Події
Одеська художниця представила провокативну виставку “Мрії про мирне літо”
Одеська художниця Оксана Церковна представила свій новий проект під назвою “Мрії про мирне літо”. Художниця працює у напрямку сюрреалізм і частина робіт виглядає доволі провокативно: вона зобразила чоловічий статевий орган з колючою проволокою, на пляжі, під водою і навіть з фотоапаратом. В галереї “Вікно” на вулиці Нежинска, 31 представлено два десятки робіт Оксани Церковної.
На поверхні тіла зберігаються сліди минулого – шрами, зморшки, змінюються вигини хребта. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого:
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…
Тілесність, як символом крихкості та водночас стійкості – того, що можливо витримати. У проєкті “тілесність” постає як простір дослідження не лише фізичної оболонки, а й соціального, емоційного та символічного виміру людського тіла – відображення наслідків соціальних норм, травм і досвіду.
Тіло як ландшафт – метафора, що проступає в проєкті через переплетення природних форм і архітектури. Шрами нагадують про історичні події, а текстури підкреслюють життєві переживання. Тіло водночас особисте і колективне, інтимне і суспільне і несе в собі досвід, який можливо відчути на глибшому рівні.
Розглянемо тілесність як поле опору: опір стереотипам, зовнішньому контролю, насильству, але водночас і як простір насолоди, сили, відновлення. Через тілесність можна говорити про мир як про стан, у якому тіло не зазнає загрози, де воно може розквітати, взаємодіяти, відчувати.
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
Пропонуємо розглянути тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.
Фото: Степан Алєкян/Фейсбук
Події
В Одесі пройде виставка цифрового мистецтва «Шевченко як Open Source опору/спротиву»
На Одеській кіностудії 28 березня відкриється виставка цифрового мистецтва “Шевченко як Open Source опору/спротиву”, яка поєднає цифрову галерею, імерсивне відеошоу та доповнену реальність.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомила Одеська кіностудія.
“Це не класична музейна експозиція. Це поєднання цифрової галереї, імерсивного відеошоу та доповненої реальності (AR)”, – ідеться в анонсі.
Сучасні художники переосмислюють Тараса Шевченка мовою технологій – через теми опору, спротиву та боротьби за ідентичність.
У просторі виставки будуть представлені панорамна галерея цифрових робіт сучасних художників; імерсивне відеошоу, створене спеціально для події; доповнена реальність (AR), через яку можна досліджувати роботи; карта глядача для самостійної навігації експозицією.
Окрема частина події – архівні кінопокази фільмів про Шевченка, створених українськими режисерами протягом останніх 100 років.
Щодня о 17:30 відбуватимуться покази фільму та обговорення.
Програма показів:
28.03 – Тарас Шевченко (1926)
30.03 – Коліївщина (1933)
31.03 – Тарас Шевченко (1951)
01.04 – Прометей (1936)
02.04 – Сон (1964)
03.04 – Тарас. Повернення (2019)
Як повідомляв Укрінформ, у Парижі провели шевченківське театральне дійство до дня народження Кобзаря.
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
У Мукачеві виявили залишки палацу Телегді XVI століття
У Мукачеві, ймовірно, виявили залишки середньовічного палацу Телегді, розташовані у мікрорайоні Підгоряно, яким вони володіли на межі XV-XVI століть. Наразі на цьому місці – підвали солодовні найстарішої у країні пивоварні.
Про це в коментарі Укрінформу повідомив ініціатор пошуку палацу Телегді в Мукачеві, громадський діяч, підприємець Віктор Стинич.
“Мури, які ми разом із істориком Йосипом Кобалем вважаємо лишками палацу угорського шляхтича Міхая Телегді, вдалося виявити та сфотографувати щойно у березні. Наразі це – територія найстарішого в Україні пивзаводу, ці мури зараз є підвалами однієї із солодовень. Вони мають товщину понад 1,5 метра також склепіння, а кути роблені з тесаного каміння. Довжина будівлі близько 40 метрів”, – зазначив Стинич.

Він додав, що у пошуках орієнтувалися по старих картах та монографіях.
“Фактично на сьогодні є описи цієї будівлі у монографіях та позначення на старих картах, які збігаються із розташуванням цих підвалів. Територія сучасного пивзаводу належала Міхаю Телегді ще в 1575 році. В заповіті від 1593 року він заповідає це майно своїм дітям, а в 1597 офіційно “прописується” в Podhering castely. Опис 1596 року каже, що перша будівля мала склепінчастий підвал та деревʼяний другий поверх, також згадують сходи та бокову галерею з деревʼяними стовпами – торнац. Охорону забезпечували три вежі і стіна-паланок”, – розповідає Стинич.
