Що там за поребриком? А там багато цікавого;)

Давно не писав про російську економіку. нагадаю, саме вона є основою для фінансування агресії проти України та інших країн.

Також нагадаю, що російська економіка найбільш чутлива до цін на нафту, доходи від експорту якої формують до 30% російського бюджету.

Офіційна статистика рапортує про перемоги.

2024 року російська економіка продемонструвала зростання, перевищивши очікування експертів.

За даними офіційних джерел, ВВП Росії зріс на 4,1%.

Це сталося “завдяки збільшенню інвестицій, споживчого попиту та зростання реальних доходів населення”.

Це пишуть офіційні джерела.

Але що відбувається там насправді, можна побачити з новин регіональних національних ЗМІ.

Невелика добірка “успішного успіху” російської економіки:

Економіка

1. У першому кварталі 2025 року ВВП Росії вперше з 2022 року пішов у мінус: скорочення становило 0,3% порівняно з попереднім кварталом, а за оцінкою Bloomberg Economics — 0,6-0,8%
2. Це падіння супроводжується зниженням темпів зростання промисловості (з 5,7% до 1,1%), скороченням роздрібного обороту (до 3,2%) та відходом оптової торгівлі в мінус (–2,1%) (все йде за планом)
3. Якщо розглядати динаміку промислового виробництва без урахування галузей оборонно-промислового комплексу, можна говорити про перехід до рецесії”, — йдеться у звіті російського Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП) за перший квартал 2025 року.
4. Російський бюджет на 2025 рік був складений з розрахунку ціни на нафту $70 за барель, при цьому $60 вважаються критичним рівнем. Нині нафта марки Brent опустилася нижче за $60 за барель, а російська нафта марки Urals — нижче за $50.
5. Бюджетний дефіцит Росії за перші чотири місяці 2025 виріс майже втричі в порівнянні з минулим роком і досяг 3,2 трлн рублів. У квітні місячний дефіцит становив 1,05 трлн рублів ($13 млрд)

Важливо

Головна причина проблем економіки Росії — різке падіння нафтогазових доходів і зростаючі витрати на війну.

Російська нафта Urals подешевшала з $70 у січні до $49 на початку травня, що призведе до втрати 2,6 трлн рублів бюджетних надходжень.

Нагадаю, що у липні ОПЕК+ планує збільшити видобуток, що призведе до продовження падіння цін на нафту.

6. Випуск цивільної продукції у першому кварталі знизився на 0,8% за місяць. В результаті виробництво досягло найнижчого рівня з квітня 2023 року.

7. Індекс PMI промисловості опустився нижче за 50 пунктів, що є ознакою спаду виробництва. Вантажоперевезення по мережі РЗ скоротилися на 9,7% рік до року

8. Коментатор FT Мартін Сандбу заявив у своїй колонці від 12 січня 2025 року, що через корпоративний борг, що розростається, “військова економіка Росії — це картковий будиночокʼ

9. Міністерство фінансів Росії заявило у квітні, що очікує зниження доходів від нафти і газу на 24% цього року порівняно з попередніми оцінками, і знизило прогноз цін на нафту з $69,7 до $56 за барель. Міністерство також підвищило оцінку дефіциту бюджету на 2025 рік до 1,7% ВВП із попереднього прогнозу в 0,5%.

Населення та рівень життя

1. Мінекономрозвитку РФ у квітні 2025 року підвищило прогноз щодо зростання споживчих цін з 4,5% до 7,6%. Тижнева інфляція знову почала зростати, незважаючи на міцний рубль. Очікується, що влітку нацвалюта може почати слабшати, що посилить інфляційний тиск
2. Банк Росії також підвищив прогноз інфляції: за підсумками 2025 року очікується 7-8%, а середньорічне значення може досягти 9,1-9,8%
3. Зростання цін пов’язане з санкціями, обмеженнями на імпорт, скороченням легальних каналів ввезення автомобілів, електроніки, запчастин та побутової техніки, що веде до додаткового подорожчання цих товарів (санкції не працюють!))
4. Реальні доходи росіян, за прогнозом аналітиків, знизяться на 2% у 2025 році (насправді, значно більше)
5. Банкрутства фізосіб у Росії зросли на 35%
6. Продукти у Росії 2025 року можуть подорожчати на 20%
7. Фактична інфляція, за експертними оцінками, може досягати 15–21% у річному вираженні, що призводить до падіння рівня життя та зниження купівельної спроможності населення
8. У Росії зростає дефіцит кадрів. І сягає вже майже 3 млн осіб
9. Кількість виданих іпотечних кредитів росіянам у березні 2025 року скоротилася вдвічі порівняно з березнем 2024 року
10. Відзначається зниження споживчої активності. Темпи зростання роздрібних продажів більш ніж утричі нижчі за темпи зростання доходів. “Реальні доходи населення з урахуванням інфляції зросли на 7,1%, тоді як роздрібні продажі зросли лише на 2,2%”
11. Реальні процентні ставки за довгостроковими кредитами сягають 40%

