Події
Одеська художниця представила провокативну виставку “Мрії про мирне літо”
Одеська художниця Оксана Церковна представила свій новий проект під назвою “Мрії про мирне літо”. Художниця працює у напрямку сюрреалізм і частина робіт виглядає доволі провокативно: вона зобразила чоловічий статевий орган з колючою проволокою, на пляжі, під водою і навіть з фотоапаратом. В галереї “Вікно” на вулиці Нежинска, 31 представлено два десятки робіт Оксани Церковної.
На поверхні тіла зберігаються сліди минулого – шрами, зморшки, змінюються вигини хребта. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого:
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…
Тілесність, як символом крихкості та водночас стійкості – того, що можливо витримати. У проєкті “тілесність” постає як простір дослідження не лише фізичної оболонки, а й соціального, емоційного та символічного виміру людського тіла – відображення наслідків соціальних норм, травм і досвіду.
Тіло як ландшафт – метафора, що проступає в проєкті через переплетення природних форм і архітектури. Шрами нагадують про історичні події, а текстури підкреслюють життєві переживання. Тіло водночас особисте і колективне, інтимне і суспільне і несе в собі досвід, який можливо відчути на глибшому рівні.
Розглянемо тілесність як поле опору: опір стереотипам, зовнішньому контролю, насильству, але водночас і як простір насолоди, сили, відновлення. Через тілесність можна говорити про мир як про стан, у якому тіло не зазнає загрози, де воно може розквітати, взаємодіяти, відчувати.
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
Пропонуємо розглянути тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.
Фото: Степан Алєкян/Фейсбук
У Чернівцях вперше в Україні презентували книгу «Ґердани і силянки західних регіонів України: традиція і сучасність». Її авторка — дослідниця етнографії та народна майстриня Настасія Марусик, родом із Буковини. З 2001 року вона живе у Чикаго.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
Видання присвячене традиційним прикрасам із бісеру — ґерданам і силянкам. У книзі зібрали орнаменти та схеми виробів із різних регіонів заходу України. Також показали, як давні мотиви можна використовувати в сучасному мистецтві.
У Чернівцях презентували книгу про ґердани та силянки / Фото: Галина Олійник, Укрінформ
1 / 9
«У цей час мистецтво дуже допомагає нам триматися, не впадати в депресію, знаходити сили й підтримувати одне одного», — зазначила Натасія Марусик.
За словами авторки, робота над книгою стала продовженням її досліджень українських народних традицій. Вона прагне зберегти орнаменти, а також показати, що вони можуть бути актуальними сьогодні.
Книгу представив і директор «Буковинського центру культури і мистецтва» Микола Шкрібляк. Він розповів, що книга має 280 сторінок і містить 324 схеми бісерних виробів.
За його словами, традиційні орнаменти можуть надихати сучасних митців і використовуватися не лише у прикрасах, а й у дизайнерських виробах та предметах інтер’єру.
Шкрібляк нагадав, що традиційні чоловічі та жіночі бісерні прикраси Буковини вже внесені до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. Він висловив сподівання, що згодом вони потраплять і до національного переліку.
Як повідомляв Укрінформ, львівська дизайнерка зібрала понад 500 унікальних старовинних українських сорочок.
У Києві презентували другу частину екранізації “Енеїди” Івана Котляревського, створену за підтримки Українського культурного фонду.
Презентація відбулася у пресцентрі Укрінформу.
“Усі ми чудово знаємо “Енеїду” з дитинства, зі шкільних років. Але цьогоріч нашій групі пощастило доторкнутися до цієї прекрасної поеми й оживити її так, щоб її можна було подивитися заново, свіжими очима, і згадати те, що колись було недочитано, не прочитано й повернутися до цієї прекрасної книги, до цієї прекрасної літератури ще раз”, – зазначила продюсерка Галина Криворчук.
Спікерка розповіла, що торік творча група “Гра долі” за підтримки Європейського Союзу та House of Europe екранізувала першу частину “Енеїди”. Приязне сприйняття публікою цього проєкту спонукало творчу команду надалі його розвивати. Тож другу частину екранізації здійснили за підтримки Українського культурного фонду в межах програми “Мистецтво в кадрі”.
