Connect with us

Політика

Наталя Чорна, начальник напрямку ЦВС Медичних сил ЗСУ

Published

on



Підполковник Наталя Чорна очолює напрямок цивільно-військового супроводу у Командуванні Медичних сил ЗС України – одного з ключових механізмів взаємодії армії та суспільства в умовах війни. Її робота – забезпечити комунікацію, підтримку і координацію дій між Збройними силами України та місцевими громадами, волонтерами та органами влади.

В інтерв’ю Укрінформу Наталя Чорна розповіла про завдання цивільно-військової взаємодії у Медичних силах ЗС України, виклики на цьому шляху та значення довіри між військовими й цивільними для спільної перемоги.

НАЙБІЛЬШИЙ ВИКЛИК – ЦЕ СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ВІЙСЬКОВИХ

– Розкажіть, будь ласка, про вашу посаду та основні обов’язки в системі цивільно-військового співробітництва Медичних сил Збройних сил України.

– Напрямок цивільно-військового співробітництва в Збройних силах України в цілому – це нова вертикаль, яка покликана допомогти військовослужбовцю отримати ту необхідну допомогу, на яку він має право як громадянин.

Звичайно, найбільший виклик для усієї системи цивільно-військового співробітництва на сьогодні, коли ми говоримо про умови війни, то це соціальний супровід військовослужбовців, які повернулись з полону, поранених, що зазнали травмування або поранення на полі бою, і хворі. Чому? Тому, що служба ЦВС Збройних сил України у бойових частинах і служба ЦВС у Командуванні Медичних сил КМС ЗС України – це дещо різні поняття. У бойових частинах ця робота може містити взаємодію із цивільним населенням та його евакуацію з населених пунктів, що межують із лінією зіткнення. Також це соціальний супровід військовослужбовців, що проходять службу у військовій частині. У Медичних силах ЗС України – це часто робота із військовослужбовцями, що проходять реінтеграційні заходи, або лікування.

Ми переважно працюємо з військовослужбовцями, надаємо їм саме соціальний супровід у вигляді і відновлення документів, і їх координації з громадськими організаціями, іншими структурами в цивільному житті. Намагаємось їх, наскільки це можливо, повернути до буденного життя.

– Як змінилась роль цивільно-військового співробітництва з початком повномасштабного вторгнення?

– До грудня 2024 року в Командуванні Медичних сил ЗС України була лише одна посада саме цивільно-військового співробітництва, і займатись таким обсягом, яким займаємось ми зараз, ця людина просто не мала можливості. Відповідно, в умовах, які диктує нам поле бою, вже з грудня минулого року Директивою міністра оборони України (№ Д-321/111/дск, – ред.) було введено такий напрямок в усіх наших госпіталях і в усіх наших структурах.

І відповідно у кожному із цих підрозділів були і є наразі фахівці саме соціального супроводу. Треба допомагати нашим хлопцям.

– З ким найчастіше ви співпрацюєте серед цивільних чи міжнародних структур?

– Якщо ми говоримо про міжнародні організації, то найчастіше йдеться про Червоний Хрест. Саме їх дані дають змогу офіційно визнати факти перебування у полоні наших захисників. Тому ця взаємодія наразі є просто щоденною необхідністю.

Із цивільних структур державного рівня – це Національне інформаційне бюро, Служба безпеки України, Координаційний штаб, ЦНАПи, громадські організації. Це всі ті організації, з якими ми співпрацюємо для того, щоб вирішувати проблемні питання наших військовослужбовців. Питання виникають різні, як і потреби. Тому, залежно від того, які виклики перед нами стоять, ми і комунікуємо з різними структурами.

– Чи є сталі механізми взаємодії?

– Ні, сталих механізмів наразі немає. У 100% йдеться про індивідуальний підхід. Все залежить від конкретної потреби того чи іншого військовослужбовця. Комусь треба відновити особисті документи, комусь елементарно сконтактуватися із близькими чи військовою частиною. Тому чи не найважливішу роль у цьому процесі відіграє вміння комунікувати і реагувати на поточні потреби, що виникають у наших захисників.