Бізнес

1. Від санкцій вже постраждали 70% російського бізнесу
2. 77% великих російських компаній назвали загрозою номер один збереження тривалого періоду високої ключової ставки
3. Російський “Газпром” закінчив 2024 рік із чистими збитками в 1,07 трлн рублів ($12,89 млрд).
4. 86,6% бізнесу фіксує прогресуюче зростання закупівельних цін
5. З січня 2025 року підприємства сплачують підвищений податок на прибуток за ставкою 25% замість 20%
6. У Росії почалося банкрутство одного з найбільших виробників чіпів – компанії “Ангстрем” (Зеленоград)
7. Держкорпорація “Роснано” оголосила технічний дефолт з облігацій з державною гарантією.
8. На початку 2025 року більш ніж у 20% підприємств обробної промисловості Росії відношення прибутку до процентних платежів перебуває на ризикованому рівні, а найгірше ситуація складається в транспортному машинобудуванні.

Це короткий огляд того, що на поверхні.

Насправді ж в економіці Росії почалися серйозні структурні проблеми, від яких вона не одужає, навіть різко заморозивши військову кампанію.

Британська розвідка каже, що 2025 року російська економіка колапсне.

Путін розуміє це, тому і нагнітає, кидаючи останні ресурси на “літню наступальну кампанію”.

Це остання конвульсія вмираючої імперії.

Сьогодні практично неможливо знайти оптимістичні прогнози щодо російської економіки.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Для початку нагадаю логіку дій Трампа. Обмежуся “трикутником” інтересів на українському напрямку:

На українському напрямку це проявлялося в такому собі “трикутнику”:

1. Забезпечити швидке припинення вогню. Бажано ДО американсько-китайського саміту, який відбудеться влітку цього року. Тобто, вийти з позицією, де США є драйвером мирного процесу і вони визначають конфігурацію і рамки угод. В іншому разі доведеться просити допомоги Сі. А це означає, що і MAGA не працює, і Пекін входить зі своїми інтересами в регіон як “миротворець”;
2. Змінити підходи політики США на українському напрямку і продемонструвати виборцю політику отримання вигоди для Сполучених Штатів. Це угода про ресурси. Простіше кажучи, Трамп показує виборцю, що вже надана Україні допомога “окупилася” і надалі приноситиме дохід.
3. Спробувати продемонструвати нові підходи до політики на російському напрямку. Якщо дуже просто — за рахунок розвитку економічних відносин з Москвою спробувати зіграти в стримування Пекіна. І не дозволити Росії пройти “точку неповернення” в процесі посилення технологічної та економічної залежності від Китаю.

Тепер інтереси Путіна. Мир і торгівля? Ні. Для Путіна важливо підтвердити амбіції Росії на статус глобальної супердержави. Але тут є одна проблема — без явної “картини перемоги” таке неможливо. Оскільки і КНР, і США влаштовує ситуація ослаблення російського впливу у світі. Але не влаштовує варіант розгрому будь-якої зі сторін у російсько-українській війні.

Путін усвідомлює ризики посилення залежності від Китаю і намагається торгуватися зі США (а в перспективі з ЄС), щоб знайти новий баланс. Процесу заважає війна. Але і вихід на світ без “картини перемоги” для Росії не варіант. Тому воювати Кремль налаштований досить довго. Щонайменше, провести літню кампанію (тобто наступ у період з червня до, приблизно, початку листопада), щоб спробувати домогтися вигідного становища на фронті. Ставити через ці плани трек переговорів із Трампом Путіну також не хочеться. Тому було використано ідею з “прямими переговорами в Туреччині”.

