Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
У Києві завершили зйомки фільму «Місто» режисера Станіслава Битюцького – сучасної кіноадаптації роману Валер’яна Підмогильного.
Як передає Укрінформ, про це Українська кіноакадемія повідомила у Фейсбуці.
«Стрічку фільмували 20 днів на центральних вулицях Києва, на фестивалях електронної музики та кіностудії ім. Олександра Довженка», – йдеться у повідомленні.
Події роману перенесені у фільмі на 100 років уперед – у сьогодення. Російсько-українська війна триває вже четвертий рік. Київ далекий від святковості. Тут немає феєрверків, немає радісних натовпів – це місто, де кожен носить у собі власну травму і намагається по-своєму зцілитися. Молодь шукає у цьому себе.
«Місто» стане повнометражним дебютом для режисера й кінознавця Битюцького, який є володарем премії за кращий фільм на фестивалі короткометражних фільмів (KISFF) та переможцем премії «Кіноколо» за найкращий короткометражний фільм 2020 року. Він учасник однієї з найбільш престижних європейських сценарних майстерень LIM|Less is More (Франція), де серед його наставників були співсценаристи Ларса фон Трієра та Паоло Соррентіно.
Головну роль Степана Радченка зіграв молодий актор Театру на Лівому Березі Дніпра Максим Рягін («Кохання та полум’я»). Жіночі ролі втілила молода генерація акторок: Зосю зіграла Марія Ковальова (вистава «Троянство»), Надійку – Яна Колодійчук, а Риту – Анастасія Малахова.
Премʼєра «Міста» запланована на 2027 рік.
Як повідомляв Укрінформ, фільм «Демони» режисерки Наталки Ворожбит, у якому свою останню роль зіграла Руслана Писанка, покажуть на 79-у кінофестивалі в Локарно.
Фото: Українська кіноакадемія
Вистави із шести міст змагатимуться у фіналі VIII Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА».
Про це повідомили організатори у пресрелізі, наданому Укрінформу.
У шортліст потрапили 14 вистав від 13 театрів, серед яких 11 державних та 3 незалежні. Це постановки з Києва, Львова, Івано-Франківська, Вінниці, Рівного та Хмельницького.
Серед фіналістів фестивалю-премії «ГРА», як і в попередні роки, – Національний театр ім. Марії Заньковецької, Львівський театр ім. Лесі Українки, Національна оперета України, Національний театр ім. Івана Франка, Київський театр «Золоті ворота» та Івано-Франківський національний театр ім. Івана Франка.
Директор фестивалю-премії «ГРА» Богдан Струтинський зазначив, що цього року потрапили в шортліст п’ять нових колективів: Хмельницький театр ім. М. Старицького, Львівський театр «Лава», INSHA Dance Company з Києва, Національний будинок музики та Вінницький театр ім. М. К. Садовського.
«Це означає, що український театр не лише зберігає своїх лідерів, а й постійно оновлюється, відкриває нові творчі команди й нові імена на театральній мапі України», – заявив Струтинський.
У листопаді вистави з шортліста наживо переглянуть члени міжнародного журі та визначать лауреатів у семи загальних та восьми індивідуальних номінаціях.
Загалом на участь у VIII Фестивалі-премії «ГРА» було подано 92 заявки від театрів із 22 міст України. У лонгліст увійшли 34 вистави від колективів із 10 міст. Щоб визначити фіналістів, експертна рада переглядала постановки наживо впродовж трьох місяців.
Шортліст Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА – 2026»:
За найкращу драматичну виставу великої сцени:
1. «Кассандра» (Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М. К. Садовського);
2. «Я бачу, вас цікавить пітьма» (Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької).
За найкращу драматичну виставу камерної сцени (до 150 глядачів):
1. «Brecht.Cabarett» (Київський академічний театр «Золоті ворота»);
2. «Медея» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка).
За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу:
1. «Місяць» (Київський національний академічний театр оперети);
2. «Реквієм» (Національний будинок музики в копродукції з Національним академічним драматичним театром ім. Івана Франка).
За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру:
1. «Біла тінь» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка);
2. «ЕскапістіКо» (INSHA Dance Company, м. Київ).
За найкращу виставу на перетині мистецького синтезу і жанрів та перформативних форм:
1. «LOVE IS» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр);
2. «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» (Український малий драматичний театр).
За найкращу виставу для дітей, підлітків та сімейного перегляду:
1. «Sex education. Дівоча версія» (Незалежний театр «Лава», м. Львів);
2. «Перший урок» (Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Старицького).