МИ ПРАЦЮЄМО НА ТЕ, ЩОБ АДАПТУВАТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ЯКНАЙШВИДШЕ

– Яку роль відіграють волонтери у спільних медичних ініціативах?

За моїми спостереженнями, емоційна стійкість і підтримка родини військовослужбовця – це у 90% рецепт успішного відновлення

– З початком повномасштабного вторгнення, та і до подій 2022 року, ми чудово розуміємо, що волонтери, небайдужі громадяни, почасти родичі, відіграють велику роль у розбудові, допомозі Збройним силам України. Якщо ми говоримо про напрямок відновлення військовослужбовців, то інколи навіть звичайна пісня чи вистава, що представлені в рамках благодійності, допомагають захиснику відчути себе не тільки військовослужбовцем, а просто людиною, яка повинна пройти свій шлях реабілітації чи, пак, реінтеграції.

За моїми спостереженнями, емоційна стійкість і підтримка родини військовослужбовця – це у 90% рецепт успішного відновлення. Власне, ми сильні тільки тоді, коли об’єднані. В цьому стисла суть ЦВС.

– З якими труднощами ви стикаєтесь у процесі координації дій між військовими медиками та цивільними структурами?

– Буває різне. Ми ж всі люди. Інколи хтось елементарно може бути не в гуморі. Ніхто не відміняє людський фактор, але кожен з нас намагається докладати своїх зусиль для того, щоб між нами не було ніяких непотрібних непорозумінь, що ускладнюють взаємодію інституцій. До прикладу, коли я телефоную до представника Національного інформаційного бюро, то знаю, що ми точно знайдемо алгоритм для допомоги захиснику.

Що можу сказати із впевненістю, це те, що ми працюємо задля однієї мети: підтримки наших захисників.

Тому найбільшою проблемою для усіх нас залишається ворог і його апетити, а не внутрішня організація діяльності. Це більше буденна діяльність, і ми з нею вдало обходимося, на мою думку.

КОНЦЕНТРУЄМО УВАГУ НА ТЕПЕРІШНІХ ВИКЛИКАХ

– Чи були ситуації, які стали для вас особисто уроком у цій роботі?

– Вміти і навчатись відокремлювати своє особисте від того, що відбувається під час виконання моїх обов’язків. Особливо зараз, коли ми бачимо позитивну динаміку в обміні полонених, то розумієш, наскільки важливо залишати емоційне хвилювання за межами своїх функцій. Якщо коротко, то ти повинен мати ту саму емоційну стійкість для того, щоб мотивувати військовослужбовців навчитися наново планувати своє майбутнє. Часто їм важко осягнути свою особисту свободу – для когось адаптаційний період триває близько місяця, а комусь можуть знадобитися роки.

Часто багатьом з них просто хочеться поговорити, випити кави. Деякі з них підписують мене у телефоні «Мама МС», просто тому, що я завжди беру слухавку і не відмовляю у підтримці. Мені здається, це цілком природно. Військове братерство – це не просто гарні слова, це стиль життя, який постійно потребує твоїх зусиль.

Близько 50% повернених з полону потребують кваліфікованої медичної допомоги, зокрема, психологічної. Тут найголовнішим завданням клінічних психологів є якраз ментальне відновлення військовослужбовця. Він повинен знати, що не залишиться зі своїми хвилюваннями сам на сам.

Тож, повертаючись до вашого питання, то найскладнішим у цій справі є саме людські емоції. Водночас це найпрекрасніше.

– Як, на вашу думку, має трансформуватися система цивільно-військового співробітництва у медичній сфері після війни?

