Думки
Наука домовлятися з ворогом – чого Україна може навчитися на досвіді Ізраїлю
Ізраїль протягом десятиліть перебуває у стані затяжного конфлікту, проте йому вдалося досягти низки мирних угод із сусідніми країнами.
Україна стоїть на порозі мирних перемовин, і питання переговорів є надзвичайно важливим.
Яку стратегію застосовував Ізраїль для досягнення угод, і які елементи цього підходу можуть бути корисними для України?
Принцип “мир в обмін на території”
Одним із головних підходів Ізраїлю була стратегія “мир в обмін на території”. Яскравим прикладом є мирна угода з Єгиптом 1979 року. Угода передбачала повернення Синайського півострова Єгипту в обмін на офіційне визнання Ізраїлю та припинення воєнних дій. Аналогічний принцип було застосовано у мирній угоді з Йорданією 1994 року.
Відстоювання “червоних ліній”
Ізраїль завжди чітко визначав, на які поступки він не готовий йти. Наприклад, безпекові питання залишалися пріоритетними, а контроль над стратегічними територіями, такими як Голанські висоти, розглядався як критично важливий.
Поетапні домовленості
Ізраїль не завжди укладав всеосяжні угоди одразу. Наприклад, домовленості з Палестинською автономією у 1990-х роках базувалися на поетапному підході, що давало змогу тестувати домовленості на практиці. Або можна навести свіжіший приклад угоди про припинення вогню та обмін заручників січня 2025 року.
За умовами угоди, на першому етапі Армія оборони Ізраїлю розпочала виведення військ із Гази, а “ХАМАС” звільнив заручників, захоплених бойовиками 7 жовтня 2023 року. На другому етапі сторони домовилися повністю припинити вогонь і звільнити решту заручників в обмін приблизно на тисячу палестинських ув’язнених. На третьому етапі сторони мають обмінятися тілами загиблих. Тоді ж передбачається початок відновлювальних робіт у Секторі Гази під наглядом Єгипту, Катару та ООН.
Підтримка союзників
Мирні угоди Ізраїлю супроводжувалися активною дипломатичною та військовою підтримкою з боку США. Це дозволяло Ізраїлю не лише отримувати гарантії безпеки, але й впливати на переговори.
І найголовніший принцип — інтереси Ізраїлю понад усе.
Це той підхід, який дозволяє державі діяти рішуче, ставити власну безпеку та добробут громадян на перше місце.
Ізраїльський арсенал. Танки “Меркава” вже готові до війни майбутнього
Чого може навчитися Україна?
По, перше, чітке визначення “червоних ліній”.
Україні необхідно визначити принципові позиції, щодо яких не може бути компромісів. Це може включати питання національної безпеки та суверенітету.
По-друге, етапність у переговорах.
Ізраїль не намагався досягти повного миру за один крок. Україна може використовувати цей підхід, зосереджуючись на поступових домовленостях, які можна перевірити на практиці.
По-третє, створення ефективних безпекових гарантій.
Однією з ключових умов мирних угод Ізраїлю була міжнародна підтримка як гарантія безпеки. Україна так само намагається знайти ті гарантії, попри те, що партнери штовхають на підписання угод, які цих гарантій не дають.
По-четверте, використання дипломатії та військової сили одночасно.
Ізраїль поєднує військову перевагу з активною дипломатією, змушуючи противника домовлятися на вигідних умовах. Україні важливо зберігати сильну оборону, паралельно ведучи переговори з позиції сили.
Розглядаючи досвід Ізраїлю, розуміємо, що мирні угоди — це складний процес, у якому немає універсального рецепта.
Україна зараз перебуває в абсолютно інших умовах, але деякі принципи можуть стати корисними орієнтирами.
Водночас варто усвідомлювати, що мир не завжди означає негайне припинення війни, а часто передбачає довготривалу боротьбу за власні інтереси на всіх можливих рівнях.
Історія Ізраїлю демонструє, що лише сила, дипломатія та міжнародна підтримка можуть створити умови для довготривалого миру. Україна має шанс винести з цього досвіду найкраще і використати його на власному шляху до безпеки та процвітання.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Спочатку припинення вогню: РФ та США пропонують триступеневий мирний план, — журналістка Fox News
У аборигенів Австралії є дивний і красивий міф — майже філософська притча, замаскована під космогонію. Він існує в різних версіях. Я розповім одну з них:
“На початку часів світ був сухим і твердим. У ньому жили ящірки — істоти землі, тепла, сонця і стабільності. А ще в ньому жили качкодзьоби — дивні, неправильні істоти води, нір, річок і підземних течій. Між ними виник конфлікт.
Ящірки вважали світ своїм: він має бути сухим, передбачуваним, придатним для повзання і лежання на камінні. Качкодзьоби ж хотіли води. Багато води. Вони знали таємниці підземних джерел і вміли проривати ходи вглиб землі.
