Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

суд почав розгляд справи по суті і заслухав експертів

Published

on


Тернопільський міськрайонний суд розпочав розгляд справи по суті за позовом художника Івана Марчука про визнання недійсним договору щодо передачі прав на зображення його картин.

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, на засіданні заслухали експертів та вступні слова учасників процесу.

Фахівці Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, які проводили експертизу підпису одного із відповідачів Ігоря Апостола на ліцензійному договорі, дали свідчення у режимі відеоконференції.

“Внаслідок проведеного тривалого за часом дуже ретельного дослідження нами було підготовано висновок по даній справі, який є в розпорядженні суду. Була встановлена досить значна кількість істотних, стійких, стабільних розбіжностей між підписами у досліджуваному документі і підписами, наданими в якості зразків, на підставі яких ми дійшли до категоричного висновку про те, що підписи на досліджуваному документі від Апостола Ігоря були виконані не ним, а іншою особою”, – зазначила завідувачка лабораторії почеркознавчих та технічних досліджень документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Олена Савчук.

На запитання учасників процесу, чи не стало перешкодою для експертів відсутність експериментальних зразків підпису, наданих Ігорем Апостолом, Олена Савчук відповіла, що наданих документів було достатньо для дослідження.

Після допиту експертів суддя дав повторну можливість сторонам виступити із вступним словом, зважаючи на те, що відбулися зміни предмета позову та у доказовій базі.

Читайте також: Права на картини Марчука: суд прийняв заяву про зміну предмета позову

Адвокат Наталія Калініченко зазначила, що Іван Марчук звернувся до суду з позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним з підстав помилки та обману. Але, за її словами, після отримання результатів експертизи підпису Ігоря Апостола сторона позивача уточнила предмет позову і просить суд визнати, що майнові права інтелектуальної власності Івана Марчука на створені ним твори не передані ліцензіатам за ліцензійним авторським договором №1 від 21 травня 2020 року та відсутні у відповідачів, їх правонаступників та субліцензіатів.

Калініченко наголосила, що договір є нікчемним через недотримання письмової форми. Адвокатка пояснила, що укладений між Марчуком і відповідачами документ є договором у сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

“Він передбачає передачу виключної ліцензії. А це означає, що є дві сторони: ліцензіар, тобто Марчук та ліцензіат – в даному випадку це чотири особи, які є відповідачами у справі. Враховуючи те, що на договорі відсутній підпис Ігоря Апостола як учасника сторони ліцензіатів, ми вважаємо, що недотримана письмова форма. У цьому випадку відповідно до статті 1107 Цивільного кодексу, такий договір є нікчемним”, – зазначила Калініченко.

Наступним вступне слово виголосив відповідач Сергій Павленко. Він зазначив, що договір укладений в належний спосіб і продовжує діяти. А також попросив суд відмовити у задоволенні позову Марчука.

“Позивач не довів, чому можливий дефект підпису одного з п’яти учасників договору (йдеться про результати експертизи підпису Ігоря Апостола – ред.) означає недодержання письмової форми договору всіма його учасниками”, – сказав Павленко.

Також він зазначив, що, враховуючи те, що з моменту укладання договору донині він жодним чином не користувався отриманими правами, лише виконував обов’язки. І беручи до уваги озвучену в судовому процесі позицію Марчука, він вважає, що для нього укладення мирової угоди є доцільним і можливим.

Відповідач Михайло Синиця у вступному слові розповів, що був знайомий з Іваном Марчуком, що, на його думку, підтверджують спільні фото з художником. Також він зазначив, що виготовляв продукцію з принтами картин художника та репродукції на замовлення помічниці Івана Марчука Тамари Стрипко, що, за його словами, підтверджують записи їх розмов і переписок.

Також Синиця зазначив у виступі, що договір не обмежує право автора розпоряджатися оригіналами картин та використовувати їх на власний розсуд. Він запевнив, що обмеження стосувалося лише передачі комерційних прав третім особам без погодження з ліцензіатами.

Читайте також: Права на картини Марчука: суд відмовив у повторній експертизі підпису відповідача

Загалом судове засідання тривало понад 5 годин. Сторони ставили багато запитань щодо обставин знайомства Івана Марчука з відповідачами, обставин формування і підписання ліцензійного договору. Саме тому вступне слово відповідачки Тамари Стрипко, а також представниці відповідача Ігоря Апостола суд заслухає 18 листопада під час продовження розгляду справи.

Як повідомлялося, Тернопільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі про визнання недійсним ліцензійного договору, який передбачає передачу виключних майнових прав на зображення творів українського художника Івана Марчука, 11 липня 2025 року за позовною заявою митця. Відповідачами у справі є підписанти ліцензійного договору: Павленко Сергій Петрович, Синиця Михайло Миколайович, Апостол Ігор Михайлович (син колишнього народного депутата Михайла Апостола) та Стрипко Тамара Олексіївна.

