Інтерв'ю
Депутат Одеської міськради Сергій Данилюк: про громадську діяльність, роботу депутата під час війни і майбутнє міської ради
Давайте почнемо розмову з питання, чим зараз займаються депутати Одеської міської ради. Схоже на те, що вона наразі більше не працює, ніж працює. Це так?
Так і є. Звична робота міськради порушена, і ми з вами чудово розуміємо, чому саме так відбувається. Я навіть не знаю, чим саме займаються більшість депутатів. Хтось працює на округах, хтось взагалі виїхав з країни….
Ми працюємо. З самого початку війни працювали, жодного дня моя депутатська приймальня не була закрита, просто ми переформатувалися з депутатської діяльності на громадську. До того, як стати депутатом, я довгий час керував громадською організацією “Наші Черьомушки”, тож тепер ми знову зосередили увагу на цьому.
Тобто, ви зараз не маєте можливості працювати як депутат, чи запити громади до вас змінились?
Звичайно, можливостей стало набагато менше. Наприклад, земельна комісія, членом якої я є, не працює. Жодного разу з початку війни ми не збиралися. А це означає, що зупинились всі земельні питання, не виділяються ділянки під забудову, люди не можуть оформити документи. Є об’єктивні причини такого стану речей – у зв’язку з війною закриті реєстри, є певні складнощі з отриманням інформації. Окрім того, не всі депутати комісії зараз в Одесі, а отже зібрати кворум також було б складно.
Навіть одеський депутатський портал, за допомогою якого було дуже зручно спілкуватися і з виборцями, і з чиновниками, зараз не працює. Доводиться надсилати за потреби паперові листи, на них не завжди відповідають. Не можу сказати, що всі департаменти і управління погано працюють, деякі, навпаки, демонструють дивовижну самовідданість. Зокрема, міський департамент праці і соціальної політики на чолі з Оленою Петрівною Китайською, на який з початком війни звалилась величезна відповідальність і напруга, з честю долає всі труднощі. Піклувальні та координаційні ради працюють на повну потужність, матдопомога виділяється. Хочеться, коли закінчиться війна (а вона закінчиться скоро), щоб ми звернули на це увагу і не забули тих, хто вкладав душу і сили, працював задля добробуту наших громадян.
А чому не працює депутатський портал? Там, здається, немає таємної інформації, і в Одесі немає активних бойових дій, навіщо ж було скасовувати його роботу?
Офіційно нам повідомили, що це робиться задля безпеки. Так, я також засмучений таким станом речей, і, справді, в багатьох містах подібні портали продовжують працювати. Було б дуже добре, якби і в Одесі він відновив роботу. Депутатский портал – це настільки зручний інструмент для роботи депутата, наскільки ефективний та дієвий! З його допомогою ми маємо можливість вирішувати набагато більшу кількість питань швидше і ефективніше, не бігаючи за кимось, а онлайн. У мене великий сумнів, що цей портал несе якусь загрозу для розсекречення даних.
А які саме питання найбільш актуальні зараз для ваших виборців? Ви кажете, що спілкуєтесь з ними щодня. Із чим приходять люди?
Щоп’ятниці у нас відбувається депутатський прийом – незважаючи на певні складнощі, я лишаюсь депутатом і працюю як депутат. Люди звертаються з дуже різними проблемами, десь 80% з них – соціально-побутові. Найголовніші питання – матеріальна допомога. На лікування, оздоровлення, на погашення заборгованостей за комунальні послуги, харчування. Це дуже важливо зараз, і ми допомагаємо всебічно. По-перше, на рівні консультації. Роз’яснюємо, які документи потрібні, щоб отримати допомогу. І коли людина зібрала потрібні довідки, додаємо депутатський запит і розглядаємо питання на комісії. Для тих, хто справді потребує допомоги, виділяються і кошти, і продуктові набори – за їхніми потребами. Така можливість зараз є не у всіх, і я дуже радий, що можу посприяти у цьому питанні.
Є також питання житлово-комунального господарства. У довоєнні часи це була друга за актуальністю тема. В цій сфері, на жаль, зараз неможливо нічого зробити, хіба що мешканці діятимуть своїми силами. Поточні ремонти, заміна віконних блоків у межах програми енергозбереження – все це на час війни зупинено.
