Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
У Музеї історії міста Києва відкрили виставку «Коли зустрічаються янголи. До історії військової медицини у Києві», яка через автентичні артефакти, документи та фотографії простежує розвиток військової медицини від XVIII століття до сьогодення.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.
Проєкт присвячений Дню військового медика, який в Україні відзначають 27 липня.
Як зазначається, експозиція розповідає про понад 270 років розвитку військової медицини в Україні та людей, які в різні історичні періоди рятували життя захисників.
«Київ сьогодні не лише живе в умовах війни, а й формує пам’ять про неї. Важливо, щоб історії людей, які рятують життя на передовій, ставали частиною нашої спільної пам’яті. Виставка показує, що військова медицина – це не лише про професію чи технології. Це про відповідальність, людяність і силу духу», – зауважив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.
У Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини / Фото: КМДА
1 / 15
Назва виставки символізує зустріч пораненого воїна і військового медика в мить, коли вирішується людське життя. Через автентичні артефакти, документи, фотографії, медичне обладнання та особисті речі військових медиків експозиція простежує розвиток військової медицини від XVIII століття до сьогодення.
Генеральна директорка Музею історії Києва Вікторія Муха наголосила, що виставка покликана зберегти пам’ять про тих, хто щодня бореться за життя українських захисників.
«За кожним врятованим життям стоїть людина, яка в критичний момент зробила все можливе, щоб допомогти іншому. Історія військової медицини – це не лише історія знань, технологій і професійного досвіду. Передусім це історія людяності, витримки та щоденного служіння. Цією виставкою ми прагнемо розповісти про тих, хто щодня бореться за життя наших Захисників і Захисниць, та зберегти пам’ять про їхній внесок у сучасну історію України», – зауважила вона.
Особливе місце в експозиції посіли військові медичні ноші, які художник Сергій Бабій перетворив на живописні полотна, поєднавши документальність, символізм і пам’ять про боротьбу за людське життя.
Також відвідувачі можуть побачити аптечку військового медика Руслана Козака («Коливан»), сформовану під час його бойової служби та доповнену протягом подальшої роботи інструктором із тактичної медицини.
Організаторами виставки виступили Музей історії міста Києва у співпраці з Музеєм російсько-української війни Національного університету оборони України, Національним музеєм історії України у Другій світовій війні, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності, Київським міським центром підготовки громадян до національного спротиву, волонтерським проєктом «Мед+Коливан», а також українськими виробниками тактичного медичного спорядження Shannon Mechanics і SICH Україна.
Виставка триватиме до 30 серпня за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 7.
Як повідомляв Укрінформ, у Латвійській національній бібліотеці у Ризі відкрили фотовиставку «Голоси захисниць» (Voices of Defenders), присвячену жінкам, які служать у лавах Збройних сил України.
Фото: КМДА
Міністерство культури України і Національний університет “Києво-Могилянська академія” започаткували нову державну літературну нагороду – премію “Воля”.
Як передадає Укрінформ, про це Мінкульт повідомив у Фейсбуці.
“Започатковуємо “Волю” – нову щорічну державну літературну премію, яка відзначатиме сучасну українську літературу та книжки про Україну”, – йдеться у повідомленні.
Як зазначили у Мінкульті, “Воля” створена для підтримки літератури в Україні та її інтеграції у глобальний дискурс”.
Премія охоплює три номінації:
- найкраща українська прозова книжка;
- найкраща українська документальна книжка;
- найкраща документальна книжка іноземного автора про Україну, перекладена українською.
Як поінформували в Мінкульті, книжки номінують українські видавництва – до трьох видань у кожній категорії. Лавреат кожної номінації отримає ₴400 тисяч. Відбір відбуватиметься у три тури. Лауреатів оголосять на початку грудня.
Журі премії очолив літературознавець, директор видавництва “Смолоскип” Ростислав Семків. До складу журі входять письменник і військовослужбовець Олександр Михед, шотландський літературознавець і перекладач української літератури, викладач UCL Уям Блекер, письменниця, перекладачка, виконавча продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська, літературна критикиня, редакторка у видавництві “Темпора”, ведуча подкасту “Висока полиця” Богдана Романцова.
Прийом заявок триває до 19 серпня 2026 року на сайті премії.
Як зазначила у Фейсбуці ініціаторка створення премії, заступниця міністерки культури Богдана Лаюк, “Воля” відзначатиме найкращу українську прозу й документалістику, а також – найкращу книжку про Україну іноземного автора в українському перекладі. Вільно говорити, писати, видавати й читати – привілей незалежних. Я впевнена, що премія спонукатиме нас все глибше замислюватися над суттю волі для українців й пояснювати цей феномен іноземцям, а також просто говорити про хороші книжки”.
Як пояснила Лаюк, видавництво може номінувати книжки, видані українською мовою від 1 травня 2025 року до 30 квітня 2026 року.
Як повідомляв Укрінформ, Національне видавництво дитячої літератури “Веселка” розпочало прийом конкурсних робіт на здобуття літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки у 2026 році.
Фото: ©vejaa
Під час 83-го Венеційського кінофестивалю відбудеться прем’єрний показ документального фільму про найзаможнішу людину світу Ілона Маска.
Про це повідомляє The Hollywood Reporter, передає Укрінформ.
Стрічка під назвою «Маск» (Musk) триватиме 232 хвилини, майже чотири години.
Зазначається, що кінорежисером фільму є відомий американський документаліст Алекс Гібні, який здобув премію «Оскар» за найкращий документальний фільм «Таксі на темну сторону» (2008) про політику США щодо застосування тортур.
Гібні вперше розповів, що працює над фільмом про Маска ще у березні 2023 року, назвавши його «остаточним і неприкрашеним дослідженням» керівника компаній Tesla, SpaceX та соцмережі X.
Повідомляється, що режисер завершив роботу вже на початку 2025 року, проте повернувся до продовження монтажу на тлі підтримки Маском президентської кампанії та фінансової підтримки Дональда Трампа, та його роботи в «Департаменті ефективності уряду США» (DOGE).
Оскільки Маск продовжував генерувати заголовки, ті, хто стежив за проєктом Гібні, природно, почали задаватися питанням, «коли і як режисер взагалі зможе завершити роботу над фільмом про американського мільярдера».
Цього року Венеційський кінофестиваль триватиме з 2 по 12 вересня.
Як повідомляв Укрінформ, американський мільярдер Ілон Маск заявив, що ШІ-відеогенератор Grok Imagine, розроблений його компанією xAI, до кінця 2026 року створить повнометражну «історично точну» версію «Одіссеї» Гомера.
Фото: U.S. Air Force/U.S. Department of Defense
-
Одеса3 дні agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Одеса4 дні ago
В Одесі та області пролунали вибухи: РФ атакує ракетами
-
Війна1 тиждень agoРозраховуємо до кінця року отримати можливість виробляти ракети для Patriot
-
Суспільство1 тиждень agoВеликих аудитів у бойових бригадах ЗСУ цьогоріч не було
-
Події1 тиждень agoУ Києві завершили зйомки фільму «Місто» за романом Підмогильного
-
Одеса7 днів ago
Увечері 12 липня 2026 року РФ обстріла Запоріжжя та Одеський район
-
Події1 тиждень agoТеатральний фестиваль-премія «ГРА» оголосив фіналістів
-
Одеса1 тиждень ago
Зміна прем’єра в Україні: одесити про очікування змін в уряді