Про це йдеться у пресрелізі, який організатори презентації передали Укрінформу.

«Книга «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя» – це збірка свідчень людей, які опинилися в епіцентрі боїв за Гостомель і Київ у лютому-березні 2022 року. До книжки увійшла 21 історія жителів Гостомеля та його околиць, військовослужбовців, які захищали населений пункт, рятувальників, що евакуйовували людей із зони бойових дій. Книжка вийшла у видавництві «Фоліо» у серії «Фронтир», – йдеться у повідомленні.

На Київщині презентували книжку «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя» / Фото: Аліна Федулова

1 / 6

Авторка книги – журналістка, ведуча “Українського радіо” та очільниця відділу комунікацій Фундації Пилипа Орлика Ксенія Дворнікова – презентувала свою дебютну роботу в Гостомелі.

«Гостомель був не просто в окупації, він був на лінії вогню. Але гостомельці не були мовчазними жертвами окупантів-росіян, беззбройні люди продовжували й продовжують свій спротив окупації й війні. Об’єднані й згуртовані сусіди, сотні чужих людей, яким довелося стати одним організмом й домовлятися в пекельних умовах укриттів, робили усе для допомоги українській армії. Колони техніки росіян палали не просто так. Ця книжка не про війну як хронологію подій. Це історії людей, я хотіла, щоб їхні голоси залишилися не лише в пам’яті, а й на папері», – зазначила Дворнікова.

Замість традиційної післямови видання завершує 22-ге інтерв’ю зі слідчою Головного управління Національної поліції в Київській області, присвячене документуванню воєнних злочинів російських військових у Гостомелі.

Під час презентації своїми спогадами поділилися герої книжки – жителі Гостомеля, які пережили окупацію. Для багатьох із них це стала одна з перших публічних розмов про пережите після виходу книжки.

Модераторкою зустрічі виступила начальниця відділу культури, молоді та спорту Гостомельської селищної ради Катерина Павленко.

«Сьогодні знову день, наповнений сумом, болем, слізьми… Спогади і сьогодення сплелися в один болючий джгут, який кровоточить і ниє. Емоційна зустріч відбулася в місті-герої Гостомелі. Це історії стійкості кожного з нас», – написала Павленко після заходу.

Зі свого боку гостомельчанка Ольга Ходацька наголосив, що атмосфера зустрічі була щемлива. За її словами особливо зворушливим був момент хвилини пам’яті, коли присутні записували імена людей, які загинули від рук російських окупантів.

«Були щемливі спогади гостомельців, відверті розповіді очевидців про злочини ворога, були співчуття тим, хто втратив рідних і близьких, були сльози радості і слова вдячності ЗСУ за визволення і за те, що Сили оборони України і нині тримають стрій. Говорили про те, що пережили люди в окупації в лютому-березні 2022 року, і про те, як нині захистити нашу землю», – додала вона.

Своїми враженнями після презентації поділилася й гостя заходу Наталія Хіцова, яка звернула увагу на символічну цифру – 53 місяці від початку повномасштабного вторгнення.

«Чи цього часу достатньо, щоб відновитися, хоча б частково, прийти до тями й продовжувати далі жити, працювати, боротися? Напевно, достатньо, але це не точно. Чи цього часу занадто мало, щоб спогади про ті важкі дні змушували випадати з сьогоднішньої реальності? Занадто мало. Ця книга зворушує неймовірно та змушує захоплюватися силою наших військових і гостомельчан, які боролися з усіх сил, щоб знищити ворога на нашій землі», – підкреслила вона.

Як повідомляв Укрінформ, вийшла з друку книжка письменника та журналіста Максима Бутченка «Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна» – перша масштабна розповідь про воєнну розвідку України зсередини.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомило Держкіно.

До програми Focus on Georgia увійшли різні кінематографічні мови та часові пласти: від урбаністичної історії про емансипацію жінки у Тбілісі 1970-х до роздумів про спадщину, втрати й травми, спричинені війнами та політичними потрясіннями. Герої цих стрічок повертаються до власного минулого, намагаються відновити втрачені зв’язки та заново осмислити поняття дому.

У межах програми покажуть стрічку Лани Ґоґоберідзе “Декілька інтерв’ю з особистих питань” (1978, СРСР).

Журналістка Софіко щодня зустрічається з десятками людей, слухає їхні історії та пише про життя звичайних жінок. Вона любить свою роботу, однак дедалі частіше стикається з вимогами суспільства, яке очікує від неї передусім ролі дружини й матері. На тлі того Тбілісі розгортається історія про особисту свободу, професійні амбіції та пошук рівноваги між кар’єрою й родинним життям. Головну роль у стрічці виконала Софіко Чіаурелі, відома співпрацею із Сергієм Параджановим.

Також на кінофестивалі покажуть стрічку “Мати і донька, або Ніч ніколи не закінчується” (2023, Сакартвело / Франція).