По-перше, кошти місцевих бюджетів, якими раніше розпоряджались депутати, так званий депутатський фонд, весь переданий на потреби Збройних Сил України. По-друге, зі зрозумілих причин сплата за послуги обслуговуючих підприємств і їхнє фінансування державою суттєво знизились.
Але поточні ремонти неможливі не тільки тому, що немає коштів, а в першу чергу через неможливість забезпечення матеріалами. Навіть те виробництво в Україні, що не призупинилось, не лишилось на окупованих територіях, спрямовує свою продукцію на полагодження зруйнованого ворогом житла. Тому тим, хто потребує звичайного ремонту, доведеться почекати, на жаль.
До вас звертаються люди за допомогою. Які саме категорії найбільше її потребують? Кого більше серед прохачів – це пенсіонери, переселенці?
На початку роботи ми вирішили виокремити певні категорії, які найбільш соціально незахищені. Це були пенсіонери, особи з інвалідністю та багатодітні родини. І, звичайно, переселенці. Якщо вони перебувають на території округу, безумовно, ми допомагаємо.
Взагалі, нашу громадську організацію давно і добре знають на Черьомушках, і звертаються всі, хто поруч – ми не можемо відмовити, намагаємося допомогти кожному. І той перелік, що був на початку, зараз довелось розширити. Бо навіть сім’ї, які раніше були спроможні себе забезпечити, стикаються з труднощами. Люди втрачають роботу, не можуть знайти нову. Все дорожчає, і зубожіння торкається вже дуже багатьох людей.
Нашій громадській організації вже понад 10 років, тому і ми добре знаємо мешканців, і вони нас – це не чужі люди. Звертаються по допомогу сусіди хворих пенсіонерів, приходять кожен зі своїми проблемами. Ми видаємо щодня близько 50 продуктових наборів, допомагаємо сотням і сотням людей.
Оскільки у вас немає зараз депутатського фонду, як ви кажете, то де берете гроші на це? І взагалі, скільки коштів витратили, скільком людям допомогли з початку війни?
Ви знаєте, я не можу порахувати. У нас є записи щодо всього, але ніхто не підрахував спеціально цих цифр. Перший час ми діставали з власних кишень все, що було, і ділилися, чим могли – наші мешканці приносили і продукти, і переказували гроші на покупку необхідного. Коли власні кошти закінчились, стали шукати можливості співпраці з міжнародними партнерами, благодійними фондами. Нещодавно у нас зайшли кошти від Німеччини, наприклад. Зараз ми працюємо з грантами, це відчутна допомога.
Як зараз виглядає типовий робочий день депутата Данилюка? Раз на тиждень у вас депутатський прийом, а решта часу?
Протягом тижня до нас постійно надходять телефонні дзвінки, приходять люди – не кожен може прийти у прийомний день, тому відвідувачі є і в інші. Ми обробляємо заявки, тому що потреби бувають різні, іноді це ліки, продукти чи засоби гігієни – нам треба сформувати списки, підрахувати, скільки коштів потрібно, щоб все це закупити. Є багато організаційних моментів.
Особам з інвалідністю чи людям похилого віку, самотнім пенсіонерам ми розвозимо допомогу по домівках, решта має змогу прийти до приймальні і отримати належне на місці.
Сергію, ви дуже відповідальний депутат. А як взагалі ви прийшли до депутатства? Це вийшло само по собі, чи стати народним обранцем було Вашою метою?
Ви знаєте, ніколи не було такої мети. Це було настільки спонтанне рішення… І навіть не моя ідея. Мешканці нашого мікрорайону, які звертались протягом останніх років до очолюваної мною громадської організації, говорили: “Іди в депутати, спробуй! Ми тебе підтримаємо!”
Спочатку я сприймав це майже як жарт, не звертав уваги. Але поступово замислився – чому ні? Звичайно, нічого особливого я не чекав, але якось само по собі все відбулось… Я не чекав, але став депутатом з першого разу.
Багато громадських діячів, отримавши владу, переживають певну метаморфозу. Борець за правду сам стає частиною системи, проти якої виступав, і розуміє, що все не так просто змінити, як здавалось. У вас щось таке було?
