Зі всією повагою до аудиторії.

Якщо ви починаєте звинувачувати владу/ЗСУ/ППО у відключеннях світла після російських ракетних атак, то поздоровляю, ви робите саме те, заради чого ця атака і планувались, а сотні мільйонів доларів викидались на ракети та дрони.

Є критика неефективності/слабкої ефективності окремих ланок системи, а є послідовне ІПСО для зламу нашої єдності, щоб ми зневірились та прогнулись.

Прошу відрізняти перше від другого.

І так, не знаю, чи має сенс на четвертий рік війни включати Копетана ̶Д̶ж̶е̶к̶а̶ ̶Г̶о̶р̶о̶б̶ц̶я̶ Очевидність, кажучі, що ці осінні-зимові місяці знову треба буде якось пережити й треба мати під рукою батареї та генератори. З відключенням води та електрики. Ну по суті з тим же самим, з чим живуть військові в прифронтових областях.

Вони не ниють, і вам теж не слід.

Гуртуємось, тримаємось, сама темна ніч перед світанком. Нас не зламають.

Важливо

****

Але ще треба пам’ятати, що ніякий захист не зупинить балістику з бойовою частиною 400-500 кг, яка влітає точно в ціль. Не існує такого захисту.

Цей захист потрібен, щоб зменшити шкоду при непрямих влучаннях, від розльоту уламків. Але якщо ви зможете вигадати конструкцію, яка витримає 1-2 балістичні ракети без шкоди для інфраструктурного об’єкту — то прошу в коментарі, бо у реальних спеціалістів нема таких можливостей, і вони дуже потребують експертного середовища фейсбука. Ну серйозно, четвертий рік війни, ну ви якось повинні були за цей час розібратися, як воно працює.

Нам винесуть енергетику цією зимою. Ми будемо сидіти з плановими та екстреними відключеннями. Будуть бити по водогонах та інших критичних об’єктах. Треба витримати це. А ще треба донатити фондам, які купляють зенітні дрони, йти в сили оборони та допомагати іншими способами. Можете зібрати мітинг під Київрадою, вимагаючи перерозподілу грошей з “бруківки” на зенітні дрони, теж буде гарна справа. Це конструктивно.

Майже кожен день в РФ прилітає по НПЗ. В Бєлгороді блекаут. І не тільки. І це тільки початок. Це перша зима, коли ми будемо не тільки терпіти, але і відповідати. Але який сенс цих відповідей, якщо ви вже підняли лапки вгору?

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело

Важливо

Аварійні відключення запроваджують в Україні після ударів ЗС РФ: де не буде світла

Спробуйте уявити: у вас є всього 2 костюми на 7 років. Одна подушка на 15. Один настільний телефон на 20. І це не сцена з постапокаліптичного роману, а український споживчий кошик — той самий, на основі якого розраховується прожитковий мінімум. В реальності 2025 року. Український прожитковий мінімум — це офіційний соціальний стандарт, який, згідно з Конституцією, має гарантувати людині рівень життя. Не виживання, а життя. Але, на жаль, реальний ПМ перетворився на штучний індикатор, відірваний від потреб сучасної людини.

Як все починалось?

Поняття прожиткового мінімуму існує в Україні понад два десятиліття. З 2000 року він офіційно визначається законом і закладається в бюджет. Ухвалений у липні 1999 року спеціальний закон встановив для прожиткового мінімуму статус ключового соціального орієнтиру, закріпивши, що це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Водночас дедалі з кожним роком його поступово стали використовувати як якесь універсальне мірило для усього на світі, прив’язуючи до прожиткового мінімуму не лише соціальні виплати, а й зарплати чиновників, суддів, прокурорів, штрафи, державні збори — понад 150 різних платежів.

А коли минулого десятиліття «бюджетний» прожитковий мінімум почав з кожним роком відставати від фактичного його розміру і вони стали рухатись автономними курсами, значення законодавчо встановлюваного прожиткового мінімуму ще більше девальвувало його первісну соціальну суть.

Важливо

Що з цього вийшло? Очікувано: чим нижчий прожитковий мінімум у бюджеті — тим менше витрат із бюджету. Логіка очевидна. Людям — виживання, цифрам — баланс. Уряд навіть визнає це офіційно: у Бюджетній декларації зазначено, що прожитковий мінімум використовується не за призначенням — як технічна величина для обчислення понад 180 показників, більшість із яких не мають до нього жодного стосунку.

Мінімум, на який не проживеш

У 2025 році бюджетний прожитковий мінімум становить 2920 грн. У той час як фактичний, розрахований Мінсоцполітики на основі цін і потреб, — майже втричі вищий: понад 8000 грн. І це при тому, що навіть цей «фактичний» базується на кошику, в якому немає інтернету, мобільного зв’язку, сучасної побутової техніки. Зате є 25 хвилин стаціонарного телефонного зв’язку на місяць.

