Суспільство
історія табору, що виховує свідомих громадян
Як табір «Компас» виховує еліту і співпрацює із дітьми. І чому таких ініціатив має бути більше
Куди їдуть відпочивати діти влітку – питання, яке більшість батьків вирішує ще навесні, попри війну теж. Одні шукають безпечний і зручний табір десь у Карпатах, подалі від обстрілів, інші – обирають активний відпочинок з іграми, природою і пригодами на воді. Але дитячий відпочинок – це не лише про кілька тижнів канікул. Це маленький і разом з тим значний внесок у фундамент розвитку людини, громадянського становлення. Адже поза школою теж активно формується особистість. І табори та відпочинок – це одна із складових особистості, яку закладають батьки, освіта, доступне дозвілля та приклад оточення. Так закладаються основи громадянського та лідерського середовища, так з’являються свідомі громадяни.
Коли ми говоримо про державну політику, то саме системна робота з дітьми та підлітками – не раз на рік, а постійно – є ключовим інструментом виховання відповідальних, зрілих громадян. Це виховання, звісно ж, не формується за два тижні в таборі раз на рік, а то й два. Його не можна імпортувати з-закордону чи вмонтувати через шкільну реформу «патріотичного виховання». Воно вибудовується поступово і методично рік за роком, це тривалий процес – у спільнотах, у відповідальності, у довірі між поколіннями і передачею з покоління в покоління ціннісних орієнтирів. І, хоч яким би красивим був на папері державний курс, у реальності ця відповідальність найчастіше лягає на плечі небайдужих дорослих з громадських організацій.
В одному з попередніх матеріалів Укрінформ розповідав про скаутський рух в Україні – Пласт та його систему та форму виховання, яка діє глибоко, системно і патріотично. Частину з цих надбань заклав в основу своєї діяльності й київських клуб «Компас», про який сьогодні і йтиметься. Ще дві частини, на які орієнтуються виховники у клубі взято з інших молодіжних організацій. Детальніше про те, як працюють і кого виховують у «Компасі» – далі.
КУДИ ПОКАЗУЮТЬ СТРІЛКИ «КОМПАСУ»?
Понад 30 років на одній із найкрасивіших річок України – Дніпрі щоліта відкривається простір для дітей і підлітків (а віднедавна і для батьків з меншими дітками). Простір, який вони називають просто: Острів. За цим образом – не лише географія. Це місце має власну філософію, традиції, структуру, навіть власну «економіку» та правила побуту. Вперше табір провели ще у 1991 році, і відтоді він щороку розгортається знову – з наметами, карематами, питною водою зі шланга через річку, новачками та інструкторами.
За цим непомітним ніби процесом стоїть київський клуб «Компас» – громадська організація без державного фінансування чи великої реклами. Вони не будують всеукраїнських вертикалей, не претендують на монополію на правильне виховання, не мають уніформи чи церемоніальних зборів із прапорами. Але кожного літа, як і цьогоріч, на цьому Острові виховується нова зміна підлітків. Постійні учасники проходять шлях від новачка до інструктора. Вони вчаться відповідати не лише за себе, а й за інших. А потім, вже дорослими, часто повертаються в табір – тепер уже як наставники.
«Еліта – це не про пафос чи статус. Це про відповідальність. І ми виховуємо її змалку», – говорить співзасновник організації Тарас Логгінов. З Тарасом ми говоримо про організацію та сенси такого таборування і наскільки вони змінюються у воєнний час.
ТРИ КИТИ «КОМПАСУ»: НА ЧОМУ ТРИМАЄТЬСЯ ТАБІР, ЩО ВИХОВУЄ СВОБОДУ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Ще на початку 90-х років, коли Україна щойно стала незалежною, група ентузіастів на чолі з Тарасом Логгіновим задумала створити не просто табір, а цілу виховну систему. Систему, яка б допомогла дітям рости – не лише тілом, а передусім характером і ставати відповідальними. Власну концепцію вони побудували на трьох основах чи китах: скаутський рух, екологічні табoри та дитячий туризм радянського періоду. З цього несподіваного міксу й виріс «Компас».

