Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

У Києві відбудеться показ стрічки «Будинок «Слово». Нескінчений роман»

Published

on


У Києві 24 квітня відбудеться показ та обговорення фільму режисера Тараса Томенка “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”.

Як передає Укрінформ, про це Державне агентство з питань кіно повідомило у Фейсбуці.

Фільм демонструватимуть у Кіноклубі О. Довженка.

За словами організаторів показу, про будинок “Слово” та “розстріляне відродження” ще років 15 тому знало злочинно мало українців, і українське кіно наполегливо намагається виправити цю ситуацію. Ще в 2017 році вийшов однойменний документальний фільм Тараса Томенка, який мав непоганий розголос. Втім, цей же режисер ще 10 років тому почав працювати над повнометражним ігровим фільмом – “Будинок Слово. Нескінчений роман”. Ця стрічка настільки довго йшла на великі екрани, що про неї вже потроху почали забувати. В 2021 році відбулася світова прем’єра на Варшавському кінофестивалі, в 2022 році – українська фестивальна на Mykolaychuk Open Fest, і ось нарешті масовий глядач має змогу побачити цей довгобуд в кінотеатрах своїх міст.

Події стрічки розгортаються в Харкові на початку 30-х років минулого століття.

“Євген Ламах, Роман Ясіновський, Андрій Ісаєнко, Геннадій Попенко, В’ячеслав Довженко, Костянтин Темляк та багато інших грали, а точніше перевтілювалися у своїх героїв, таких різних, справжніх, експресивних, замкнених, високомірних, буремних, трагічних поетів і письменників настільки природньо, що їм віриш, їм співереживаєш, про їхню долю тривожно здогадуєшся”, – написали організатори показу у анонсі.

Важко не захоплюватись роботою художників-постановників під керівництвом легендарного Шевкета Сейдаметова. Вражаюче достовірний будинок, увага до найдрібніших деталей інтер’єрів і їх цілковита відповідність зображуваній епосі, автентичні предмети побуту, яких начебто перенесли машиною часу із 30-х років в декорації фільму. Це все дозволяє ще більше зануритись в події “Будинку “Слова”” і не просто дивитися, а відчути цю картину.

“Будинок “Слово”. Нескінчений роман” – фільм, який вимагає від аудиторії і знання історичного контексту, і уваги до деталей. Саме тому після перегляду на всі питання, які можуть виникнути, відповість відомий культуролог, професор Михайло Красіков.

Як повідомляв Укрінформ, світова прем’єра стрічки відбулася у 2021 році на Варшавському кінофестивалі в межах міжнародної конкурсної програми.

Фільм переносить глядачів у драматичне життя українських письменників часів “Розстріляного Відродження”. Під виглядом комфортного проживання у будинку “Слово” в Харкові митців непомітно змушували узгоджувати свою художню творчість з радянською ідеологією. Фільм ілюструє перетворення ідеалістичного бачення на реальність інтелектуальних та особистісних репресій.

Читайте також: Фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман» запускають у повторний прокат

У Харкові у 1927 році був зведений будинок “Слово” для розміщення провідних письменників країни. Ця ініціатива, організована Йосипом Сталіним, мала на меті виховувати нове покоління радянських письменників та встановлювати абсолютний контроль над творчим процесом, закріплюючи художню доктрину соціалістичного реалізму. Однак не всі мешканці були готові погодитися з прославлянням образу Сталіна. Несподіваний приїзд молодого загадкового письменника Володимира Акімова порушує встановлений порядок у будинку.

Фото: usfa.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві відкрився кінофестиваль квір-кіно Sunny Bunny

Published

on



У Києві відбулася церемонія відкриття четвертого фестивалю квір-кіно Sunny Bunny.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Державне агентство України з питань кіно.

Вечір розпочався із подяки Силам оборони України. Із промовою виступив ветеран, захисник Маріуполя, голова об’єднання ЛҐБТ-військові і амбасадор фестивалю Олександр Деменко. Він оголосив хвилину мовчання за полеглими захисниками та цивільними жертвами російської агресії.

