Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

Вийшов офіційний тизер комедії «Діггер» із Томом Крузом

Published

on



Вийшов перший офіційний тизер фільму мексиканського режисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту “Діггер”, де головну роль виконує голлівудська зірка Том Круз. Вихід стрічки запланований на жовтень 2026 року.

Про це повідомило The Variety, передає Укрінформ.

Кінокартину виробництва Warner Bros. та Legendary Entertainment у тизері названо “комедією катастрофічних масштабів”.

Круз з’явиться на екрані у ролі Діггера Роквелла. Подробиці сюжету фільму тримають у таємниці, проте в анотації Warner Bros. головний герой описаний як «найвпливовіша людина у світі», яка «вирушає у шалену місію, щоб довести, що він є рятівником людства, перш ніж спричинена ним катастрофа все знищить».

До акторського складу також увійшли Сандра Гюллер, Джон Гудмен, Майкл Стулбарг, Джессі Племонс, Софі Вайлд, Різ Ахмед та Емма Д’Арсі.

“Діггер”, зйомки якого тривали у Великій Британії впродовж шести місяців, стане першою англомовною стрічкою Іньярріту після “Легенди Г’ю Гласса”, за яку режисер і виконавець головної ролі Леонардо Дікапріо здобули премію “Оскар”.

Сценарій нового фільму Іньярріту писав разом із аргентинським письменником Ніколасом Джакобоне, американським сценаристом Александром Дінеларісом та мексиканською письменницею Сабіною Берман. Він також є продюсером стрічки, разом із Томом Крузом.

Читайте також: Другий рімейк «Поліції Маямі» вийде у кінопрокат у 2027 році

«Діггер» буде першим фільмом Круза після підписання у січні угоди з Warner Bros. Discovery про виробництво фільмів. Останнім проєктом актора зі студією був фільм «На межі майбутнього», що вийшов 2014 року.

Прем’єра «Діггера» запланована на 2 жовтня 2026 року.

Як повідомлялося, голлівудський актор Том Круз потрапив до Книги рекордів Гіннеса за виконання трюків під час знімання фільму «Місія неможлива: Фінальна розплата» (Mission: Impossible – The Final Reckoning).

Фото: IMDb 



Джерело

Continue Reading

Події

Премія Drahomán Prize оголосила лонглист номінантів 2025 року

Published

on



Премія для перекладачів з української мови мовами світу Drahomán Prize оголосила довгий список номінантів 2025 року.

Як передає Укрінформ, про це повідомив Український ПЕН.

Зазначається, що до довгого списку премії Drahomán Prize увійшли 31 перекладач і перекладацький тандем. Цьогоріч серед номінантів найбільше перекладачів, які перекладають з української на англійську мову.

Також у довгому списку є перекладачі на німецьку, італійську, польську, грузинську, румунську, шведську, французьку, норвезьку, словацьку, бенгальську, сербську, чеську, словенську, іврит, білоруську, литовську, румунську, португальську мови.

Заявки на здобуття премії надійшли з 26 країн, зокрема Італії, США, Норвегії, Польщі, Австрії, Словаччини, Іспанії, Індії, Грузії, Швеції, Сербії, Чехії, Німеччини, Словенії, Великої Британії, Канади, Ізраїлю, Фінляндії, Португалії, Литви, Угорщини, Румунії, Бразилії, Греції, Франції та Нідерландів.

До довгого списку премії Drahomán Prize за 2025 рік увійшли:

  • Акіллі Алессандро, Груша Ярина з перекладом італійською мовою поетичної збірки Ірини Шувалової «Кінечні пісні»;
  • Фолдой Даґфінн із перекладом норвезькою мовою роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів»;
  • Ґачковський Марцін із перекладом польською мовою роману Валер’яна Підмогильного «Місто»;
  • Гуемер (Гнедкова) Ганна з перекладом німецькою мовою поетичної збірки Вікторії Фещук «182 дні»;
  • Ґолдінякова Вероніка з перекладом словацькою мовою роману Юрія Андруховича «Радіо Ніч»;
  • Ґош Мрідула з перекладом бенгальською мовою «Кобзаря» Тараса Шевченка, 2025;
  • Ґуґушвілі Тамта з перекладом грузинською мовою книжки Станістава Асєєва «Світлий шлях»;
  • Хокансон Нільс із перекладом шведською мовою роману Софії Андрухович «Амадока»;
  • Іванович Мілена з перекладом сербською мовою збірки оповідань Оксани Забужко «Сестро, сестро»;
  • Какабадзе Давид із перекладом грузинською мовою роману Вікторії Амеліної «Дім для Дома»;
  • Каліна Петр із перекладом чеською мовою роману Софії Андрухович «Амадока»;
  • Керстен Беатрікс із перекладом німецькою мовою збірки вибраних поезій Тараса Шевченка та книжки Володимира Вакуленка «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші»;
  • Кінселла Елі, Орловські Дзвіня з перекладом англійською мовою поетичної збірки Галини Крук «Втрачаючи, жити»;
  • Купідура Ришард із перекладом польською мовою романів Богдана Коломійчука «Триста миль на схід»;
  • Киян Дмитро, Цуркан Кейт із перекладом англійською мовою поетичної збірки Христі Венгринюк «Довгі очі»;
  • Лубей Прімож, Лубей Яня Воллмаєр із перекладом словенською мовою роману Сергія Жадана «Інтернат»;
  • Любка Юлія, Цуркан Кейт із перекладом англійською мовою збірки есеїв Андрія Любки «Війна з тильного боку»;
  • Мюррей Ніна з перекладом англійською мовою поетичної збірки Ірини Вікирчак «Альгометрія», роману Оксани Луцишиної «Любовне життя», п’єси Сергія Жадана «Хлібне перемир’я» та драми Лесі Українки «Кассандра»;
  • Мусаковська Юлія з перекладом англійською мовою поетичної збірки Артура Дроня «Тут були ми»;
  • Нємцев Ростислав, Міхалі Феліція з перекладом французькою мовою книжки Володимира Вакуленка «Я перетворююсь … Щоденник окупації. Вибрані вірші»;
  • Паперний Антон із перекладом на іврит роману Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу»;
  • Плотка Алесь, Русецкая Наталля з перекладом білоруською мовою збірки Юрія Іздрика;
  • Помпео Лоренцо з перекладом італійською мовою повісті Івана Франка «Для домашнього огнища»;
  • Рінкявічене Доната з перекладом литовською мовою роману Тані П’янкової «Вік червоних мурах» та збірки Юлії Ілюхи «Мої жінки»;
  • Савчинська Тетяна з перекладом англійською мовою книжки Катерини Зарембо «Схід українського сонця»;
  • Суровєц Галіна з перекладом польською мовою роману Василя Слапчука «Роман & Роман»;
  • Трайста Міхай Гафія з перекладом румунською мовою роману Софії Андрухович «Амадока», роману Юрія Андруховича «Радіо Ніч» та антології «Механізми захисту 12 українських письменників у війні»;
  • Уґґла Софія з перекладом шведською мовою роману Сергія Жадана «Арабески»;
  • Вітт Сусанна з перекладом шведською мовою збірки Юлії Ілюхи «Мої жінки»;
  • Єрмалаєва Франко Воля, Франко Коста Патерсон із перекладом португальською мовою поетичної збірки Максима Кривцова «Вірші з бійниці»;
  • Євтушенко Елла, Мартен Фредерік із перекладом французькою мовою поетичної збірки Ярини Чорногуз [dasein: оборона присутності].

В Українському ПЕН нагадали, що короткий список та лавреата премії визначає Капітула, до якої входять дев’ять членів, зокрема авторитетні письменники, перекладачі, мово- та літературознавці, культурні менеджери. Оскільки через повномасштабну війну Росії проти України змістилися етапи проведення конкурсу і церемонії премії, роботу Капітули було продовжено на один рік.

До Капітули премії 2025 року увійшли Володимир Шейко, Володимир Єрмоленко, Олександра Коваль, Ярослава Стріха, Алла Татаренко, Ееро Балк, Рорі Фіннін, Ірина Забіяка і Софія Онуфрів.

Читайте також: Літературна премія Руданського назвала переможців

Як зазначається, лавреата або лавреатку премії оголосять під час урочистої церемонії навесні 2026 року. Переможець отримає статуетку, виготовлену українською художницею Анною Звягінцевою, грошову винагороду в розмірі 3 000 євро, а також додаткові можливості для роботи та промоції своєї творчості.