У якийсь момент качкодзьоби відкрили приховані водяні жили — і почався потоп. Вода хлинула на поверхню, затопила рівнини, зруйнувала старий порядок. Ящірки або загинули, або втекли на височини. Світ став іншим: з’явилися річки, болота, озера, нові форми життя. Потоп не був покаранням богів. Це була війна “мокрих” істот з істотами “сухого” світу”.
Усе. Міф закінчився, тепер починаються мої міркування. Деякі історії настільки передбачувані, що повз них не пройшла жодна цивілізація. Концепція Бога, який створив усе. Концепція загробного світу. Війна світла і темряви.
Знаєте, що таке міф про війну качкодзьобів і ящірок? А це концепція Хартленда і Римленда, переформульована на новому рівні. І таких примітивних концепцій, які все пояснюють, — величезна кількість навколо нас. Геополітичний брат-близнюк Хартленда: таласократії проти телурократій. Афіни проти Спарти, Британія проти континенту, США проти Євразії.
Думка про те, що світ бінарний і ділиться на два без залишку, настільки убога й примітивна, що навіть якось ніяково витрачати час на доказ очевидного — не так усе працює. Світ і люди не діляться на Захід і Схід, на сакральне і профанне, на природу проти культури, на індивіда проти колективу, на прогрес проти занепаду. Людина, яка починає ділити людей на демократів і республіканців, на правих і лівих чинить насильство над розумом і очевидністю. Люди влаштовані набагато складніше — одна й та сама людина може підтримувати якісь ідеї і з лівого, і з правого порядку денного.
Чесне мислення починається тоді, коли ви перестаєте обирати або/або і починаєте утримувати в голові принципово різні концепції, не втрачаючи при цьому здатності думати. Перемога однієї сторони не встановлює істину — вона просто змінює умови гри. Вода приходить, але суша не зникає, а світ залишається складним.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Найгірша війна Росії: що вийде, якщо порівняти так звану “СВО” з війною 1941–1945 років
Вчора особисто бачив черги на багатьох газових станціях, люди масово заправляють балони скрапленим газом (LPG). В умовах енергокризи це вихід – і для приготування їжі, і обігріву. (Наразі самі вирішили обігрівати офіс газовим обігрівачем).
Тому я хочу нагадати про важливість правильного заправлення балонів. Адже оті новини про вибухи МАФів та різних кіосків з шаурмою — це саме воно.
Ви заправляєте балон холодним, а отже максимально стисненим газом. Якщо заправити повний і занести у тепле приміщення, газ почне розширюватись і станеться вибух. Заправляти треба не більше 80% ємності, а для розрахунку цього обсягу треба мати важливість зважити балон і провести деякі нескладні розрахунки.
Будь ласка, будьте обережні.
Тримаємось!
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Трагедії під час блекауту: чому люди гинуть від генераторів і що має зробити держава
Дрони, яких не було на Валдаї. Чому саме так збрехав Путін?
Якщо коротко, то йдеться про зрив переговорів через нібито недоговороздатність українського керівництва. Але це вершина айсберга.
- Ми не знаємо, куди й коли Росія направить свій ракетний удар “помсти”. Більш важливо, як мені здається, те, що після цього Росія розчохлить свою “нову зброю”: “нелегітимний Зеленський не може балотуватися знову в президенти”. Логіка росіян проста: з “нелегітимним” Зеленським вони зараз нічого не підпишуть, а вибори з ним вони не визнають. Такий підхід буде підсилюватися інформаційними атаками, розрахованими, зокрема, й на наших корисних ідіотів.
- Також ця історія матиме важливі наслідки всередині Росії: адже росіянам потрібні нові пояснення, навіщо продовжувати війну. І “напад” на Путіна та необхідність перезавантажити “терористичну Україну” можуть стати в нагоді.
- Важливо те, що глобально це нічого не змінюватиме, окрім того, що всі переговори потрібно буде переформатовувати. На жаль, я вчергове маю сказати: в Трампа немає достатніх важелів впливу на Путіна. Не він не хоче, а насправді він не може. І це одна з наших найбільших проблем.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
“Не чули роботи ППО”: росіяни спростували фейк Кремля про атаку дронів на резиденцію Путіна
-
Авто7 днів agoНова Jawa 730 Twin представлена — фото і подробиці брутального байка
-
Події1 тиждень agoУ прокат виходить перший український еротично-історичний трилер «Всі відтінки спокуси»
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок у Буковелі – ціни у 2026 році
-
Політика1 тиждень agoУкраїна ініціює внесення змін до Статуту МАГАТЕ
-
Усі новини1 тиждень agoПідліток-“надлюдина” врятував свою родину, пропливши 4 км небезпечними хвилями (відео)
-
Війна1 тиждень agoпро знищення «Шахедів»: Українські дрони-перехоплювачі дають високі результати
-
Війна1 тиждень agoНа фронті – 40 боїв від початку доби, найгарячішим є Покровський напрямок
-
Події1 тиждень agoМЗС Литви попросить заборонити в’їзд грузинському реперу, який виступав у Росії та Криму