Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
Події
Національному музею історії передали давній меч, знайдений на Житомирщині
Національному музею історії України передали давній меч Х-ХІ століття, знайдений поблизу міста Радомишль на Житомирщині.
Про це музей повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Напередодні Різдва наш музей отримав несподіваний подарунок – Віктор Мощенко та його донька Наталія принесли до музею древній меч, випадково знайдений під Радомишлем, та дві сокири. Цей винятковий та рідкісний меч датується другою половиною 10 – початком 11 ст. Саме такими мечами були озброєні варязькі дружини київських князів, а те, що його знайдено біля Радомишля невипадково, ця знахідка пов’язана з трагічними сторінками історії нашої землі», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що тогочасний Мичеськ або Микгород, що нині називається Радомишлем, був одним із укріплених міст слов’янського плем’я древлян, яке мало самостійну державу з розвинутою економікою та князівською владою.
У музеї додали, що після закріплення на київських пагорбах та встановлення контролю над Середнім Подніпров’ям скандинавські загони почали експансію в древлянські землі. У 884 році київський князь Олег здійснив перший похід на древлян, які продовжив його наступник Ігор, що був страчений під час збирання данини з древлян. Остаточно їх підкорила в 946 році княгиня Ольга, яка вщент спалила древлянську столицю Іскоростень (нині Коростень – ред.).

«Попри погану збереженість клинка, він буде достойним експонатом в експозиції музею. По-перше, цей меч знайдений з бутероллю (закінченням піхов), що трапляється нечасто. Бутероль бронзова та декорована срібною інкрустацією. Також на диво добре збереглися закінчення руків’я та перехрестя. На мечах такого типу вони завжди орнаментовані, кожного разу це інший, відмінний декор. Судячи з того, що я бачу, тут йдеться про хрести та плакування сріблом і міддю», – розповів реставратор музею Юрій Бут.

За словами археолога Сергія Діденка, це унікальний випадок, коли точно відоме місце, де знайдено артефакт. Те, що меч був із піхвами, дозволяє припустити, що він є предметом із поховання. Не виключено, що йдеться про розорений курган.
Діденко додав, що вже є домовленість з Інститутом археології про спільне обстеження цього місця, яке планують здійснити найближчим часом.
Як повідомляв Укрінформ, дізнавачі Самарівського районного відділу поліції на Дніпропетровщини передали до Національного музею історії України унікальні культурні цінності, врятовані від незаконного продажу та вивезення за кордон.
Фото: Національний музей історії України
Події
у Тернополі відбулося засідання суду
Під час судового засідання розглянули клопотання відповідачів Михайла Синиці та Сергія Павленка про повернення розгляду справи на стадію підготовчого судового засідання. Вони аргументували це необхідністю додати нові докази у справі – мова йде про аудіозаписи розмов та інформаційні довідки.
“Керуючись статтями 189, 197, 258, 261, 263, 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд ухвалив клопотання Синиці Михайла Миколайовича та Павленка Сергія Петровича про повернення на стадію підготовчого судового засідання задовільнити. У цивільній справі за позовною заявою Марчука Івана Степановича до Павленка Сергія Петровича, Синиці Михайла Миколайовича, Апостола Ігоря Михайловича, Стрипко Тамари Олексіївни про визнання недійсним ліцензійного договору повернутися на стадію підготовчого судового засідання”, – озвучив ухвалу суду суддя Тарас Якімець.

Варто зазначити, що Тернопільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі про визнання недійсним ліцензійного договору 11 липня 2025 року. Про спробу заволодінням авторськими правами на його твори іншими особами Іван Марчук повідомив на своїй офіційній сторінці.

Народний депутат України VII скликання Михайло Апостол спростував наявність у нього зареєстрованих авторських прав на картини відомого українського художника Івана Марчука.
Як повідомляв Укрінформ, Український інститут національної пам’яті висловив підтримку Івану Марчуку стосовно ситуації щодо привласнення права на використання всіх його творів іншими особами. Зокрема, у заяві УІНП йдеться, що роботи українського художника Івана Марчука мають загальнонаціональну цінність, тож привласнення їх є посяганням на культурну спадщину України.
Фото: Юлія Томчишин / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Події
Довженко-Центр цьогоріч отримає додаткове фінансування
Національний центр Олександра Довженка у результаті перерозподілу Державним агентством України з питань кіно бюджетних коштів отримає у 2025 році додаткове фінансування на суму 2,5 млн грн.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство культури.
“Міністерство культури України спільно з Державним агентством України з питань кіно оперативно врегулювали фінансові питання Національного центру Олександра Довженка, що виникли у 2025 році”, – зазначили у відомстві.
Необхідні кошти були перерозподілені Держкіно в межах бюджетної програми, що дало змогу забезпечити роботу Довженко-Центру, зокрема своєчасну виплату заробітної плати працівникам та оплату комунальних послуг.
“Рішення про перерозподіл бюджетних коштів на суму озвученої потреби у 2,5 млн грн дозволило вирішити поточні питання з виплатами в Довженко-Центрі, а також гарантувати виконання його статутних завдань із збереження та популяризації українського кіномистецтва”, – підкреслили в Мінкульті.
Інституція стабільно виконуватиме статутні завдання із збереження та популяризації українського кіномистецтва, наголосили в міністерстві.
Як головний розпорядник коштів Мінкульт очікує від Держкіно фінального звіту про вжиті заходи й повне погашення зобов’язань перед працівниками Довженко-Центру.
Довженко-Центр є ключовою інституцією у сфері збереження й осмислення української кіноспадщини – архівом, дослідницьким та культурним простором, який формує сучасний погляд на історію українського кіно і працює з ним у міжнародному контексті, наголосили в Мінкульті.
“Одна зі стратегічних цілей команди Мінкульту – посилення інституційної спроможності культурних інституцій. Щоб вони мали фінансову стабільність, можливості для розвитку, масштабування та стратегічного планування своєї діяльності”, – зазначила віцепрем’єр-міністерка з питань гуманітарної політики — міністерка культури України Тетяна Бережна.
Як ідеться у дописі, зараз Мінкульт спільно з Держкіно та командою Довженко-Центру напрацьовує рішення щодо посилення фінансової автономії установи у 2026 році. Йдеться про створення умов для сталої роботи Довженко-Центру, захисту трудових прав його працівників і безперервного виконання місії зі збереження, дослідження й популяризації українського кіномистецтва.
Як повідомляв Укрінформ, у вересні 2025 року Президент Володимир Зеленський офіційно надав державному підприємству “Національний центр Олександра Довженка” статусу національного.
Фото: hromadske.ua
-
Одеса1 тиждень agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Події1 тиждень agoУ Львові й Дніпрі закриваються книгарні «Ноти» і «Ніша»
-
Усі новини1 тиждень agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Суспільство1 тиждень agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
-
Усі новини1 тиждень agoІдеї чаю — що додати в напій, щоб він був ще смачнішим
-
Усі новини1 тиждень agoМаша Полякова чоловік – Еден Пассареллі їде до України
-
Одеса1 тиждень agoЗабруднення Сухого лиману після ударів — що відомо
-
Економіка1 тиждень agoВимкнення на Одещині — це не блекаут: експерт пояснив, яка ситуація в області з електроенергією
