Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Події
Вікторія Амеліна посмертно отримала Премію Мура за найкращу книгу про права людини 2025
Українська письменниця Вікторія Амеліна, яка загинула внаслідок російського ракетного удару по Краматорську, посмертно отримала Премію Мура за літературні твори на тему прав людини за 2025 рік.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Культура.
Книга Амеліної “Дивлячись на жінок, які дивляться на війну” (“Looking at Women Looking at War: A War and Justice Diary”), визнана найкращою книгою про права людини, яка була опублікована між липнем 2024-го та червнем 2025 року.
Премію вручає Фонд Крістофера Мура за твори нехудожньої літератури, що досліджують теми гідності, свободи та прав людини. До складу журі цього року увійшли журналістка Клер Гаммонд, директорка Human Rights Watch Asia Елейн Пірсон і професор Вільнюського університету Дайнюс Пурас.
Журі відзначило книгу Амеліної як “проникливе вираження серця, душі та жертви” людей, які переживають війну. Вони назвали її роботу “свідченням мужності та яскравим описом ролі жінок у воєнний час”.
“Амеліна розкрила весь досвід війни зсередини, при цьому зберігаючи позитивний фокус на рішеннях як частині історії. Це проникливе вираження серця, душі та жертви, людей, які беруть владу у свої руки, що стає ще більш гострим через те, що сама Амеліна загинула під час дослідження для книги”, – написала Маргарет Етвуд у передмові до книжки, яка вийшла у 2025 році у видавництві William Collins.. Це незавершена книга Амеліної, яка поєднує щоденникові записи, інтерв’ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію.
Книга присвячена не лише війні, а й жінкам, які її документують та переживають. Серед жінок про яких розповідає Амеліна, – правозахисниця Олександра Матвійчук, адвокатка Євгенія Закревська, журналістка Євгенія Подобна, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк, дослідниця з позивним Казанова.
Амеліна померла внаслідок важких поранень після ракетного обстрілу Краматорська у червні 2023 року. Її книжка залишилася незавершеною. Друзі, колеги та родина Вікторії — Тетяна Терен, Ярина Груша, Саша Довжик та Олександр Амелін — доклали зусиль, щоб вона вийшла друком. Видання уклали з рукописів, аудіозаписів та нотаток.
Засновник премії Крістофер Мур зазначив, що “опис Вікторією Амеліною російських воєнних злочинів є гострим нагадуванням про її мужність і прагнення показати правду про життя, зруйноване війною”.
Як повідомляв Укрінформ, українську письменницю Вікторію Амеліну оголосили серед фіналістів премії Джорджа Орвелла у категорії Political Writing (політичний нонфікшн).
Фото: Суспільне, надане родиною Амеліної
Події
Акторка Ніколь Кідман та співак Кіт Урбан офіційно розлучилися
Голлівудська кіноакторка Ніколь Кідман та австралійський співак Кіт Урбан, які були одружені 19 років, офіційно розлучилися.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє The Independent.
У вівторок суддя Стефані Дж. Вільямс із Нашвілла, штат Теннессі, ухвалила рішення про розірвання шлюбу між Кідман і Урбаном.
Суддя підтвердила, що домовленості подружжя щодо поділу майні та опіки над дітьми є достатніми, тим самим надавши дозвіл для розлучення. Вільямс заявила, що «між сторонами існують такі непримиренні розбіжності, що продовження шлюбу є недоцільним і неможливим».
Кідман і Урбан вирішили не з’являтися на слуханні, запити щодо коментарів від їхніх представників залишилися без відповіді, йдеться у матеріалі.
Процес розлучення Кідман ініціювала у вересні, однак, за повідомленнями, юридичні процедури тривали вже деякий час. Усі фінансові питання та питання опіки були вирішені та підписані у день подання первинної заяви.
Законодавство штату Теннессі передбачає 90-денний період очікування для пар із неповнолітніми дітьми, перш ніж розлучення може набути чинності.
Пара має двох доньок-підлітків. За узгодженим планом, Кідман буде основною опікункою дітей, які, як очікується, продовжать жити у Нашвіллі. Угода також передбачає, що жоден із батьків не вимагатиме аліментів, а їхні спільні активи будуть розділені приблизно порівну.
Кідман і Урбан, обоє родом із Австралії, познайомилися у Лос-Анджелесі у 2005 році та одружилися у Сіднеї наступного року.
Це був перший шлюб для Урбана і другий для Кідман. Акторка була заміжня за голлівудським актором Томом Крузом з 1990-го по 2001 рік, пара має двох дітей.
