Світ
Арабська цивілізація у Європі – як маври змінили Iспанію
Фокус досліджував особливості арабського правління в Іспанії та про що цей досвід може розповісти вже у XXI столітті.
Що ми знаємо про Середньовіччя? Одразу на думці постають високі замки у готичному стилі, відважні рицарі, селяни-кріпаки та, можливо вікінги. Це найтиповіші стереотипи, які стосуються середньовічної Європи. Але ж це лише типаж сформований масовою культурою та стосується в основному континентальної Європи, земель колишньої імперії Карла Великого, тобто сучасних Франції, Німеччини та розташованих між ними країн Бенілюксу. На території сучасної України все було по-іншому – тут не було кріпаків, натомість були дружинники, степ та кочовики, щоправда, вікінги таки були. З “того боку” Європи Cередньовіччя теж виглядало зовсім по-іншому. Це була ера боротьби проти племен, що прийшли з того боку моря. І це чимось нагадує боротьбу степовиків та землеробів в Україні.
Арабська цивілізація у Європі: чи справді це був золотий вік?
Фото: Pexels
На початку нашої ери вестготи мігрували із півдня балтійського узбережжя на територію сучасної України, а потім Румунії. Тут вони ймовірно, підкорили місцеві землеробські племена, які, втім, змогли організувати опір поневолювачам. Врешті кочові племена гунів відігнали вестготів далі за Дунай на територію Римської імперії. Спочатку вестготи просилися до Риму як біженці, а згодом не отримавши належної підтримки, організували повстання та розгромивши Римську армію, стали сновигати імперією, захоплюючи міста на власний розсуд. Так у 410 році вони захопили самий Рим і пішли далі, осівши у V столітті на Іберійському півострові, що на той час був римською провінцією Іспанія. Там вестготи заснували своє королівство зі столицею у Толедо.
З середини VII століття з Аравійського півострова розпочали свої масштабні завоювання тамтешні племена арабів, які до кінця століття підкорили Північну Африку. Автохтонні жителі Магрибу, яких за римською традицією називали “бербери” (ті ж варвари, але з місцевою вимовою – тобто мова йде про різні групи племен, які знаходилися зовні імперії й на нижчому етапі соціального розвитку) упродовж десятиліть здійснювали грабіжницькі напади на королівство вестготів, яке як справжнє типове середньовічне королівство перебувало у перманентній династичній кризі.
Красива легенда: все почалося з помсти
Вже пізніше на завершальній стадії періоду середньовіччя виникла красива легенда про помсту такого собі Юліана. Ніхто точно не може сказати ким він був: єврейським торговцем, візантійським намісником чи місцевим вождем. За легендою він відправив на навчання до Толедо, столиці вестготського королівства свою доньку Флоринду. Новий самопроголошений правитель королівства Родеріх її зґвалтував, за що згорьований батько вирішив помститися за будь-яку ціну. Саме він надав арабо-берберському війську човни для переправи з Африки до Іберійського півострова.
Лицарі Середньовіччя: відважні романтики чи жадібні феодали – правда і міфи
Що може бути правдою в цій історії? Про самого Юліана згадують аж у другій половині IX століття. А про його доньку перші легенди уже датуються крайніми етапами середньовіччя – коли, власне й почали записуватися усі балади та легенди про ранній період “темних віків”. Юліана певною мірою можна порівняти із нашим легендарним Києм – ймовірно він був, але перші верифіковані джерела про нього датуються уже наступними століттями.
Юліан міг бути намісником розгромленої у 698 році Візантії. Після цього він аби вижити міг перейти на службу вестготського вождя Вітіци. Той довірив Юліану єдину точку входу до королівства зі сторони вкрай нестабільної на той час Африки. Аби бути впевненим у новому підданому Вітіца міг зажадати його доньку в якості заручниці – стандартна на той час практика. При цьому до заручників ставилися відповідно до їхнього статусу із гарантією їх безпеки. Тож легенда про здобуття освіти у Толедо цілком могла мати місце – очима самої Флоринди це справді могло нагадувати поїздку на навчання із провінційної фортеці, що охороняла переправу у який не який племінний центр. А після смерті Вітіци Родеріх, який узурпував владу у державі, відмовивши у праві на трон дітям колишнього вождя, міг піти на свавілля, таким чином прирікши на загибель свою країну. Все могло бути й по-іншому: Юліан міг злякатися арабів і постфактум видумав версію про збезчещення своєї доньки аби виправдати свою зраду.