В мене нічого жодним чином не змінилось, і поясню, чому. До того, як потрапити до міськради, я п’ять років працював помічником депутата, як юрист займався багатьма питаннями, а отже чудово розумів усю “кухню” депутатської роботи. Насправді це дає більші можливості, ніж просто громадська діяльність.
Це ваша точка зору зсередини, так би мовити. А як інші, не нарікають, що ставши депутатом ви змінились, стали менш доступним, “зірка в лобі” запалала?
Ні, бо я лишився тим самим, що і раніше. Хіба що іноді якісь знайому дорікають, що в мене тепер мало часу, щоб зустрітись, просто поговорити, навіть на телефонну розмову іноді не виходить виділити більш ніж 5-10 хвилин, хоча раніше міг говорити півгодини.
А як щодо передвиборчих обіцянок? Всі виконано?
На жаль, ні. Під час виборів я обіцяв мешканцям, що буде розроблена і прийнята програма щодо зливових каналізаційних мереж. І начебто її справді прийняли, депутати проголосували, але на практиці програма не працює. Конкретних дій так і не відбулося. Також зависло ще до війни питання гаражів. Виходить, що де-юре я свої обіцянки виконав, але на ділі людям від того жодної користі.
А чому в реальності неможливо все це реалізувати?
Складне питання. Насправді мова йде про систему, яка не обслуговувалась роками, навіть десятиріччями. Не працювала, не інвентаризувалась, не обраховувалась дуже-дуже тривалий час. І має бути хтось, хто готовий взяти на себе відповідальність, зайнятися цим і отримати певний результат.
І хто це має бути, чия це насправді зона відповідальності?
Справа якраз в тому, що є дуже багато виконавців: так би мовити, всі і нікого. А має бути хтось один, хто візьме на себе цю справу.
Якби не війна, ви б “добили” це питання як депутат?
Звичайно, я не сиджу склавши руки, я пишу звернення і запити, стежу, як відбуваються ті чи інші речі, що на якій стадії, не пускаю на самотік справу. Але я чудово розумію, що до кінця цієї каденції залишилось два з половиною роки, і за цей час, звичайно, я не встигну закінчити, яких би зусиль не докладав.
І тут спадає на думку одразу логічне питання: чи балотуватиметесь на наступних виборах у міськраду, щоб принаймні реалізувати розпочате? А може є більш високі амбіції, йти далі у Верховну Раду, наприклад?
Мене точно не цікавить те, що вище, мені цікаво те, що поряд і тут, на що я реально можу вплинути. Що стосується міської ради – побачимо, як далі буде…
Але бажання таке принаймні є?
Так, бажання справді є.
Ми вже обговорювали вашу роботу в земельній комісії. Ви свідомо обрали саме цю комісію, чи воліли б займатися в міськраді іншими питаннями?
Я готувався до роботи в комісії з ЖКГ, адже комунальне господарство – це саме та тема, якою я найбільше займався, яка мені близька, і в якій у мене є певні напрацювання. Проте в цю комісію від нашої партії делегували не мене, а Олексія Асауленка. Він також фахівець у сфері ЖКГ, у нього був великий досвід у цьому питанні. А на земельну комісію бажаючих не знайшлося, тож знову вийшло все само собою. Мені було нескладно зануритись у нову тему, тому що я за фахом юрист. Єдина складність – надмірна цікавість з боку суспільства до роботи земельної комісії. Насправді до неї прикута величезна увага, почасти спекулятивна. І якісь невеличкі порушення, які в роботі інших комісій навіть не помічають, стають предметом не просто суперечок, а справжніх війн. Важко витримувати величезний тиск.
Але ж порушення, про які кажуть – вони справді є?
Так, бувають. Проте настільки незначні, що вони ніяк не впливають на хід подій в цілому. До того ж, щодо кожного порушення, навіть вигаданого, були звернення до прокуратури, СБУ, правоохоронців. Кожен випадок задокументований, і якби це справді було так протизаконно, то вже була б якась реакція з цих органів. Проте жоден з них не порушив жодної кримінальної справи з цього приводу, нікого з членів комісії не притягнув до відповідальності. Єдина кримінальна справа стосується народного депутата Дмитрука, який під час засідання комісії влаштував бійку. Тоді був постраждалий серед відвідувачів, і ось з цього приводу нас викликали як свідків на допити. Що ж до решти випадків, незначні порушення бувають постійно і у всіх. Якщо так перейматися, то в нас жодна сесія міськради нелегітимна, бо матеріали до них надходять іноді о третій ночі напередодні, а це вже порушення. Як то кажуть, докопатися можна до будь-якої комісії і будь-якого засідання. Мені здається, що важливіше робити справу, приносити користь місту, приймати важливі для людей рішення.
