Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

Фільм «Одна битва за іншою» отримав у США премію USC Libraries Scripter Awards

Published

on



Чорна комедія з елементами трилера «Одна битва за іншою» (One Battle After Another) з Леонардо Дікапріо у головній ролі отримала нагороду на 38-й церемонії USC Libraries Scripter Awards.

Про це повідомляє Deadline, передає Укрінформ.

Ця премія вручається Колегією радників бібліотеки Університету Південної Каліфорнії одночасно авторам оригінального твору та адаптованого сценарію фільму чи серіалу.

У кінономінації режисер Пол Томас Андерсон разом з письменником Томасом Пінчоном отримали премію за фільм «Одна битва за іншою», знятий за романом Пінчона 1990 року.

На нагороду також претендували «Фракенштейн», «Гамнет», «День Пітера Гуджара» та «Потяг у снах».

У 2014 році Андерсон і Пінчон також були номіновані на USC Libraries Scripter Awards за фільм «Вроджена вада» (Inherent Vice).

Читайте також: Фільм про вбитого в Ірпені американського журналіста – серед номінантів на «Оскар»

Сценарій стрічки «Одна битва за іншою» раніше переміг на преміях «Золотий глобус» і Critics Choice.

Як повідомляв Укрінформ, Американська академія кінематографічних мистецтв і наук оголосила список номінантів на 98-му премію «Оскар». Фільм “Одна битва за іншою” боротиметься за нагороду у 13 номінаціях.

Фото: imdb.com



Джерело

Continue Reading

Події

У Харкові відкрилася виставка Гамлета Зіньківського з проєкту «365»

Published

on


Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Назва виставки відсилає до цитати філософа Сенеки: “Хто щодня викінчує своє життя, як митець – малюнок, тому час не потрібен”.

“Дуже близька мені людина подарувала книгу листів Сенеки й дала пораду. Запитала: “Як ти починаєш ранок?”. Я сказав, що п’ю каву, палю. І вона сказала: “І читаєш одну главу”. І я так робив цілий рік – і це було фантастично. Сенека паралельно йшов зі мною і впливав на мої думки. Під кінець року я знайшов цитату, яку використав у концепції. Дуже щасливі ті люди, в котрих є своє, коли вони відчувають, що на своєму місці – це дуже важливо, що все, що ти робиш, це не дарма, це має сенс”, – в ексклюзивному коментарі агентству сказав Гамлет.






У Харкові відкрилася виставка Гамлета Зіньківського з проєкту «365» / Фото: В’ячеслав Мадієвський

Минулого року художник кілька брав участь у заходах за кордоном, зокрема, виступав на культурній конференції-фестивалі Ukraine Vision у Стокгольм (Швеція), презентував документальний фільм у Лондоні (Великобританія), та найбільше часу провів у рідному Харкові.

Вночі перед відкриття виставки місто зазнало масованої російської атаки.

“Для мене це була якась така фантастична ніч, тому що було настільки байдуже! Я просто знав: навіть якщо я до ранку не доживу – виставка вже висить, і люди прийдуть. Все. Для мене це дуже важливий момент: зробити – і показати. Харків – найголовніше для мене”, – сказав Гамлет.

Виставка триватиме до середини березня. Потім її експонуватимуть у Києві і пізніше, можливо, у Львові, каже художник.

Свій графічний щоденник він сподівається продовжити, планує з обмовкою на ризики, в яких живуть усі українці через російську агресію: “Наступний проєкт почну з 2027 року. По-перше, дожити. По-друге, дожити до кінця проєкту і виставити його”.

Читайте також: У Києві до дня пам’яті жертв Голокосту відкриється виставка робіт Матвія Вайсберга

Як повідомлялося, Гамлет Зіньківський – стріт-арт художник, графік, роботи якого стали візитівкою його рідного Харкова. Твори митця мають свою впізнавану графічну манеру та характерні підписи, які доповнюють чи розкривають суть зображеного. Після повномасштабного вторгнення РФ художник створив кілька десятків нових робіт у Харкові, а також працював у інших населених пунктах, які зазнали руйнувань внаслідок обстрілів. Художник надає свої роботи волонтерам, які проводять збори на підтримку Сил оборони. Проєкт Зіньківського “365” триває 12 років (2013 рік – “Щоденник. 2013”, 2015 – “Полароїди”, 2017 – “7-ме правило”, 2019 – “365”), 2021 – “⅔”, 2023 – “Незавершений 2023-й”. Виставки відкриваються на початку наступного року в Харкові.



Джерело

Continue Reading

Події

Одеситів запрошують на фотовиставку “Знімок Року”

Published

on


Одеська фотографічна асоціація та Міський клуб фотографів «Фотон-2» запрошують на виставку “Знімок року – 2025”, яка триває у приміщенні Всеукраїнського центру Болгарської культури (пров. Івана Луценка, 9). «Знімок року» – традиційна щорічна виставка, яка проводиться вже двадцять третій рік поспіль.

Організатори виставки-конкурсу «Знімок року» запросили до участі не тільки тих фотографів, які постійно проживають на Одещині, а й одеситів, які через війну опинилися за кордоном, і тих, хто був змушений залишити свої домівки на окупованій території чи в зруйнованих містах нашої країни і нині долучився до нашої спільноти, перебуваючи у нашому регіоні.

Загалом для участі у XXIІI виставці-конкурсі «Знімок року – 2025» надійшло 244 фотографій від 63 авторів. Для експозиції журі відібрало 90 робіт 63 авторів. На виставці представлені фотографії різних жанрів.

РІШЕННЯМ ЖУРІ БУЛИ ВИЗНАЧЕНІ ТАКІ ПЕРЕМОЖЦІ:
ГРАН-ПРІ – Вдовенко Миколай за фото «Воїн світла»;
I МІСЦЕ – Кавєріна Лариса за фото «Ескіз дощу»;
II МІСЦЕ – Сінельніков Олександр за фото «Профіль літньої дами»;
III МІСЦЕ – Ксенофонтова Олена за фото «Зимове побачення».

ДИПЛОМИ КОНКУРСУ:
Білодід Анжела – «Відпочинок»;
Владимирський Олег – «Поминальна молитва»;
Захарченко Юлія – «Те, що тримає»;
Ком Євгеній – «Спасіння»;
Онишко Сергій – «Геометрія».
Призи переможцям надає багаторічний партнер конкурсу «Знімок року» – магазин фототехніки «Paparazzi».
У конкурсі беруть участь автори-професіонали та фотографи-початківці. «Знімок року» – це можливість уже відомим фотографам представити глядачам свої нові роботи, а для нових авторів може стати стартом і стимулом для подальшого розвитку у світі фотомистецтва. Різноманітність індивідуальних стилів та напрямків дозволить кожному фотографу знайти своїх шанувальників.
Дякуємо всім учасникам, які у цей важкий час займаються фотомистецтвом і знайшли можливість надіслати заявку для участі у конкурсі «Знімок року – 2025». Бажаємо всім любителям фотомистецтва творчих успіхів!

Журі конкурсу:
Алекян Степан – (НСФХУ, ОФА),
Бойко Юрій – (НСФХУ),
Бухман Борис – (НСФХУ, ОФА, ФК «Фотон-2»),
Владимирська Галина – (головний редактор журналу «Фаворит удачі», ФК «Фотон-2»).

Фото: Олександр Синельников.





Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.