Арабське завоювання Іберійського півострова
Хоч би що там було, арабо-берберська армія (немає точних даних ні про її чисельність, ані про співвідношення між арабами та берберами) у квітні 711 року переправилася через протоку між Африкою та Європою, яку згодом було названо в честь вірогідного командира цього війська Таріка ібн Зіяда (Гібралтар – це перекручене з арабської “гора Таріка”).
Місцеві мешканці взагалі не одразу зрозуміли що відбувається, адже курсування кораблів туди сюди в тій локації було звичною справою. А Родеріх тоді був зайнятий більш важливими справами – він воював із дітьми Вітіци та вірними їм вельможами на півночі півострова, у Васконії – країні племені басків. Дізнавшись про вторгнення, Родеріх перервав кампанію і кинувся на зустріч інтервентам. Вестготи так і не змогли об’єднатися перед обличчям арабської загрози. Натомість араби, розгромивши Родеріха, продовжували отримувати підкріплення з Африки й вже у 712 році взяли колишню столицю вестготів — місто Толедо.
Історичний іспанський герб у Толедо
Фото: Pexels
У наступні роки маври (так у Європі тоді називали арабів) захопили увесь Іберійський півострів і рушили далі на територію сучасної Франції. Там їх аж у 721 році неподалік Тулузи зміг розгромити володар Аквітанії Одо Великий. Це стало першою великою поразкою арабів за десятиліття їх перебування у Європі. Ще через понад десятиліття у битві при Пуатьє арабське військо розгромив фактичний правитель племен франків майордом Нейстрії та Австразії Карл Мартел.
Сучасні інтерпретації
Ці битви тривалий час в історичній науці вважалися переломним моментом, які поклали край просуванню арабів у Європу та започаткували Реконкісту – звільнення Іспанії від арабського панування. Проте насправді все значно складніше. І значну роль тут грають формулювання, якими часто нехтують у популярній історичній публіцистиці.
Саме поняття “Іспанія” — це найменування римської провінції, яка виникла ще до нашої ери. При розпаді імперії провінцію захопили племена вестготів. Королівство – це найменування уже часів модерну, а на практиці це був союз агресивних племен, яким так і не вдалося збудувати справжню ефективну державу на руїнах римської провінції. При цьому вестготи брутально підкорили місцеве населення кельтів та іберійців (звідки й найменування півострова ще із часів Риму), яке змінило одного гнобителя на іншого більш дикого та жорстокого. Тому місцеві й сприйняли прихід арабо-берберського війська не як вторгнення окупантів, а як зміну одних завойовників та інших. При цьому, більш цивілізованого. Схожим чином за понад три століття до того правління вестготів позбулися наші предки давні слов’яни. Для цього вони об’єдналися із гунами, які встановили на цих землях справжнісінькі “темні віки”.
Арабська цивілізація у Європі
Натомість на Іберійському півострові араби встановили щось на кшталт високої цивілізації “золотого віку”. Річ у тім, що після ери жорстоких завоювань араби на захоплених землях сформували держави, які увібрали кращі традиції зруйнованих попередників – Римської та Перської імперій. До середини VIII століття від Аральського моря та Індійського океану на сході до Атлантичного узбережжя сучасних Португалії та Марокко на заході простягалася імперія Омейядів – арабський халіфат зі столицею у Дамаску. У 750 році у цій державі стався переворот – владу захопили Аббасиди, які вбили майже усіх чоловіків із роду Омейядів. Лише один принц Абд ар-Рахман зумів втекти через усю Африку до провінції Аль-Андалус (так араби назвали завойований ними Іберійський півострів) де проголосив себе єдиним законним володарем халіфату. Такий собі середньовічний Тайвань по-арабськи.
Змінитися або загинути: чому з карти світу зникла Візантія
У 763 році Аббасиди відправили каральну експедицію до Аль-Андалусу, яка з тріском провалилася. Після цього Аббасидський халіфат, столиця якого перемістилася до Багдаду, більше ніколи не намагався підкорити Аль-Андалус силою. Натомість у 929 році нащадок Абд ар-Рахмана Першого, його ж тезка Абд ар-Рахман III офіційно проголосив себе халіфом тобто світським та духовним володарем усього мусульманського світу. Він так само як “імператор” у християнському світі мав би бути лише одним, але життя як це часто буває, виявилося різноманітнішим. Створена держава увійшла в історію як Кордовський халіфат і вона справді боролася за цивілізаційну першість в мусульманському світі.