Що для вас було найважчим у роботі в земельній комісії?
Психологічно важкий момент, коли ти голосував за правильне рішення, а тебе за це звинувачують у всіх гріхах. Наприклад, коли ми передавали у державну власність ділянку, щоб з державного бюджету виділили 700 млн на будівництво нової злітної смуги аеропорту. Для прийняття рішення не вистачало голосу, і коли я підтримав це рішення, телеграм-канали мені приписували якісь схеми, хабарі, вже навіть не пам’ятаю, на яку суму. Що тільки не писали і як тільки не оббріхували. Проте коли злітну смугу нарешті побудували, всі раділи. І геть забули, як мене цькували за те, що я підтримав це рішення, ініційоване Президентом… І такі випадки зовсім не поодинокі. Доводиться триматись і опиратись жорсткому тиску.
Зараз наша міськрада, по суті, майже не працює. Як ви вважаєте, які перспективи у неї в майбутньому, якщо найближчим часом війна не закінчиться?
За законом, якщо місцева рада не збирається протягом 45 днів, вона може бути розпущена Президентом. При цьому позачергові вибори не можуть відбуватися, поки в нас у країні воєнний стан. Тож якщо ми і надалі не будемо нормально працювати, то є перспектива, що вся влада в місті перейде до військової адміністрації, всі рішення прийматиме вона. Це не дуже гарна ідея. Що стосується бюджетних питань, які скоро треба буде вирішувати, звичайно, депутати краще у них розбираються і краще знають нагальні потреби виборців.
Одне засідання міськради все ж таки відбулось. Проте нічого важливого на ньому не обговорювалось….
Так, моє суб’єктивне бачення, що це було скоріш показове засідання. Проте зараз закінчується бюджетний рік, час вирішувати дуже багато важливих питань. Є нагальна потреба проводити повноцінну роботу, щоб місто функціонувало як слід. У військової адміністрації є інші проблеми і важливі питання, і, зрозуміло, що військові не так добре знаються на місцевому бюджеті, щоб максимально ефективно його сформувати. Тому я сподіваюсь, що ми докладемо всіх зусиль, аби депутати займались своєю справою, допомагаючи кожен своїм виборцям, а разом – усьому місту в такий нелегкий час жити повноцінним життям, працювати злагоджено і ефективно.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі – страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: “Без обмежень”
Станом на 30 січня 2023 року через війну 80% компаній зіткнулися з падінням бізнесу. Проблем та випробувань багато: переривання робочих процесів, складнощі планування, накопичена втома співробітників, зростання витрат, варто лише згадати про блекаути; і все впирається у грошову потребу. Великі або вже розвинуті підприємства переважно орієнтуються на кредитний ресурс, хоч і на противагу грантовій підтримці, його треба повертати. «Дайджест Одеси» поспілкувався з трьома керівниками підприємств в Одеській області, аби вони поділились своїм досвідом участі у програмі «Доступні кредити 5-7-9%» в умовах війни.
Кредитування бізнесу
Взагалі урядова програма «Доступні кредити 5-7-9%» стартувала 1 лютого 2020 року. У її межах діють три відсоткові ставки (залежно від дати заснування бізнесу та його розміру (річного обороту): 5% річних — якщо виторг до 25 млн гривень і створюються мінімум 2 робочих місця протягом першого кварталу; 7% річних — для бізнесу з виторгом до 25 млн гривень; 9% річних – для бізнесу з виторгом до 50 млн гривень.
Програма стала чарівною паличкою, бо загалом кредитування бізнесу у війну — ризик для обох сторін. У березні 2022 року Кабінет міністрів прийняв рішення про запуск безвідсоткового кредитування бізнесу на час війни. Як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, уряд знімає всі обмеження по програмі «5-7-9».