За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни:
1. «Енеїда» (Театр Ветеранів, м. Київ);
2. «Пенелопея» (Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки).
Як повідомлялося, у Чернівцях наприкінці червня вперше провели фестиваль вуличного театру TRALKA FEST.
Фото надали організатори, НСТДУ
У деяких музейних установах Харківської області залишаються цінні експонати, оскільки вони можуть бути пошкоджені під час евакуації.
Про це йдеться в репортажі Укрінформу про початок консерваційних робіт на будівлі художнього музею, який у червні зазнав удару “Шахеда”.
“Є ті об’єкти культурної спадщини, навіть першої черги, які навіть чіпати не можна. Тому що при транспортуванні є дуже великі ризики їх пошкодження. Вони у нас зберігаються – не буду вказувати, де. Якби в тих будівлях, де вони зберігаються, були передбачені повноцінні бомбосховища, звичайно, ми би їх спустили. Але їх немає”, – розповів начальник Харківської обласної військової адміністрації Синєгубов.
За його словами, область має проєкт сховища саме для музейних предметів – на базі Харківського фахового вищого художнього коледжу. Однак немає певності, що цей проєкт профінансує держава чи країни-партнери.
“Сховище дозволить зберегти музейні предмети, евакуація яких поки неможлива. Для реалізації проєкту розраховуємо на виділення державної субвенції. Попередня кошторисна вартість – 250 мільйонів гривень. Ми вже направили листи до уряду з такою пропозицією. Звичайно, обмежене фінансування – ми все розуміємо. Далі, можливо, будемо долучати міжнародних партнерів до реалізації цього проєкту. Однак на першому місці у нас діти – підземні школи, дитячі садочки”, – зазначив керівник ОВА.
Відновлювати будівлю художнього музею в умовах, коли Харків майже щодня зазнає обстрілів, не будуть.
“Дуже важке питання. Ми зараз не говоримо про відновлення – потрібно зберегти те, що є. Далі будемо розробляти проєкт, розуміти, скільки буде коштувати повне відновлення цієї будівлі, чи можна її відновити у тому вигляді, в якому вона перебувала до ворожого ураження. Після цього будемо дивитися, де шукати гроші. Звичайно, на першому етапі це державний і місцевий бюджети, далі – можливо, міжнародних партнерів залучимо, але це вже після завершення бойових дій або війни”, – сказав Синєгубов.
На запитання, чи шукатимуть тимчасове приміщення для роботи музею в якомусь хоча б обмеженому форматі, керівник обладміністрації відповів: “Залишається ще більше 10 тисяч об’єктів (з колекції, які вивезли з будівлі, але ще не евакуювали з Харкова, – ред.). І кожен із них представляє культурну спадщину – Харківщини перш за все. Будемо думати, яким чином забезпечити навіть в умовах війни функціонування, щоби наші люди мали доступ до цих об’єктів”.
Як повідомлялося, 14 червня російські загарбники вдарили дронами по двох районах Харкова. Постраждали шестеро людей, зокрема немовля.
У будівлі художнього музею в центрі міста внаслідок влучання БпЛА сталася пожежа на площі 1200 квадратних метрів. Допомагали рятувати картини не тільки працівники екстрених служб, а й журналісти, перехожі та міський голова.
Внаслідок пожежі були пошкоджені близько тисячі картин, переважно радянського періоду, повідомляли в обласній адміністрації та Міністерстві культури. Однак станом на 11 липня йдеться про пошкодження близько 200 об’єктів культурної спадщини, з них можуть бути втрачені 30-50 предметів.
Будівля музею, яка була зведена у 1912-1914 рр. і є пам’яткою архітектури місцевого значення, зазнала значних пошкоджень.
10 липня на об’єкті розпочали протиаварійні та консерваційні роботи. Їх виконують співробітники ДСНС.
-
Одеса1 тиждень agoЦіни на овочі та фрукти на Привозі в Одесі у липні 2026
-
Відбудова1 тиждень agoШмигаль розповів про умови конкурсу на будівництво нової генерації
-
Усі новини1 тиждень agoСніжана Онопко – українська модель підтримала росіянку
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Діани та Чарльза – чому вона почувалася третьою
-
Суспільство1 тиждень agoХерсонський художній музей отримав Блакитний щит Анонси
-
Одеса5 днів ago
Атака дронів на Одесу 6 липня: наслідки та пошкодження
-
Події1 тиждень agoЩе один херсонський музей отримав міжнародний захисний знак «Блакитний щит»
-
Суспільство1 тиждень agoУряд розподілив додаткові ₴7,4 мільярда для безоплатного харчування школярів