Події
Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.
За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.
“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.
За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.
Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).
Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.
Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.
У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.
“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.
Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.
“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.
Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.
Фото: Довженко-Центр
У Києві в Музеї книги і друкарства України відкрили експозицію робіт художника Єгора Толкунова «Херсон, який неможливо вкрасти».
Про це повідомила КМДА, передає Укрінформ.
Значна частина картин художника зберігалася у Херсонському художньому музеї імені Олексія Шовкуненка та була викрадена російськими загарбниками під час незаконного вивезення музейної колекції восени 2022 року.
За словами заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, ця виставка цінна тим, що допомагає зберігати пам’ять, яку Росія намагається стерти разом із музейними колекціями, – пам’ять про Херсон і його людей, про українську культуру, яку неможливо вкрасти чи знищити.
“Кожне збережене ім’я митця, кожна робота, яку ми продовжуємо бачити та досліджувати, – це наш спосіб не дозволити окупантам переписати нашу історію. Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо, наскільки важливо підтримувати Херсон і нагадувати про нього”, – зауважив Мондриївський.
Художник народився 18 липня 1943 року в селі Петрівка Генічеського району Херсонської області. У 1969-му закінчив Республіканське художнє училище в Кишиневі, навчався у реставраційних майстернях імені І.Грабаря у Москві, працював художником-реставратором у Бердянському художньому музеї. Від 1971 року працював у Херсонських художньо-виробничих майстернях, а з 1974-го був членом Національної спілки художників України.
Творчий доробок Толкунова охоплює різні періоди та мистецькі пошуки – від картин у “суворому” стилі радянського періоду та реалістичних і романтичних образів до конструктивних експериментів і живописної абстракції. Важливе місце у його творчості посідали тематичні полотна та портрети. Художник досліджував людину, її внутрішній світ, зв’язок минулого, сучасного і майбутнього. В останні роки життя його живопис став вільнішим за пластикою мазка та сміливішим у поєднанні кольорів.
У березні 2026 року співробітники Херсонського художнього музею ідентифікували дві роботи художника – “Автопортрет” 1987 року та “Ливарний цех” 1980 року. Їх виявили на фотографії Центрального музею Тавриди в окупованому Криму. Обидва полотна були серед експонатів, незаконно вивезених російськими загарбниками з Херсона.
У квітні 2026 року заочно повідомили про підозру незаконному директору Центрального музею Тавриди у викраденні майже 11 тисяч експонатів Херсонського художнього музею. Йому інкримінують воєнний злочин, вчинений групою осіб за попередньою змовою.
“Виставка “Херсон, який неможливо вкрасти” нагадує, що разом із музейними експонатами Росія не може викрасти пам’ять про українських митців, їхню творчість та історію українського Півдня”, – зауважили у КМДА.
Як повідомляв Укрінформ, у травні 2026 року у приміщенні Міністерства закордонних справ була представлена високоякісними артпринтами колекція Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, яку викрали російські загарбники .
Фото: Музей книги і друкарства України, Facebook, kyivcity.gov.ua
На 64-му Нью-Йоркському кінофестивалі, який триватиме з 25 вересня по 12 жовтня, відбудеться показ відреставрованого фільму Юрія Іллєнка “Криниця для спраглих”.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Національна спілка кінематографістів України.
Стрічка була створена на кіностудії імені Олександра Довженка у 1965 році.
“Це не просто кіно. Це чиста візуальна поезія, загорнута у форму притчі. Це історія про літнього чоловіка, який доглядає криницю та ділиться водою з кожним подорожнім. У вимираючому селі він стає живим містком між минулим і теперішнім. Його спогади та реальність переплітаються, перетворюючи стрічку на глибоку філософську поему про час, пам’ять та наше коріння”, – зазначили у спілці.
Для Іллєнка (оператора геніальних “Тіней забутих предків”) цей фільм став режисерським дебютом. І одразу потрапив під ніж тоталітарної цензури. Радянська влада, злякавшись українського змісту стрічки, просто заборонила її на понад 20 років. Глядачі змогли побачити її лише наприкінці 80-х років.
Компанія Fixafilm філігранно відреставрувала кожен кадр, і тепер весь світ має змогу побачити унікальний візуальний стиль українського поетичного кіно у високій якості.
Нью-Йоркський кінофестиваль (NYFF) – один із найстаріших і найпрестижніших кінофестивалів у США, який не має конкурсної програми, а фокусується на демонстрації найкращих нових досягнень світового кінематографа.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві 26 серпня відбудеться ретроспективний показ стрічки Кіри Муратової “Астенічний синдром”.
Фото: Dovzhenko Centre
У Києві відкрилася виставка картин із зображенням військової техніки ЗСУ криворізького художника Андрія Гука.
Виставку представила науково-дослідна установа ЗСУ, повідомляє кореспондент Укрінформу.
На ній подано близько 70 картин із зображенням військової техніки, яку використовують ЗСУ у російсько-українській війні, автором яких є художник із Кривого Рогу Андрій Гук.
За його словами, коли почалося повномасштабне вторгнення, його місто одразу опинилося у безпосередній близькості до бойових дій, бажання малювати в нього тоді не було. А творче натхнення з’явилося, коли українські «Нептуни» потопили російський крейсер «Москва». Згодом виникла ціла серія картин із зображенням військової техніки ЗСУ під назвою «Сталь перемоги».
«Як почалася повномасштабка, руки опустилися і нічого не міг робити, замовлення від людей не виконував. А як поклали крейсер на дно – одразу ж у майстерню, за фарби, і «Нептун» був перший, тобто зображення автомобільної установки з цією ракетою. З того і розпочався цей проєкт. Коли я вже не знав, яку ще військову техніку можна далі малювати – підказували мої друзі військові», – сказав художник.
Експертну допомогу митцю надавали у науково-дослідній установі ЗСУ, максимально достовірно й повно наповнюючи серію взірцями військової техніки, яку сьогодні використовують Сили оборони.
«Перед нами техніка різних країн, різних поколінь, різних конструкторських шкіл. Усе це Україна була змушена за надзвичайно короткий час освоїти, навчитися застосовувати, обслуговувати, ремонтувати, поєднувати й адаптувати до реальної війни. Тому ці сімдесят робіт – вже не просто колекція військової техніки, а портрет надзвичайної здатності українців вчитися й адаптуватися», – зазначив представник науково-дослідної установи ЗСУ Ігор Чепков.
Виставка «Сталь перемоги» приурочена до 35-ої річниці Незалежності України й демонструватиметься до 1 вересня.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві на вуличній виставці на честь лідера ОУН Євгена Коновальця показали військову техніку часів УНР.
-
Одеса1 тиждень agoАквапарки Одеси та області 2026: ціни, знижки й умови
-
Політика1 тиждень agoКорецький готовий взяти радником представника від молодіжних організацій
-
Суспільство1 тиждень agoЗеленський запровадив проєкт підтримки дітей із прифронтових територій «Карпатська зміна»
-
Події1 тиждень agoУ Києві презентували інклюзивний культурно-мистецький проєкт «Коло незламних»
-
Усі новини1 тиждень agoПотап прокоментував скандальні слова Полякової — що сказав репер
-
Відбудова1 тиждень agoУ Костянтинівці загальна сума компенсацій за програмою «єВідновлення» перевищила 6,6 мільярда
-
Суспільство1 тиждень agoУ МВА відреагували на намір Інфоксводоканалу підвищити тарифи на воду в Одесі Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoСин Олександра Пономарьова – як виглядає 19-річний Сашко