Свій-чужий, віктимна поведінка, одеська мова: обговорили найпопулярніші маніпуляції травмованого суспільства
Знаємо, що ви втомились від мовних срачів, але поки сперечаєтесь — сили і час значить є. Ці провокації/аргументи/тези (неважливо як їх називати), точно траплялись кожному після 24 лютого. Чому?

Гібридна війна, у якій мовне питання було основним аргументом, принесла багато трьохсотих. І варто зважати, що травмоване суспільство, може досить гостро реагувати на якісь питання. В Одесі можна почути: «… та какая разница, я волонтерю, доначу на ЗСУ, а вы мне еще и упреки за язык предъявляете» так само часто, як і «Ви говорите мовою агресора, підтримуєте війну». Це наша реальність, яка свідчить про травмованість. Це слова Ярослави Вітко-Присяжнюк — представниці Уповноваженого із захисту державної мови в Україні, разом із якою ми і зробили цей матеріал.
Одеською — це не російською
В гуглі є сторінка «русский язык Одессы», у якій говориться, що територіально тут розмовляють російською мовою з додаванням грецької, італійської, української та їдишу. Кажуть, що ця мова навіть знайшла місце у літературі — в «Одеських розповідях» Ісаака Бабеля. Почути її, саме ту одеську мову, вже й на вулицях Молдаванки не вийде, не кажучи про великі спальні райони, бо розмовляє нею зараз досить мало людей.
«Про одеську мову складалась велика кількість казок та легенд, і це ще один, змальований російською імперією образ, причетний до Одеси. Якщо сприймати, що це та мова, яка зображена у російському серіалі «Ліквідація» або щось на неї схоже, то де вона зараз реально лунає? Чи є в Одесі люди, які досі говорять їдишем? Величезна кількість одеситів, які пам’ятають та спілкуються цією мовою, вже відійшли або здебільшого є тими самим мігрантами до Ізраїлю чи Америки. Так говорили на початку ХХ століття. Але не зараз. А вимова російських слів на український манер, додаючи «шо» та «ге» — це не одеська мова, а просто безграмотна російська», — додала представниця Уповноваженого.
Зараз ця тенденція відходить від публічного простору і залишається десь в приватних бесідах, бо апелювання до того, що це діалект — вже не працює. Як і «у нас все життя були рублі», бо викреслювати 30 гривневих років при середній продовжуваності життя: 63 роки у чоловіків та 73 роки у жінок, як мінімум незрозуміло. Так, це саме той приклад з початку березня, коли відвідувачка готелю влаштувала шоу щодо немодної української, вічних рублів та своєї матері у селі, якої вона стидається. І саме та, яка потім вибачалась
Як додала Ярослава, ми насправді побачили надзвичайно яскравий приклад людини, зараженої російською пропагандою. Так дається взнаки російська музика, фільми та культура. Ти говоритимеш рублі, якщо щодня цю мову всотуєш не скільки від оточення, а від продукту, який споживаєш.
«Ми, українці, все ж є народом постколоніальним, як не крути, і минуло хоч вже 30 років, одужання поступово відбувається, але відбиток на світогляді та ментальності залишився. Для постколоніальних народів характерне явище культурного плазування – колонізований народ сприймає мову та культуру свого колонізатора як щось краще. Наративи Радянського союзу говорили про українську, яка не годиться ні для чого серйозного. Наприклад, Григорій Квітка-Основ’яненко написав “Марусю” – повість, яка стала першим твором сентименталізму, посперечавшись зі своїм другом, що зможе українською створити якийсь серйозний твір. І це був початок XIX століття. Пізніше були Тарапунька и Штепсель, а потім і сітком про няню Віку. Це приклади меншовартості, що всі тут неосвічені, дурні і недалекі, які приїжджають до великої москви. Така собі російська адаптація американської мрії”, — коментує експертка.
Віктимна поведінка україномовних
Питання мовного булінгу досить відносне, бо одна справа, коли йде порушення мовного законодавства, а інша — побутове життя. Створилась певна субкультура бідкання у соціальних мережах на важку долю україномовних у таких містах як Одеса.
