Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

Все буде добре, але не одразу

Published

on


Театральна майстерня Третього армійського корпусу презентувала другу виставу, яку покажуть у п’ятнадцяти містах

Оптиміст має надію, що завтра буде краще; песиміст вважає, що гірше; а боєць ЗСУ сподівається, що завтрашній день таки настане. А далі – за ситуацією.

Це одна з ремарок, яка звучить у новій виставі  «Все буде добре, але не одразу», яку в Києві представила Театральна майстерня Трійки  – Третього армійського корпусу. Проєкт є спільною роботою з відомим театром-студією «Чорний квадрат». Показ відбувся в театрі «Сузір’я».

Євген Авдєєнко, актор з бойовим досвідом

За сюжетом, це діалоги військового Назара (Євген Авдєєнко) з дружиною  Олею (Анна Яновіцька). Назар приходить у відпустки, починаючи з 2022 року. Він же – не «якийсь Покімон», щоби ничками ходити в магазини, а чоловік, тому й пішов захищати Україну. Хоча дружина не змогла не дорікнути напівсерйозно-напівжартома, що її обранець постійно хотів вислизнути з дому: чи ремонтувати машину, чи на рибалку.

Євген Авдєєнко та Анна Яновіцька
Євген Авдєєнко та Анна Яновіцька

Нова вистава присвячена четвертій річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на жаль, – каже  продюсер постановки, ветеран Третього армійського корпусу, друг  із позивним Космос. Деталізує: «Це вистава про війну, в ній будуть горе і радість, кохання. Це те, що переживає кожна українська родина. В цій виставі будуть смішні моменти і трагічні».

Режисер вистави Анатолій Нєйолов
Режисер вистави Анатолій Нєйолов

Бойові історії в постановці – не вигадані, а з реального життя бійців Трійки. «Ми переглядали записи із камер на шоломах бійців, відео з ютуба,  інтерв’ю – і вирішували, як побачене, почуте і прочитане  перенести на сцену, – каже Укрінформу режисер вистави директор театру-студії «Чорний квадрат» Анатолій Нєйолов. – А сцени про взаємини подружжя – це вже наша робота».

 Анна Яновіцька у ролі дружини військового
Анна Яновіцька у ролі дружини військового

Режисер розповів, що було  завдання зробити виставу про звичайні стосунки подружжя, контекстом яких став чотирирічний марафон повномасштабної російсько-української війни. «Щоби створити виставу ʺВсе буде добре, але не одразуʺ,  ми працювали з психологами; знайомилися з історіями поранених захисників та їхніми проблемами, – уточняє Анатолій Нейолов. – Це бійці розповідали, чому не можуть заснути вночі й що соромляться сліз, коли хочеться плакати. А потім ми створили діалоги про це для вистави».

 Актори грають подружжя у період повномасштабної війни
Актори грають подружжя у період повномасштабної війни

Тобто постановники не вигадували абичого, а  прописували  моменти, які проживають захисники на фронті і тоді, коли приходять у відпустку чи лікуються у шпиталях. «Ми брали справжні проблеми, які є у справжніх живих людей; робили це вже за допомогою мистецтва,  зв’язували в єдиний сюжет», – каже  режисер.

 Актор Євген Авдєєнко став на захист України 24.02.2022
Актор Євген Авдєєнко став на захист України 24.02.2022

Роль Назара виконує чинний військовослужбовець Третьої штурмової бригади, заслужений артист України Євген Авдєєнко, який  став на захист країни 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабної російсько-української війни. Тому ненаграними є розповіді про те, скажімо, що саме треба враховувати під час переміщення в БТРі і на такій бойовій машині.

Або діалог про номери телефонів побратимів.

– Там Бодя з’явився в Телеграмі. Помахай йому, – каже дружина.

– Вже помахав, – дуже стримано відповів чоловік-захисник, що прийшов у відпустку в жовтні 2022-го.

 Євген Авдєєнко проживає на сцені свій попередній бойовий досвід
Євген Авдєєнко проживає на сцені свій попередній бойовий досвід

– Ви що, посварилися?

– Нема Боді. Нема, нема. Загинув у перші дні війни.  Мабуть, оператор продав його номер і тепер інша людина ним користується.

– Скільки таких номерів?

– Вісім чи десять…

– Виходить, кожен раз, коли блимає той телефон, – тобі боляче? Чому не видаляєш?

 Дружина для чоловіка-захисника  у виставі стає психологом
Дружина для чоловіка-захисника у виставі стає психологом

– Оль, я ж не ідіот. Розумію, що треба, треба, треба видалити. Але якщо так, то ніби вони десь у парку Шевченка каву п’ють, в кінотеатрі сидять. А ми просто з ними не зідзвонюємося. Якщо стерти номери, то буде як якась маленька зрада. А ці пацани ніколи нікого не зрадили. То хай будуть тут, у телефоні, у моєму серці назавжди. А росіянам я цього ніколи не пробачу.