Зі свого боку сценарист, режисер і актор Василь Вітер підкреслив, що перша частина відеопроєкту стала була більше експериментом, під час якого команда шукала цікаві форми й поєднання. Натомість для другої частини Вітер підготував чіткий сценарій – адаптацію поеми Котляревського, перетворивши її на драматургічно цілісний серіал із семи частин, кожна з яких є завершеною 30-хвилинною історією з героями, інтригами та взаєминами персонажів.
Усі ролі в серіалі грають два актори – Наталка Сопіт і Василь Вітер. Головні образи закріплені за Василем Вітром, який грає і самого автора Івана Котляревського, і його улюбленця Енея.
Своєю чергою Сопіт розповіла про роботу над жіночими персонажами.
“Для екранізації ми взяли, здається, лише десять образів, а їх же набагато більше. І наскільки вони різні! Міфологічні образи, які ми звикли уявляти як богинь та інших міфічних персонажів, тут (у творі, – ред.) утілені через українські жіночі характери”, – наголосила вона.
Вконавиця ролей зазначила, що, готуючись до втілення персонажів, прагнула взяти до уваги індивідуальну психофізику й усталені уявлення про міфологічних персонажів.
“Я відмітила для себе приблизні образи. Богині-олімпійки – це норовливі, підступні пані, як -от Юнона. Земні жінки пристрасні та харизматичні. Мені найбільше припала до душі Сивілла (..). Є там і прості жінки, сміливі, жартівливі. Усі вони є дуже яскравими образами у Котляревського в “Енеїді”, – зазначила акторка.
Показ серіалу розпочався 9 вересня 2026 року – до дня народження Івана Котляревського. Проєкт відкриває документальний фільм “Іван Котляревський. Любов єдина”, знятий у Полтаві 2021 року.
Як повідомляв Укрінформ, в українських театрах за останні роки створили 11 вистав за «Енеїдою» Івана Котляревського.
Фото: Юлія Овсяннікова/Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
В Одесі 15-18 жовтня пройде Тиждень воєнного кіно – некомерційний благодійний кінофестиваль, присвячений українській воєнній документалістиці.
Про це повідомили організатори фестивалю, передає Укрінформ.
“Протягом чотирьох днів на великому екрані Одеської кіностудії покажуть 15 документальних фільмів, короткометражок і репортажів, створених представниками різних з’єднань та родів сил у складі ЗСУ”, – йдеться у повідомленні.
За словами організаторів заходу, серед учасників – 35 окрема бригада морської піхоти, 36 окрема бригада морської піхоти, 39 окрема бригада морської піхоти, 65 окрема механізована бригада, 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада, 1 окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла, бригада «Рубіж» та інші.
У фільмах розкажуть про роботу штабу, будні стабпункту, спостереження за роботою пілотів FPV-дронів, про те, як відбувається евакуація тяжко пораненого бійця тощо.
Також у програмі – документальний фільм «Мілітантропос», створений творчим об’єднанням ТАБОР. Його прем’єра відбулась у Каннах минулого року.
Окрім того, у межах Тижня воєнного кіно відбудеться виставка «Перехідний стан». Її автор – Костянтин Гузенко, військовий і фотограф, який загинув при виконанні обов’язків.
Організатори додали, що Тиждень воєнного кіно – повністю благодійний проєкт, вхід на покази буде вільний для всіх (за попередньою реєстрацією на сайті проєкту. Також на сайті можна подивитися розклад показів).
Як повідомляв Укрінформ, у Києві 30 вересня відбулася презентація документального фільму “З любов’ю, Лілу” одеської поетеси та журналістки Тетяни Милимко.
Кадр із фільму «Сова»/docudays.ua
-
Суспільство1 тиждень agoОдещина переходить на власну енергію: понад 4,6 тисячі родин встановили сонячні станції
-
Суспільство1 тиждень ago
Одеський забудовник «прихопив» майже гектар землі над морем — і збудував там 47 таунхаусів
-
Суспільство1 тиждень agoПісля серії ударів по трасі на Одещині є поранені люди
-
Війна4 дні agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Події1 тиждень agoТараканівський форт на Рівненщині внесли до держреєстру пам’яток
-
Усі новини1 тиждень agoПісля смерті колишньої Кличка зникла її каблучка за $500 тисяч (фото)
-
Одеса6 днів ago
Нові обмеження на пляжах Одещини у жовтні 2026 року
-
Політика1 тиждень agoВ ЄС оприлюднили стратегію про розширення: Україні запропонують дорожню карту