Наука домовлятися з ворогом – чого Україна може навчитися на досвіді Ізраїлю

Ізраїль протягом десятиліть перебуває у стані затяжного конфлікту, проте йому вдалося досягти низки мирних угод із сусідніми країнами.

Україна стоїть на порозі мирних перемовин, і питання переговорів є надзвичайно важливим.

Яку стратегію застосовував Ізраїль для досягнення угод, і які елементи цього підходу можуть бути корисними для України?

Принцип “мир в обмін на території”

Одним із головних підходів Ізраїлю була стратегія “мир в обмін на території”. Яскравим прикладом є мирна угода з Єгиптом 1979 року. Угода передбачала повернення Синайського півострова Єгипту в обмін на офіційне визнання Ізраїлю та припинення воєнних дій. Аналогічний принцип було застосовано у мирній угоді з Йорданією 1994 року.

Відстоювання “червоних ліній”

Ізраїль завжди чітко визначав, на які поступки він не готовий йти. Наприклад, безпекові питання залишалися пріоритетними, а контроль над стратегічними територіями, такими як Голанські висоти, розглядався як критично важливий.

Поетапні домовленості

Ізраїль не завжди укладав всеосяжні угоди одразу. Наприклад, домовленості з Палестинською автономією у 1990-х роках базувалися на поетапному підході, що давало змогу тестувати домовленості на практиці. Або можна навести свіжіший приклад угоди про припинення вогню та обмін заручників січня 2025 року.

За умовами угоди, на першому етапі Армія оборони Ізраїлю розпочала виведення військ із Гази, а “ХАМАС” звільнив заручників, захоплених бойовиками 7 жовтня 2023 року. На другому етапі сторони домовилися повністю припинити вогонь і звільнити решту заручників в обмін приблизно на тисячу палестинських ув’язнених. На третьому етапі сторони мають обмінятися тілами загиблих. Тоді ж передбачається початок відновлювальних робіт у Секторі Гази під наглядом Єгипту, Катару та ООН.

Підтримка союзників

Мирні угоди Ізраїлю супроводжувалися активною дипломатичною та військовою підтримкою з боку США. Це дозволяло Ізраїлю не лише отримувати гарантії безпеки, але й впливати на переговори.

І найголовніший принцип — інтереси Ізраїлю понад усе.

Це той підхід, який дозволяє державі діяти рішуче, ставити власну безпеку та добробут громадян на перше місце.

Важливо

Чого може навчитися Україна?

По, перше, чітке визначення “червоних ліній”.

Україні необхідно визначити принципові позиції, щодо яких не може бути компромісів. Це може включати питання національної безпеки та суверенітету.

По-друге, етапність у переговорах.

Ізраїль не намагався досягти повного миру за один крок. Україна може використовувати цей підхід, зосереджуючись на поступових домовленостях, які можна перевірити на практиці.

По-третє, створення ефективних безпекових гарантій.

Однією з ключових умов мирних угод Ізраїлю була міжнародна підтримка як гарантія безпеки. Україна так само намагається знайти ті гарантії, попри те, що партнери штовхають на підписання угод, які цих гарантій не дають.

По-четверте, використання дипломатії та військової сили одночасно.

Ізраїль поєднує військову перевагу з активною дипломатією, змушуючи противника домовлятися на вигідних умовах. Україні важливо зберігати сильну оборону, паралельно ведучи переговори з позиції сили.

Розглядаючи досвід Ізраїлю, розуміємо, що мирні угоди — це складний процес, у якому немає універсального рецепта.

Україна зараз перебуває в абсолютно інших умовах, але деякі принципи можуть стати корисними орієнтирами.

Водночас варто усвідомлювати, що мир не завжди означає негайне припинення війни, а часто передбачає довготривалу боротьбу за власні інтереси на всіх можливих рівнях.

Історія Ізраїлю демонструє, що лише сила, дипломатія та міжнародна підтримка можуть створити умови для довготривалого миру. Україна має шанс винести з цього досвіду найкраще і використати його на власному шляху до безпеки та процвітання.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Важливо

Спочатку припинення вогню: РФ та США пропонують триступеневий мирний план, — журналістка Fox News