Цей «кошик» — точка болю. Він містить в собі уявлення про потреби людини з кінця 90-х, але зовсім не враховує реальність: ні цифрову, ні соціальну, ні економічну. Тож фактично українцям пропонують жити на показниках, які не просто принизливі — вони небезпечні. Бо за ними формуються пенсії, допомога малозабезпеченим, соціальні виплати родинам з дітьми та іншим вразливим категоріям громадян, для яких кожна гривня має значення.

Європа: інший підхід до прожиткового мінімуму

У ЄС прожитковий мінімум — не сакральний показник і не універсальний індикатор для всіх сфер. У більшості країн замість нього використовується мінімальна заробітна плата як головний інструмент соціального захисту. І ця мінімалка встановлюється на рівні, який дозволяє людині гідно жити, а не балансувати на межі голоду.

У країнах Центрально-Східної Європи, таких як Польща чи Словаччина, ПМ існує, але виконує свою пряму функцію — слугує порогом бідності, а не універсальною лінійкою для суддівських окладів і штрафів. І саме до цього нам варто прагнути.

Що потрібно змінити в Україні

Потрібно відірвати прожитковий мінімум від усього зайвого, що абсолютно невиправдано прив’язалося до нього за минулі десятиліття.

Прожитковий мінімум має бути лише соціальним стандартом — як базова величина, яка має гарантуватись державою для кожного, для визначення права на допомогу малозабезпеченим, а не базою для зарплат держорганів чи обчислення штрафів.

Необхідно скласти чесний і сучасний споживчий кошик. Без стаціонарних телефонів, зате з мобільним зв’язком, ефективними ліками, повноцінним для здорового життя набором продуктів харчування, інтернетом, одягом, який не розлазиться за 3 роки, достатнім пакетом різноманітних витребуваних послуг. Не мінімум виживання — а мінімум життя. Виходячи з реального складу щомісячних витрат для українців різних вікових категорій, базуючись на справжніх, а не занижених їх цінах.

Крім того, важливо передбачити поступову ліквідацію розриву законодавчо встановленого з фактичним прожитковим мінімумом. Порахувати справедливу вартість кошику, ввести перехід на новий ПМ впродовж 3 років — так, щоб бюджет це витримав.

Чи є гроші в бюджеті та що вже зроблено

Уряд каже: підвищити не можемо — немає ресурсів. Але ресурси є. Щороку держава втрачає до 900 млрд грн через тіньову економіку. Ще понад 200 млрд (і це щонайменше) — через неефективне використання коштів (за даними Рахункової палати). Плюс — безкінечні програми з нульовим результатом, які потребують чесного перегляду. Детінізація, аудит державних видатків, ефективна податкова політика — ось де гроші. Не у заниженому прожитковому мінімумі.

11 липня у Верховній Раді зареєстровано пакет законопроєктів, які мають відв’язати прожитковий мінімум від невластивих несоціальних функцій. Пропонується ввести окремі базові величини для зарплат, штрафів, стипендій — і залишити ПМ лише там, де він має сенс. Це — лише перший крок. Далі — реформа системи соціальних допомог, уніфікація виплат, підвищення адресності й автоматизації через «Дію».

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Що там за поребриком? А там багато цікавого;)

Давно не писав про російську економіку. нагадаю, саме вона є основою для фінансування агресії проти України та інших країн.

Також нагадаю, що російська економіка найбільш чутлива до цін на нафту, доходи від експорту якої формують до 30% російського бюджету.

Офіційна статистика рапортує про перемоги.

2024 року російська економіка продемонструвала зростання, перевищивши очікування експертів.

За даними офіційних джерел, ВВП Росії зріс на 4,1%.

Це сталося “завдяки збільшенню інвестицій, споживчого попиту та зростання реальних доходів населення”.

Це пишуть офіційні джерела.

Але що відбувається там насправді, можна побачити з новин регіональних національних ЗМІ.

Невелика добірка “успішного успіху” російської економіки:

Економіка

1. У першому кварталі 2025 року ВВП Росії вперше з 2022 року пішов у мінус: скорочення становило 0,3% порівняно з попереднім кварталом, а за оцінкою Bloomberg Economics — 0,6-0,8%
2. Це падіння супроводжується зниженням темпів зростання промисловості (з 5,7% до 1,1%), скороченням роздрібного обороту (до 3,2%) та відходом оптової торгівлі в мінус (–2,1%) (все йде за планом)
3. Якщо розглядати динаміку промислового виробництва без урахування галузей оборонно-промислового комплексу, можна говорити про перехід до рецесії”, — йдеться у звіті російського Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП) за перший квартал 2025 року.
4. Російський бюджет на 2025 рік був складений з розрахунку ціни на нафту $70 за барель, при цьому $60 вважаються критичним рівнем. Нині нафта марки Brent опустилася нижче за $60 за барель, а російська нафта марки Urals — нижче за $50.
5. Бюджетний дефіцит Росії за перші чотири місяці 2025 виріс майже втричі в порівнянні з минулим роком і досяг 3,2 трлн рублів. У квітні місячний дефіцит становив 1,05 трлн рублів ($13 млрд)

Важливо

Головна причина проблем економіки Росії — різке падіння нафтогазових доходів і зростаючі витрати на війну.