«Будь-який український бізнес, якому потрібна підтримка, зможе отримати кредит за пільговими умовами. Максимально сума кредиту збільшується до 60 млн грн. На час воєнного стану та ще місяць після його завершення ставка по кредитах буде нуль відсотків. Відсотки за тих, хто хоче вести бізнес, сьогодні буде сплачувати держава. Після воєнного стану відсоткова ставка по цій програмі буде не більше 5 відсотків», — сказав Шмигаль, додавши, що також прибираються обмеження, які стосувалися бізнес-плану чи робочих місць.
Через рік з метою скорочення державних видатків уряд скасував компенсаційні ставки за кредитами на рівні 0% річних, повернувшись до початкових умов цієї програми.
Однак, програма «Доступні кредити 5-7-9%» тепер передбачає:
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для середніх та великих підприємств 9% річних з можливістю зменшення за умови створення нових робочих місць до 7%;
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для мікро та малих підприємств на рівні 7% з можливістю зменшення для інвестиційних кредитів до 5%;
– встановлення компенсаційної ставки 9% для кредитів на поповнення обігового капіталу для всіх підприємств.
З початку 2023 року станом на 8 травня банки видали бізнесу 8 тисяч кредитів на 28,3 млрд грн. Найчастіше кредитуються за програмою підприємства, що працюють у сферах сільського господарства, торгівлі та виробництва, промислової перероблювання. Серед регіонів лідерами за сумами укладених кредитних договорів є Львівська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька області та м. Київ.
Ми спілкувались із підприємцями, які отримали кредити за програмою у ПриватБанку, працюють в Одесі та області.
Ветеринарна клініка «Дар», Євген
Клініка працює з 2010 року, за цей час з підвалу на 75 кв. м. збільшились до двоповерхового приміщення, зі стаціонаром для домашніх тварин. Після вторгнення, розповідає Євген, було багато людей, яким потрібна була вакцинація та документи для виїзду з домашніми улюбленцями. А на фоні стресу тварини стали хворіти частіше, тому попит є. Вдалось не скорочувати персонал і навіть набрати новий, проте неможливо уникнути економічних проблем, викликаних війною.
«Із вторгненням сильно впали заробітки та зарплати. Деякі постачальники мали перебої, до того ж частина товарів була з Росії. До нас досі ходять бабусі і шукають московський препарат. А ти знову і знову їм пояснюєш, що це мало того не зовсім доказово, до того ж і московське. А блекаут зараз мені здається якимось сном, бо цей період у щоденному стресі ніби не міг бути реальністю. Я все планував купівлю генератора і тут сталось перше відключення, а у нас тварини підключені до кисневих концентраторів. В останні хвилини роботи Старокінного ринку за скажені гроші придбав нам генератор на 5 кв. І звісно дуже багато грошей йде на заправку, а ще щодня думаєш хоч би він не зламався. У підвалі немає вікон, а там стаціонар, хірургія, рентген та ординаторська. Тому ходили всі з ліхтариками на лобі», — розповів Євген.
За його словами після вторгнення Українська асоціація ветеринарів об’єдналась, з’являлись гранти та інші способи сприянню роботи. Вакцинація, стерилізація, чипування тварин проводилось безкоплатно для громадян, а для компанії частково компенсувались. Наразі допомога зосереджена на безпосередньо постраждалих від воєнних дій або тих, хто релокував свій бізнес з окупованих територій. Проте це була значна допомога, бо населенню важкувато платити, але хто у такому випадку допоможе тваринці?
За кредит підприємець планує оновити філіал на ветеринарну амбулаторію, де проводитиметься огляд, УЗД, операції та перебування у стаціонарі. Рентген не зможуть поставити через обмеження безпосередньо у приміщенні.
«Я тільки-но отримав кредит, це 1 880 000 грн під 9%, на жаль, не встиг податись за 0%. Заявка не складна і не схожа на грантові, а під боком є співробітник банку. Вказуєш всі свої активи, розказуєш про бізнес, відповідаючи на чіткі питання. Тобто все просто, єдине з чим можуть виникнути проблеми — відсутність заставної нерухомості, яка має бути вищою за суму кредиту. Ще не почав витрачати, але ці гроші підуть в українські компанії, в яких я купуватиму обладнання. Набиратиметься і персонал: лікарі, адміністратори, прибиральниці. Планується від 6 до 10 робочих місць, тому подаватимусь і на державний грант «Єробота». Чому б не взяти гроші на розширення бізнесу, які потім виплатиш у вигляді податку? А, якщо порівнювати кредит із грантом, то це трохи не ті гроші. Зараз мені пропонують гарний УЗД-апарат, який коштує 1 170 000 грн. Тому на грант у 300 тисяч, мало що можна придбати у межах нашої діяльності», — додає підприємець.