Автобіографічний фільм Лани Гогоберідзе присвячений її матері – Нуці Ґоґоберідзе, першій жінці-кінорежисерці Грузії та одній із перших режисерок Радянського Союзу. Через особисті спогади, архівні матеріали та фрагменти власних стрічок авторка розповідає історію родини, розділеної сталінськими репресіями. Картина простежує шлях від дитячої травми й десятирічної розлуки до повернення спадщини, коли фільми Нуци, які десятиліттями вважалися втраченими, знову були відкриті світові.

Ще один фільм програми – “Нандаурі” ( 2025, Ізраїль/Сакартвело/Італія) режисера Еті Ціко.

Приїзд ізраїльської адвокатки Марини до маленького засніженого грузинського села порушує звичний порядок місцевого життя. Вона представляє інтереси Ніно, яка одинадцять років тому залишила країну та тепер прагне повернути свого сина. Щоб здійснити задумане, Марина змушена звернутися по допомогу до брата Ніно, який виховував хлопця весь цей час. Спільна подорож двох незнайомців поступово перетворюється на історію про примирення, родинні образи та переосмислення власного минулого.

Крім того, на фестивалі покажуть стрічку Тамар Каландадзе та Жюльєна Пебреля “Королівство Картлі” (2025, Франція/Сакартвело).

Назва “Картлі” належить не лише історичному грузинському королівству, а й санаторію у Тбілісі, який протягом трьох десятиліть став домівкою для біженців з Абхазії. Колишній тимчасовий прихисток перетворився на окремий світ із садами, терасами та власними правилами. Через історії мешканців фільм досліджує досвід вигнання, колективної пам’яті та здатності людей будувати нове життя навіть серед руїн.

У фільмі Вахтанґа Джаджанідзе “Реальні істоти” (2025, Сакартвело) розповідається, як дві родини знайомляться під час відпочинку в заміському будинку біля озера та дедалі більше зближуються. Поки дорослі, захоплені власними планами й бажаннями, віддаляються від дітей, семирічна Бебе гостро потребує уваги й тепла. Дівчинка опиняється у центрі трагічних подій. Фільм досліджує крихкість людських стосунків і те, як одна мить може назавжди змінити життя кількох людей.

Програма сформована за підтримки родини Петровських та Міжнародного благодійного фонду Олександра Петровського.

Як повідомляв Укрінформ, XVII Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться у Києві з 27 серпня по 4 вересня за підтримки Держкіно та Українського культурного фонду.

Фото: oiff.com.ua

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.

Проєкт присвячений Дню військового медика, який в Україні відзначають 27 липня.

Як зазначається, експозиція розповідає про понад 270 років розвитку військової медицини в Україні та людей, які в різні історичні періоди рятували життя захисників.

«Київ сьогодні не лише живе в умовах війни, а й формує пам’ять про неї. Важливо, щоб історії людей, які рятують життя на передовій, ставали частиною нашої спільної пам’яті. Виставка показує, що військова медицина – це не лише про професію чи технології. Це про відповідальність, людяність і силу духу», – зауважив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.

У Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини / Фото: КМДА

1 / 15

Назва виставки символізує зустріч пораненого воїна і військового медика в мить, коли вирішується людське життя. Через автентичні артефакти, документи, фотографії, медичне обладнання та особисті речі військових медиків експозиція простежує розвиток військової медицини від XVIII століття до сьогодення.

Генеральна директорка Музею історії Києва Вікторія Муха наголосила, що виставка покликана зберегти пам’ять про тих, хто щодня бореться за життя українських захисників.

«За кожним врятованим життям стоїть людина, яка в критичний момент зробила все можливе, щоб допомогти іншому. Історія військової медицини – це не лише історія знань, технологій і професійного досвіду. Передусім це історія людяності, витримки та щоденного служіння. Цією виставкою ми прагнемо розповісти про тих, хто щодня бореться за життя наших Захисників і Захисниць, та зберегти пам’ять про їхній внесок у сучасну історію України», – зауважила вона.

Особливе місце в експозиції посіли військові медичні ноші, які художник Сергій Бабій перетворив на живописні полотна, поєднавши документальність, символізм і пам’ять про боротьбу за людське життя.

Також відвідувачі можуть побачити аптечку військового медика Руслана Козака («Коливан»), сформовану під час його бойової служби та доповнену протягом подальшої роботи інструктором із тактичної медицини.

Організаторами виставки виступили Музей історії міста Києва у співпраці з Музеєм російсько-української війни Національного університету оборони України, Національним музеєм історії України у Другій світовій війні, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності, Київським міським центром підготовки громадян до національного спротиву, волонтерським проєктом «Мед+Коливан», а також українськими виробниками тактичного медичного спорядження Shannon Mechanics і SICH Україна.

Виставка триватиме до 30 серпня за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 7.

Як повідомляв Укрінформ, у Латвійській національній бібліотеці у Ризі відкрили фотовиставку «Голоси захисниць» (Voices of Defenders), присвячену жінкам, які служать у лавах Збройних сил України.

Фото: КМДА