Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

В Анкарі показали театральну постановку про депортацію кримських татар

Published

on


В Анкарі в межах заходів до 82-х роковин депортації кримськотатарського народу була презентована театральна постановка, присвячена трагедії 18 травня 1944 року. 

Участь у постановці взяли діти з числа кримських татар, які вимушено залишили Кримський півострів та Україну у 2014 та 2022 роках, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Кримські татари разом з українським народом розпочали боротьбу проти окупантів. І сьогодні ця боротьба рішуче триває. У цій боротьбі кримські татари стоять не лише поруч з Україною, а й на боці демократії, міжнародного права та свободи — проти диктатури, колоніалізму та політики асиміляції”, – заявив у своїй промові голова Товариства культури та взаємодопомоги кримських татар у Туреччині Мукремін Шахін.

Лідер кримськотатарської спільноти наголосив, що безпека і стабільність Східної Європи, Чорноморського регіону та Балкан тісно пов’язані з міцною співпрацею України й Туреччини, тоді як кримські татари працюють над тим, щоб бути найміцнішим мостом цієї співпраці.

“Народ можна депортувати. Народ можна піддати переслідуванням. Народ можна ув’язнити. Але народ, який зберігає свою пам’ять, неможливо перемогти. Позиція України чітка: Крим — це Україна. Кримські татари — корінний народ Криму”, – сказав у промові посол України в Туреччині Наріман Джелялов.

Дипломат наголосив, що Крим нині — це не просто окупована Росією територія, півострів перетворено на простір мілітаризації, репресій та свідомої демографічної інженерії.

Учасникам заходу було продемонстровано документальний фільм про сталінську депортацію кримських татар 1944 року.

Читайте також: У Варшаві вшанували пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу та підтримали політв’язнів

Також гостям презентували театралізовану виставу у виконанні танцювального колективу “Джийин” та творчої групи “Кримська родина”. Постановка відтворила сцени насильницької депортації кримських татар радянським режимом, атмосферу втрати дому, розлуки сімей і боротьби за виживання у вигнанні.







В Анкарі презентували театральну постановку про депортацію кримських татар із Криму / Фото: Ольга Будник, Укрінформ

1 / 8

Окрім цього, в Анкарі було відкрито виставку репродукцій картин художника Рустема Еміна, що розповідає про трагедію кримськотатарського народу.

Заходи, присвячені 82-м роковинам від початку сталінської депортації кримських татар з Кримського півострова у 1944 році, відбулися в інших містах Туреччини. Зокрема, в Ескішехірі відбулася хода та мітинг, поминальні заходи, показ вистави про депортацію; у Бурсі відбувся жалобний захід та молитва за жертвами депортації, також відвідування Музею історії міграції, де окремо представлена експозиція про кримських татар; поминальні заходи, молитви, мітинги відбулися в Стамбулі та інших містах.

За наказом Сталіна з півострова за 18-20 травня 1944 року було депортовано понад 238,5 тисяч кримських татар. 8 тисяч загинули у дорозі. За перші три роки від голоду, виснаження і хвороб померли від 20 до 46% всіх депортованих.

Як повідомляв Укрінформ, в Анкарі у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу провели дискусійну панель «Від депортації до окупації: 82-річний досвід Криму», присвячену історії депортації кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 році та репресіям під час нинішньої російської окупації півострова.



Джерело

Continue Reading

Події

В Унівській лаврі на Львівщині знайшли заховані під підлогою церковні реліквії

Published

on



На території Свято-Успенської Унівської лаври під час реставраційних робіт виявили сховище з церковними цінностями, які монахи заховали до приходу радянської влади, щоб уберегти їх від конфіскації та знищення.

Про це повідомив у Фейсбуці ієромонах Свято-Успенської Унівської лаври Макарій Дутка, передає Укрінформ.

“Друзі, шановні українці, у Святуспенській Унівській Лаврі надзвичайна подія: знайдено на горищі митрополичих палат (1820 р.) намисто (коралі), які прикрашали до приходу радянської влади у 40-их роках нашу Унівську Чудотворну Ікону”, – поінформував Дутка.