«Подібним світоглядом і ставленням вони несвідомо заганяють себе в мовне гетто, постійно «потерпаючи» за свою позицію спілкуватися українською. І як наслідок повторюють цим самим пропагандистську тезу про те, що українській мові не місце в Одесі, несуть в маси ідею того, що українськомовним тут важко і страшно, тому свою мову краще залишити при собі, гостям міста і тим, хто хоче перейти на українську», — відзначила співрозмовниця.
Чи можна стверджувати, спираючись на одну-дві історії, що це типова ситуація у місті? Напевно, що ні, бо так само можна знайти одну-дві історії підтримки оточення та легкого переходу на мову у побутовому житті. Проте це бідкання створює певний образ, здебільшого у мережі, той самий — про ватну Одесу. Після того, як російська мова не вберегла одеситів від ракет, позиція містян, навіть радикальних, сильно змінилась.
«В Одесі ситуація далека від ідеальної, але порівнюючи з тим, що було тут 10 років тому — небо і земля. А що таке 10 років для розвитку суспільства і формування суспільного світогляду? Місто, якому десятками років насаджувалася роль “сталіци Наваросіі” із супутнім втягуванням в парадигму російської мови і культури, не може за одним махом чарівної палички защебетати українською. Одеситів, яким роками у вуха п’ятою колоною кремля нашіптувалося “какаяразніцанакакомязикє” і страшні бабайки про “ущємлєніє рускагаварящіх”, ще якийсь час буде тригерити від мовного питання. Але ми працюємо над цим і багато роботи пророблено вже», — написала Ярослава у Facebook.
Маніпулювання російськомовними військовими
Мова — надпростий метод відокремлення свій-чужий. Згадати ту саму паляницю чи інші популярні слова із «паролів». Або щось страшніше: коли українські військові звільнили окуповані території, а люди у підвалах просто не знали, хто до них звертається: свої чи чужі? Таке ж питання до українців за кордоном, розмовляючи російською на вулицях, наприклад Польщі, чи враховуєте, що вас можуть прийняти за росіянина?
«Мова — головна ознака нації і це не пусті слова. Вчені, лінгвісти, філософи довели цю тезу, але яскраво вона проявилась після 24 лютого. 23 лютого деякі засинали, як населення України, а прокидались вже громадянами. Відбулось загострення самосвідомості, національної свідомості», — наголосила Ярослава.
Не здається, що людям, які знаходяться у відносно спокійних областях, використовувати задля своїх маніпуляцій хлопців, що в окопах моляться російською, щонайменше дивно? Бо ті, хто побував на деокупованих територіях, яскраво бачать контраст і окупанти звільнили їх від бажання спілкуватись російською. Проте поки ви не військовий в окопі, навряд чи маєте моральне право апелювати до їхньої поведінки задля свого прикриття. Ярослава поділилась з нами історією: «Питанням дерусифікації я займаюсь з кінця 2016 року. За цей час жодного разу не чула від військових, що я займаюсь маячнею. Тому дратує ситуація, коли до цього вдаються люди, які жодного стосунку до фронту не мають. Тому особисто я вже стала розповідати, що мій чоловік воює вже понад 6 років і підтримує як мої переконання, так і мовний закон… У нас з чоловіком є друг із Дніпра. 24 лютого він був у складі 36 бригади, яка стояла у Маріуполі. Потім був серед тих морпіхів, які проривались у квітні на Азовсталь, отримав кілька поранень. Тоді багато людей загинуло, а він і його побратими потрапили у полон. Його змогли повернути десь за сім місяців. Зазвичай говорить російською, але коли дзвонив моєму чоловіку, то почав мнутись так: «я плохо разговариваю, но я навчусь, я стараюсь». Скажіть цьому хлопцю, що ми займаємось фігнею? Таких прикладів чимало. Військові справді стараються».
Що треба пам’ятати, ми з військовими зростали разом в однакових умовах, навчальних закладах, в тому ж культурному полі. Всі однаковою мірою зросійщені, але тенденція у ЗСУ все ж берегти свою національну ідентичність. Тому, якщо наші службовці стараються, чому ми не можемо?