Скаутські табори, в яких Тарас і його однодумці побували з кінця 80-х, дали вагомий поштовх до формування політики «Компасу». Вони бачили, як працює модель самоуправління, ідея служіння, відповідальності перед собою, групою і суспільством. Проте у «Компасі» вирішили адаптувати ці принципи, але без суворої ієрархії, без обов’язкової форми, без церемоніального підняття прапора. «Ми поважаємо скаутський рух, але свідомо не переймали його в повному обсязі. Скажімо, ми вважаємо, що віра – це інтимна справа кожного, і не можемо нав’язувати дітям релігійні рамки чи готову державну ідеологію», – пояснює Тарас Логгінов.
У «Компасі» немає офіційного центру, який би затверджував кожен крок, як це заведено у скаутингу, і немає статусу національного руху – хоча діти приїжджають з усієї України, а також з-за кордону, якщо повертаються влітку на канікули до бабусь і дідусів. Головне – не зовнішня система, а внутрішнє відчуття відповідальності.
«Ми не носимо форму – але інструктор у 12 років, якщо він у команді, може відповідати за безпеку всього табору. І це не фігура мови», – каже Логгінов. У «Компасі» кожна дитина поступово входить у коло відповідальності: побачив сміття – прибери, побачив недопалок (а в таборі дорослим дозволяється курити у спеціальних місцях) – викинь, побачив небезпеку – зреагуй. І не тому, що так наказали, а тому, що це твій простір.
Друга складова – досвід екологічних таборів. У них Тарас побачив своєрідну «розслабленість» – філософію та глибоку повагу до природи та особистості. Цей елемент вони взяли з натхненням – як «хіповий» дух, де не все регламентовано, де дозволяється бути собою, думати, питати, шукати сенси. У таборах намагаються не забороняти, а допомагати.

«Ми намагаємося казати «ні» якомога рідше. Ми краще скажемо «давай зробимо це правильно», – пояснює Логгінов. У таборі є сортування сміття, свідоме ставлення до ресурсів, води, дров, простору. Але ще важливіше – емоційна екологія: повага до інших, до себе, до вибору кожного. Тут не забороняють просто так. Якщо дитина хоче лізти на дерево – їй допоможуть зробити це безпечно. Хоче купатися – знайдуть відповідального, навчать правилам і тоді дозволять.
«Це табори, де діти можуть вести розмови про сенс життя, слухати музику біля вогнища, будувати хатки з гілок – і це все органічно. Це свобода, яка не руйнує, а формує», – говорить Тарас.
Третім компонентом стала система дитячого туризму, яку перейняли з радянських часів – саме тоді Тарас десять років працював з групами у самодіяльних походах (в ті часи туризм був однією з легальних форм втечі від радянського абсурду) . Цей досвід подарував розуміння, як вибудовується справжня командна робота, коли кожен член групи має свою маленьку зону відповідальності.
Звідти в «Компас» прийшли практики самоврядування, мандрівок, чергувань, зборів, коли діти самі приймають рішення. Інструктори не нависають авторитетом – вони радше ментори, які супроводжують, але не пригнічують ініціативу. «У нас є дисципліна, але вона побудована не на страху, а на довірі. І вона працює не гірше, а часом навіть краще, ніж у найрегламентованіших таборах», – каже Тарас.
Попри ефективну систему, у «Компасі» відмовилися від ідеї перетворитися на всеукраїнський рух. Спроби розширення в 2000-х не дали сталого результату – не через відсутність попиту, а через унікальність «формули», яку складно тиражувати.
«Це дуже жива структура. Вона працює, бо існує тут і зараз, бо всі її знають і розуміють, бо росте зсередини. Її не можна просто скопіювати в інше місто, як франшизу», – пояснює засновник.
Тому «Компас» лишається вірним собі: невеликий клуб, але з великою внутрішньою місією. Простір, де дітей не програмують, а формують. Де свобода не скасовує відповідальність. Де інструктор – не полковник, а старший брат. І де справжні пригоди – не декорації, а спосіб дорослішання.
МОЛОДЬ ПІД ПРИЦІЛОМ ЧАСУ: ЯК ЗМІНЮЮТЬСЯ ДІТИ І «КОМПАС»
Упродовж 33 років «Компас» – не просто літній табір, а ціла виховна модель – формував покоління активних, свідомих і людяних. Те, що починалося як скромна ініціатива родини Логгінових, стало справжньою школою громадянської зрілості. І тепер, у час Великої війни, як ніколи видно: табір – це не «розважалівка», а місце сили, де закладається ідентичність, етика, стійкість.