Важливо

Коротко ідея, яка поки що виходить у Путіна: шляхом початку “прямих переговорів” спробувати розділити переговорні треки РФ — Україна, РФ — США і, можливо, РФ — ЄС. Тобто, виокремити “українську проблему”, щоб вона, замість визначального фактора у відносинах із країнами західної цивілізації, стала просто фоном. Таке Росія вже провертала у 2022 під час укладення “Зернової угоди”. Там були документи про режим судноплавства. І паралельно (формально ніяк не пов’язана з ними) Генеральна ліцензія №6 (зараз уже General License 6D), яка звільняла від санкцій усі (!) російські добрива. У 2025 ідея та сама — затягнути Україну в нескінченні розмови і суперечки — в якийсь аналог “тристоронньої контактної групи” в рамках “Мінська-2” і, при цьому, вести окремий діалог з Вашингтоном і європейськими столицями. Де кожну нібито “поступку” на українському напрямі продавати як підставу для поступок з боку США і ЄС. При цьому не вирішувати питання по суті.

Низка європейських лідерів чудово розуміють цю логіку і тому виступають за формат “перемир’я, потім переговори”. До них приєднується Туреччина, для якої вихід Росії з війни з сильними позиціями є загрозою політиці поширення свого впливу на Близькому Сході, в Центральній Азії, на Кавказі та в Чорноморському регіоні (і навіть в Африці, до речі).

Але слабке місце в цій формулі — США. Дивимося на початок тексту на тріаду інтересів Трампа. Бонуси на українському напрямку він уже отримав. Два інші питання були в підвішеному стані, оскільки переговори щодо закінчення війни і переговори про співпрацю з РФ були пов’язані в один пакет. Путін дав підказку — треки можна розділити. Адже “переговори” у Стамбулі пройшли. Трамп прийняв ідею і зараз пропонує зафіксувати ситуацію. Де є російсько-українські переговори (до яких інтерес у Білого Дому є, але він не визначальний). І є розмова про спільний бізнес Москви і Вашингтона. Тут інтерес колосальний. Тим більше, що РФ пропонує корисні копалини, енергетику, логістику і спільну торгівлю вуглеводнями в Європі.

Тому нас будуть змушувати йти на продовження “прямих переговорів”. Користі від цього буде мало. Імовірність укладення миру в найближчі 3-4 місяці вкрай мала. Адже Путіну потрібна “картина перемоги”. Тобто, успіхи на фронті + поступки з боку США, ЄС і НАТО. До речі, першу Трамп дав “авансом” заявивши, що Україна навряд чи стане членом Північно-Атлантичного Альянсу. Тому будуть регулярні зустрічі за досить інтенсивних бойових дій.

Важливо

Паралельно Трамп намагатиметься домовитися з Путіним. Не тільки зі стратегічних питань (ресурси, Арктика), а й з питань “швидкої вигоди”. А це повернення Росії на європейський ринок нафти і газу. Але вже через прокладку — якусь російсько-американську компанію. Але може це стане драйвером до миру? Навіть якщо будуть чорнові домовленості, США можуть почекати до осені — періоду різкого зростання попиту на газ у Європі. Що збігається за термінами з отриманням ясності в успішності або провалі російської літньої військової кампанії.

Тому українській делегації доведеться регулярно їздити на зустрічі з російськими емісарами без серйозних перспектив досягнення прийнятного результату.

Ситуація складна, але не безвихідна. Пам’ятаємо, що ідея “розділити переговорні треки” та ідеї Трампа про бізнес із Путіним не приводять у захват цілу низку держав. А це означає, що українським делегаціям буде вкрай важливо проводити консультації і виробляти систему взаємодії з європейськими партнерами і з Туреччиною. А так само (що дуже не сподобалося б Трампу, але мало б ефект), спробувати створити свій трек консультацій з КНР, Бразилією та Індією — ядром БРІКС. Завдання — до осені мати, бажано вже формальний (тобто оформлений системою договорів) механізм співпраці щонайменше з країнами Старої Європи + Британією + Туреччиною. І переговорний трек з ядром БРІКС. За такого варіанту Трампу і Путіну буде вкрай складно реалізувати свої ідеї про спільний бізнес ціною України.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.