Російська нафта Urals подешевшала з $70 у січні до $49 на початку травня, що призведе до втрати 2,6 трлн рублів бюджетних надходжень.

Нагадаю, що у липні ОПЕК+ планує збільшити видобуток, що призведе до продовження падіння цін на нафту.

6. Випуск цивільної продукції у першому кварталі знизився на 0,8% за місяць. В результаті виробництво досягло найнижчого рівня з квітня 2023 року.

7. Індекс PMI промисловості опустився нижче за 50 пунктів, що є ознакою спаду виробництва. Вантажоперевезення по мережі РЗ скоротилися на 9,7% рік до року

8. Коментатор FT Мартін Сандбу заявив у своїй колонці від 12 січня 2025 року, що через корпоративний борг, що розростається, “військова економіка Росії — це картковий будиночокʼ

9. Міністерство фінансів Росії заявило у квітні, що очікує зниження доходів від нафти і газу на 24% цього року порівняно з попередніми оцінками, і знизило прогноз цін на нафту з $69,7 до $56 за барель. Міністерство також підвищило оцінку дефіциту бюджету на 2025 рік до 1,7% ВВП із попереднього прогнозу в 0,5%.

Населення та рівень життя

1. Мінекономрозвитку РФ у квітні 2025 року підвищило прогноз щодо зростання споживчих цін з 4,5% до 7,6%. Тижнева інфляція знову почала зростати, незважаючи на міцний рубль. Очікується, що влітку нацвалюта може почати слабшати, що посилить інфляційний тиск
2. Банк Росії також підвищив прогноз інфляції: за підсумками 2025 року очікується 7-8%, а середньорічне значення може досягти 9,1-9,8%
3. Зростання цін пов’язане з санкціями, обмеженнями на імпорт, скороченням легальних каналів ввезення автомобілів, електроніки, запчастин та побутової техніки, що веде до додаткового подорожчання цих товарів (санкції не працюють!))
4. Реальні доходи росіян, за прогнозом аналітиків, знизяться на 2% у 2025 році (насправді, значно більше)
5. Банкрутства фізосіб у Росії зросли на 35%
6. Продукти у Росії 2025 року можуть подорожчати на 20%
7. Фактична інфляція, за експертними оцінками, може досягати 15–21% у річному вираженні, що призводить до падіння рівня життя та зниження купівельної спроможності населення
8. У Росії зростає дефіцит кадрів. І сягає вже майже 3 млн осіб
9. Кількість виданих іпотечних кредитів росіянам у березні 2025 року скоротилася вдвічі порівняно з березнем 2024 року
10. Відзначається зниження споживчої активності. Темпи зростання роздрібних продажів більш ніж утричі нижчі за темпи зростання доходів. “Реальні доходи населення з урахуванням інфляції зросли на 7,1%, тоді як роздрібні продажі зросли лише на 2,2%”
11. Реальні процентні ставки за довгостроковими кредитами сягають 40%

Бізнес

1. Від санкцій вже постраждали 70% російського бізнесу
2. 77% великих російських компаній назвали загрозою номер один збереження тривалого періоду високої ключової ставки
3. Російський “Газпром” закінчив 2024 рік із чистими збитками в 1,07 трлн рублів ($12,89 млрд).
4. 86,6% бізнесу фіксує прогресуюче зростання закупівельних цін
5. З січня 2025 року підприємства сплачують підвищений податок на прибуток за ставкою 25% замість 20%
6. У Росії почалося банкрутство одного з найбільших виробників чіпів – компанії “Ангстрем” (Зеленоград)
7. Держкорпорація “Роснано” оголосила технічний дефолт з облігацій з державною гарантією.
8. На початку 2025 року більш ніж у 20% підприємств обробної промисловості Росії відношення прибутку до процентних платежів перебуває на ризикованому рівні, а найгірше ситуація складається в транспортному машинобудуванні.

Це короткий огляд того, що на поверхні.

Насправді ж в економіці Росії почалися серйозні структурні проблеми, від яких вона не одужає, навіть різко заморозивши військову кампанію.

Британська розвідка каже, що 2025 року російська економіка колапсне.

Путін розуміє це, тому і нагнітає, кидаючи останні ресурси на “літню наступальну кампанію”.

Це остання конвульсія вмираючої імперії.

Сьогодні практично неможливо знайти оптимістичні прогнози щодо російської економіки.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.