Події
Одеська художниця представила провокативну виставку “Мрії про мирне літо”
Одеська художниця Оксана Церковна представила свій новий проект під назвою “Мрії про мирне літо”. Художниця працює у напрямку сюрреалізм і частина робіт виглядає доволі провокативно: вона зобразила чоловічий статевий орган з колючою проволокою, на пляжі, під водою і навіть з фотоапаратом. В галереї “Вікно” на вулиці Нежинска, 31 представлено два десятки робіт Оксани Церковної.
На поверхні тіла зберігаються сліди минулого – шрами, зморшки, змінюються вигини хребта. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого:
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…
Тілесність, як символом крихкості та водночас стійкості – того, що можливо витримати. У проєкті “тілесність” постає як простір дослідження не лише фізичної оболонки, а й соціального, емоційного та символічного виміру людського тіла – відображення наслідків соціальних норм, травм і досвіду.
Тіло як ландшафт – метафора, що проступає в проєкті через переплетення природних форм і архітектури. Шрами нагадують про історичні події, а текстури підкреслюють життєві переживання. Тіло водночас особисте і колективне, інтимне і суспільне і несе в собі досвід, який можливо відчути на глибшому рівні.
Розглянемо тілесність як поле опору: опір стереотипам, зовнішньому контролю, насильству, але водночас і як простір насолоди, сили, відновлення. Через тілесність можна говорити про мир як про стан, у якому тіло не зазнає загрози, де воно може розквітати, взаємодіяти, відчувати.
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
Пропонуємо розглянути тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.
Фото: Степан Алєкян/Фейсбук
Видання Forbes.Ukraine оприлюднило перелік бестселерів українських авторів-військовослужбовців, що мали найбільші продажі протягом 2022-2025 років.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
Для формування переліку, у Forbes звернулися до 24 видавництв із проханням дати інформацію про їхні пʼятірки книг, написані українськими військовими та ветеранами. На запит дали відповідь 14 видавців – “Ранок”, “Фоліо”, Vivat, “Видавництво Старого Лева”, Bookchef, “Наш Формат”, “РМ”, “Лабораторія”, “Фабула”, Nebo Booklab Publishing, “Видавництво 21”, “Апріорі” та “Вавилонська бібліотека”.
Окрім того, використовували дані з відповідей видавців на попередні запити Forbes і публічної інформації від авторів, а також інформацію, зібрану в матеріалі Читомо “25 українських романів сучасних письменників, які українці найбільше читали”.
До десятки найпопулярніших книжок авторів-військових увійшли:
- “Я бачу, вас цікавить пітьма” Ілларіона Павлюка, Видавництво Старого Лева;
- “Танці з кістками” Андрія Семʼянківа, “Віхола”;
- “Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР” Вахтанга Капіані, Vivat;
- “Гемінґвей нічого не знає” Артура Дроня, Видавництво Старого Лева;
- “Динамо Харків” Сергія Жадана, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА;
- “Моя війна” Валерія Залужного, “Вавилонська бібліотека”;
- “Білий попіл”, Ілларіона Павлюка, Видавництво Старого Лева;
- “Книга Еміля”, Ілларіона Павлюка, Видавництво Старого Лева;
- “Танець недоумка”, Ілларіона Павлюка, Видавництво Старого Лева;
- “Вірші з бійниці” Максима Кривцова”, “Наш Формат”.
Як повідомляв Укрінформ, вистава “Я бачу, вас цікавить пітьма” режисера Максима Голенка, створена в копродукції незалежного Дикого театру та Національного театру імені Марії Заньковецької вирушила в тур по чотирнадцяти містах України.
Лавреаткою премії імені Леся Курбаса у 2026 році стала режисерка Ніна Хижна за танцювальну виставу «Тут буде сад» із використанням жестової мови за мотивами текстів Олівії Ленґ.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти за результатами засідання Комітету з присудження премії.
«Цьогоріч члени Комітету ретельно розглянули 19 заявок, які надійшли до Держмистецтв від театрів державної, комунальної сфери та приватного сектору, і шляхом відкритого голосування визначили переможця. У творчому змаганні зійшлися митці з дуже різними, подекуди навіть полярними художніми рішеннями», – ідеться в повідомленні.
Ніна Хижна – режисерка та акторка альтернативного незалежного театру «Нафта», заснованого у Харкові у 2018 році. Працює з такими темами, як політичне тіло, війна, безпека, екологія та дбайливість.
Також члени комітету серед претендентів відзначили високий рівень професійної майстерності Дмитра Некрасова «Тіні забутих предків» (Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна) та Станіслава Іванова «Наш клас» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), які, на жаль, не набрали необхідної кількості голосів.
