В Івано-Франківську презентували двомовну книгу-путівник «10 мандрівок давнім Галичем», автором якої є вчений секретар заповідника «Давній Галич», провідний фахівець Центру медієвістичних студій Карпатського національного університету Андрій Стасюк.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, захід відбувся у видавництві «Лілея-НВ».

Путівник знайомить читачів із місцями, які збереглися донині, а також із пам’ятками й артефактами, що залишилися під землею і відомі дослідникам із різних джерел.

«Тут описані найцікавіші місця, які можна відвідати фізично, а це те, що зберегли у Галичі і тепер нагадує про його велич та славу, і історично, вмикаючи нашу уяву. Бо більшість артефактів Галича знаходяться нині під землею і відомості про них зібрані із різноманітних джерел», – зазначив Стасюк.

За його словами, перша мандрівка путівника присвячена археології Давнього Галича, друга – про таємницю назви міста Галич, пов’язану із курганом «Галичина могила». Є мандрівки про Успенський собор княжого Галича, церковну спадщину, зокрема понад 15 храмів, які виявили за два століття досліджень, про караїмську громаду та інші.

Автор путівника сподівається, що видання не лише зацікавить туристів, а й приверне увагу до нових археологічних знахідок.

«Цього року ми продовжували активні археологічні дослідження Галицького підземелля. Є цікаві відкриття про те, яким було дозвілля людей в епоху середньовіччя… Цим виданням є бажання розворушити процес їхньої музеєфікації, аби вони стали доступними для огляду на території національного заповідника “Давній Галич”», – додав Стасюк.

Він зауважив, що торік Галич відвідали близько 40 тисяч туристів. Переважно це родини та організовані туристичні групи. Серед відвідувачів багато школярів, для яких у заповіднику організовують розваги та екскурсії.

Читайте також: Науковці «Давнього Галича» розробили 3D-екскурсію Успенським собором

Як повідомлялося, середньовічні знахідки можуть свідчити, що у Давньому Галичі діяла торгова митниця.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Рівненська ОВА.

«… Вони (князі Любомирські – ред.) майже 250 років володіли містами Рівне та Дубно та суттєво вплинули на їхній тогочасний розвиток і сучасний вигляд. Власне, мультфільми – саме про це», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що «головними персонажами» мультфільмів стали переважно архітектурні пам’ятки. Деякі з них збереглися до сьогодні, а деякі – лише на гравюрах та старовинних світлинах. Однак анімація їх «оживила».

Загалом, як інформує ОВА, автори створили п’ять серій мультфільмів: про Рівненську чоловічу гімназію, відкриття якої у місті стало яскравим явищем; про костел Святого Антонія, що свого часу був однією з найвищих і найвпізнаваніших споруд міста; про колись розкішну, а нині повністю знищену резиденцію князів Любомирських; про контрактові ярмарки, які відбувалися в Дубні й були знамениті на всю Європу; а також про палац князів Любомирських у Дубні, який був епіцентром світських подій і, хоча й утратив інтер’єри, зберігся донині.

Контент створили у межах проєкту «(Ре)Анімована історія: спадщина князів Любомирських», який реалізовує громадська організація «Регіональний центр розвитку «Тріада» у партнерстві з Рівненським обласним краєзнавчим музеєм, Державним історико-культурним заповідником м. Дубно за підтримки Українського культурного фонду.

«Цей проєкт – про те, як у легкому і динамічному форматі можна розповідати про локальну історію. Ми для цього використали анімацію. І зробили так не лише через краще сприйняття, а й тому, що це спосіб показати втрачену спадщину. Тим часом мультики – це хоча й найяскравіша, але все-таки частина комплексного продукту, створеного в межах проєкту» – пояснює голова правління ГО «Регіональний центр розвитку «Тріада» Тетяна Кушнірук.

Як наголошується, анімаційні історії демонструватимуть під час новостворених екскурсій, які будуть доступні в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, а також в Державному історико-культурному заповіднику міста Дубно. Крім того, їх можна буде переглянути самостійно з будь-якого місця, де є інтернет. Доповненням до мультфільмів стали відеокоментарі істориків.

Як пояснює кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії Державного історико-культурного заповідника м. Дубно, експерт проєкту Юрій Пшеничний, анімаційні історії розраховані, перш за все, на школярів та молодь.

«Вони не є результатом наукових досліджень. Водночас це спосіб привернути увагу до спадщини князів Любомирських. Думаю, ми використовуватимемо цей контент не лише під час екскурсій, а й під час інших заходів. Тим більше що на території закладу є кінотеатр», – зазначив він.