Агрофірма «Евріка», Олександр
Компанія на ринку давно і зареєстрована в 1997 році. Основний вид діяльності — виробництво продуктів, зокрема вирощування свіжих овочів, виготовлення плодоовочевих консервів торгової марки «З бабусиної грядки». Починали з вирощування помідорів, взявши в оренду поле площею 42 гектари. Консервація проводиться за класичною технологією без використання синтетичних консервантів, барвників, ароматизаторів, ГМО. Підприємство має понад дві тисячі гектарів поливних земель та консервний завод з перероблення власної сільгосппродукції. І працюють лише із власною сировиною.
Як розповідає один із засновників Олександр: «Наші колеги в інших областях постраждали більше та серйозніше. Ми зіштовхнулись з певними дефіцитами, наприклад, минулого року не було склобанок. А також проблеми із продажем зернових, інфляційні процеси, вартість на газ та паливо, мобілізація працівників. Наша продукція безпечна, бо ми не використовуємо ніяких хімічних домішок. Поруч із заводом маємо фірмовий магазин де є і експериментальна продукція. Крім того, люди можуть повертати скляну тару від наших товарів і це досить вигідно. Ми радимо так робити. Вирощування овочів — наша основна діяльність, проте для сівозміни вирощуємо зерно і ріпак».
Агрофірма чинне та досить велике підприємство, кредитами користуються часто. Процедуру пройшли швидко, легко, безболісно. За кілька мільйонів, які отримали від банку, придбали новий трактор, що і планували ще до вторгнення.
«Ми маємо великі потреби, тому завжди перебуваємо у пошуку схожих програм, регулярно спілкуємось із банками і це велика поміч. Свого часу користувались грантами, брали участь у конкурсах від Одеської обласної адміністрації, перемагали. Наприклад, одного разу нам покрили 50% кредитної ставки. Тоді зробили модернізацію виробничої котельні. Наразі, спілкуючись з колегами, бачу, що всі активно працюють і напрямках державних чи міжнародних програм. Ми велике підприємство, тому не завжди і потрапляємо під категорії грантів, та і умовні 100 тисяч гривень не покриють потреби. Але бачу, що колеги користуються. І чому б не робити цього, якщо допомога піде усім на користь? А якщо якийсь раз не вийде, то буде інший», — відзначає засновник.
Antimoskowskaiy Braids, Ольга
Ольга підприємиця вже близько трьох років, має інтернет-магазин афрокучерів, канекалон та інших матеріалів і перукарню. Минулого року магазин став одним із найбільших в Україні щодо наявності матеріалів саме для брейдингу, афроплетіння та такого плану зачісок. Тоді стався великий дефіцит матеріалів, тому що частина закуповуватися у нашого сусіда. Почались пошуки аналогів та постачальників, купівля в Китаї, США, з’явились і українські виробники.У приміщенні поєднана студійна частина та склад. Найманих працівників немає, проте чотири майстрині орендують місце і також сплачують податки.
Підприємиця отримала 940 тисяч гривень під 9% строком на три роки. Частину грошей вже витратили на сигналізацію та охорону, крісло, додаткові стелажі на склад, незабаром полагодять стелю.
«Головна умова цих коштів, що я маю витрачати виключно на рахунок ФОП і на потреби бізнесу. Зазначу приємний момент, що жодного разу при замовленні товарів чи послуг не стикнулась із труднощами щодо оплати на розрахунок. Тобто більшість працює офіційно і справді зі сторони податкової для цього створені всі умови. Якщо є бажання просити чи вимагати від держави, то потрібно працювати і сплачувати податки. У всіх є права і до того ж обов’язки. Якби я не працювала понад 3 роки офіційно і коштообіги не проходили через офіційні рахунки, то я б не отримала цей кредит. Цими грошима я не можу розрахуватись з постачальниками з Китаю чи Америки, бо програма орієнтована на допомогу українського ринку, щоб наші підприємства могли працювати та розвиватись. І це правильно, тому кредитні гроші витрачаю на внутрішні закупівлі та поточні витрати, а зароблені кошти — на зовнішні», — відзначила Ольга.