Також він зазначає, що в монографіях про Сент-Міклош, зокрема в джерелах 1673 і 1712 років, інформація значною мірою повторюється: описується склепінчастий підвал на дві палати, кімната управителя та відкритий дерев’яний ґанок.
Наразі ці підвали не мають охоронного статусу, хоча на території заводу є табличка, яка вказує на те, що це пам’ятка архітектури 1728 року.
“Цю територію ніхто ніколи не досліджував, по-перше, це завжди була приватна територія, тут і зараз діє пивзавод, де виготовляють солод для українських та європейських пивзаводів, також тут печуть хліб та роблять ковбаси – тобто, є виробництво. По-друге, це тема для вузьких спеціалістів: істориків, дослідників, як Йосип Кобаль, які широко нею ніколи не цікавилися”, – додав Стинич.
Наразі команда ентузіастів домовляється зі спеціалістами та іншими науковцями про дослідження цих мурів та підтвердження знахідки.
“Що це дає Мукачеву? Це зміна історії міста – ми знайшли третю найстарішу будівлю в Мукачеві, після замку Паланок та каплиці св. Йосипа. Цей палац Телегді на 70 років старший за знаменитий Білий палац Ракоці, що в центрі Мукачева“, – зазначив Стинич.
За його словами, власники цих підвалів розуміють необхідність доступу до пам’ятки. Наразі тривають роботи з розчищення, а також планується продовження досліджень.
Як повідомлялося, граф Міхай Телегді – це угорський шляхтич, який на межі XVI-XVII біля сотні років володів сучасними Підгорянами (мікрорайон Мукачева) та Чинадієвом. У Підгорянах у нього був палац, також рід Телегді певний час володів замком Сент-Міклош.
У Мукачеві діє пивзавод (Підгорянська пивоварня), який вважається найстарішим промисловим пивним підприємством України, заснованим трансильванським князем Ференцем II Ракоці 1 березня 1701 року. Завод, відомий також як «Пивоварня Графа Фон Шенборна», має понад 320-річну історію та розташований у Мукачеві.
Фото Віктора Стинича
Події
УІНП готовий долучитися до оцифрування фондів української бібліотеки, перевезеної з Торонто в Тернопіль
Український інститут національної пам’яті готовий взяти участь в оцифруванні фондів української бібліотеки філії Українського національного об’єднання в Торонто, яку перевезли в Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини.
Про це йдеться у публікації Укрінформу «Мандрівка української бібліотеки з Торонто в Тернопіль».
Як зазначається, історія бібліотеки філії Українського національного об’єднання в Торонто сягає близько 90 років. Вона сформувалася завдяки поколінням емігрантів, які видавали книги й періодику українською, й налічувала близько 20 тис. книг і періодики. У 2020 році, коли почалася пандемія СOVID-19, бібліотека зачинилася. Наприкінці 2025 року колекцію книг перевезли у Тернопіль.
«Цінність цієї літератури полягає в тому, що її надрукували українські політичні та робітничі емігранти. Ці книги – величезний ковток зі свободи, яка існувала поза тоталітарним суспільством, поза тоталітарною владою, яка панувала в Україні», – зазначив голова УІНП Олександр Алфьоров.
Він додав, що Інститут національної пам’яті готовий долучитися до процесу цифровізації цих книжок та їх викладення в електронному вигляді в мережу, щоб забезпечити доступ до них для читачів і дослідників як в Україні, так і за її межами.
Директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини зазначив, що, за попередніми підрахунками, щоб опрацювати і впорядкувати передані з Канади фонди силами музейних працівників, потрібно близько п’яти років. У закладі вже почали над цим працювати.
Як повідомляв Укрінформ, тернопільський музей презентував унікальні книги та бібліотечні матеріали від українців з Торонто.
-
Політика1 тиждень agoУ Нідерландах пройде міжурядова конференція щодо підтримки Україні на шляху євроінтеграції
-
Усі новини1 тиждень agoОбличчя Джима Керрі – що актор зробив із собою
-
Війна1 тиждень agoУ Генштабі обговорили нарощування спроможностей Сил оборони з ураження ворога
-
Економіка1 тиждень agoАтака на Іран — в Ормузькій протоці зупиняються судна
-
Війна1 тиждень agoПам’яті старшого лейтенанта поліції Василя Паньківа
-
Відбудова1 тиждень agoУ Канаді в листопаді відбудеться п’ята бізнес-конференція із відбудови України
-
Політика1 тиждень agoУкраїна продовжує підготовку зустрічі у тристоронньому форматі
-
Війна1 тиждень agoВійна США та Ізраїлю против Ірану — онлайн-трансляція та усі останні новини