За словами співзасновника «Компасу» Тараса Логгінова, табір завжди мав свою мету: «Ми готуємо майбутню еліту». Один із них – нині речник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий. Саме табір «Компас» став тим місцем, яке заклало в ньому навички організації, відповідальності, розуміння важливості ініціативи. Він був серед тих, хто брав участь у самоорганізації Помаранчевого Майдану. Серед тих, хто пройшов вишкіл «Компасу», й Ігор Сімутін – його ще нині називають «Доктор хаммер». Як говорить співрозмовник: «Він найкращий спеціаліст з ремонту хаммерів, і ремонтує ті з них, які працюють на ЗСУ. Пройшла табірні літа і зими Юлія Ваганова, мистецтвознавиця, яка очолює нині музей Ханенків у Києві, а Катерина Логгінова, якою пишаються батьки – тричі рекордсменка світу з парашутного спорту. Пам’ятають у клубі про Володимира Бульбу, також активного компасівця, а згодом засновника «Рок-школи». З початком повномасштабного вторгнення Володимир пішов добровольцем і служив у польовому вузлі зв’язку. Forbes включив його до переліку двохсот підприємців, які пішли на війну. Загинув Бульба у 2023 році. І це одна із найбільших втрат для тісного кола клубівців. Але, як наголошує Тарас, еліта це про відповідальність, а не про посади та досягнення.
Головне – «Компас» ніколи не був і не є інституцією нав’язування. Навпаки – тут виховують не «в лоб», а через діалог, довіру і приклад. «Діти самі вирішили, що будуть спілкуватися українською. Ми не нав’язували. Ми просто дали їм простір», – розповідає Тарас. Вони ж самі вирішили співати гімн – щоранку і щоночі. Це було не за розкладом – це була внутрішня потреба. Тиша навколо, зоряне небо, гімн, який розриває вечірнє повітря. Від таких ритуалів формується щось більше, ніж просто любов до країни – формується спільнота, пам’ять, гідність.

Табори не оминають і трагічних сторінок. Частина колишніх учасників «Компасу» пішла на фронт. Дехто не повернувся. Але пам’ять про них – жива. Вона проявляється не в урочистостях, а у щоденних розмовах, у спільному переживанні, у присутності цієї війни навіть у лісі, під небом, куди іноді прилітають ворожі «Шахеди». «Діти бачать війну. І водночас бачать дорослих, які діють. У нас інструктори – це часто волонтери загонів швидкого реагування Червоного Хреста. Вони розповідають дітям, що таке допомога під час прильотів, що таке реальна підтримка. Це і є навчання – через життя», – пояснює Тарас.
Серед тих новацій, які народилися саме з воєнної потреби – виїзний табір у Чехії. Діти, які були змушені залишити Україну, отримали змогу зустрітися, відчути себе частиною спільного і для когось втраченого світу «своїх», де звучить українська мова, український гумор, українські історії. «Це не діаспорські табори. Наші компасівці, яких ми зібрали просто тому, що вони скучили за своїми, за мовою, за розмовами про своє. І це, напевно, найщиріший сенс табору – дати відчуття дому навіть за кордоном».
Принципи табору у виховному сенсі – це не цінності «в лоб», лекції чи повчання, а практичні речі: українська кухня, ярмарки, рольові ігри з елементами культури та історії. Один день можуть бути козаки, інший – ярмарок з варениками і вишиванками, третій – психологічна гра про прийняття рішень. Усе це – м’який і дієвий спосіб виховання без моралізаторства.
І ще один важливий момент – вміння слухати молодь. Це те, що відрізняє «Компас» від багатьох інших ініціатив. Тут не підганяють дітей під модель. Навпаки – тут дослухаються до кожного, хто говорить, або навпаки – мовчить, але готовий діяти. «Наше завдання – спрямувати і трошки підкоригувати, якщо треба. Але не замінити дитині її шлях», – кажуть організатори.
