Connect with us

Події

Довженко-Центру передали два німі фільми, які вважали втраченими

Published

on



Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка стрічки “Трипільська трагедія” Олександра Анода-Анощенка 1926 року і “Секрет рапіду” Павла Долини 1930 року.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії стрічок у будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП). Вважалося, що копії зберігалися лише у російському Госфільмофонді.

За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії.

“Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили у план сканувати ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки”, – зауважила керівниця фільмосховища.

За словами кінознавця Олега Оліфера, “Трипільська трагедія” виробництва Ялтинської кінофабрики ВУФКУ є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час.

Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах “Трипільську трагедію”), криваву сторінку Української революції і громадянської війни 1917-1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР.

У червні 1919 року загін більшовиків у складі робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських “добровольців” вирушили встановлювати радянську владу на охоплену повстаннями Київщину, де під Трипіллям вони були розгромлені повстанцями отамана Зеленого (Данила Терпила).

Поряд з очевидним пробільшовицьким трактуванням подій “Трипільська трагедія” виконана у пригодницькому жанрі із числениими сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців та їхніх розправах над більшовиками.

Така кривава видовищність забезпечила “Трипільській трагедії” глядацький успіх. Проте одночасно фільм отримав низьку оцінку від кіновиробників і критики.

У 1928 році у журналі “Кіно” у статті “Годі крові на екрані” стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, під час сталінського терору був розстріляний ” за участь у терористичній націоналістичній організації”.

“Секрет рапіду” (1930) виробництва Київської кінофабрики є першим фільмом Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі першим фільмом режисера, знайденим в Україні.

Читайте також: Раніше недоступний фільм за сценарієм Миколайчука оцифрували і покажуть на кінофестивалі у Чернівцях

Знаковий український режисер і актор 1920-1930-х працював у Молодому театрі, “Кийдрамте”, “Березолі” та інших театрах, грав у кінопостановках Леся Курбаса. Як кінорежисер Долина дебютував у 39 років і за наступне пʼятиріччя на Одеській і Київській кінофабриках зняв вісім повнометражних ігрових фільмів. Більшість його робіт вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.

Після критичної статті-доносу “Ідеологічними манівцями”, опублікованій у журналі “Кіно” 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографа і переходить на роботу у “Техфільмі”, а після війни очолює Театральний музей у Києві.

“Секрет рапіду” відноситься до київського періоду творчості режисера і розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, “новим” і “старим”. От тільки цього разу справа не у механізації села чи штурмовому будівництві, конфлікт розгортається навколо приховування старим робітником таємниці обробки сталі. Кульмінацією фільму стає колективне “перевиховання” людини за новим установленим зразком через так званий “товариський суд”. Індустріальної реалістичності цій виробничій драмі додають цехи, відзняті оператором Георгієм Химченком на заводах Києва, Харкова і Горлівки, та робота художника Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з оформлення науково-фантастичних фільмів.

Віднайдення “Секрету рапіду” – довгоочікуване повернення для дослідників і глядачів. Це нагода переглянути український кіноканон і познайомитися із творчістю одного з ключових авторів часів ВУФКУ не лише через тексти кінокритичної і кінознавчої літератури. Нарешті маловідому сторінку українського кіно можна буде побачити безпосередньо на екрані.

Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого виявили в архіві і передали Національному центру імені Олександра Довженка створену у 1936 році стрічку “Карл Бруннер”.

Фото: Довженко-Центр



Джерело

Події

В Амстердамі відбулася прем’єра вистави про українців, розділених війною

Published

on


В амстердамському театрі De Balie відбулася прем’єра міжнародної документальної вистави Letters Home («Листи додому»), створеної спільно українськими театральними командами в Нідерландах і прифронтовому Запоріжжі за підтримки European Cultural Foundation.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу в Гаазі.

«Цей проєкт об’єднує професійних акторів, українців, які були змушені залишити свої домівки та переїхати до Нідерландів, а також ветеранів війни з обох країн, аби дослідити болюче питання, породжене війною: що означає дім, коли людей розділяють кордони, відстань, втрати та роки війни?» – розповіла в коментарі Укрінформу керівниця проєкту та режисерка Яша Гудзенко.







В Амстердамі відбулася прем’єра вистави про українців, розділених війною / Фото: businessphoto.nl

1 / 7

Над постановкою працювали United Ukrainian Theatre у Нідерландах і платформа «Дім актора» в Запоріжжі.