У Рівненському обласному краєзнавчому музеї також вважають, що анімаційні історії будуть найдоречнішими під час екскурсій для дітей.

Як прокоментувала заступниця директора з наукової роботи Рівненського обласного краєзнавчого музею, експертка проєкту Ольга Морозова, коли працювали над створенням контенту, то деякі факти про спадщину князів Любомирських вважали загальновідомими. Але у процесі роботи виявилося, що це не так. Що це очевидно для людей, занурених в дану тематику (тобто істориків, краєзнавців).

«Водночас, думаю, школярі, студенти й інші наші відвідувачі зможуть відкрити для себе щось нове», – розповідає вона.

А розробники анімації зазначають, що для них це було експрес-занурення у спадщину Дубна та Рівного.

Як розповіла дизайнерка Софія Свирида, візуальна мова оповіді й загальний стиль народилися досить швидко, проте окремі кадри, деталі та сама анімація вимагали довгого пошуку. Вона додала, що довелося проаналізувати масив архівних фото та картин, консультувалися із істориками, щоб реконструювати атмосферу того чи іншого періоду. Окремим задоволенням була робота з текстами – особливо запам’яталася історія про Дубенський замок, у якій сам палац постає не просто декорацією, а повноцінним головним героєм.

Контент, створений у межах проєкту, вже доступний на сайтах Рівненського обласного краєзнавчого музею та Державного історико-культурного заповідника м. Дубно.

Як повідомляв Укрінформ, у Дубенському замку на Рівненщині у межах Біблійного форуму презентували пересувну виставку «Острозька реліквія 1581», що розповідає про Острозьку Біблію та контекст її появи.

Про це повідомила PR-директорка проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» Олена Башкатова під час пресконференції в Укрінформі.

“За кілька грантових проєктів було зібрано 1 тис. найменувань книг в базі, цього року доповнили ще на 400. Тобто зараз в онлайн-реєстрі маємо інформацію про місцеперебування 1400 давніх манускриптів”, – зазначила Башкатова.

За її словами, онлайн-реєстр започаткували у 2021 році, і розміщений він на сайті «Українська рукописна книга».

Вона додала, що у довгостроковій перспективі проєкт передбачає реєстрацію всіх українських рукописних книг, що збереглися до нашого часу.

Доктор історичних наук, старший науковий співробітник, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника “Софія Київська” В’ячеслав Корнієнко зауважив, що дослідники вивчають українські рукописи, зокрема ті, що зберігаються в закордонних бібліотеках та інших установах, щоб встановити місце їх створення та підтвердити їхнє українське походження.

“Росія продовжує свою роботу по тому, аби привласнити нашу спадщину. Якщо вони не мають змоги її привласнити напряму, то вони її оголошують спільною для всіх братніх народів. І саме тому важливо зараз не тільки донести до українських фахівців, але і до наших зарубіжних колег, що це спадщина саме українського народу. І в цьому нам допомагає цей проєкт зі створення бази даних”, – сказав Корнієнко.

Директорка видавництва «Горобець», засновниця та керівниця проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» Ганна Горобець підкреслила, що завдяки базі даних не лише науковці, а й студенти, викладачі та всі зацікавлені можуть дізнатися більше про історію української культури з перевірених джерел. За її словами, проєкт допомагає краще зрозуміти, що українська культура має глибоке коріння і розвивалася на наших землях протягом століть.

“Українці мають знати і пишатися своєю історією, багатовіковою культурою і традиціями. Європейці мають знати, що рукописи часів Київської Русі належать сучасній українській державі. Проєкт має надзвичайну державну вагу”, – додала Горобець.

Проєкт “База даних українських рукописних книг XI-XVI ст.” — це науково-історична ініціатива, спрямована на цифрову фіксацію, збереження та популяризацію середньовічної книжкової спадщини України. Мета проєкту – внесення до Бази даних українських рукописних книг цифрових описів рукописів XI-XVI століть із посиланнями на науково-аналітичні дослідження.

Проєкт здійснений за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Як повідомляв Укрінформ, на Рівненщині у Дубенському замку презентували факсимільну копію унікальної пам’ятки староукраїнської писемності XI століття – Турівського Євангелія, це один із найдавніших рукописів, який є визначною пам’яткою київської книжкової школи і зберігається в бібліотеці Академії наук Литви.