Ще один із найщемливіших моментів – діалог про фірмову картоплю, «лєгендарну», яку готував Назар. За його словами, про це постійно згадує побратим Вульф.

– Іншому, Аналітику, не зайшло? – перепитує дружина.

– Зайшло… Аналітику назавжди 19…

Виконавець ролі Назара у виставі «Все буде добре, але не одразу» Євген Авдєєнко 2005 року завершив навчання в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки та Театрі драми і комедії на лівому березі. Знімався в серіалах: «Ворожка», «Біля причалу», «Звонар», «Шлях поколінь» і повнометражному фільмі «Черкаси». Із 2018 року принципово відмовився працювати в російськомовних проєктах.

Євген воював на Запорізькому, Авдіївському та Бахмутському напрямках. Півтора року служив в артилерії. У кінці листопада 2023-го після травми перевівся у відділ інформаційно-гуманітарної підтримки особового складу.

Актор Театральної майстерні Трійки  Євген Авдєєнко
Актор Театральної майстерні Трійки Євген Авдєєнко

Одним із завдань майже відразу стало – створення моновистави. Це була перша постановка театральної майстерні Третього армійського корпусу і «Чорного квадрата» –  «Ненароджені для війни» із реальними історіями добровольців.

Із 2024 року її в різних містах подивилися 8 тисяч глядачів, відбулися 65 показів. Загалом у межах проєкту було зібрано понад 3 мільйони гривень, які спрямовані на закриття актуальних потреб військових Третьої штурмової бригади.

Весною минулого року виставу Трійки представляли у США. Відбулося 10 показів у різних містах, зокрема у Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні й Філадельфії. Тур став можливим завдяки запрошенню та підтримці української діаспори. А створена радіовистава «Ненароджені для війни» здобула відзнаку міжнародної премії Prix Europa 2025.

Другу виставу Театральної майстерні Третього армійського корпусу «Все буде добре, але не одразу» в березні–квітні планують показати у 15 українських містах. У постановці згадують «сталеві яйця», звучить поезія Ліни Костенко і сучасні українські пісні.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото Павла Багмута



Джерело

Continue Reading

Події

У США, Канаді та Європі відкрили виставку про енергетичну кризу в Україні

Published

on


У Вашингтоні, Сан-Франциско, Левісі та Берліні відкрилася виставка “Shadow of the Night”, яка розповідає про життя під час найскладнішої зими для енергетичної системи України.

Про це повідомило Міністерство культури України, передає Укрінформ.

«Ця виставка – спосіб перетворити увагу на дію. Коли мільйони людей залишаються без світла, тепла й води, міжнародна солідарність може дати дуже практичний результат – підтримати енергетичну стійкість там, де вона рятує життя», – зазначила директорка та засновниця Energy Act for Ukraine Foundation Уляна Оніщук.

Зазначається, що ініціатива допомагає авдиторіям у різних країнах побачити, як «інфраструктурне насильство» перетворюється на повсякденну реальність: темряву, холод, перерваний медичний догляд, зупинку роботи та постійне переналаштування життя.

Виставка створена у форматі Ready-to-Print, що дозволяє партнерським організаціям друкувати й експонувати її локально – без перевезення оригіналів, складної логістики чи значних бюджетів. Виставка може існувати в різних масштабах: від одного зображення як публічного акту свідчення до повноцінної інсталяції з освітніми та дискусійними програмами.

Проєкт розроблено у співпраці з Artists Support Ukraine, започаткованою Port of Culture за підтримки Міністерства культури України.

Як повідомляв Укрінформ, в укритті Київського столичного університету імені Бориса Грінченка відкрилася виставка «Незламні обличчя війни», у межах якої представлені портрети полеглих захисників України.

Фото ілюстративне

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2025» оголосив переможців

Published

on



Визначили переможців всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2025».

Про це повідомляється на сайті конкурсу, передає Укрінформ. 

 Номінація «Хрестоматія»

«Художня класика»:

  • Іван Багряний. Тигролови. Ілюстратор Денис Темний; Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім’я. Ілюстраторка Валерія Ляшенко; Валер’ян Підмогильний. Місто. Ілюстратор Максим Павлюк; Леся Українка. Лісова пісня. Ілюстраторка Поліна Дорошенко; Тарас Шевченко. Катерина. Ілюстратор Микола Толмачов. – К.: Основи, 264+176+272+152+40 с. (о+п);
  • Галина Журба. Доктор Качіоні; Іван Нечуй-Левицький. Над Чорним морем; Михайло Грушевський. Під зоряним небом; Олена Пчілка. Маскарад. – Х.: Віват, 320+352+336+528 с.

