Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

У Києві відбудеться фестиваль імені Василя Стуса

Published

on



У Києві 19-20 листопада відбудеться “ПалімФест” – літературно-культурний фестиваль імені Василя Стуса.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Український ПЕН.

Фестиваль проходитиме у книгарні “Є” на вулиці Лисенка.

Захід організовує Український ПЕН. Кураторкою програми фестивалю є літературна критикиня, редакторка та культурна менеджерка Тетяна Петренко.

“ПалімФест” — це фестиваль про повернення, про сліди різних культурних шарів, що проступають у нашій сучасності, і про спадщину, на яку ми спираємося, творячи новітню культуру. Сьогодні ми повертаємо забуті й маргіналізовані частини літературного канону, інтелектуальну есеїстику, культуру діаспори. Перепоховуємо видатних діячів, чиї останки перебували за межами України, формуємо власний пантеон і переосмислюємо місце окремих постатей у нашому каноні. Ці процеси стали відправною точкою для формування дискусій фестивалю — про те, які сенси ми успадковуємо, на кого спираємося і кого обираємо за взірець», — зазначила Петренко.

Читайте також: У Києві проходить міжнародний фестиваль ранньої музики Kyiv Baroque Fest

Вона зауважила: “Після повномасштабного вторгнення ми спостерігаємо нову хвилю зацікавлення українською класикою. Але хто і як вирішує, які книжки мають увійти до сучасного канону, а які залишаться хіба що предметом зацікавлення істориків літератури? У різні періоди нашої історії ми багато говорили про перерваність української культурної традиції. Тепер важливо замислитися над тим, як забезпечити її безперервність і спадкоємність. Хто відповідає за збереження книжок, музичних творів, фільмів та архівів? Як не допустити, щоб важлива спадщина на десятиліття випадала з культурного обігу, зокрема через обмеження, пов’язані з авторським правом?”.

Як підкреслила програмна менеджерка Українського ПЕН Анна Вовченко, “19 листопада 1989 року не стало днем остаточного довершення українського культурного канону ХХ століття — цей процес триває досі. Водночас акт перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого на українській землі є точкою великої відповідальності нового покоління українців перед історією та їхньою пам’яттю. Рік, коли ми, символічно й фізично, повертаємо Україні Андрія та Софію Мельників і Євгена Коновальця, цю відповідальність увиразнює. Настав час поговорити про те, чим є культурний канон і пантеон української нації, як працює наша дієва пам’ять, багатошарова, мов палімпсест, як робота з культурою допомагає шукати і встановлювати справедливість і як осмислювати велич історичного моменту, у якому живемо. Так з’явилася концепція — а з нею і програма цьогорічного фестивалю”.

У межах фестивалю заплановані дискусії за участі літературознавців, істориків і представників сучасної української літератури. 

У ПЕН підкреслили: “Головною темою стане перезбирання українського культурного контексту: кого ми повертаємо, кого перечитуємо і на кого вчимося спиратися. Поговоримо про повернення в простір імен, які були забуті та витіснені, про відновлення зв’язків усередині власної культури та формування оновленого переліку загальних знань про українську культуру”.

У перший день, зазначили в ПЕН, відбудуться “розмови про перепоховання українських митців, юридичні проблеми повернення культурної спадщини та інші питання, що стосуються долі нашого письменництва”. Другий день буде присвячений українській діаспорі, розмові про Віктора Домонтовича та біографії як жанру.

Програма “ПалімФесту” 2026 року оприлюднена на сайті ПЕН.

Як повідомляв Укрінформ, для дітей та підлітків із семи областей стартує конкурс читацьких відгуків за участю Сергія Жадана.

Фото: Дія



Джерело

Continue Reading

Події

Український фільм «На драйві» здобув міжнародну кінопремію в Лос-Анджелесі

Published

on



Український повнометражний фільм «На драйві» переміг у номінації «Найкращий ігровий повнометражний фільм» на International Motor Film Awards 2026.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на команду проєкту.

