Цього року Міноборони планує закупити аж 4,5 млн FPV-дронів. У стільки одиниць в МО оцінюють спроможності вітчизняного ОПК, розповів директор Департаменту політики закупівель Міністерства оборони України Гліб Канєвський. МО витратить на закупівлю дронів понад 110 млрд грн.

Це значно більше, ніж витрачали досі і спочатку планували на 2025-й (Міноборони збиралося виділити  на FPV-дрони 44 млрд грн). Але відтоді збройними силами пройшла хвиля масштабування підрозділів БПЛА: полк «Птахи Мадяра» розрісся до бригади, батальйон «Ахіллес» став окремим полком тощо. Загалом кількість екіпажів БПЛА у ЗСУ за рік зросла у 7 разів, повідомляв міністр оборони Рустем Умєров у грудні. І роль повітряних та наземних безпілотників у бойових діях тільки зростає. На що насправді здатні українські виробники дронів і як допомогти їм цей багатомільйонний рій забезпечити?

КРАЩЕ, НІЖ В США, І НЕ ДОРОЖЧЕ, НІЖ З КИТАЮ

На початку 2024 року близько 70% потреб тоді ще батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «АХІЛЛЕС» 92 ОШБр покривалося за рахунок волонтерських дронів і лише 30% – державних, розповідає його командир Юрій Федоренко. Наприкінці року ситуація змінилася – вже 70% забезпечувала держава, а наразі (відколи стартував проєкт «Лінія дронів») – майже 100%. Можливо, так не в усіх Силах оборони, а лише в спеціалізованих підрозділах, зауважує Федоренко (проєкт «Лінія дронів» передбачає додаткове фінансування для п’ятьох провідних БПЛА-підрозділів, можливе масштабування). «Тому треба продовжувати їм допомагати, дронів багато не буває, а кожен дрон – це про здоров’я і життя військовослужбовця», – каже він.

Україна, на його думку, розвиває галузь БПЛА семимильними кроками. Взаємодія фронту з виробниками і закупівельниками налагодилася. Пропозиції і зауваження завжди можна передати «нагору» і їх чують. Купу поточних проблем не тільки долають просто «в полях», а й передбачають власні центри технічних інновацій (RnD). «На базі «Ахіллеса» дуже талановиті хлопці працюють над подоланням тих проблем, з якими зіштовхнемося через пів року, – розповідає Федоренко. – А 7 місяців тому розв’язували проблеми, які маємо сьогодні (тому наш підрозділ і виконує завдання без втрати ефективності)». Це складний аналіз ринку, розвитку технологій, впровадження різних нових засобів у війську. Але у нас є кому це робити.

Навіть замінники китайських комплектуючих українці вже успішно роблять. Так, днями один з найбільших українських виробників FPV-дронів Vyriy Drone презентував першу серійну партію на 100% українських безпілотників. Компанії вдалося здешевити дрони з українських комплектуючих до рівня аналогічних моделей з китайських компонентів. Це означає – ще більше незалежності від імпорту і більше коштів всередині країни. Причому виробники наголошують, що наші компоненти якісніші китайських. «Раніше був такий стереотип – вважали, що в Україні нічого немає якісного. А ми показуємо, що це не так, що ми можемо дати жару. Бо ми контролюємо цю якість. Багато тестувань», – заявив під час презентації Іван, один із співробітників компанії.

Про українських розробників дуже високої думки і західні союзники. До 3-ї річниці повномасштабного вторгнення The Telegraph опублікував статтю, де, зокрема, йшлося про те, що «враховуючи поточний досвід Києва щодо інновацій у військовій сфері», «мало хто вважає недосяжним», що Україна здатна навіть відновити ядерний арсенал. А нещодавно американські стартапи, що розробляють безпілотні технології для Пентагону, звернулися по допомогу до українських виробників БПЛА – не виходить у них створити ефективні недорогі безпілотники, пише The Wall Street Journal. Дорогі американські БПЛА погано себе зарекомендували – так, компанія Skydio (вважається одним з провідних виробників малих розвідувальних дронів коптерного типу в США)  протестувала сотні своїх найкращих безпілотників в Україні і виявила, що вони з дефектами, ремонтуються важко, літають погано, крихкі, вразливі до російського РЕБ. При цьому американські стартапи витратили мільярди доларів на свої розробки для Пентагону. А Україна, пише видання, попри обмежені ресурси, вже створила безпілотники, популярні на міжнародному ринку. «Жодна американська компанія не може конкурувати з Україною. Ви знаєте, що їхні штуки працюють», – сказав співзасновник американського стартапу CX2 Натан Мінц. Ще б пак: за оцінками Міноборони США, американські стартапи здатні виробляти до 100 тисяч дронів на рік, а в Україні у 2024-му виготовили 2,2 мільйона самих лише FPV-дронів.

ЯК ПРИБРАТИ З КОЛІС ПАЛИЦІ

Асоціація «Технологічні сили України» (ТСУ) об’єднує 50 найбільших українських виробників безпілотних систем. Сьогодні 95% потреб фронту в БПЛА ми можемо покривати власними силами завдяки інноваціям українських виробників, каже Катерина Михалко, виконавча директорка ТСУ. «Та спроможності виробників точно суттєво більші, ніж можливості державного бюджету закупити таку кількість озброєння та військової техніки, – каже вона. У 2024 році 63% виробничих потужності зброярів не були завантажені через відсутність державних замовлень. А це – 1,7 млн невиготовлених дронів та засобів РЕБ.