– Наразі ми концентруємо увагу на сучасних викликах, які диктує нам війна. Це, так би мовити, короткострокові плани – зустріти військовослужбовця, з’ясувати його потреби, налагодити комунікацію з його військовою частиною, із державними інституціями, якщо це необхідно. Це все рутинні справи, якими зайняті наші фахівці.

У майбутньому ж хочеться організовувати тематичні вечори з родинами наших захисників, бачити, як підростають їх діти, і не турбуватися про те, що є ті, хто досі перебуває у ворожому полоні. Напевно, це наразі звучить як мрія. Але, думаю, більшість з нас хоче такого майбутнього для наших захисників і їх близьких.

– А ви можете сказати хоча б на перспективу кількох місяців, як вона має трансформуватися?

– Хочу бачити, щоб якнайбільше наших військовослужбовців повертались з полону. Знаю, що над цим, не покладаючи рук, працює Координаційний штаб.

Звичайно, у зв’язку з активними реінтеграційними заходами, наші медичні заклади наразі отримали додаткове навантаження.

Оскільки від початку повномасштабного вторгнення в Україні діє Єдиний медичний простір, це дає змогу розмістити захисників у закладах різних форм власності. Це значно покращує медичне забезпечення військовослужбовців. Але водночас хочеться бути впевненою у тому, що заклади охорони здоров’я в системі МОУ зможуть забезпечити усі потреби захисників самостійно.

Знаю, що Міністерство оборони, Генеральний штаб працюють над розширенням наших спроможностей. Очікуємо старт спеціалізованих реінтеграційних центрів на базі Збройних сил України.

А наразі працюємо у тій системі, яку вже вдалося побудувати. І, звичайно, радіємо кожному дню, коли звучить команда вирушити на зустріч чергової групи українських захисників.

– Яке місце у вашій діяльності займає досвід армій НАТО або міжнародних місій?

– Взагалі «CIMIC» і ЦВС – запозичена система від наших партнерів. В арміях НАТО ця сфера діяльності існує вже давно і досить на високому рівні. У нас, в Медичних силах ЗС України, її не було фактично до початку повномасштабного вторгнення.

Втім, саме війна послугувала тому, що у короткі терміни Україна стала для країн-партнерів прикладом в організації своєї діяльності, зокрема, медичної. Ми ділимося своїм досвідом. Часто до нього прислухаються медичні служби інших держав. У нас, на жаль чи на щастя, величезний досвід, і, напевно, що ми навіть в цьому їх перевершуємо. У досвіді – 100%.

НАВІТЬ СЛІВ ВДЯЧНОСТІ НЕ ТРЕБА, ДОСТАТНЬО ПОГЛЯДУ

– Що мотивує вас працювати в цій сфері в умовах війни?

– Ці очі… Очі, коли ми їм (військовослужбовцям, – ред.) допомагаємо, коли ти чуєш, бачиш цю віддачу, коли тобі кажуть звичайне «дякую».

До прикладу, ти просто допомагаєш йому (військовослужбовцю, – ред.) підвестись і підводиш до вікна, і ти бачиш ці очі… це дуже цінно. Очі матері, дружини і їхні (військовослужбовців, – ред.) або розгублені, але щасливі очі на обміні. Навіть слів вдячності не треба, достатньо просто погляду.

– Який момент за час вашої служби був для вас найскладнішим або найзворушливішим?

Близько 60% військовослужбовців повертаються до військової служби після полону. І це те, що по-справжньому мотивує

– Найзворушливіший був нещодавно, коли у нас в головному шпиталі на початку весни перебував повернений з полону військовослужбовець, який повідомив мені, що йому потрібно якнайшвидше відновити паспорт, тому що він хоче одружитись. Ми одразу вирішили організувати їм свято. Був і справжній коровай, і вінчання в храмі на території госпіталю нашим капеланом.

Дівчина чекала на Сашу близько трьох років, і, на щастя, вони ті, хто поцінували зусилля одне одного. Хіба це не зворушує? Їх історія насправді надихає ще й тим, що Олександр повернувся до військової служби.