«Протягом трьох із половиною місяців у Нідерландах і Запоріжжі паралельно працювали театральні лабораторії, які збирали та опрацьовували особисті історії за допомогою методу документального театру verbatim (дослівного відтворення свідчень). Ці свідчення стали основою для 18 монологів: 12 створено за участю українців у Нідерландах, ще шість – за участю акторів і ветеранів у Запоріжжі. Вистави поєднують дві локації за допомогою живого театрального дійства та відео. У Нідерландах глядачі можуть побачити живі історії, доповнені відеосвідченнями із Запоріжжя. У Запоріжжі шість живих історій поєднуються з відеоматеріалами, створеними в Нідерландах», – зазначила Гудзенко.

Серед героїв вистави – український актор, який добровільно пішов на фронт; акторка, яка пережила окупацію та змогла виїхати з Маріуполя; жінка з Луганська, затримана в московському аеропорту Шереметьєво, де її протягом двох діб допитували; ветеран Андрій Сіромаха, який після тяжких поранень та ампутації продовжує будувати нове життя.

Також у виставі звучить історія оперної співачки з Одеси Еліни Данеліан-Михеєвої, яка після переїзду до Нідерландів нині працює в McDonald’s, а також інші свідчення про вимушене переселення, самотність, втрати, надію та пошук нового життя.

За задумом авторів, ці особисті історії відображають складну реальність українського суспільства на п’ятому році повномасштабної війни та показують, як люди зберігають зв’язок одне з одним, попри тисячі кілометрів між ними.

Читайте також: Виставковий проєкт «Що ми обрали врятувати» відкрився у столичному парку імені Шевченка

Вистава Letters Home відбувається українською мовою з англійськими субтитрами. У ній беруть участь перформери Аміна Онуфрієнко, Артем Смотрич, Мілана Мезенцова, Таїсія Агаєва, Ксенія Сергієнко, Лана Чумаченко, Оксана Кряжева, Саша Серова, Анастасія Пилипенко, Дмитро Кіряков і Микола Шуман.

Після кожного показу відбувається обговорення з глядачами. До кінця листопада заплановано ще три покази – у Зандамі, Роттердамі та Гарлемі.

Як повідомляв Укрінформ, у Гаазі під час Європейського форуму оборонних інновацій (EDIF) Український міжнародний балет (Ukrainian International Ballet) представив постановку за участю ветерана Андрія Сіромахи, який пішов захищати Україну у 21 рік і внаслідок поранення втратив праву руку та праву ногу.



Джерело

Continue Reading

Події

Ірма Вітовська представить свою моновиставу «Київська перепічка» в Австралії

Published

on



Моновистава «Київська перепічка», створена українською акторкою театру та кіно, заслуженою артисткою України Ірмою Вітовською стане першою драматичною виставою в історії українського театру, яка проведе гастролі в Австралії.

Про це повідомляє Укрінформ.

В коментарі агентству, ініціаторка створення та виконавиця головної ролі Вітовська розповіла, що цей проєкт є повністю благодійним: усі зібрані від продажу квитків кошти спрямують на підтримку ЗСУ, зокрема на придбання евакуаційного робота «Мауль» для порятунку поранених бійців. Гастролі заплановані на кінець листопада – початок грудня 2026 року, глядачі побачать «Київську перепічку» у Сіднеї – 28 листопада, у Аделаїді – 1 грудня, у Мельбурні – 5 грудня.

Вітовська додала, що у жовтні 2026 року відбувся великий американський тур моновистави з показами у Далласі, Філадельфії, Вашингтоні, Чикаго та Нью-Йорку. Під час туру було зібрано 42 000 доларів на зимову форму для українських жінок-військових.

««Київська перепічка» побувала в Польщі, Чехії, Німеччині, Угорщині, Австрії, Іспанії, Португалії, Канаді, США. І всюди ми змогли реалізувати запити від наших військових. Так, це не гігантські суми, але для такої малої форми – це дуже великі здобутки», – підкреслила актриса.

Вона зазначила, що її попередній благодійний театральний артпроєкт «Оскар і Рожева пані», створений у 2015 році, об’єднав акторів, культурних діячів, Міжнародний фонд «Відродження» та регіональні благодійні організації для збору коштів і привернення уваги до проблем дитячої паліативної допомоги.