НЕ КОМПАСОМ ОДНИМ, А ВСІМА СИЛАМИ
Табір Острів від «Компасу» – лише один із прикладів того, як виховання майбутніх громадян можливе навіть у найважчі часи. Якщо ми говоримо про справжнє виховання сильної, активної, відповідальної української нації – потрібна комплексна система, в якій «Компас» – один із багатьох, перевірених часом, який вписується в один із складників. Але має бути ще як мінімум три глобальних кити, на яких тримається таке виховання: школа, дозвілля та родина.
А три кити «Компасу» – це характер, спільнота і свобода. Але цього недостатньо, якщо дитина не отримує підтримки в школі, не має середовища поза навчанням і не відчуває уваги вдома. Без єдності цих складових навіть найсильніші ініціативи перетворюються на острівці в океані байдужості.

Чому це важливо? Тому що час, у якому ми живемо, не залишає запасу – він вимагає сміливих, свідомих, гідних. Українських – за суттю, не за формою. І ця якість не народжується в один момент. Вона – результат тривалого, часто непомітного процесу, в якому хтось має бути поруч: вчитель, наставник, інструктор, батько чи мати.
Тарас Логгінов, засновник табору, говорить прямо: «На жаль, у нас немає системи національного, або патріотичного виховання в межах держави. Немає ані стратегії, ані тактики. Є поодинокі ініціативи, але вони або формальні, або занадто вузькі. Якщо ми хочемо, щоби вижила Україна – ми повинні вести потужне виховання змалку. Не всі діти мають бути з автоматами, але всі повинні бути свідомими».
Нині ж, як визнає Логгінов, дорослі або не мають часу, або не вважають це своїм завданням. А діти, як і 20, і 50 років тому, шукають того, хто буде поруч. І це не обов’язково має бути їхній батько чи мати. Це може бути інструктор з табору, вчитель у школі, волонтер, тренер. Головне – аби він був, і мав силу відповідальності.
Тому завдання держави – не лише підтримати, а створити умови, де такі люди не вигорятимуть, не зникатимуть, не воюватимуть із системою, а стануть її опорою. Бо сьогодні Україна – це країна не лише фронту, а й майбутнього. І це майбутнє, як завжди, вже твориться у серцях тих, кому 12, 14, 16.
Добре, що в нас є такі табори, як «Компас». Але ще краще буде тоді, коли подібних ініціатив стане настільки багато, що вони перестануть бути винятком. І стануть – новою нормою.
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото і фото в матеріалі: compassclub.info
Суспільство
ВООЗ планує залучити $42 мільйони для захисту системи охорони здоров’я України в умовах війни
ВООЗ планує залучити 42 мільйони доларів у 2026 році для захисту системи охорони здоров’я України в умовах п’ятого року війни.
Про це бюро ВООЗ в Україні повідомило у Фейсбуці, передає Укрінформ.
“Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про запуск звернення щодо гуманітарної підтримки України на 2026 рік, наголошуючи про необхідність залучення $42 млн забезпечення доступу до медичної допомоги для 700 000 людей”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що звернення спрямоване на посилення екстреної та травматологічної допомоги, підтримку й відновлення базових послуг первинної медичної допомоги, підвищення національної та регіональної готовності до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, а також координацію медичної евакуації пацієнтів, які потребують спеціалізованого лікування.
За даними ВООЗ, з 24 лютого 2022 року підтверджено 2 841 атаку на систему охорони здоров’я. Повторні удари по критичній енергетичній інфраструктурі серйозно пошкодили потужності з виробництва електроенергії, що дедалі більше перешкоджає наданню життєво необхідних медичних послуг. 3,6 млн людей залишаються внутрішньо переміщеними особами, що перериває маршрути лікування, обмежує доступ до медичної допомоги та створює додаткове навантаження на перевантажені медичні служби у громадах, які приймають переселенців.
«Гуманітарні потреби України у сфері охорони здоров’я залишаються надзвичайно високими, а тиск на систему не зменшується. У 2025 році ВООЗ допомогла майже двом мільйонам людей отримати доступ до медичної допомоги, лікарських засобів та екстреної підтримки, часто поблизу лінії фронту. У 2026 році ми зосередимось на забезпеченні основних послуг у прифронтових областях, безпечній медичній евакуації, підтримці переміщених осіб та ефективній координації, щоб ніхто не залишився без допомоги тоді, коли вона найбільше потрібна», — зазначив представник ВООЗ в Україні доктор Ярно Хабіхт.
