Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

Оприлюднений текст Радіодиктанту національної єдності

Published

on



Опублікований текст Радіодиктанту національної єдності-2026.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Мовлення.

27 жовтня, у День української писемності та мови, тисячі людей по всьому світу писали радіодиктант.

Автором тексту став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь.

У прямому ефірі диктант читали вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і громадська діячка та волонтерка Даша Астафʼєва.

“Лист, який не закінчується”:

“Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости… Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.

Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: “міцно любити”. Уяви собі! Не “дуже”, не “гіперсильно”. Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.

Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово “останній”. Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.

І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.

Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.

Я люблю тебе. Так є завжди”.

Як зауважили в Суспільному, написання слова “зеесушного” у варіанті “ЗСУшного” не вважається помилкою.

Станом на 28 жовтня відео Радіодиктанту на Ютуб-каналі Українського Радіо у співавторстві з каналами Суспільне Новини та Суспільне Культура отримало 562 тисячі переглядів, що є найкращим показником за всі роки трансляцій Радіодиктанту (з 2020 року). На Ютуб-каналі Українського Радіо повну трансляцію Радіодиктанту в середньому одночасно дивилось 78 тисяч людей, а максимум одночасних переглядів склав 113 тисяч. Чат трансляції зібрав понад 272 тисячі реакцій та більш ніж 21 тисячу повідомлень. Трансляцію Радіодиктанту національної єдності на телеканалі Суспільне Культура подивились 244 тисячі українців (віком від 4 років).

Читайте також: Українці за кордоном долучилися до написання Радіодиктанту національної єдності

Як повідомляв Укрінформ, Всеукраїнський радіодиктант національної єдності був започаткований командою Українського радіо у 2000 році задля єднання навколо мови. Щорічне проведення радіодиктанту перетворило його на найбільший україномовний флешмоб, який об’єднує українців і знавців української мови у всьому світі.

Національне інформаційне агентство “Укрінформ” доєдналося до проведення Радіодиктанту національної єдності і запросило спільноту до своєї пресзали. До написання диктанту долучилися військовослужбовці, українські актори, письменники, музиканти та громадські діячі.



Джерело

Continue Reading

Події

Росіяни планують облаштувати військовий табір часів імперії у Ханському палаці

Published

on


У Бахчисараї тимчасово окупованого Криму росіяни планують відтворити військовий табір часів російської імперії у Ханському палаці.

Про це повідомляє у Фейсбуці Кримськотатарський ресурсний центр з посиланням на окупаційний туристичний портал Криму, передає Укрінформ.

«Російські окупанти продовжують використовувати Ханський палац у тимчасово окупованому Бахчисараї для поширення пропаганди. З 31 жовтня до 1 листопада на території історичної пам’ятки кримськотатарського народу планують провести «історичну реконструкцію» військового табору російської імперії», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що на території палацу встановлять військові намети, облаштують польові кухні та склади. Відвідувачам демонструватимуть стройову підготовку й караульну службу російських військових підрозділів.

Окупанти також планують відкрити виставку, присвячену Кримській війні 1853–1856 років, під час якої представлять історичні артефакти.

Читайте також: У Криму окупанти знищили унікальну фреску Ханського палацу в Бахчисараї

Правозахисники зауважили, що Кримська війна завершилася поразкою російської імперії та підписанням Паризького мирного договору 30 березня 1856 року. Згідно з його умовами, російській імперії заборонили утримувати військовий флот і військово-морські арсенали на Чорному морі.

Як повідомляв Укрінформ, росіяни продовжують знищувати Ханський палац у Бахчисараї.



Джерело

Continue Reading

Події

У Нью-Йорку пустять з молотка пейзаж Густава Клімта

Published

on



У листопаді аукціонний дім Christie’s у Нью-Йорку виставить на продаж пейзаж «Літцльбергкеллер» відомого австрійського художника Густава Клімта. Картина оцінюється у 60-80 мільйонів доларів США.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Art news.

У Christie’s підтвердили, що продаж цієї картини Клімта, написаної у період з 1915 до 1916 року, гарантовано. Полотно перебувало в одній приватній колекції протягом майже трьох десятиліть, а ім’я продавця не розголошується.

Пейзаж Litzlbergkeller буде виставлений на вечірньому аукціоні, присвяченому мистецтву XX та XXI століть, 17 листопада.

У травні 1997 року ця робота Клімта була продана на аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку родині нинішнього власника за рекордні 14,7 мільйона доларів. З урахуванням інфляції, на сьогодні це приблизно 30,9 мільйона доларів. На той час картина була виставлена під назвою Litzlbergkeller am Attersee, під якою вона також була відома. Тоді картина потрапила на торги зі спадщини Сержа Сабарського, співзасновника Нової галереї у Нью-Йорку.

Картину австрійського митця виставлять на продаж в аукціонній залі Christie’s у Рокфеллер-центрі після короткої подорожі (27-29 жовтня) до виставкової зали аукціонного дому в Гонконзі.

З 1900 року і аж до своєї смерті у 1918 році Клімт часто проводив літо в австрійській сільській місцевості на березі озера Аттерзеє, яке зображене на полотні. На картині видно краєвид з акцентом на пивоварню та готель Litzlberg Cellar на північному березі, де художник зупинявся протягом перших кількох літ, проведених у цій місцевості. Однак картина була написана через 10 років після його переїзду до котеджу на південному березі озера.

За даними Christie’s, художник частково базував композицію на власних спостереженнях через телескоп з протилежного берега, а частково на видах з листівок. Робота була виконана на замовлення банкіра та підприємця Отто Прімавесі.

Робота «Літцльбергкеллер» виставлялася на стінах таких музеїв та установ, як Віденська сецесія, Будинок художників у Відні, Королівські музеї витончених мистецтв у Брюсселі, Палаццо Строцці у Венеції, музеї Кунстгаус у Цюріху та Музей Леопольда у Відні.

Читайте також: Особисті речі Бріжит Бардо продали на аукціоні в Парижі майже за €1 мільйон

Рекордна ціна за твір Клімта на аукціоні становить 236,4 мільйона доларів: саме стільки було сплачено в листопаді минулого року на торгах Sotheby’s у Нью-Йорку за його «Портрет Елізабет Ледерер». Шість із десяти найдорожчих робіт австрійського художника, проданих на аукціонах, були пейзажами.

Як повідомляв Укрінформ, картину Клода Моне «Іриси» продали на аукціоні Sotheby’s у Парижі за 50 млн євро з урахуванням комісій. Полотно стало найдорожчим твором мистецтва, будь-коли проданим з аукціону у Франції.

Фото: Christie’s



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.