Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Події
7-й Карпатський гірський кінофестиваль оголосив прийом заявок
VIII Карпатський гірський міжнародний кінофестиваль (Carpathian Mountain International Film Festival) розпочав прийом заявок на участь у конкурсних і позаконкурсних програмах.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Держкіно.
Кінофестиваль проходитиме з 16 до 19 вересня 2027 року в Ужгороді.
CMIFF – професійний майданчик для зустрічі кінематографістів з усього світу, присвячений кіно й відеоконтенту про гори, їх культуру, екологію та захист довкілля.
До участі запрошуються повнометражні і короткометражні ігрові, документальні та анімаційні фільми.
Стрічки мають бути присвячені гірській і пригодницькій тематиці, екології, захисту довкілля, екстремальному спорту або подорожам. Також приймаються фільми, зняті в горах або на локаціях із гірськими ландшафтами.
Переможців визначатиме професійне журі.
Серед основних конкурсних номінацій – найкращий повнометражний і короткометражний ігровий фільм, найкращий повнометражний і короткометражний документальний фільм, найкращий анімаційний фільм та приз глядацьких симпатій. Також журі може присуджувати спеціальні відзнаки.
До конкурсної програми приймаються фільми, завершені після 1 січня 2026 року. Стрічки, створені раніше, можуть бути запрошені до позаконкурсної програми.
Фільми необхідно подавати в цифровому форматі (Full HD, DCP, MP4 або MOV). Стрічки, мова яких не є українською, повинні мати українські або англійські субтитри. У разі відбору до офіційної програми учасники мають надати діалогові листи українською або англійською мовами.
Подати заявку можуть юридичні особи та фізичні особи віком від 18 років незалежно від громадянства й місця проживання, за умови наявності необхідних майнових прав на фільм.
Кінцевий термін безкоштовного подання заявок за тарифом Early Bird – 1 березня 2027 року.
Подати заявку та ознайомитися з повним регламентом фестивалю можна на офіційній сторінці CMIFF на платформі FilmFreeway.
Як повідомляв Укрінформ, у Варшаві стартував 11-й фестиваль українського кіно Ukraīna!, який представить польській аудиторії 50 художніх, документальних та короткометражних стрічок.
Фото: Суспільне Закарпаття
Події
Пішов із життя поет Іван Семененко
Пішов з життя член Національної спілки письменників України, представник Лаврської школи поезії Іван Семененко.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив Український інститут книги.
“3 листопада відійшов у засвіти поет Іван Семененко”, – йдеться у повідомленні.
Лаврську школу поезії пов’язують також із Миколою Воробйовим та Олегом Лишегою.
Семененко – автор збірок “Святом прокушений простір”, “Обшири з горла предка”, “Даруємо так вітру молоток”, “Архіпелаги – Атоли”, “Нерозривне сонце”.
Він народився у 1936 року в Київській області. У 16 років намагався втекти з СРСР до української діаспори в Канаді, однак його затримали, а згодом засудили до 10 років мордовських політичних таборів. На волю вийшов у 1956 році.
Навчався він у Київському педінституті іноземних мов на факультеті французької філології. У бібліотеці відкрив для себе західноєвропейський модернізм, читав класиків в оригіналі й почав писати верлібром. У 1957 році за сприяння поета Миколи Гірника вірш Семененка “До Вітчизни” надрукували в газеті “Декада”. Однак після цієї публікації інші видання відмовлялися друкувати його поезії, звинувачуючи автора в “буржуазному націоналізмі”. Окрім того, поет був під постійним наглядом КДБ.
Певний час Семененко вчителював. Однак згодом його не приймали до школи на роботу через антикомуністичну творчість. Через це на початку 1980-х він влаштувався пожежником на кіностудії Інституту театрального мистецтва на території Києво-Печерської Лаври. Саме там поети Семененко, Воробйов та Лишега зблизились. Дослідники згодом назвуть їх Лаврською школою поезії.
У 2016 році Іван Малкович включив добірку віршів Семененка в “Антологію української поезії XX століття”. Також окремі добірки віршів поета можна прочитати в архіві журналу “Сучасність” (1993 рік), “Світовид”(IV (13) 1993 рік) а також на сайті мистецького журналу “Артанія”.
Детальну інформацію щодо часу та місця поховання повідомлять згодом.
Як повідомляв Укрінформ, у жовтні після важкої хвороби на 67-му році життя помер письменник Сергій Батурин (Онищенко), член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.
Події
У Варшаві розпочався 11-й фестиваль українського кіно
У Варшаві стартував 11-й фестиваль українського кіно Ukraīna!, який представить польській аудиторії 50 художніх, документальних та короткометражних стрічок.
У Варшаві фестиваль триватиме до 8 листопада, де покази відбуватимуться у кінотеатрах Atlantic і Amondo, а також у Центрі кінокультури імені Анджея Вайди, передає Укрінформ.
Під час відкриття кінофестивалю його директорка Беата Бєронська-Лях підкреслила, що попри війну, український кінематограф розвивається, а режисери знімають фільми не лише про бойові дії, а й про родину і повсякденне життя.
«Щороку ми замислюємося, чи буде нам що показати на фестивалі, чи виживе українське кіно під час війни і чи зможуть кіномитці продовжувати працювати. Сьогодні українські кінематографісти працюють у дуже складних умовах, часто під загрозою бомбардувань та повітряних тривог», – зазначила Бєронська-Лях.

Водночас, за її словами, українські режисери створюють не лише фільми воєнної тематики, а й комедії, мюзикли та сімейні історії.
Радник посольства України в Польщі Віталій Білий подякував організаторам кінофестивалю за популяризацію українського кіно в Польщі. Він також наголосив на важливості польської солідарності з Україною та розвитку спільних кінопроєктів.

Голова правління Української кіноакадемії Пилип Іллєнко зауважив, що завдяки опору українських військових кінематографісти мають можливість продовжувати роботу над художніми й документальними стрічками. Він підкреслив важливість осмислення і художнього відображення війни безпосередньо під час її перебігу.

Своєю чергою голова Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський запевнив у подальшій підтримці українських митців з боку польської кіноспільноти. Він також відзначив багаторічні контакти між кінематографістами двох країн і необхідність спільно розповідати світові про їхній досвід.

Фестиваль відкрив фільм «Демони» режисерки Наталки Ворожбит. Це друга повнометражна робота Ворожбит після фільму «Погані дороги» та остання головна роль акторки Руслани Писанки.
Варшавську програму фестивалю 8 листопада завершить концерт польсько-українського гурту Dagadana. Музиканти наживо виконають музичний супровід до німого фільму Олександра Довженка «Сумка дипкур’єра».

Після завершення варшавської частини фестиваль у листопаді та грудні відбудеться ще в 11-ти містах Польщі, зокрема у Кракові, Вроцлаві, Гданську, Любліні, Глівіцах, Лодзі, Жешуві, Плоцьку, Бєльсько-Бялій, Зеленій Гурі, Познані та Перемишлі.

Як повідомляв Укрінформ, у межах 11-го фестивалю українського кіно в Польщі вперше запровадили освітню програму для школярів з майстер-класами з розпізнавання дезінформації у відеоконтенті.
-
Одеса1 тиждень agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна1 тиждень agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Суспільство6 днів agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Війна1 тиждень agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Одеса1 тиждень agoВідеоспостереження в Одесі: 920 камер і розпізнавання облич
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Одещину 26 жовтня: пожежі та наслідки ударів
