Події
Одеська художниця представила провокативну виставку “Мрії про мирне літо”
Одеська художниця Оксана Церковна представила свій новий проект під назвою “Мрії про мирне літо”. Художниця працює у напрямку сюрреалізм і частина робіт виглядає доволі провокативно: вона зобразила чоловічий статевий орган з колючою проволокою, на пляжі, під водою і навіть з фотоапаратом. В галереї “Вікно” на вулиці Нежинска, 31 представлено два десятки робіт Оксани Церковної.
На поверхні тіла зберігаються сліди минулого – шрами, зморшки, змінюються вигини хребта. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого:
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…
Тілесність, як символом крихкості та водночас стійкості – того, що можливо витримати. У проєкті “тілесність” постає як простір дослідження не лише фізичної оболонки, а й соціального, емоційного та символічного виміру людського тіла – відображення наслідків соціальних норм, травм і досвіду.
Тіло як ландшафт – метафора, що проступає в проєкті через переплетення природних форм і архітектури. Шрами нагадують про історичні події, а текстури підкреслюють життєві переживання. Тіло водночас особисте і колективне, інтимне і суспільне і несе в собі досвід, який можливо відчути на глибшому рівні.
Розглянемо тілесність як поле опору: опір стереотипам, зовнішньому контролю, насильству, але водночас і як простір насолоди, сили, відновлення. Через тілесність можна говорити про мир як про стан, у якому тіло не зазнає загрози, де воно може розквітати, взаємодіяти, відчувати.
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
Пропонуємо розглянути тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.
Фото: Степан Алєкян/Фейсбук
Міністр культури Литви Лукас Алсіс відвідав знищений росіянами книжковий склад у Харкові.
Як передає Укрінформ, про це голова наглядової ради корпорації RNK‑Ranok Віктор Круглов повідомив у Фейсбуці.
“Міністр культури Литви Лукас Алсіс не очікував побачити таке. Він мовчки обійняв мене. У співробітників текли сльози. Боляче дивитися на зруйновані рашистами сенси життя українців”, – написав Круглов.
Він додав, що про цей злочин має знати весь світ.
Як повідомляв Укрінформ, у Харкові 1 серпня внаслідок російської атаки зайнялися склади корпорації RNK-Ranok, згоріли книги самого видавництва “Ранок”, а також мережі книгарень “Книголенд” та видавців “Readberry”, “Жорж”, “Фабула” та інших.
Рятувальники боролися з вогнем кілька днів. Склад, за інформацією власника, відновленню не підлягає. Знищені 8 мільйонів примірників книжок, зокрема 600 тисяч підручників, які мали надійти до навчальних закладів до 1 вересня.
Фото: Viktor Kruglov, Facebook
На 51-му міжнародному кінофестивалі у Торонто в Канаді, який пройде з 10 по 20 вересня 2026 року, в конкурсній програмі TIFF Short Cuts відбудеться світова прем’єра короткометражного автобіографічного фільму української режисерки Марії Пономарьової «По батькові».
Як передає Укрінформ, про це Українська кіноакадемія повідомила у Фейсбуці.
Зазначається, що цей фільм став єдиною українською стрічкою в цьому конкурсі.
«По батькові» (Patronymic) створили за участі Нідерландів та України, спродюсувала компанія Family Affair Films – у її доробку, зокрема фільм «Окуповане місто» оскарівського лауреата Стіва Макквіна.
Це автобіографічна історія: режисерка вже понад десять років живе за кордоном, але регулярно приїздить додому – і шукає зниклу частину свого імені, по батькові «Володимирівна», яке пропало з міжнародних документів без її згоди й відома.
Фільм поєднує документальні кадри, архівні матеріали, офіційні документи, закадровий голос Марії та ігрові реконструкції подій у купе нічного потяга – такий гібридний формат поєднує документалістику з елементами ігрового кіно.
Для Марії це вже третя робота, що досліджує її ідентичність, – після «9 травня» (2015) та «Три вікна на південний захід» (2023).
В Українській кіноакадемії нагадали, що TIFF Short Cuts часто стає прем’єрним майданчиком для майбутніх фаворитів оскарівської гонки. У минулі роки в програмі показували «Ти – космос» Павла Острікова та «До перемоги!» Валентина Васяновича.
Як повідомляв Укрінформ, історична драма «Дисидент» режисерів Станіслава Гуренка і Андрія Алфьорова 3 вересня виходить у широкий український прокат.
Фото: Українська кіноакадемія
У Запоріжжі відкрилась фотовиставка, присвячена бойовому шляху білоруського підрозділу «Полк Калиновського», який боронить Україну у складі Сил оборони.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
Фотовиставка під назвою «Полк Калиновського: довга подорож додому» відкрилась в центрі Запоріжжя. Вона присвячена історії білоруського підрозділу у складі Сил оборони України – Полку імені Кастуся Калиновського. Експозиція розповідає про бойовий шлях підрозділу, який за час повномасштабної війни встиг побувати на найгарячих ділянках фронту.
«Наш підрозділ захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Частина хлопців, які стояли біля витоків полку, мали досвід АТО. Я доєднався до підрозділу із самого початку, коли це була ще рота. Дуже швидко ми стали батальйоном і потім вже полком. Мотивація моя змінювалась: з початку я хотів показати українцям, що білоруси поруч. Так, з території нашої країни заходили російські війська, але я прагнув показати, що ми не Лукашенко, ми завжди підтримували братські стосунки. Для мене було боляче, коли в перші дні війни я відчув на собі, що дуже швидко стаю тут ворогом, саме тому, що з території моєї країни йдуть ворожі війська. «Полк Калиновського» показує своїми реальними справами на фронті, що ми разом, що ми друзі і ми підтримуємо Україну», – говорить один з авторів фоторобіт, білоруський доброволець Костянтин Сушик (позивний «Кос»).
На виставці представлені понад 100 фото різних років, більшість із яких експонуються вперше. На мапі експозиції – Буча та Ірпінь, Сєвєродонецьк і Лисичанськ, Бахмут і Часів Яр, Покровськ і Міньківка, Липці та Куп’янськ, населені пункти Запорізької області.
«Кожен знімок – це більше ніж мить, зафіксована об’єктивом. Це нагадування про вибір, який змінив долі. Це історія шляху, який триває. Для кожного з нас дім – це місце, куди ми завжди можемо повернутися. Навіть після найдовших мандрівок. Але є люди, для яких дорога додому стала найдовшою в житті», – говорять організатори.
Із міркувань безпеки відкриття проходило у закритому форматі і без розголошення місця проведення.
Як повідомляв Укрінформ, на станції «Площа Українських Героїв» у київському метро відкрилася фотовиставка «Обличчя піхоти».
-
Відбудова1 тиждень agoна Запоріжжі відновили пів кілометра високовольтної лінії через Дніпро
-
Усі новини6 днів agoкрасуня з «Міс Всесвіт» виявилась на 4 місяці вагітності (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoВбивство інфлюенсерки Енджі Марсели Рамірес Варгас у Колумбії
-
Події1 тиждень agoПосол Ізраїлю з дружиною представили у Києві «Посібник для майбутніх дипломатів та їхніх батьків»
-
Україна1 тиждень agoВ Україні запустять пошук людей за фото: як працюватиме система «Лікон»
-
Війна4 дні agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Події1 тиждень agoУ Києві вдруге за літо пошкодили книгарню «Альпака»
-
Одеса1 тиждень agoСудно затонуло біля Одеси 26 липня через удар РФ