«Життєписи»:

  • В’ячеслав Брюховецький. Віктор Петров у двобої з Левіафаном: біографічні розвідки й літературознавчі констатації. – К.: Дух і Літера, 592 с.

«Літературознавство / критика»:

  • Історія української літератури у 12 томах. Т.9. Література кінця ХІХ – початку ХХ століття (1890–1910-ті роки). У 2 книгах; Т.12. Література після 1991 року. – К.: Інститут літератури НАНУ; Наукова думка, 763+774+1008 с.

Номінація «Красне письменство»

«Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія»:

  • Марія Матіос. Жінці можна довіряти. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 640 с.

«Жанрова література»:

  • Василь Шкляр. Рік Шершня. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 496 с.

«Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія»:

  • Ласло Красногоркаї. Меланхолія опору. – К.: Комора, 416 с.

«Поезія / афористика»:

  • Ярина Чорногуз. Нічийний шафран. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 96 с.

Номінація «Софія»

«Філософія / антропологія / психологія»:

  • Маркус Вілашек. Кант. Революція мислення. – К.: Темпора, 464 с.

«Політологія / соціологія / культурологія»:

  • Юрґен Бравер, Губерт ван Тейлл. Замки, битви й авіабомби. Як економічна теорія тлумачить військову історію. – К: Ніка-Центр, 456 с.

Номінація «Минувшина»

«Популярні видання / історична публіцистика»:

  • Сергій Плохій. Чорнобильська рулетка. Війна в ядерній зоні. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 224 с;
  • Пітер Померанцев. Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 400 с.

«Дослідження / документи»:

  • Радомир Мокрик. Культурна колонізація. Страх, приниження та опір України в радянській імперії. – Л.: Локальна історія, 432 с.

«Біографії / мемуари»:

  • Володимир В’ятрович. Генерал Кук. Біографія покоління УПА. – Х.: Віват, 944 с.

Номінація «Обрії»

«Науково-популярна література»:

  • Джим Голт. Чому існує світ? Екзистенційний детектив. – Л.: Контур, 382 с;
  • Анна Євгенія Янченко. 29 століть. Віднайдена історія вина в Україні. – Х.: Віват, 272 с.

«Бізнес / економіка / успіх»:

  • Ендрю Шонфілд. Повоєнна економіка: історія європейських економічних див. –К.: Наш Формат, 528 с.

«Публіцистика / сучасні мемуари»:

  • Валерій Залужний. Моя війна. – Івано-Франківськ: Вавилонська бібліотека, 248 с.

«Спеціальна й адаптаційна література / стиль життя»:

  • Олег Однороженко, Валерій Поцелуйко, Олексій Руденко, Олексій Шереметьєв. Inhocsignovinces.Історія підрозділів сухопутних військ Збройних сил України в знаках і символах. – Х.: Фоліо, 397 с.
Читайте також: Премія Читомо оголосила переможців 2025 року

Номінація «Дитяче свято»

«Книжки для малечі»:

  • Романа Романішин, Андрій Лесів. З півслова. Про спілкування та розуміння одне одного. – Л.: Видавництво Старого Лева, 128 с.

«Література для молодших школярів»:

  • Френк Баум / Іван Сулима. Чарівник країни Оз. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 120 с.

«Література для школярів середніх класів та підлітків»:

  • Катя Штанко. Вершники дощу. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 416 с.

«Нонфікшн»:

  • Наталія Савчук. Тато мій Петлюра. – Тернопіль: Богдан, 56 с.

Номінація «Візитівка»

«Малярство / фотографія / пластика»:

  • Френсіс Архипенко-Ґрей. Моє життя з Олександром Архипенком. – К.: Дух і Літера, 216 с.
  • Марчела Можина. Ніл Хасевич. – К.: Projector Publishing, 280 с.

«Архітектура / місто / дизайн»:

  • Андрій Пучков. Український архітектурний стиль. Візії, модуси, століття. – К.: Родовід, 276 с.
  • Михайло Бокотей. Студійне скло в Україні. – К.: ArtHuss, 360 с.

«Кіно / театр / музика / мистецька культурологія»:

  • Аль Пачіно. Сонні-бой. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 362 с.
  • Станіслав Цалик. Коли кролик з’їв сценарій та інші епізоди з історії українського кіно. – Х.: Фоліо, 416 с.

«Етнографія / історія повсякдення / мандри»:

  • Єва Райська. Бахтало. Історії українських ромів. – Брустури: Дискурсус, 192 с.

Як повідомляв Укрінформ, премія книжкових блогерів від фестивалю «Книжкова країна» оголосила короткі списки.

Фото: pixabay.com



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.