“Коли я повернувся з полону, був щасливим що в Україні проводяться фестивалі, люди святкують дні народження, проводяться класні заходи. І те, що проведення подібних подій зараз не на часі, це не правда. Але не можна забувати й людей, завдяки яким ми можемо проводити подібні події”, – зауважив Деменко.

Цього року SUNNY BUNNY святкує свій 25-річний ювілей.

У 2001 році на КМКФ “Молодість” з’явилась програма “Кохаючи інакше”. У 2007 році вона перетворилась на конкурс ЛҐБТКІА+-фільмів “Сонячний зайчик”. І вже у 2023 році SUNNY BUNNY переріс у повноцінний кінофестиваль.

Читайте також: Кінофестиваль у Палм-Спрінгс оголосив прийом заявок

“Мені здається, що це дуже символічно що фестиваль виокремився з окремої секції фестивалю “Молодість”, під час повномасштабного вторгнення. Тобто в той час, коли ми виборюємо своє право бути собою, на свою ідентичність, говорити світу про те, ким ми є, ким ми були, відділяти себе від агресора. Для мене хороше кіно, це кіно яке говорить чесно на непрості теми. Мені здається що SUNNY BUNNY створює такий простір, де можна досліджувати певні теми, які раніше замовчувались, приховувались”, – зазначила заступниця Міністра культури з питань європейської інтеграції Наталія Мовшович.

Із вітальною промовою виступив також голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов

Як починався SUNNY BUNNY розповів директор КМКФ “Молодість” Андрій Халпахчі

“Ви побачите ретроспективу фільмів 90-х років. Саме тоді тема стала не просто актуальною, а справжнім кіномистецтвом. Фестиваль “Молодість” завжди демонстрував фільми цієї тематики. А потім у Берліні виникла ідея створити окремий фестиваль. Berlinale був першим серед великих фестивалів, який зробив офіційну програму “Teddy Bear” і вони цьогоріч святкували 40-річчя Teddy Award. І саме тоді, в 90-ті роки, виникло бажання і ідея, зробити таку програму в Україні. Для мене було дуже важливо відокремити секцію кінофестивалю “Молодість” в окремий фестиваль”, — зазначив Халпахчі.

Відкрився фестиваль фільмом учасника “Молодості” попередніх років Фараза Шаріата “Під захистом держави”. Стрічка отримала Audience Award у секції Panorama на Berlinale, а також була номінована цього року на Teddy Award. Фільм надано KyivMusicFilm, показ підтримано Goethe-Institut в Україні.

Читайте також: У Києві пройде ретроспективний показ фільму «Ми є. Ми поруч» Романа Балаяна

“Це історія про те, щоб дивитись в очі страху, не боятися, діяти всупереч та не замикатися в собі та називати речі своїми іменами”, — зазначив зі сцени директор фестивалю квір-кіно SUNNY BUNNY Богдан Жук.

Фестиваль проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Посольства Королівства Нідерландів в Україні, Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Міжнародної організації Outright International.

Як повідомляв Укрінформ, Sunny Bunny – міжнародний кінофестиваль, присвячений фільмам ЛГБТКІА+-тематики. Він був започаткований у 2022 році як незалежний фестиваль, що виріс із багаторічної однойменної програми Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”.

Цьогорічна айдентика фестивалю фокусується на образі “Сонячного зайчика” – символі відкритості, руху та присутності, що не потребує дозволу.



Джерело

Continue Reading

Події

На Дерибасівській відновлюють галерею просто неба «Воля не смерть»

Published

on


На Дерибасівській знову відкривається виставка антивоєнного мистецтва просто неба у вітринах колишнього ресторану “Стейк-Хаус”. Куратор проєкту “Воля не смерть” одеський художник Володимир Уманенко відкрив виставку у 2022 році і пауза наступила тільки під час 2026 Нового Року, коли Одеська військова адміністрація розмістила новорічні банери замість робіт художників.

За час існування проєкту в ньому взяли участь більше сотні художників. Спочатку вулична галерея була на ринку “Книжка”, а потім перемістилася на Дерибасівську.





Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.