Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Події
В Україні відзначили найкращі мовні проєкти 2026 року
У межах форуму до Дня української писемності та мови «Українська – мова сильних», який 29 жовтня провело Міністерство культури України, відбулося нагородження переможців Спеціальної події «Мовна ініціатива».
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Експерти Спеціальної події «Мовна ініціатива» (Орися Демська, Тарас Марусик, Анастасія Онатій, Анастасія Розлуцька, Марʼяна Романишин, Ольга Шевчук-Клюжева) шляхом рейтингового голосування обрали найкращі проєкти та ініціативи у чотирьох номінаціях за вагомий внесок у захист, популяризацію та поширення української мови через просвітницьку, освітню, культурну або інформаційну діяльність.
Форум “Українська – мова вільних” у Києві / Фото: Олександр Клименко. Укрінформ
1 / 12
Переможцями у номінації «Найкраща просвітницька ініціатива з української мови 2026» стали:
- «ПУЛЬС» (Профіль Української Лексики) – сучасна інноваційна онлайн-платформа та лінгвістичний проєкт, спрямований на опис і лексикографічну кодифікацію української мови відповідно до рівнів Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (CEFR);
- «ЦВІТові суботи» (авторка Леся Дуда) – серія безкоштовних щосуботніх онлайн-зустрічей, яку організовує міжнародна онлайн-школа української мови та культури «ЦВІТ». Проєкт створено спеціально для українських дітей, які проживають за кордоном, з метою збереження їхньої національної ідентичності;
- «Криміада» – щорічний Фестиваль української мови, який проводиться у місті Володимир (Волинська область).
Переможцями у номінації «Найкращий медіапроєкт з української мови – 2026» стали:
- «Підпілля» – незалежний громадський рух та медіа-платформа в Україні, що популяризує українську мову, культуру, державність та захист прав титульної нації;
- «Солов’їне шоу» – розважально-освітній YouTube-проєкт та телевізійна вікторина, яка в легкій і гумористичній формі допомагає покращити знання української мови;
- «Добрі історії для малечі» – подкаст аудіоказок (Харківська обласна бібліотека для дітей та юнацтва).
Переможцями у номінації «Амбасадор української мови» стали:
- АТ «Укрзалізниця»;
- Книгарня «СЕНС»;
- Ольга Дубчак (авторка «Чути українською», «Бачити українською», «Бути українською», «Перемагати українською»).
Переможцями у номінації «Легенда» стали:
- Лариса Масенко – українська мовознавиця, доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України;
- Павло Гриценко – український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, директор (2008-2026) Інституту української мови НАН України;
- Іван Малкович – український поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Крім того, до переліку кращих проєктів 2026 року у номінації «Найкраща просвітницька ініціатива з української мови» увійшли:
- «Українська література в коміксах» – інтерактивна вебплатформа та онлайн-каталог, створений для популяризації та сучасного переосмислення класичних творів української літератури;
- «Рутенія. Графіка української мови» – культурно-мистецький та науковий проєкт, метою якого є створення автентичного візуального образу української мови та її національної абетки на основі історичних рутенських літер і козацьких скорописів;
- Мистецько-просвітницький проєкт мовних плакатів «Захист мови – шлях до перемоги. На лінії вогню: битва за національне “Я”» (Тетяна Олійник);
- Мовна ініціатива Андрія Шимановського;
- Творче обʼєднання МУР;
- Розмовний клуб «Язиката Хвеська» (Харківська обласна бібліотека для дітей та юнацтва);
- Курс підвищення кваліфікації для всіх охочих «Українська за 30 кроків (крок за два)»;
- Електронний збірник креативних завдань з української мови «Креативна калинова»;
- «Лінині читання» – культурно-просвітницький марафон, присвячений творчості видатної української поетеси Ліни Костенко;
- Інтерактивна карта діалектів української мови НДІ історичного й ареального мовознавства імені В.В.Німчука Ужгородського університету;
- Курси «Стоїмо» (координаторка Ірина Антоняк, Івано-Франківськ);
До переліку кращих проєктів 2026 року у номінації «Найкращий медіапроєкт з української мови» увійшли:
- Всеукраїнський радіодиктант національної єдності;
- Рух «Єдині», проєкт освітньої та психологічної підтримки у переході на українську мову;
- «Батьки-засновники» – проєкт, що досліджує понад десять століть нашої історії, починаючи з часів Русі, розповідає про мислителів та інтелектуалів, які в різні епохи виступали за ідею автономії та самостійної України;
- Дитячий ютуб-канал «Пані Калина»;
- Проєкт «Прайдем пагамонім» від Суспільне Чернігів;
- Рух “За мову” (проєкт Миколи Владзімірського);
- «Сила слова» – медіапроєкт, який популяризує сучасну українську поезію через цифровізацію, творчі колаборації та нові формати;
- Людмила Коткова (просвітницькі дописи і відео про мову, мовну політику, національну ідентичність);
- «Диктор Шпрехер» – проєкт українського просвітника, філолога та диктора німецького походження, який створює популярні пізнавальні відео та контент про історію, українську мову, літературу й культуру;
- «Урок_на_зубок з Антоніною Поповою»;
- Освітній медіапроєкт «Нові автори в програмі Нової української школи»;
- Інформаційна колонка «Філологічна середа» на сторінці ФБ ВОУНБ ім. В. Отамановського;
Як повідомлялося, День української писемності та мови відзначається 27 жовтня.