Про спробу заволодіння авторськими правами на зображення його творів іншими особами Марчук повідомив у грудні 2025 року у Фейсбуці.

Читайте також: Привласнення творів художника Івана Марчука є посяганням на національну культурну спадщину – УІНП

Народний депутат України VII скликання Михайло Апостол спростував наявність у нього зареєстрованих авторських прав на картини Марчука.

Поліція відкрила кримінальне провадження на підставі заяви Марчука за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

В Одеському музеї Блещунова триває виставка Наталії Андрущенко “Паралельний вимір”

Published

on


В Одеському муніципальному музеї особистих колекцій імені О.В. Блещунова триває персональна виставка одеської художниці, членкині Національної Спілки Художників України та наукової співробітниці музею Наталії Андрущенко під назвою «ПАРАЛЕЛЬНИЙ ВИМІР» (від знака до абстракції).

Проєкт представляє авторську графіку художниці, яка відома багатьом одеситам та гостям міста як майстриня монументального мистецтва. Зокрема, Наталія Андрущенко є авторкою знакових паяних вітражів із кольорового скла «Земля» та «Вода» в Клінічному санаторії ім. В. П. Чкалова, а також «Спіралі…» у Діагностичному центрі ЧМП. Нова виставка демонструє іншу, графічну сторону її творчості, де звична реальність переходить у тонку авторську систему координат.

Ключові хайлайти виставки:
• Трансформація простору: Кожен графічний аркуш в експозиції — це спроба зафіксувати момент деконструкції форми, де реальна фігура перетворюється на знак, а побутовий предмет розчиняється в абстракції.
• Діалог без слів: Виставка пропонує глядачеві відмовитися від поверхневого погляду і сфокусуватися на тому, що не обов’язково можна пояснити словами, але можна глибоко відчути.
• Поєднання досвіду: Творчий шлях авторки охоплює понад пів століття — від закінчення ОДХУ ім. М.Б. Грекова у 1971 році, магістратури ПНПУ ім. К.Д. Ушинського (2018) до сьогодення. З 1999 року Наталія Володимирівна, як науковий співробітник Музею Блещунова, також досліджує мистецтво зсередини.

«Мої роботи – це моє сприйняття світу як єдиної просторової структури з її природними закономірностями у побудові художніх форм. Я не копіюю світ, а трансформую його через власне суб’єктивне сприйняття, створюючи паралельний вимір, де діють інші закони форми та простору. Я створюю власну реальність, свій світ», — зазначає художниця Наталія Андрущенко.

Інформація для відвідувачів:
• Місце проведення: Одеський муніципальний музей особистих колекцій ім. О.В. Блещунова, м. Одеса, вул. Польська, 19
• Графік роботи: четвер-неділя з 11:00 до 17:00





Джерело

Continue Reading

Події

В Україні запустили онлайн-ресурс для захисту культурної спадщини в межах Гаазької конвенції

Published

on



Міністерство культури запустило спеціалізований онлайн-ресурс для захисту культурної спадщини в межах Гаазької конвенції – «Культура захисту».

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Мінкультури.

«Росія цілеспрямовано знищує українську культурну спадщину та намагається стерти нашу історію та пам’ять. Маємо забезпечити кожній пам’ятці максимально можливий захист, а кожен злочин проти культури належно задокументувати. Україна вже домоглася внесення 46 об’єктів до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом ЮНЕСКО. Ми продовжуємо цю роботу й розширюємо можливості для тих, хто щодня захищає нашу спадщину. Платформа «Культура захисту» допоможе фахівцям ефективніше використовувати міжнародне право, залучати світову спільноту до збереження українських пам’яток і формувати доказову базу для притягнення Росії до відповідальності. Адже захист культури — це також захист права майбутніх поколінь знати власну історію», – сказала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна.

Зазначається, що платформа стане у нагоді представникам і представницям державних органів, органів місцевого самоврядування, військовослужбовцям, фахівцям із культурної спадщини, юристам і дослідникам. За допомогою ресурсу вони зможуть готувати документи для міжнародного захисту культурних цінностей, організовувати моніторинг їхнього стану, документувати порушення та використовувати міжнародні правові механізми для збереження української культурної спадщини.

Зокрема, на платформі доступні: інтерактивна карта об’єктів під посиленим захистом з інформацією про них та їхнє розташування; інструменти для підготовки номінаційних досьє, необхідних для внесення об’єктів до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом; інструменти для підготовки запитів на організацію місій ad hoc моніторингу відповідно до Другого протоколу та інше.

Кураторкою платформи є Національна координаторка з питань імплементації Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту та двох протоколів до неї Ліна Дорошенко.

Платформу створено у партнерстві Міністерства культури з громадською організацією «Культура захисту» за підтримки благодійного фонду «Відродження».

Як повідомляв Укрінформ, росіяни пошкодили або зруйнували 2 185 об’єктів культурної спадщини та 2 686 закладів культури в Україні.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.