Церемонія нагородження відбулася 14 листопада в Petersen Automotive Museum у Лос-Анджелесі.

International Motor Film Awards – міжнародна премія у сфері автомобільного кіно, яку називають «Оскаром автомобільного світу». У різні роки її лауреатами ставали творці відомих голлівудських стрічок, зокрема «Місія нездійсненна: Фолаут» із Томом Крузом.

Читайте також: У Фінляндії відбувся показ українського документального фільму «На межі»

«Для нас це не просто міжнародна нагорода. Це доказ того, що українське кіно може бути конкурентним на світовому рівні. Особливо зараз, коли наша країна бореться за своє майбутнє, надзвичайно важливо, щоб українські історії бачили, чули та визнавали у світі. Ми зняли фільм про молодь, яка продовжує жити, мріяти й любити навіть під час війни. І сьогодні ця історія перемогла в Голлівуді», – зазначила продюсерка фільму Альона Тимошенко.

Стрічка «На драйві» розповідає про молодь у прифронтовому Харкові, для якої вуличні перегони стають способом відчути свободу та повноту життя попри війну.

Як повідомляв Укрінформ, перша українська стрічка про автоперегони «На драйві», знята в Харкові, у квітні.

 Фото: imdb.com



Джерело

Continue Reading

Події

Лавреатом премії імені Конрада став Мирослав Лаюк

Published

on



Літературну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського 2026 року отримав Мирослав Лаюк.

Як передає Укрінформ, про це повідомило «Читомо».

Лавреата оголосили на офіційному врученні від Польського інституту в Києві.

У поданні Лаюка на премію особливо відзначили його документальну книжку «Бахмут».

«Його знакова документальна книга «Бахмут» демонструє майстерне поєднання художнього репортажу, щоденникових записів та есеїстики», — зазначили у Польському інституті в Києві.

Під час церемонії вручення Лаюк оголосив, що всі отримані кошти перерахує на фонд «Голоси дітей», який допомагає дітям військових.

Мирослав Лаюк – письменник, воєнний документаліст, викладач Києво-Могилянської академії. Автор романів і поетичних книжок «Баборня», «Залізна вода», «Осоте!», «Метрофобія», а також книжок репортажів та есеїв «Бахмут» і «Списки».

Читайте також: Лаюк отримав премію імені Юрія Шевельова за збірку «Бахмут»

«Списки» Лаюка перемогли в номінації «Есеїстика» премії «Книга року BBC-2025».

Премію Конрада-Коженьовського заснував Польський інститут у Києві у 2007 році. Її вручають раз на два роки. Цьогоріч премія вручається удесяте.

Відзнаку присуджують українським письменникам і письменницям віком до 40 років за послідовність творчого шляху, інноваційність форми та універсальність послання.

Фіналістів визначило польсько-українське журі, до складу якого увійшли:

  • Ярослав Ґодун — голова журі, директор Польського інституту в Києві, радник-посланник Посольства Республіки Польща в Києві;
  • Богуміла Бердиховська — польська публіцистка, керівниця стипендіальних програм Національного центру культури у Варшаві;
  • Андрій Любка — письменник, перекладач, військовослужбовець, лавреат премії Конрада 2024 року;
  • Марцін Ґачковський — літературознавець, історик, публіцист, перекладач української літератури;
  • Поліна Городиська — дослідниця, освітянка, незалежна експертка з питань культури та креативних індустрій.

Раніше лавреатами премії імені Конрада ставали Андрій Любка (2024), Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калитко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (2011), Сергій Жадан (2009) і Тарас Прохасько (2007).

Читайте також: Премія Шевельова оголосила лонглист номінантів

Як повідомляв Укрінформ, також були Артур Дронь і Валерій Пузік.

Фото: Оксана Хмельовська



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.