В цілому, близько 60% військовослужбовців повертаються до військової служби після полону. І це те, що по-справжньому мотивує.

– Які найголовніші проблеми виникають у колишніх полонених?

– Відновлення документів. Це їх найбільше цікавить, тому що ці потреби тягнуться одна за одною. Немає паспорта – немає відновлення інших документів, елементарно водійського посвідчення. Немає відновлення банківської карти – немає виплат. Це те, що стосується саме повернених з полону хлопців і дівчат.

Вони навіть одразу не акцентують увагу, що їм потрібна допомога психолога. Лише із часом виникає потреба з кимось поділитись пережитим досвідом. Часто вони не можуть розповісти родичам про усе, що довелося пережити. Бо інтуїтивно здається, що зрозуміє лише людина у формі.

Що стосується поранених військовослужбовців, травмованих і які перебувають у нас на лікуванні, – це виплати, грошове забезпечення. 90% (військовослужбовців, – ред.) до нас звертаються саме з такими питаннями. Вони хочуть бути впевненими в тому, що держава про них потурбується. І це абсолютно зрозуміле хвилювання.

Єлизавета Чірниш

Фото: Геннадій Мінченко



Джерело

Політика

Берсе у річницю вступу заявив, що Україна залишається головним пріоритетом Ради Європи

Published

on



У 30-ту річницю вступу до Ради Європи Україна залишається її головним пріоритетом.

Про ідеться в спеціальній заяві генерального секретаря організації Алена Берсе, текст якої є в розпорядженні Укрінформу.

«Річниці нагадують нам, ким ми є, і за ми що стоїмо. Україна залишається нашим головним пріоритетом. Рада Європи – з вами. У найважчі моменти. Коли це найбільше має значення», – заявив Берсе.

За його словами, 30 років тому, коли Україна приєдналася до Ради Європи, «це була інша Україна та інша Європа».

«Здавалося, демократію вже не зупинити. Свобода та незалежність ширилися нашим континентом. Три десятиліття потому війна повернулася до Європи, і чоловіки, жінки та діти України заплатили за це високу ціну. Тож ця річниця – нагода вшанувати їхню мужність, підтвердити нашу солідарність і знову взяти на себе як європейці зобов’язання вибудовувати справедливий і тривалий мир в Україні», – сказав генсек РЄ.

Читайте також: Відновлення України стане складовою безпеки всієї Європигенсек Ради Європи

Він нагадав, що саме Рада Європи просуває механізми підзвітності та компенсації Україні: Реєстр збитків, який уже функціонує, та Міжнародну комісію з розгляду скарг, що незабаром запрацює.

«Правосуддя втілюється в роботі Європейського суду з прав людини – єдиного міжнародного суду, що розглядає порушення прав людини, пов’язані з цією війною. І воно продовжується роботою над Спеціальним трибуналом щодо злочину агресії, адже війна не може завершитися безкарністю», – додав він.

Нагадаємо, Україна стала 37-м членом Ради Європи 9 листопада 1995 року.

Україна представлена в усіх ключових статутних органах РЄ, таких як Комітет міністрів, ПАРЄ, Конгрес місцевих та регіональних влад, а також у більшості основних експертних і моніторингових механізмів.

Як повідомлялось, у Раді Європи схвалили створення Міжнародної комісії з розгляду претензій України до Росії.

Фото: ОП



Джерело

Continue Reading

Політика

Екскомандувач Сухопутних військ Канади закликав посилити підтримку України

Published

on



Партнерам України варто суттєво наростити різносторонню підтримку України у війні проти Росії.

Таку думку в інтервʼю Укрінформувисловив екскомандувач Сухопутних військ Канади Ендрю Леслі.

“На жаль, Росія не збирається зупинятися, тому важливо, щоб НАТО й весь вільний світ зробили все можливе для підтримки України”, – сказав Леслі.