Х-XII століття – це час остаточної деградації Східної Римської імперії. Саме тоді від неї цивілізаційну першість у християнському світі намагалася перехопити Київська держава, яка теж знаходилася на краю Європи. Центр континенту тоді продовжував проживати у постварварському світі, де набагато ймовірніше можна було зустріти цитадель, а не університет, а дорогою можна було швидше натрапити на грабіжників, ніж на заїжджий двір. А от на Іберійському півострові все було по-іншому. Кордовський халіфат став одним із небагатьох у тодішньому світі центрів розвитку освіти, культури та науки.
Канонічні червоно-білі арки мечеті в Кордові – історична ознака міста
Фото: Pexels
Саме до Іберійського півострова з усього арабського світу з’їжджалися співці, письменники, філософи, теологи, архітектори та інші інтелектуали. Кордовський халіфат обростав містами, які зводилися найкращими арабськими архітекторами за провідними на той час стандартами естетики, санітарії та врешті зручності. Арабські культурні пам’ятки досі вкривають сучасну Іспанію, а особливо її південь – де влада арабів затрималася до кінця середньовіччя.
Чи була взагалі Реконкіста
Попри те, що 721 рік вважають офіційним початком реконкісти – це все ж романтичне перебільшення, яке має мало спільного з об’єктивною реальністю. Як такої безперервної війни, що тривала протягом восьми століть насправді де було. Це міф романтичної доби ХІХ століття, коли інтелектуали були схильні романтизувати та ідеалізувати усе, що було в далекому минулому. А в часи націоналістичної диктатури генералісимуса Франциско Франко він лише посилився.
Насправді мала місце серія перманентних воєн, які змінювалися досить тривалими періодами миру та співпраці. Так маврів з Іберійського півострова намагався витіснити перший Західний імператор середньовіччя Карл Великий. По його смерті європейцям було не до того і боротьба інтенсифікувалася в XI столітті з розпадом Кордовського халіфату. Тоді, зокрема, в арабів вдалося відвоювати давню вестготську столицю – місто Толедо (1085 рік – після понад трьохсотрічного володіння арабами).
Вікінги чи Колумб? Скільки разів відкривали Америку
Цікавий факт, який яскраво характеризує усю реальну Реконкісту. Найбільш відомий епічний герой цього періоду Родріґо Діас на прізвисько Сід воював як проти арабів, так і пліч-о-пліч з ними залежно від кон’юнктури, яка складалася в конкретний історичний момент.
Загалом Реконкісту можна схарактеризувати як гру у піддавки. Розрізнені рицарі воювали із не менш розрізненими арабськими еміратами (так у середньовіччі арабські емірати були на берегах Атлантичного, а не Індійського океану). Найінтенсивніший період Реконкісти припав якраз на час після розпаду Кордовського халіфату в XI столітті. До того близько трьох століть на півострові панувала відносна стабільність, адже ніхто не міг порушити статус-кво.
Арабська спадщина
Арабське панування в Іспанії, яке тривало до самого кінця середньовіччя у 1492 році, стало унікальним та цікавим явищем європейської та світової цивілізації. Саме падіння Гранади тепер вивільнило сили та ресурси на експедицію до Індії, яка спричинила випадкове відкриття Америки. Не без залучення наукових знань, що залишили по собі араби. Тобто сама реконкіста, яка формально тривала майже усе середньовіччя своїм завершенням і спричинила теоретичний перехід до Нового часу. Тепер настав час Конкісти, але це вже зовсім інша історія.
Падіння Гранади вивільнило сили та ресурси на експедицію до Індії, яка спричинила випадкове відкриття Америки
Фото: Pexels
Спостерігаючи за подіями понад п’ятсотрічної давності у ретроспективі ми можемо побачити такий собі розвиток цивілізації у вакуумі. Як вона зародилася на зовсім нових землях, розвинулася та пішла. І наскільки безслідно (насправді ні) може зникнути ціла вагома цивілізація. Попри системну роботу та старання викорінити з культури народу пам’ять про арабське панування – зокрема й з цією ціллю в Іспанії було створено інквізицію. Все ж викорчувати з коренем дуже розвинуту цивілізацію, яка існувала протягом восьми століть виявилося неможливим.