Як повідомляв Укрінформ, у вересні американський кінорежисер Тім Бертон та італійська акторка і модель Моніка Белуччі оголосили, що вирішили розійтися після двох років стосунків.
Фото: David Gray
Події
Костел Святого Миколая у Києві передали у користування католицькій громаді
Міністерство культури України передало Костел Святого Миколая у місті Києві у безоплатне користування Релігійній громаді Парафія Святого Миколая Римсько-католицької Церкви.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Ми розуміємо, що місце, в якому ми стоїмо, є дуже важливим, тому що цей храм був побудований більше ніж 100 років тому завдяки єдності того часу — єдності вірян, єдності меценатів, єдності релігійної громади. І це той приклад, коли люди, зібравшись дуже давно, побудували щось довше, ніж своє власне життя. І ми надіємося, що сьогодні наша зустріч – це також інвестиція в те, щоб у цьому храмі був сміх, була радість, були служби, щоб він відбудовувався і процвітав», – сказала міністерка культури України Тетяна Бережна.
Костел було передано у користування громаді за дорученням Прем’єр-міністра України Юлії Свириденко.
“Я вас щиро вітаю і вважаю, що це світлий етап, і гарне свято для громади. Ми будемо і надалі підтримувати і супроводжувати, і всіляко допомагати розбудовувати костел”, – сказала Свириденко.

Костел використовуватиметься для проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, молитов, релігійних зібрань і релігійної освіти. Релігійна громада зобов’язується забезпечити належний технічний і санітарний стан будівлі, страхування об’єкта, оплату комунальних та експлуатаційних витрат, а також дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Строк користування становить 50 років.
Передача здійснюється відповідно до чинного законодавства України, Порядку передачі культового майна, а також на виконання рішення суду, що набрало законної сили, та з урахуванням необхідності забезпечення балансу прав і законних інтересів релігійної організації та державної установи – Національного будинку органної та камерної музики України.
Крім того, Національний будинок органної та камерної музики України до переміщення до іншої пристосованої будівлі матиме можливість проведення концертів у приміщенні Костелу Святого Миколая. Зокрема було укладено договір з релігійною громадою щодо безоплатного користування та підписано акт приймання-передачі.

Як повідомляв Укрінформ, у 2005 році президент Віктор Ющенко ініціював повернення Костелу Святого Миколая громаді.
24 січня 2025 р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов’язав Мінкультури передати у користування релігійній організації «Релігійна громада Парафія Святого Миколая Київсько-Житомирської Дієцезії у м. Києві» Костел Св. Миколая. В Мінкультури на це заявили, що Римсько-католицька парафія продовжує користуватися Костелом Святого Миколая в Києві на підставі договору від 2022 року.
28 травня у Дніпрі відбулося засідання апеляційного суду за скаргами Міністерства культури і стратегічних комунікацій та Національного будинку органної та камерної музики щодо рішення Дніпровського окружного адміністративного суду
Водночас у МКСК заявляли, що римо-католицька парафія є єдиним користувачем костелу святого Миколая з 2022 року.
Повідомлялося також, що МКСК здійснює пошук приміщення, яке забезпечить повноцінну роботу Національного будинку органної та камерної музики, адже повноцінна передача храму була неможливою без релокації, а українське законодавство забороняє виселення закладів культури без надання їм іншого рівноцінного приміщення.
За даними міністерства, на першочергові протиаварійні роботи у костелі потрібно майже ₴22 мільйони.
20 грудня 2024 року костел Святого Миколая у Києві постраждав від російського обстрілу – вибухова хвиля вибила вікна, пошкодила вітражі, фасад та вежі.
Більше наших фото можна купити тут.
-
Війна5 днів agoЗахоплення Ніколаса Мадуро — найкращі меми про операцію США у Венесуелі
-
Відбудова1 тиждень agoМіст у селі Маяки на Одещині поки не ремонтуватимуть
-
Одеса1 тиждень agoСоціальні автобуси в Одесі: нові маршрути та розклад
-
Війна5 днів agoСША вторглися до Венесуели: атаковано всі військові бази, на вулицях з’явилися танки (відео)
-
Україна3 дні agoу мережі захейтили доньку мовної омбудсменки (фото)
-
Війна1 тиждень agoМобілізація в Україні — в ТЦК годуватимуть громадян державним коштом
-
Світ7 днів agoПутін звернувся до росіян у чорній краватці
-
Війна1 тиждень agoВоєнні підсумки 2025 року та обриси викликів 2026-го