На противагу російськомовним військовим йдуть україномовні злочинці. Для прикладу ми взяли пост колишнього ексрадника ОП Олексія Арестовича стосовно скандалу із «криптанами із Франика», які влаштовували у Києві секс-вечірки: «Якщо ґвалтівник розмовляв з жертвою українською, чи повинна ця дівчина вважати, що українська – мова агресора і в ній, цій мові, здавна закладені глибокі ідеологічні ґвалтівні патерни». Взагалі потреба пояснювати цю думку, те ж саме, що і роз’яснювати ознаки расизму. Не кожен темношкірий — вбивця, не кожна білявка — тупа, не кожен україномовний — святий. Бо мова — елемент людини, проте вона ніяк не впливає на її виховання, моральні принципи, бажання порушувати правила ПДР, робити дурні чи небезпечні вчинки. До чого тут питання мови, і чому у випадку злочинів на цьому акцентують увагу?
За останні роки українська ожила, більше немає сухого офіціозу та виключно лексикону, яким послуговувався Шевченко. З’явилось багато контенту, який допомагає зайняти мові свою нішу у побутовому житті. Чому ми наголошуємо саме на побутовому житті, бо мова часто опиняється у декоративній позиції, ніби вона експонат у музеї. Українською можна сваритись, торгуватись, доводити теорії, кохати, а також бити, стріляти, вбивати.
«Вона може бути тошнотно-ніжною, а може бути наскільки твердою і міцною, як останній цвях у домовині ворога», — написали у Демократичній сокирі.
Так чому ж ми так навчались і звикли? Чому мова міжетнічного спілкування у болгарів, гагаузів та молдаван у Одеській області — російська? Це все результати політики зросійщення і бажання створити надлюдину під назвою хомосоветікус.
Зросійщення саме у Радянському союзі відбувалось не під соусом, що російська мова краща — її називали мовою міжетнічного спілкування. Тому з часом, коли ця думка огортала наш побут, навчання, роботу — з’явився вираз: «разговаривай на нормальном языке». Зневага до свого — результат системної політики, яка починалась зі шкіл, бо вчителі російської отримували надбавку, більше годин викладання, тобто привілеї. І далі за схемою, у ВНЗ і на виході ми мали «русскоговорящего товарища». Розвиток та зростання було неможливим без російської мови. А наразі кожен, хто хоче у вільній Україні розвивати свою культуру, затаврований, як неонацист.
Мова зазнавала тривалого лінгвоциду через репресії, «Розстріляне Відродження», навчання у ВНЗ винятково російською, формування «гармонійних» правописів і це було, як за часів Петра І, Олександра III, Миколи ІІ так і за чинного їхнього президента. Щоб не бути голослівною, рандомно наведемо кілька історичних подій.
У 1677 році Патріарх московський Іоаким наказав видерти з українських книжок аркуші «не подібні до книг московських». Наступного століття у 1729 році Петро ІІ наказав переписати з української на російську всі державні постанови і розпорядження. Вже у 1847 відбувся розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Для прикладу у 1903 — на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою. 2022 рік — перше, що вчинили окупанти у Маріуполі — змінили таблички з назвою міста на російськомовні. Бо для росії мовне питання на часі завжди. То чому для нас це не зараз?
P.S: У цій рубриці немає редакційних статей і матеріал відображає виключно точку зору автора.

Усі новини
як Skybrator видобуває енергію завдяки вібрації (відео)

У той час як традиційні вітряні турбіни домінують у багатьох країнах, ця іспанська технологія кидає виклик усталеним уявленням у цій галузі.
Вітрогенератор циліндричної форми з вібраційним механізмом був створений стартапом Vortex Bladeless і може стати новим рубежем у галузі вітроенергетики, обіцяючи бути ефективнішим, тихішим, дешевшим і менш інвазивним, ніж традиційні вітряки, пише ecoticias.com.
Вітряна турбіна без лопатей
У Skybrator немає обертових лопатей, шестерень або валів. Він використовує систему вертикальних коливань, створюваних вітром навколо циліндра, закріпленого на основі. В основу покладено так зване вихроутворення. Воно викликає вібрацію циліндра, яка перетворюється на електрику через генератор змінного струму, розташований в основі пристрою.
Насправді, це відомий фізичний принцип, але досі мало вивчений для використання у виробництві енергії. Головна особливість інновацій Vortex Bladeless полягає саме в адаптації цього руху до простої, міцної та ефективної конструкції. Це пов’язано з тим, що пристрій може бути виготовлений з меншою кількістю компонентів, практично не потребує обслуговування і не потребує регулювання за напрямком вітру.