Премія Drahomán Prize була заснована 2020 року Українським інститутом, Українським ПЕН та Українським інститутом книги. Вона покликана підтримати і відзначити сподвижницьку роботу перекладачів з української мови на мови світу. Drahomán Prize вручається за високу перекладацьку майстерність та внесок у промоцію української літератури за кордоном.

Як повідомляв Укрінформ, переможцем премії Drahomán Prize за 2024 рік став фінський перекладач Ееро Балк зі своїм перекладом книги Євгенії Кузнєцової «Драбина».

Фото ілюстративне

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

У Фінляндії, Греції та Польщі з’явились переклади книг українських письменниць

Published

on


У Польщі вийшов друком переклад роману «За перекопом є земля» письменниці, редакторки та журналістки Анастасії Левкової, а романи письменниці Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі» та «Спитайте Мієчку» з’явились у Фінляндії та Греції відповідно.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

Польською мовою роман «За перекопом є земля» Анастасії Левкової вийшов у видавництві KEW – у перекладі видання отримало назву «Імена Криму».

Переклала книжку педагогиня, екскурсоводка та популяризаторка української культури та літератури у Польщі Йоанна Маєвська-Ґрабовська.

«Щиро вдячна усім причетним. Зокрема українським колегам, а також колегам у Польщі, які зацікавилися цією книжкою і зважилися її видати в перекладі. Дякую Йоанні, адже це була саме її пропозиція назвати роман “Імена Криму”, і ця назва мені дуже імпонує», – написала Левкова.

Обкладинку книжки створив графічний дизайнер та фотограф Якуб Камінський – на ній зображена дівчинка з волоссям у формі Кримського півострова.

«Зворушливий роман про дорослішання, дружбу та пошук ідентичності на тлі бурхливої історії Криму. Доля росіянки, яка виросла на півострові і з часом свідомо обрала українську ідентичність, переплітається тут з історією Аліє – кримської татарки – та долею багатьох народів, що населяють цей регіон. Історія, що охоплює період від 90-х років до 2014 року, показує складність кримської реальності, різноманітність культур та драматичні вибори звичайних людей. Це важливий голос у розмові про пам’ять, ідентичність та місце Криму в сучасній Європі», – йдеться в анотації до польського видання.

Роман видали за підтримки Українського інституту книги, Міністерства культури та національної спадщини Польщі, Фонду сприяння розвитку культури та порталу «Нова Східна Європа».

Переклади книжок Євгенії Кузнєцової з’явились у двох країнах – Фінляндії та Греції.

Роман «Вівці цілі» вийшов друком у фінському видавництві Aula&Co. З української його переклав переможець премії Drahomán Prize- 2024 Ееро Балк. У перекладі видання отримало назву «Поки є життя».




«Як зберегти тепло людства в холодний час, забарвлений війною? Як знайти кохання, коли невизначеність скує серце? Цей роман – не просто погляд на життя української родини під час війни, а глибока й гумористична історія про силу, ніжність і пошук світла в темряві. У романі немає показних битв чи героїчних промов, але в ньому є люди, які живуть, люблять і досі вірять, що навіть у найважчі часи вівці залишаються живими, а душі – сильними», – йдеться в анотації.

Роман «Спитайте Мієчку» зʼявився у грецькому видавництві Βακχικόν. Його переклад здійснила Дарія Сидоренко.

«Дві сестри, Мія та Лілія, проводять літо у старому будинку своєї бабусі, місці, сповненому спогадів з дитинства. Місце, заросле бур’янами та кущами, ніби застигло в часі, пішло в небуття. Однак дівчата знову дадуть йому життя. Будинок змінюється разом з життям чотирьох поколінь жінок, які його мешкають, коли літо добігає кінця. Глибока, інтимна історія про сестринські та материнські стосунки, яка висвітлює унікальні зв’язки, що існують між жінками в сім’ї», – йдеться в анотації до грецького видання.

Читайте також: Артур Дронь здобув премію імені Шевельова за книжку «Гемінґвей нічого не знає»

Як повідомляв Укрінформ, у Чехії та Італії вийшли нові перекладиукраїнських книжок. Зокрема, в Італії вийшла друком дитяча книжка «101 маяк» української письменниці Оксани Лущевської та ілюстраторки Оксани Драчковської, а в Чехії опублікували роман «Амадока» української письменниці, перекладачки і публіцистки Софії Андрухович.

Фото: Читомо



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.