Погляд з XXI сторіччя: чи існує “ностальгія за халіфатом”
З погляду теоретичної науки все просто: араби прийшли на територію сучасної Іспанії у 711 році та були прогнані звідти у 1492 році. Але на практиці арабські держави проіснували на території півострова значно довше, ніж наразі існує Іспанське королівство, яке немає уже жодного реального відношення до ранньосередньовічної держави вестготів. І хто знає що чекає Іспанію в умовах геополітичної турбулентності XXI століття. Чи заявить, наприклад, Марокко про свої права на “ісконні землі”, коли Іспанія опиниться поза безпековою парасолькою ядерних держав? Чи не заявлять уже наявні на території Іспанії араби, що ці землі їхні по праву, адже вестготів більше немає, а араби володіли цими землями довше за сучасне королівство? Це питання, відповіді на які дасть лише історія.
Цікавим є порівняння історичного досвіду обох європейських фронтирів. Скільки спільного є в ранньосередньовічній історії Іспанії та України: легендарні постаті, боротьба з ворогами, підкорення та витіснення завойовників. Дослідивши особливості арабського завоювання Іспанії, ми можемо порівняти це з нашою історією (в основному “білі плями”) та дати чимало відповідей на питання, які турбують нас щодо різних інтерпретацій нашої ранньої історії.
Світ
Пожежа на заводі боєприпасів у Словаччині — що відомо про НП на ZVS Holding
У словацькому місті Сніна на оборонному заводі ZVS Holding, де виготовляють боєприпаси, спалахнула масштабна пожежа під час ремонтних робіт.
У словацькому місті Сніна 16 вересня сталася пожежа на території колишнього підприємства “Вихорлат” у приміщеннях компанії ZVS Holding, яка спеціалізується на виготовленні боєприпасів. Про це повідомляє словацьке інформаційне агентство TASR. Інформацію про пожежу агентству підтвердило Крайське управління Пожежно-рятувального корпусу в Пряшеві, а міністр оборони Словаччини Роберт Калінак заявив, що займання, ймовірно, сталося під час реконструкційних робіт.
Перші повідомлення про займання надійшли близько 12:00 за місцевим часом. За інформацією Крайського управління пожежно-рятувального корпусу в Пряшеві, горів дах виробничої будівлі на вулиці Строярській на території ZVS Holding. Над містом піднявся густий чорний дим, який було видно з різних районів Сніни.
До гасіння вогню залучили 16 рятувальників та сім одиниць спеціальної техніки. За словами речниці Оперативного центру Служби швидкої медичної допомоги Петри Клімешової, внаслідок інциденту ніхто не постраждав, а викликів медиків на місце події не знадобилося.
Міська влада Сніни через соціальні мережі закликала жителів, які перебувають поблизу підприємства, обмежити перебування на вулиці, закрити вікна та двері, а також вимкнути кондиціонери, рекуператори та інші системи, які забирають повітря ззовні.
“Просимо мешканців не наближатися до місця пожежі та дотримуватися вказівок служб, які працюють на місці”, — повідомила міська влада.
Міська влада Сніни опублікувала рекомендації для мешканців
Фото: Facebook
Пізніше з’явилася додаткова інформація від групи CSG, до якої входить ZVS Holding. За словами представника компанії Андрея Чіртека, пожежа виникла на даху будівлі під час реконструкційних робіт, які виконувала зовнішня підрядна компанія.
Працівників підприємства евакуювали. За інформацією компанії, ніхто не постраждав, а пожежу локалізували. На місці продовжили роботи з остаточного гасіння спільно з пожежниками.
Втім, виробництво на об’єкті тимчасово призупинили. Точний розмір збитків наразі встановлюють.
Міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк повідомив, що за попередніми даними зайняття сталося під час планових реконструкційних робіт. Він наголосив, що основне виробниче обладнання не постраждало, оскільки в тій частині цеху, де виник вогонь, безпосереднє виготовлення продукції не здійснювалося.
“Там відбувається реконструкція цеху, і під час ремонтних робіт, ймовірно, виникла пожежа. У цьому приміщенні працюють із металом та виготовляють металеві снаряди”, — зазначив Роберт Каліняк, припустивши, що причиною могло стати недотримання правил безпеки під час зварювальних робіт.