Заяви про необхідність нарощення потужностей (виробити 4,5 млн безпілотників цього року) виробники сприймають як сигнал до нових інвестицій та масштабування. «Ключове питання у тому, аби держава справді мала спроможності викупити стільки БПЛА і не було повторення ситуації 2024 року, – каже Михалко. – Компаніям потрібне прогнозоване та стабільне державне контрактування, а також стійкість державного апарату – кадрові зміни, які не зупиняють державні замовлення та постачання техніки військовим».

«Технологічні сили України» запустили цілий портал з життєвим циклом ОВТ (озброєння та військова техніка). Це – мапа проблем галузі, з якими вона стикається на кожному етапі: від створення до виробництва і постачання зброї. Портал не лише показує проблеми, а й пропонує механізми їх вирішення. «Є багато процесів, які треба вдосконалювати у державному контрактуванні, зокрема, в частині його стабільності та прогнозованості», – каже пані Катерина.

Виробники зіштовхуються з низкою складнощів, що заважають амбітним планам. «Проблеми є – і вони досі ті самі, що й рік чи два тому. Найбільший виклик для будь-якого українського виробника – це відсутність прогнозованості та стратегічного планування. Нічого не змінилося в цьому напрямку», – говорить Роман Княженко, СЕО компанії Skyeton (виробляє безпілотні авіаційні системи). Співпраця з основним замовником – державою – залишається на рівні «квартального планування»: без довгострокових контрактів і навіть без елементарного інформування про плани на перспективу. Тобто компаніям ніколи не повідомляють, що планується, відкладається тощо і це створює для них велику проблему. «Впевнений, що у всіх така сама ситуація: ми навіть не знаємо, чи буде контракт в принципі», – каже Княженко. Один квартал – це три місяці, а строк доставки деяких комплектуючих може бути й пів року, розповідає він. Це означає, що виробництво стає набагато дорожчим, адже закуповувати частину компонентів потрібно заздалегідь, а коли вони закуповуються без контракту – немає можливості закуповувати на більш вигідних умовах. «Ми не говоримо зараз про ідеальні річні контракти – чіткий горизонт хоч на кілька місяців наперед вже дав би можливість масштабуватися і планувати, – пояснює Княженко. – А поки цього немає – ми всі працюємо в режимі «тут і зараз». Решту виробничих труднощів, за його словами, при бажанні подолати можна.

Потенціал росту галузі не обмежується 4,5 мільйона, погоджуються і у компанії «Дикі шершні». Але для цього потрібно, крім прогнозованого замовлення від держави, мінімізувати бюрократичні процеси. «Кодифікація і сертифікація сильно гальмують галузь. При цьому сама сертифікація не захищає солдата від неякісних і небезпечних виробів, – розповів представник компанії (просив не вказувати імені). Налагодити фінансування для поповнення оборотних коштів виробників (щоб оплачувати наперед майбутні партії товару), забезпечити кредитування під низькі відсотки. Не менш важливим, ніж фінансування, представник «Диких шершнів» вважає усунення обмежень поставок деталей з Китаю. Наразі дефіцит деяких компонентів з Китаю стримує ріст обсягів виробництва. Водночас українські аналоги або не виробляються в необхідній кількості, або не відповідають потрібній якості. «Китайці сильно обмежують розмір партій, завертають на митниці. Але і наша митниця також не гребує можливістю отримати «додаткове фінансове заохочення» для проходження товару, – говорить він. – Це не секрет, що значні обсяги деталей для БПЛА потрапляють в країну контрабандою, бо держава не зняла мито і ПДВ з деталей, які заходять не під прямі держконтракти».

На додачу експорт БПЛА як був, так і залишається забороненим, тому працювати з іноземними замовниками, тож компенсувати вимушений простій, заробляти оборотні кошти виробники не можуть. У той час як росіяни активно це роблять. Катерина Михалко наприкінці лютого після відвідин виставки озброєння IDEX в Абу-Дабі, де розгорнула стенд організація  «Рособоронэкспорт» (займається експортом російських дронів), написала на Фейсбук дуже емоційний пост.

«Знаєте, скільки вони на цьому заробляють? За їхніми офіційними заявами, зробленими на виставці в Китаї минулого року, йдеться про 55 мільярдів доларів, – писала тоді пані Катерина. – І ці гроші вони інвестують у власну оборонну промисловість, що перевищує річний оборонний бюджет України на закупівлю озброєнь».

Міжнародна діяльність українських виробників наразі неможлива – виробники офіційно не можуть навіть експортувати технології до Польщі, щоб розпочати спільне виробництво з європейськими партнерами, пояснила Михалко. «85% наших компаній уже релокувалися або планують це зробити, – писала вона. – У той час, коли росіяни нарощують експорт, заробляють десятки мільярдів доларів і реінвестують у власну оборонну промисловість, ми втрачаємо можливості”.

Тетяна Негода, Київ

Перше фото Укрінформ