Він наголосив, що “ЗСУ та український народ загалом докладають неймовірних зусиль, захищаючи свою державу, домівки та близьких”. “Попри проблеми з постачанням і зміну бачення щодо того, які саме системи озброєння надсилати, українці можуть пишатися своїми досягненнями”, – зазначив генерал.

Читайте також: Канада додатково спрямує на оборону майже $60 мільярдів

Як повідомляв Укрінформ, наприкінці серпня Канада анонсувала виділення Україні чергового пакета військової допомогина 1,5 млрд дол. США.

Фото: instagram/lt.gen.hon.andrewleslie



Джерело

Continue Reading

Політика

У Раді напрацювали законопроєкт про виплати дітям-ВПО і прискорення реалізацію житлових програм

Published

on



У парламенті напрацьований законопроєкт, який дозволить пом’якшити критерії для отримання компенсацій за оренду житла внутрішньо переміщеними особами. Депутати наголошують на необхідності повернути відповідні компенсації дітям.

На цьому наголосив народний депутат Максим Ткаченко у рамках Всеукраїнського форуму лідерів соціальних змін, передає кореспондент Укрінформу.

«Ми напрацювали законопроєкт, який уже два роки чекає на розгляд у Верховній Раді. Його було схвалено на комітеті, але він досі не рухається далі. Цим документом ми пропонуємо переглянути критерії нарахування компенсацій на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб», – зазначив він.

Депутат нагадав, що наразі відповідні виплати складають лише 2–3 тисячі гривень на місяць.

«Це — лише 50 доларів на місяць, і навіть ці кошти у багатьох почали забирати. У нашому законопроєкті ми пропонуємо пом’якшити критерії, щоб частина людей знову могла отримувати цю допомогу. Насамперед наполягаємо, щоб компенсацію повернули для дітей переселенців незалежно від того, чи отримують інші члени родини виплати», – наголосив Ткаченко.

На його переконання, коштів у бюджеті достатньо, аби втілити ініціативу у життя, якщо кількість евакуйованих різко не збільшиться.

Водночас політик нагадав, що минулого року парламент ухвалив закон про інвентаризацію можливих місць тимчасового проживання ВПО, аби більше українців могли отримати дах над головою.

«Програму планують реалізувати лише наприкінці 2026 року… Вимагаємо, аби відповідні кроки були реалізовані якнайшвидше, адже люди, які чотири роки живуть без власного житла, не можуть чекати 2026-го, щоб, нарешті, держава порахувала, скільки є придатних для проживання будівель», – підкреслив парламентарій.

Окремо Ткаченко наголосив, що цього року депутатам вдалося добитися виділення 1 мільярда гривень на облаштування або ремонт таких місць у всіх областях України. 

«З грудня ми, як міжфракційне депутатське об’єднання «ВПО України», почнемо здійснювати парламентський контроль за тим, щоб ці кошти були використані ефективно та за призначенням. Ми маємо чітко бачити, скільки нових місць створено і кому вони реально допомогли», – додав він.

Народний депутат також розповів, що наразі триває робота над новим законопроєктом №13136 щодо удосконалення механізму надання компенсацій та обліку нерухомого майна.

Читайте також: В Україні наразі відсутня єдина система обліку даних переселенців – Мінсоцполітики‎

За його словами, мета законопроєкту — зробити систему компенсацій за пошкоджене або знищене житло більш зрозумілою та ефективною. 

Документ удосконалює облік нерухомості, поширює механізм компенсацій на різні типи майна, зруйнованого через російську агресію з 19 лютого 2014 року, і визначає, як саме відшкодовуватимуть збитки у багатоквартирних будинках.

«Важливо, щоб зміни, про які ми говоримо, були помітні не лише на екранах і в документах, а й у реальному житті людей», – резюмував політик

Як повідомляв Укрінформ, в Україні розробляється програма, яка допоможе вимушеним переселенцям отримати власне житло у сільській місцевості.

Фото: Фейсбук / Руслан Стефанчук



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.