«Ми тоді зробили дуже багато в цьому напрямку. І я пишаюсь, що моя ідея та внесок в цю справу спрацювали. А тепер пишаюсь і тим, скільки важливого роблять нові історії. І «Апельсиновий пунш» (2026), який народився теж завдяки «Київській перепічці» (бо я повірила у себе), приносить користь вже парамедичному напрямку. І, звісно, сама «Перепічка», що створена зі сліз і сміху, але дає таку силу триматись», – сказала Вітовська.

Читайте також: Укрінформ оголосив переможців рейтингу найкращих українських кіноакторок і кіноакторів року

Як повідомляв Укрінформ, премʼєра проєкту «Київська перепічка» відбулася у грудні 2024 року. Це 90-хвилинна емоційна моновистава (трагікомедія / терапевтичний стендап) про життя українців після початку повномасштабної війни, любов, втрати та незламність. Постановка балансує між трагізмом, ліричними роздумами та сильною волею до життя і боротьби.

Виконавиця головної ролі – Ірма Вітовська – грає саму себе. Драматургинею виступила Наталка Ворожбит, роль напарника-кролика (голос) зіграв актор Олексій Гнатковський, сценографія та режисура – Ростислава Держипільського, художник – Віталій Кравець, композитор – Дмитро Данов, анімація – Олексій Березюк, відеопролог/епілог – Сергій Ляшенко.



Джерело

Continue Reading

Події

У храмі на Тернопільщині завершили реставрацію розписів початку ХХ століття

Published

on



У місті Бережани на Тернопільщині завершили реставрацію розписів початку ХХ століття у церкві Пресвятої Трійці.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив реставратор та іконописець Олексій Чередніченко.

“Від початку досліджень до завершення робіт минуло чотири роки. Протягом трьох років тривав сам процес реставрації. Це дуже швидко для такого обсягу робіт. Група реставраторів працювала по 10-11 годин на день, коли дозволяв температурний режим. Ми вже зняли риштування. І перед нами відкрилися повністю відреставровані розписи початку ХХ століття у церкві Пресвятої Трійці в Бережанах”, – розповів він.

Столітні стінописи виявили під шарами старої олійної фарби і ґрунтовки на куполі та у святилищі храму. Фахівці скальпелями крок за кроком знімали стару фарбу, щоб відновити цінні розписи. 

“Цьому храму довелося пережити дуже багато: дві світові війни, руйнування від снарядів, замалювання, забуття… Здавалося, все це залишилося в минулому. Але ні. І храм, і його розписи вистояли. І тепер знову є. За роки праці я мав нагоду розписувати нові храми, працювати зі старовинними інтер’єрами, займатися реставрацією. Але такого досвіду, таких відчуттів і такого усвідомлення власної причетності до повернення мистецької спадщини я ще не переживав”, – зізнається Чередніченко.

Реставратор також розповів, що розписи у святилищі збереглися краще, аніж у куполі. І саме вони допомогли відтворити втрачені фрагменти оздоблення купола. Адже автори використовували однакові форми, кольори і схожі композиційні прийоми. Об’єднавши всю інформацію, яку вдалося віднайти, реставратори створили проєкт реконструкції купола за допомогою спеціальної комп’ютерної програми. Фахівці зібрали всі зображення букв, що збереглися, і відтворили шрифт, який використовували в розписі храму.

“Хочу щиро подякувати всім, хто був причетний до цієї роботи, хто допомагав, підтримував, долучався до відновлення храму. Особлива подяка отцю Івану Хрептаку за довіру, підтримку, турботу про храм і за те, що ця справа стала можливою. І дуже хочу запросити всіх, хто матиме нагоду, відвідати церкву Пресвятої Трійці в Бережанах та побачити все на власні очі. Жодна фотографія, навіть найкраща, не здатна передати справжнього враження від цього простору. Масштабу, кольору, світла і тієї особливої атмосфери, яку відчуваєш, перебуваючи всередині. Це справді варто побачити!” – закликав реставратор та іконописець Олексій Чередніченко.

Читайте також: У Києві розпочали ремонт куполу Софійського собору

Як повідомляв Укрінформ, у Бережанському замку знайшли роботи скульптора Йогана Пфістера, які вважали втраченими.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.