У Держмистецтв принагідно нагадали, що цього року українська театральна спільнота відзначає 30-річчя з моменту першого вручення премії імені Леся Курбаса, яка стала одним із ключових знаків професійного визнання у сфері театрального мистецтва, символом сміливого мислення та художнього пошуку.
Ця державна нагорода була заснована для вшанування митців, які успадковують традиції українського авангарду та впроваджують новітні естетичні форми в сучасному театрі.
Як повідомляв Укрінформ, у 2025 році лавреатом премії імені Леся Курбаса став режисер Дмитро Захоженко за виставу «Птахи».
Фото: Олександр Осіпов, зі сторінки Театр «Нафта»
Як передає Укрінформ, про це повідомляє неурядова організація PEN Ukraine.
“Основний акцент робіт — шлях від цивільного фотографа, який фіксує наслідки війни, до мобілізації та погляду на війну вже як військового”, – зазначили в Українському ПЕН.
“Перехідний стан” — це серія фоторобіт, яку Костянтин відзняв за період повномасштабного вторгнення. Спершу в експедиціях деокупованою Сіверщиною, Слобожанщиною та Донеччиною. Згодом у ролі штаб-сержанта морської піхоти, де Гузенко фіксував службу морпіхів на різних напрямках: від Миколаївської до Херсонської і Донецької областей.
Виставка є продовженням авторського фотопроєкту Гузенка “Як ми готуємося до війни”, яку фотограф почав ще на початку повномасштабного російського вторгнення.
Проєкт мав розповісти про трансформацію, яку проживає людина від моменту ухвалення рішення про мобілізацію до вступу у військо.
Першим героєм проєкту став український художник Богдан Бунчак.
Як зауважили в ПЕН, Гузенко не встиг закінчити власний проєкт, виставка “Перехідний стан” має на меті зібрати ці роботи в цілісну історію.
“У своїх роботах Костянтин фіксував вплив російсько-української війни на природу, український ландшафт, міста та спільноти. Особливий акцент робив на історіях героїв: від харківських волонтерів до мешканців деокупованих територій та побратимів з морської піхоти”, – зазначили в ПЕН.
“Для того, щоби війна не була сприйнята якось легковажно. Та щоби нащадки, родичі, близькі бачили своїх людей під час виконання, після виконання бойових завдань”, — відповідав Костянтин в інтерв’ю для UAPP про мотивацію та цінність знімати військових.
Виконавчий директор Українського ПЕН Максим Ситніков та заступниця директора Ганна Устинова підкреслили, що для спільноти громадської організації є дуже цінним стати майданчиком для робіт Гузенка.
“Костя — наш добрий друг, він фотографував багато заходів у просторі ПЕН. А ще разом із нашою командою у 2023 році Костя документував перебування в Україні перших делегацій іноземних авторів у межах ініціативи In Solidarity with Ukraine. Під час тих візитів ми щодня проводили разом не менше десяти годин, переїжджаючи з місця на місце у ПЕН-бусі. Тоді у групи — багато в чому завдяки Кості — формувалось тепле відчуття своєї зграї. Дякуємо, друже, за твій талант, почуття гумору та чуйність”, – зазначили керівники Українського ПЕН.
Відкриття виставки відбудеться під час літературно-музичного квартирника ПЕН.
Вхід за попередньою реєстрацією.
Адреса простору PEN Ukraine: метро “Контрактова площа”, вул. Лук’янівська, 14а.
Виставка експонуватиметься протягом березня-квітня під час подій у просторі PEN Ukraine.
Як повідомляв Укрінформ, фотограф, медіапродюсер, учасник проєкту Ukraїner Костянтин Гузенко загинув на фронті 2 листопада 2025 року.
У Миколаєві відкрилася ексклюзивна фотовиставка “Війна в об’єктиві”, присвячена військовим кореспондентам. На виставці представлені 40 фоторобіт 12 авторів, серед яких офіцери відділень комунікацій різних військових підрозділів. Один із них – Костянтин Гузенко.
Фото: Фейсбук-сторінка Bogdan Logvynenko
-
Усі новини1 тиждень agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Усі новини1 тиждень agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Війна1 тиждень agoВійна в Україні — на фронті загинули молоді захисниці Кара і Лайза
-
Усі новини1 тиждень agoТренди ТікТок — жінка розриває мережу відео з села
-
Одеса1 тиждень agoВибух авто в Одесі — затримали підозрюваного
-
Політика1 тиждень agoЯкщо Росія не припиняє вторгнення, то обсяг допомоги мав би тільки зростати
-
Суспільство1 тиждень ago
Минулого місяця вразливі родини Одеси отримали 62 млн грн міжнародної допомоги
-
Події1 тиждень agoУ Львові відкрили виставку художніх робіт Тараса Шевченка