Події
Оприлюднений текст Радіодиктанту національної єдності
Опублікований текст Радіодиктанту національної єдності-2026.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Мовлення.
27 жовтня, у День української писемності та мови, тисячі людей по всьому світу писали радіодиктант.
Автором тексту став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь.
У прямому ефірі диктант читали вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і громадська діячка та волонтерка Даша Астафʼєва.
“Лист, який не закінчується”:
“Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости… Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.
Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: “міцно любити”. Уяви собі! Не “дуже”, не “гіперсильно”. Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.
Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово “останній”. Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.
І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.
Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.
Я люблю тебе. Так є завжди”.
Як зауважили в Суспільному, написання слова “зеесушного” у варіанті “ЗСУшного” не вважається помилкою.
Станом на 28 жовтня відео Радіодиктанту на Ютуб-каналі Українського Радіо у співавторстві з каналами Суспільне Новини та Суспільне Культура отримало 562 тисячі переглядів, що є найкращим показником за всі роки трансляцій Радіодиктанту (з 2020 року). На Ютуб-каналі Українського Радіо повну трансляцію Радіодиктанту в середньому одночасно дивилось 78 тисяч людей, а максимум одночасних переглядів склав 113 тисяч. Чат трансляції зібрав понад 272 тисячі реакцій та більш ніж 21 тисячу повідомлень. Трансляцію Радіодиктанту національної єдності на телеканалі Суспільне Культура подивились 244 тисячі українців (віком від 4 років).
Як повідомляв Укрінформ, Всеукраїнський радіодиктант національної єдності був започаткований командою Українського радіо у 2000 році задля єднання навколо мови. Щорічне проведення радіодиктанту перетворило його на найбільший україномовний флешмоб, який об’єднує українців і знавців української мови у всьому світі.
Національне інформаційне агентство “Укрінформ” доєдналося до проведення Радіодиктанту національної єдності і запросило спільноту до своєї пресзали. До написання диктанту долучилися військовослужбовці, українські актори, письменники, музиканти та громадські діячі.
Події
Росіяни планують облаштувати військовий табір часів імперії у Ханському палаці
У Бахчисараї тимчасово окупованого Криму росіяни планують відтворити військовий табір часів російської імперії у Ханському палаці.
Про це повідомляє у Фейсбуці Кримськотатарський ресурсний центр з посиланням на окупаційний туристичний портал Криму, передає Укрінформ.
«Російські окупанти продовжують використовувати Ханський палац у тимчасово окупованому Бахчисараї для поширення пропаганди. З 31 жовтня до 1 листопада на території історичної пам’ятки кримськотатарського народу планують провести «історичну реконструкцію» військового табору російської імперії», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що на території палацу встановлять військові намети, облаштують польові кухні та склади. Відвідувачам демонструватимуть стройову підготовку й караульну службу російських військових підрозділів.
Окупанти також планують відкрити виставку, присвячену Кримській війні 1853–1856 років, під час якої представлять історичні артефакти.
Правозахисники зауважили, що Кримська війна завершилася поразкою російської імперії та підписанням Паризького мирного договору 30 березня 1856 року. Згідно з його умовами, російській імперії заборонили утримувати військовий флот і військово-морські арсенали на Чорному морі.
Як повідомляв Укрінформ, росіяни продовжують знищувати Ханський палац у Бахчисараї.
-
Політика6 днів agoРубіо заявив, що війна Росії проти України стосується Донбасу, і закликав шукати дипломатичний компроміс
-
Одеса7 днів agoВ Одесі перебої з інтернетом TENET після удару РФ напередодні
-
Одеса4 дні agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Усі новини7 днів agoВакансії в Антарктиді — робота на станції Порт-Локрой, яка зарплата й умови
-
Війна7 днів agoВ Україні підтвердили локальне припинення вогню для евакуації з Олешок
-
Політика7 днів agoприпинення вогню та гарантії безпеки
-
Події7 днів agoУкраїнський фільм-кандидат на «Оскар» вирушає у тур Сполученими Штатами
-
Суспільство7 днів agoВ Одесі призначили розгляд справи про виселення Одеса п…