Водночас міністр не став називати остаточну причину займання. Серед можливих варіантів він згадав роботи зі зварюванням, але наголосив, що передчасно робити остаточні висновки. За його словами, у відповідній частині підприємства працюють із металом і виготовляють металеві корпуси боєприпасів.
Наразі фахівці продовжують з’ясовувати остаточні причини та обставини виникнення пожежі на оборонному об’єкті.
Яке значення має підприємство
ZVS Holding є частиною словацької оборонної промисловості. Офіційні документи компанії зазначають, що виробничі потужності в Сніні працюють як внутрішній постачальник компонентів для спеціального виробництва. Основна діяльність ZVS Holding охоплює, зокрема, велико- та середньокаліберні боєприпаси.
Міністерство оборони Словаччини раніше повідомляло, що на підприємстві ZVS Holding у Сніні запустили нову виробничу лінію для 155-мм артилерійських боєприпасів.
Підприємство також планує розширення виробництва. За даними словацьких Hospodárske noviny, інвестиція на понад 31 млн євро має збільшити річне виробництво корпусів боєприпасів приблизно зі 100 тисяч до 330 тисяч, а кількість працівників — приблизно з 220 до 400.
У CSG водночас заявили, що не очікують впливу пожежі на виконання зобов’язань перед замовниками, оскільки група має виробничі потужності у Словаччині та інших країнах.
Нагадаємо, 24 липня у російському Кірові після удару спалахнула пожежа на підприємстві “Авіатек”, яке працює на російський авіаційно-оборонний комплекс. Завод бере участь у виробництві ЗРК “Тор” і постачає компоненти для ракет Х-101 та іншої військової техніки РФ.
Також ми писали, що у Санкт-Петербурзі 8 червня сталася пожежа в ангарі на вулиці Мінеральній поблизу заводу “Арсенал”. За даними російського МНС, площа займання становила близько 400 кв. м, а попередньо причиною міг стати вибух хімічних реагентів; водночас пізніше стало відомо, що ангар не належав території самого заводу “Арсенал”.
Світ
у Конгресі США почали розслідування
Демократи в Комітеті з нагляду Палати представників США розпочали розслідування після того, як стало відомо, що весілля Дональда Трампа-молодшого оплатив наближений до Путіна олігарх Умар Кремльов.
У Палаті представників США з’ясовуватимуть, чому весілля старшого сина американського президента, Дональда Трампа-молодшого, профінансував російський олігарх Умар Кремльов, якого вважають наближеним до російського диктатора Володимира Путіна. Приводом для перевірки стало журналістське розслідування ProPublica, а конгресмени хочуть зрозуміти, чи не намагалася родина Трампа отримувати вигоду від свого становища. Про це повідомляє Axios.
Перевірку ініціював конгресмен Роберт Гарсія, провідний демократ у Комітеті з нагляду. 15 вересня він надіслав листи главі апарату Білого дому Сьюзі Вайлз і самому Трампу-молодшому.
“Демократи в Комітеті з нагляду розслідують численні способи, якими родина Трампа намагалася збагачуватися завдяки своїй близькості до президента Дональда Трампа”, – йдеться у зверненні до глави адміністрації Білого дому Сьюзі Вайлз.
Від Білого дому політик хоче отримати всі документи та листування з Трампом-молодшим, пов’язані з Кремльовим. Сина президента він просить передати повний перелік гостей, дати контактів з олігархом, а також переписку з Білим домом чи розвідкою щодо нього. Гарсія наголосив, що розслідування ProPublica “може бути найсерйознішим звинуваченням проти вас на сьогодні”. Якщо в листопаді демократи повернуть собі більшість у палаті, саме він може очолити розслідування в Конгресі.
Напередодні, 14 вересня, ProPublica повідомило, що президент Міжнародної боксерської асоціації Кремльов витратив сотні тисяч доларів на свято, яке відбулося 24 травня на Багамах. Олігарх оплатив оренду одного з двох приватних островів і феєрверки, хоча статки нареченого оцінюють у $300 млн. Серед гостей були й росіяни.
У команді Трампа-молодшого факт оплати не спростували, назвавши Кремльова “особистим другом Дона”, але “не людиною, з якою він має ділові відносини”. Пресслужба олігарха повідомила про давнє знайомство та запевнила, що він “ніколи не обговорював політичні питання зі своїми американськими друзями та знайомими”. Дружина Трампа-молодшого Беттіна Андерсон в Instagram назвала “прикрим” те, що особисту подію трактують як політичну чи зловісну. “Для дружби не потрібен політичний мотив”, – додала вона.
