створили 5 аудіодескрипцій представлених експонатів, а також польськомовні версії аудіогідів з біографіями митців.

У межах гранту УКФ наприкінці жовтня чи початку листопада біля будівлі академії встановлять пам’ятний знак на честь загиблих митців.
“Фундамент уже підготували. Це буде абстрактна композиція, яка символізує зламані долі. Ми запрошували на круглий стіл рідних, військових, ветеранів – отримали схвальні відгуки, підтримку. Вирішили присвятити цей знак не лише нашим загиблим випускникам і студентам, а всім загиблим митцям”, – зазначив Соболєв.
Як повідомлялося, у Харкові 19 травня, у день народження вбитої художниці та поетеси Вероніки Кожушко, оголосили переможців другої щорічної Премії “Генерація Ніка”.
-
Одеса5 днів agoОбстріл Одещини: є постраждалі, пошкоджені будинки
-
Суспільство4 дні agoЧиновниці окупаційної соцслужби Херсона посилили вирок
-
Одеса7 днів agoАтака Росії на Одещину: 8 людей постраждали, є руйнування
-
Суспільство4 дні agoВійськові та їхні родини отримають усі виплати за жовтень
-
Суспільство1 тиждень agoНа Одещині поліцейський збив жінку: вона померла в ліка…
-
Війна1 тиждень agoНа Одещині росіяни атакували судно під прапором Палау
-
Політика1 тиждень agoКНДР вчиться на російсько-українській війні й озброюється
-
Суспільство1 тиждень agoВ Ізмаїлі відбувся патріотичний забіг на підтримку ЗСУ до Дня фізичної культури і спорту