ВООЗ виділяє п’ять пріоритетів підтримки України на 2026 рік:
- допомога при травмах та екстрені медичні служби у прифронтових та найбільш постраждалих від війни регіонах шляхом посилення екстрених медичних команд, розширення резервних потужностей, забезпечення необхідними лікарськими засобами та підтримки безперервності лікування;
- доступ до основних послуг сфери охорони здоров’я в прифронтових районах, зокрема в зоні 0–20 км, де потреби є найгострішими. Підтримка буде зосереджена на первинній медичній допомозі, травматології, неінфекційних захворюваннях, психічному здоров’ї та безпечних маршрутах для пацієнтів. Модульні медичні заклади, доставка ліків, мобільні медичні бригади, а також інвестиції в енергетичну та водну безпеку допоможуть забезпечити підтримку для літніх людей, осіб з інвалідністю, жінок, дітей та людей із хронічними захворюваннями;
- інтегровані медичні послуги для людей у русі — внутрішньо переміщених осіб та евакуйованих — уздовж маршрутів переміщення та в транзитних центрах, зосереджуючись на первинній допомозі, психічному здоров’ї та психосоціальній підтримці, профілактиці інфекцій і готовності до спалахів;
- безпечна медична евакуація поранених та критично хворих пацієнтів із прифронтових районів шляхом розширення можливостей транспортування пацієнтів інтенсивної терапії, впровадження стандартизованих клінічних протоколів та повної інтеграції систем евакуації з Міністерством охорони здоров’я України та міжнародними партнерами, зокрема Механізмом цивільного захисту ЄС;
- ВООЗ і надалі очолюватиме Кластер охорони здоров’я, координуючи роботу понад 200 гуманітарних партнерів у сфері охорони здоров’я в Україні. Це включає посилення систем медичної інформації, епідеміологічного нагляду та аналізу ризиків, комунікації ризиків і залучення громад, інклюзію людей з інвалідністю, гендерну рівність і запобігання гендерно зумовленому насильству, а також підтримку готовності систем охорони здоров’я до надзвичайних ситуацій, гнучкого фінансування, децентралізованого надання послуг і стійкого кадрового потенціалу.
У 2025 році ВООЗ охопила 1,9 млн людей по всій Україні через надання послуг, постачання медичних засобів і нарощування спроможностей, з особливим акцентом на прифронтові та важкодоступні райони. До 954 медзакладів доставлено 319 тонн медичних вантажів, встановлено 28 модульних медичних закладів для заміни пошкоджених або зруйнованих закладів, у лікарнях встановлено 22 системи опалення та 13 водоочисних станцій, доставлено 9 800 наборів безрецептурних лікарських засобів, понад 2,5 тис. медпрацівників пройшли навчання з травматології управління масовими надходженнями постраждалих та екстреної медичної допомоги. ВООЗ підтримала 1 231 медичну евакуацію, включно з 788 евакуаціями за підтримки Механізму цивільного захисту ЄС та інше.
Фото: Profimedia
Суспільство
На Одещині торік виписали 117 штрафів за порушення в рекламі Анонси
06 лютого 2026 р. 17:42
1
ФОТО: Опендатабот
Майже 22 тисячі перевірок носіїв реклами провела Держпродспоживслужба у 2025 році й виявила в Одеській області 117 порушень.
Відповідні дані оприлюднили аналітики платформи Опендатабот.
За цим показником Одеська область випереджає Миколаївську та Херсонську області – 45 та 91 порушення відповідно.
Загалом в Україні торік виявили 4 тисячі 85 порушень у рекламі за рік їх побільшало у 1,5 раза. Найбільше зауважень зібрали бізнеси на Харківщині, Київщині та Чернігівщині. А загальна сума штрафів склала 10,7 мільйона гривень. Понад чверть порушень стосується використання недержавної мови у рекламі.
Втім аналітики зазначили, що на одному перевіреному рекламоносії може бути кілька порушень. Загалом за рік зауважень побільшало аж у півтора раза.
21 тисяча 938 реклам перевірили торік в Україні — на 14% більше, ніж у 2024 році. Після різкого спаду у перший рік повномасштабної, кількість перевірок носіїв реклами зростає рік до року, хоча й досі не сягнула рівня 2021 року. Хоча перевірок й менше, порушень знаходять на третину більше, аніж до початку повномасштабної.
