Як передає Укрінформ, про це свідчать результати опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) 8-16 жовтня 2026 року.

«61% респондентів вважають категорично неприйнятним передати під контроль Росії весь Донбас в обмін на гарантії безпеки. Водночас готові на таку поступку – 35% (хоча з них більшість визнають, що це є складною умовою). Ще 4% не змогли визначитися із своєю думкою», – йдеться у пресрелізі.

Як додають соціологи, порівняно з кінцем липня-початком серпня статистично значущих змін не було.

«При цьому … серед респондентів, опитаних 8-9 жовтня, до оголошення “дизельної угоди” і подальшого тиску на Україну, 57% були категорично проти. А серед респондентів, опитаних 10-16 жовтня, – 62%. Формально різниця в межах похибки, проте ми бачимо, що принаймні наразі кампанія тиску на Україну не призвела до вищої готовності прийняти цю пропозицію», – підкреслили у КМІС.

За результатами опитування, у всіх регіонах половина чи більшість відкидають пропозицію виведення українських військ в обмін на гарантії безпеки. Відносно найбільше тих, хто готовий схвалити такий варіант, – серед мешканців сходу (переважно мова про Харківську область), серед яких 45% у цілому допускають схвалення. Утім, 51% категорично проти. В інших регіонах (включно із півднем та нижнім Подніпров’ям) 60-66% категорично відкидають таку пропозицію.

При цьому, за даними КМІС, попри нещадну кампанію бомбардувань Києва балістичними ракетами та реактивними дронами, більшість мешканців столиці (66%) категорично проти такої пропозиції. «Серед усіх регіонів формально у м. Києві найбільше тих, хто категорично проти», – зауважили соціологи.

Під час опитування КМІС також досліджував, чи вважають українці владу України занадто непоступливою, і це шкодить досягненню миру, чи вважають, що це амбіції Росії знищити Україну стоять на перешкоді миру.

У цьому випадку соціологи розділили вибірку на дві підвибірки. В кожній підвибірці зачитували два твердження. В обох випадках одне із тверджень передбачало, що українська влада є занадто непоступливою. Друге твердження – що проблема саме в Росії. Але зачитували їх по-різному: у вибірці 1 зачитували спочатку одне твердження і просили сказати, чи респонденти з ним погоджуються. Потім ми зачитували друге твердження, і теж запитували, чи респонденти з ним погоджуються. У вибірці 2 зачитували обидва твердження, і просили обрати, з яким із тверджень вони згодні більшою мірою.

При опитуванні за вибіркою № 1 доволі багато українців (20%), але все ж меншість, вважають (скоріше чи цілком згодні), що «українська влада має бути більш поступливою у мирних переговорах, щоб домовитися з Росією». Проте переважна більшість – 73% – не згодні, що українська влада має бути поступливішою.

Натомість абсолютна більшість – 84% – скоріше чи повністю згодні, що «Росія хоче підкорити Україну, тому не готова на мир, при якому Україна буде суверенною державою з сильною армією». Лише 12% не згодні з цим.

«Загалом 64% респондентів займають послідовну проукраїнську позицію, що проблема в Росії і не згодні, що українська влада має бути поступливішою. Послідовну проросійську позицію – Росія не є проблемою, і саме українська влада має бути поступливішою – займають 4%. Ще 7% не згодні з жодних твердженням. Водночас 14% респондентів згодні з обома твердженнями», – навели дані у КМІС.

У випадку другої вибірки 78% респондентів обрали відповідь, що саме «Росія хоче підкорити Україну, тому не готова на мир, при якому Україна буде суверенною державою з сильною армією». Більшою мірою вважають, що це «українська влада занадто непоступлива, і це заважає можливості домовитися з Росією» – лише 12%.

Київський міжнародний інститут соціології провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання щодо війни і миру. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія) було опитано 1031 респондента.

Опитування проводилося з дорослими (18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яку контролював уряд України. До вибірки не включали жителів територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

За звичайних обставин формальна статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,0% для показників, близьких до 50%; 3,4% для показників, близьких до 25%; 2,4% – для показників, близьких до 10%; 1,7% – для показників, близьких до 5%.

Водночас у випадку дослідницького питання, хто перешкоджає миру, проводився експеримент із розщепленою вибіркою (split-sampleexperiment). Одній половині респондентів (близько 500) запитання ставили в одному формулюванні, другій – в іншому. Формальна статистична похибка вибірки обсягом близько 500 респондентів (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 5,7%.

Крім цього, в окремих місцях КМІС порівнює результати, отримані 8-9 жовтня 2026 року (до «дизельної угоди» і подальшого тиску на Україну), і 10-16 жовтня 2026 року (тобто після цих подій). Протягом 8-9 жовтня було опитано 274 респонденти (похибка 7,7%), протягом 10-16 жовтня – 757 респондентів (похибка 4,6%).

За умов війни, крім зазначеної формальної похибки, додається певне систематичне відхилення. Загалом у КМІС вважають, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої.

Фото: 22 ОМБр

Лідер гурту “The ВЙО” Мирослав Кувалдін, який нині служить у “Культурних силах”, розповів про свій досвід виступів перед військовими на передовій. У розмові музикант поділився думками про те, як армія змінює світогляд, чому чорний гумор рятує від страху та чим відрізняється цивільне життя від фронтового.

Інтент взяв інтерв’ю у Мирослава Кувалдіна.

Осмислюючи свій нинішній статус, Мирослав Кувалдін зазначив, що першочергово усвідомлює себе громадянином України, а всі інші ролі — військового чи артиста — є похідними. За його словами, служба в лавах ЗСУ суттєво змінює внутрішні орієнтири: вона позбавляє особистого часу, забирає гординю та безвідповідальність, оскільки кожен крок на фронті має наслідки не лише для самого військового, а й для його побратимів.

Музикант розповів, як змінилася його творчість та підхід до аудиторії. Якщо до повномасштабного вторгнення він виконував розслаблений регі, то в армії разом із колегами-джазовими музикантами створив проєкт у стилі “інструментально-бліндажного шансону”. Свої пісні колектив будує на побутових історіях, армійському сленгу та спільних страхах бійців, перетворюючи їх на специфічну культурну терапію.

Розмірковуючи про майбутнє, артист зазначив, що після перемоги мріє побачити мирну Україну, де кожна людина матиме можливості для самореалізації.
 

Юлія Калабайда

 
В Одесі вчора 6 жовтня пізно увечері сталася рідкісна ДТП на Приморському бульварі прямо біля пам’ятника Дюку. Очевидці сфотографували позашляховик з відкритим багажником на єврономерах, який врізався у парапет Потьомкінських сходів. Ситуація ставить багато запитань – як взагалі позашляховик потрапив на пішохідну частину Приморського бульвару. А що було б, якби він врізався у пам’ятник Дюку або на швидкості злетів зі сходів? В поліції не коментують інцидент, хоча можна припустити, що водій був нетверезим – інакше пояснити таку абсурдну аварію не можливо.