Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

Перше видання Корану вийшло в «Основах» 2015 року і відразу стало бібліографічною рідкістю.

«В ісламській традиції Коран вважається неперекладним. Мовляв, будь-який із національних перекладів – а їх понад двісті – лише наближення, яке ніколи не зрівняється з богонадиктованим арабським текстом. Крім того, за півтори тисячі років довкола сакрального твору виріс цілий світ, так що перекласти Коран – виклик нетривіальний», – ідеться в анонсі видавництва.

В «Основах» зауважили, що Якубович понад десять років вивчав Коран. Він обрав стиль літералізму з елементами вільного перекладу, зберігаючи емоційну насиченість тексту, риторику, поетичність оригіналу. Для точності перекладу він звертався до класичних коментарів середньовічних авторів – ат-Табарі, аль-Багаві, Ібн Касіра, аль-Куртубі.

До другого, доповненого видання перекладач підготував понад 400 приміток, які пояснюють для українських читачів та читачок незнайомі слова, культурно-історичний і духовний контекст Корану.

Як зазначається, цей переклад інституційно схвалений в ісламі та офіційно використовується українською мусульманською спільнотою.

У видавництві також розповіли про графічне оформлення книжки. Іслам забороняє зображення людей, тому важливим художнім засобом у мусульманському світі стала каліграфія та орнамент.

«Основівське видання Корану насамперед українське, а Україна має багату історію взаємодії з частиною ісламського світу і власну каліграфічну традицію, що розквітла свого часу у козацькому скорописі», – зауважили у видавництві.

Художнє оформлення розробив Олексій Сальников, а каліграфію – Вікторія Лопухіна.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні з ініціативи Головного управління розвідки Міністерства оборони України відкрили мечеть Ас-Салам для військовослужбовців-мусульман.

Фото з сайту Читомо

Atlas Festival, який відбувся у столиці, за три дні відвідало понад 70 тисяч людей, для захисту українського неба на фестивалі зібрали понад 105 млн грн.

В галереї #ARTODESSA Літнього театру Міського саду відкрилася фотовиставка ретро-кадрів «Михайло Рибак. Чорно-біле життя». Михайло Рибак — видатний український фотомайстер. Все своє творче життя працював в Одесі, але був відомий далеко за її межами. Його роботи друкували понад 120 видань двох десятків країн світу.

Він брав участь та отримував нагороди десятків фотовиставок. Мав 7 персональних виставок. «Ніякі кольорі не можуть так передати стан душі, як білий та чорний», — вважав майстер.

Ця виставка присвячена його діяльності, на якій ви зможете побачити кращі роботи майстра та переконатися у доречності його слів. Наприклад, на фото «Запорожець» бачимо унікальну подію: під час Гуморини таксист на своєму «запорожці» сміливо спускається Потьомкінськими сходами. Один із трьох легендарних спусків, що відбувалися тут — на лижах, велосипеді та ось тепер на автівці.

На іншому фото — діти, що лежать рядочком на пляжі, вкритому галькою. Зараз майже всі одеські пляжі — піщані, але в 60-х усе було інакше: галька, море і група піонерів, яких після купання виклали сушитися на сонці… Історичне фото – «Монтаж на телевежі» 1968 року висвітлює монтажні роботи на телевежі в Одесі для збільшення потужності сигналів — а значить і кількості каналів. До цього їх було два.

Сімʼя фотографа також видала книгу «600 фото Михайла Рибака» — це унікальна збірка світлин минулого століття, зроблених фотографом-самоучкою, який вигравав десятки професійних та художніх конкурсів; кореспондентом, який встигав скрізь і для якого не існувала вихідних. Фото, ретельно відібрані його сином, Аркадієм Рибаком, журналістом та письменником створюють логічний ланцюжок образів. Аркадій зберіг конверти, в які батько розкладав світлини за серіями — «Хто що несе», «Колеса», «Люди та тварини», «Чернечні будні», тож всі вони опинилась на сторінках книги в тому вигляді, як їх бачив автор. Крім того в обʼєктив Михайла потрапляли історичні події, артисти, жанрові сценки, колеги.
 

 

 
Фото: Світлана Корольова/Фейсбук.