Спікер додала, що наразі не спостерігає падіння попиту чи виробництва. Із замовлень та роботи майстринь відзначає, що активність більша відповідно до цього ж весняного періоду карантинного 2020 року. За її спостереженнями, падіння натхнення було хіба що перший місяць після вторгнення. Люди намагаються робити те, що і раніше, щоб не втрачати можливість робити звичні речі. Це допомагає рухатись, жити та відчувати себе сильними. Тому треба працювати.
Як розповідає директорка: «У процедурі отримання кредиту багато залежить від співробітника банку. Може мені пощастило, але банкір працював, ніби для себе. Це постійна підтримка і я не відмітила ніяких труднощів, до того ж все цифрове і саме від мене ходіння по різних інстанціях із збиранням папірців — не було».
Стабільність бізнесу у неконтрольованій ситуації
Досвід війни з 2014 року та обмеження, пов’язані з COVID-19 навчили підприємців готуватись та думати про майбутнє. І як не крути, кожен бізнес пов’язаний з політикою, тому мотивація боротись за незалежність дала сильний поштовх триматись за свої проєкти. Наразі є безліч можливостей залучати іноземних партнерів та розширювати бізнес-спільноту задля того, щоб встояти. І це стосується, як великого, так і малого бізнесу, хоч і здається, що останній досить гнучкий.
Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси, розриви логістичних ланцюжків. Дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації.
На порталі «Дія.Бізнес» є інформаційний розділ про державні та донорські програми, приватні ініціативи підтримки підприємців в умовах війни, що допоможуть зберегти бізнес, робочі місця та підтримати економіку України.
Ми маємо продовжувати працювати, як відомо, битви виграє армія, а війну — економіка.
Без відновлення контролю за островом Зміїний було неможливе будь-яке судноплавство з портів України. Без цього росіяни просто економічно би нас знищили, – розповів у фільмі «Воєнна розвідка України: на морі, у небі, на землі» начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов.
“Ключовим для звільнення острова стало затоплення 13 квітня 2022 року флагмана Чорноморського флоту ВМС РФ крейсера «Москва» ударом двох протикорабельних ракет нового українського мобільного берегового комплексу РК-360МЦ Нептун: «Затоплення ракетного крейсера «Москва», знищення декількох десантних кораблів, катерів противника, загалом порушення логістики острова Зміїний — все це у подальшому вплинуло на вивільнення цього острова від загарбників. Це стосується морського компонента. Що стосується повітряного компонента — це славнозвісні наші Байрактари морської авіації, які працювали з перших днів війни, починаючи з Херсонської області і вперше їх Україна застосовувала по бойовому по морським цілям» — говорить у фільмі командувач Військово-морських сил ЗСУ віцеадмірал Олексій Неїжпапа”, – йдеться у повідомленні Міноборони.
Про відчайдушний спротив, який чинили російські окупанти на острові українським бійцям, у фільмі розповів командир однієї зі штурмових груп спецпризначення ГУР МО України із позивним «Скін»: «Споруд було багато. Їм було де ховатися, вони дуже швидко рухалися, вони не сиділи на одному місці, вони постійно міняли позиції, вони готувалися до оборони. Це був їхній острів, на якому вони були не один раз. Я вам скажу, це достатньо епічна битва була…Островом оволодіти можна, якщо у вас є перевага у вогневій силі, що потім і показало. Так? Його просто стерли з лиця землі, вони ж потім нагнали туди купу людей, вертушок, всього решта – їх там просто помножили на нуль і все. І вони зробили жест доброї волі, скажімо так».
Також у фільмі документальної трилогії «Воєнна розвідка України: на морі, у небі, на землі» вперше продемонстрували ексклюзивні кадри польоту, десантування з вертольотів і бойових дій на острові, які провели 8 травня групи спецпризначення ГУР МОУ і «Альфа» СБУ.