Нагадаємо, раніше з’ясувалося, що витрати на весільне святкування Трампа-молодшого на спеціально орендованому острові взяв на себе російський олігарх Умар Кремльов. Журналістка Марія Ульяновська звернула увагу на резонне питання: чому син американського президента погодився на допомогу від людини з оточення Путіна і чи може така щедрість бути безкорисливою.
Крім того, Беттіна Андерсон, яка стала дружиною Дональда Трампа-молодшого на Багамах, охарактеризувала витрати олігарха як “надзвичайно щедрий весільний подарунок“.
Світ
Китай і Росія — Пекін витіснив Москву з ринку зброї Центральної Азії
Китай посилює військові зв’язки з країнами Центральної Азії, постачаючи їм безпілотники, бойові літаки, системи ППО та бронетехніку. Це поступово послаблює традиційне домінування Росії на ринку озброєнь регіону.
Про це йдеться у матеріалі Forbes.
Видання зазначає, що на тлі війни Росії проти України Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан і Киргизстан посилюють відносини з Китаєм у сфері оборони.
Казахстан уже придбав китайські ударні безпілотники Wing Loong-1 та військово-транспортні літаки Y-8F-200. Також країна вела переговори щодо закупівлі навчально-бойових літаків K-8W та транспортних літаків.
У серпні Узбекистан, за даними видання, отримав чотири китайські багатоцільові бойові літаки. Країна також придбала китайські зенітні ракетні комплекси. Туркменістан закупив аналогічні системи ППО та інші далекобійні комплекси, Таджикистан отримав броньовану техніку, а Киргизстан — військові машини та обладнання.
Паралельно Китай нарощує економічну присутність у регіоні. Торгівля Китаю з п’ятьма країнами Центральної Азії зросла з понад $70 млрд у 2022 році до $106 млрд у 2025 році.
Однією з причин посилення оборонної співпраці з Китаєм стали санкції проти Росії через повномасштабне вторгнення в Україну. Обмеження ускладнили роботу російського оборонного сектору та доступ до іноземних компонентів, необхідних для виробництва частини військової техніки.
За даними Forbes, країни Центральної Азії через це почали звертатися до Китаю як до альтернативного постачальника озброєнь. При цьому китайська військова продукція не підпадає під аналогічні санкційні обмеження.
Водночас Росія зберігає значний політичний та економічний вплив у Центральній Азії. Казахстан, Таджикистан і Киргизстан залишаються членами Організації Договору про колективну безпеку, а Москва продовжує підтримувати контакти з країнами регіону.
Втім, Китай поступово заходить у сферу, де Росія десятиліттями фактично домінувала, — торгівлю зброєю та військову співпрацю з країнами Центральної Азії.
Нагадаємо, аналітики зазначають, що для Китаю Росія передусім є постачальником сировини. Москва експортує до Пекіна нафту, газ та інші природні ресурси, нерідко за зниженими цінами. Водночас Кремлю не вдалося домогтися від Китаю згоди на будівництво газопроводу “Сила Сибіру — 2”, що, на думку експертів, демонструє реальний характер відносин між країнами.
Російська делегація порушувала питання проєкту під час переговорів у травні 2026 року, але сторони не досягли домовленості, попри наполягання Володимира Путіна на підписанні угоди. Російській стороні також дали зрозуміти, що повертатися до обговорення проєкту не варто, доки Москва не погодиться з умовами Пекіна.
Зрештою наступного дня Росія та Китай підписали 42 угоди й декларацію, однак домовленості щодо “Сили Сибіру — 2” серед них не було.
-
Суспільство1 тиждень agoМиколаївське СІЗО атакував шахед | Інтент
-
Усі новини6 днів agoщо відомо про дружину Руслана Кравченка (фото)
-
Події1 тиждень agoВийшла поетична збірка загиблого військового Владислава Лози
-
Усі новини1 тиждень agoмама з дочкою повернулась в Україну з Європи (фото)
-
Політика1 тиждень agoКарні проводить зустріч із Зеленським
-
Суспільство1 тиждень agoЧоловік отримав опіки під час пожежі у комплексі відпочинку в Одесі
-
Війна1 тиждень agoССО показали роботу на Донецькому напрямку
-
Події7 днів agoУ фіналі Нацвідбору на Дитяче Євробачення виступлять шестеро учасників