За його словами, монахи монастиря заховали під підлогою кілька кілограмів коралів з Індійського моря та девʼять підсвічників минулих століть, які прикрашали ікону в Успенському храмі.

Крім того, знайдені золоті персні, одну монстранцію та кілька церковних медальйонів XIX ст.

Читайте також: На Миколаївщині під час будівництва фортифікацій виявили поховання VI-V століть до нашої ери

Ієромонах зазначив, що частину намиста відреставрували та повісили на старовинну ікону. Також місцева реставраційна майстерня почистила всі девʼять посріблених підсвічників.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні бракує спеціалізованих сховищ для зберігання та захисту об’єктів культурної спадщини в умовах війни та російських атак.



Джерело

Continue Reading

Події

Виходить книжка азовця «Расті» про 886 днів російського полону

Published

on


“Окраєць” – книжка про досвід полону, який автор вирішив записати після розмови з Оленою Мандзюк у Краматорську. “Вона запитала, чи не хочу я розповісти це більшій кількості людей. Я спочатку відмовлявся через брак часу, службу у війську і думку, що це нікому не буде цікаво, бо люди більше цураються теми війни і полону, ніж підтримують”, – розповів “Расті”.

Мандзюк запропонувала записати його спогади на диктофон. Наступного дня автор отримав текстову версію розповіді, перечитав її й опублікував у своєму інстаграмі. Саме реакція читачів, за його словами, показала, що історія має бути розказана не лише в дописах.

“Дійсно побачив, що це для інших важливо – знати правду, усвідомлювати злочини росіян, говорити про тих, хто досі в полоні. Я отримував сотні коментарів, тисячі репостів, слова підтримки і прохання говорити про це гучно, більше, написати книгу”, – зауважив “Расті”.

За словами автора, “Окраєць” – це книжка про злочини, які росіяни скоювали проти нього під час полону, а також про тих, хто досі залишається в російських тюрмах і таборах.

“Книга “Окраєць” – це свідчення про злочини росіян, які вони скоювали наді мною у російському полоні впродовж 886 днів. Ця книга буде передаватись з рук в руки до друзів, до рідних, до дітей, адже це реальна історія з перших вуст про мою історію виживання і нелюдського ворога – Росію, про зло, яке я хочу робити видимим, адже тільки тоді його можна побороти”, – наголосив він.

Робота над книжкою, за словами військового, була складною не лише для нього, а й для всієї команди. Автор розповів, що під час підготовки тексту довелося знову проживати спогади, які психіка намагалася відсунути в підсвідомість. “Я зустрів певні труднощі, коли почав працювати над книгою. Розумію, що моя психіка берегла мене і ховала всі страшні спогади десь далеко у підсвідомість, а тут я вирішив все дістати назовні. Найважче було те, що, відновлюючи ці спогади, я розумів, що прямо зараз, там, у російському полоні, мої побратими досі проживають ці ж самі катування та знущання, отримують удари, страждають від голоду”, – розповів він.

Він також зазначив, що розуміє небажання частини людей говорити про полон і катування, однак вважає мовчання небезпечним: “Я розумію, чому тут, в Україні, люди в тилу оминають подібні теми. Вони просто не хочуть знати, що таке страшне зло може існувати. Але в цьому і проблема: закриваючи очі на зло, воно не перестає існувати, воно росте ще більше”.

Читайте також: Колишній полонений Олексій Ануля став першим лауреатом премії імені Ігоря Козловського

Над книжкою працювала команда, частина якої долучилася до проєкту на волонтерських засадах. За словами “Расті”, для редакторів і людей, які допомагали з текстом, ця робота також стала емоційно важким досвідом. “Редактори плакали над редагуванням тексту, хтось згодом не міг спати ночами, в когось тремтіли руки, хтось перейняв та розділив цей біль зі мною”, – ідеться в дописі автора.

Як повідомляв Укрінформ, вийшла книга Миколи Тимошика “Українці у Великій Британії”.

Фото: dmytro_kanupier/instagram



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.