Понад половина перевірок торік стосувалась зовнішньої реклами – 11 тисяч 37. Водночас Держпродспоживслужба стала активніше перевіряти й промо у соцмережах та на сайтах: 2 тисячі 695 досліджень.
За які порушення у рекламі штрафують бізнес
Близько чверті всіх порушень стосується реклами з використанням недержавної мови — 1 075 випадків. У понад половини випадків порушниками стали бізнеси з Харківщини: 672 штрафи. Також серед найчастіших порушень — реклама алкоголю (320 випадків), лікарських засобів (276) та сигарет (195).
Лідером за кількістю порушень стали бізнеси на Харківщині: у 1 тисячі 248 досліджених рекламах знайшли 1014 порушень. Це найбільший показник по країни. До порівняння, у Києві, де було проведено найбільше перевірок (3 тисячі 256), виявили лише 514 порушень — це друге місце. Замикають трійцю порушників правил реклами бізнеси з Чернігівщини: на 2 тисячі 646 перевірок зробили 304 зауваження.
Загалом зауважень виписали майже на 10,7 мільйона гривень — це 4 тисячі 227 штрафів. В середньому, через недотримання правил рекламування бізнес сплачує 2 тисячі 526 грн. Найдорожче порушення рекламних правил обходилися у Запорізькій області, де середній штраф сягав 4,5 тисячі гривень, а найменші середні суми зафіксували на Сумщині — 1050 гривень.
Бізнес добровільно сплатив 61% штрафів на суму 6,7 мільйона гривень. Ще 17% з порушників стягнули примусово. Й лише 3% підприємців змогли оскаржити в судах рішення Держпродспоживслужби на суму у 455 тисяч гривень.
Суспільство
Громади Одещини вводять у штат посади фахівців із супроводу ветеранів війни
В Подільській районній військовій адміністрації відбулося чергове засідання комісії з відбору кандидатів на посади відповідальних за супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб у виконавчих органах місцевого самоврядування. Про це пише «Пульс Одещини».
Кандидати подавали заявки через платформу «е-Ветеран»
Про неформальний підхід до цього питання в Подільській райдержадміністрації вказує те, що оцінювання кандидатур фахівців з роботи ветеранами проводять голова РДА Михайло Лазаренко, його заступники Ігор Тарнавський та Вадим Мегіс.
Натомість представники облдержадміністрації долучаються до роботи комісії онлайн.
Разом вони визначають рівень здатності фахівців ефективно надавати підтримку ветеранам війни та демобілізованим особам.
На минулому робочому тижні відбувся відбір спеціалістів для Балтської, Куяльницької, Піщанської територіальних громад.
В інформації РДА зазначається, що спершу кандидати подали заявки через платформу «е-Ветеран» та пройшли психологічне тестування та індивідуальні співбесіди. На засіданні комісії, під час безпосереднього спілкування з претендентами на посади, керівники РДА оцінювали їхню мотивацію, професійні навички та готовність працювати з ветеранами.
«За підсумками відбору ухвалено рішення відповідно до встановленої процедури. Допомагаємо громадам визначати фахівців, які здатні забезпечити якісну підтримку ветеранів війни та їх сімей на місцях», – мовиться в інформації РДА.
♦ Вас може зацікавити:
• Відкритий в Одесі обласний ветеранський ХАБ працює за принципом «єдиного вікна»
-
Суспільство1 тиждень agoСтати на військовий облік тепер можна у застосунку «Резерв+»
-
Усі новини1 тиждень agoЙолка вийшла заміж – що відомо
-
Одеса1 тиждень agoНаслідки нічної атаки на Одесу: пошкоджені будинки й пошуки людей
-
Суспільство1 тиждень agoВ Сергіївці оголосили ще один 102-мільйонний аукціон на відновлення :: Новини :: Центр публічних розслідувань
-
Політика1 тиждень agoНевизначеність в економіці викликана не допомогою Україні, а діями РФ
-
Суспільство1 тиждень agoСуд арештував білоруську шпигунку, яка раніше працювала журналісткою в Києві
-
Одеса1 тиждень agoСтан доріг на Одещині 27 січня: ожеледиця і обмеження руху
-
Одеса1 тиждень agoУ Пересипському районі Одеси під завалами знайшли загиблого