Крім того, воно не створює шуму і не становить небезпеки для птахів, за що часто критикують звичайні турбіни. Компактна конструкція дає змогу встановлювати Skybrator у міських умовах, на дахах або в місцях, де використання великих турбін є недоцільним, що робить його перспективним варіантом для використання в житлових будинках або мікромережах.
Принцип роботи турбіни Skybrator
Чим примітна турбіна Skybrator
Турбіна все ще перебуває на стадії розроблення та випробувань, але всі технології, пов’язані з Vortex Bladeless, є альтернативою побутової сонячної енергії. Яким чином: тоді як сонячні панелі виробляють енергію вдень, Skybrator може працювати ефективніше вночі, коли швидкість вітру збільшується, створюючи природну гібридну систему енергетичної самодостатності.
Крім того, ще однією важливою відмінністю є зниження впливу на навколишнє середовище і візуальне сприйняття. Це пов’язано з тим, що порівняно з великими вітряними електростанціями, що займають великі площі, Skybrator екологічніша і доступніша. Безшумна робота і відсутність видимого обертального руху роблять її практично непомітною в міському середовищі.
Як і будь-якому нестандартному винаходу, цій технології ще належить подолати технічні бар’єри та ринковий скептицизм. Для наочності: з 2015 року інженери та експерти наголошують, що реальна енергоефективність порівняно з традиційними турбінами поки що не доведена в широкому та різноманітному контексті. Крім того, естетика пристрою також стала об’єктом жартів у соціальних мережах, що, хоча й сприяє впізнаваності, може відвернути увагу від реальних переваг інновації.
З іншого боку, стартап уже здобув визнання великих гравців, як-от норвезька державна компанія Equinor, яка занесла Vortex Bladeless до десятки найперспективніших стартапів в енергетичному секторі.
Раніше ми писали, що турбіни від Vortex Bladeless здатні виробляти електроенергію за швидкості вітру 3 м/с. Безлопатеві турбіни працюють на частотах нижче 20 Гц, тобто вони практично безшумні, отже, їх можна встановлювати в міських районах. Також їхня конструкція не становить жодної загрози для птахів чи кажанів, які могли б поранитися.
Події
Зйомки п’ятого сезону серіалу «Емілі в Парижі» плануються у Венеції

Зйомки п’ятого сезону популярного серіалу Netflix «Емілі в Парижі» після Рима та Парижа проходитимуть у Венеції.
Про це повідомляє The Variety з посиланням на губернатора регіону Венето Луку Дзая, передає Укрінформ.
За словами губернатора, зйомки у Венеції проходитимуть з 5 по 15 серпня. Режисер Ендрю Флемінг зараз проводить пошук локацій.
У Netflix цю інформацію наразі не прокоментували.
Зйомки п’ятого сезону серіалу «Емілі в Парижі» стартували у травні у Римі, у червні знімальна група працювала у Парижі.
Як повідомляв Укрінформ, комедійний серіал «Емілі в Парижі» став найпопулярнішим у 2020 році для Netflix.
В Україні другий сезон шоу спричинив скандал через показаний у ньому образ українки. Зокрема, тодішній міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко назвав його “неприйнятним” і “образливим”.
Фото: Netflix/Courtesy Everett Collection
Відбудова
Фонд енергоефективності знову прийматиме заявки на програму «ВідновиДІМ» із 15 липня

Із 15 липня відновлюється прийом заявок на участь у програмі «ВідновиДІМ».
Як передає Укрінформ, про це повідомляє ДУ «Фонд енергоефективності».
«Наглядова рада Фонду енергоефективності ухвалила рішення про відновлення прийому заявок – і вже з 15 липня пошкоджені будинки, у яких створено ОСББ, знову можуть стати учасниками програми «ВідновиДІМ», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що був збільшений граничний розмір гранту, який ОСББ може отримати на один об’єкт відновлення, — з 8,8 млн грн до 10 млн грн. До переліку прийнятних заходів за програмою внесли встановлення індивідуального теплопункту.
Крім того, відтепер на фасадах зі значними пошкодженнями внаслідок бойових дій можна замінити старі дерев’яні світлопрозорі конструкції опалювального контуру (вікна або балконні блоки квартир) навіть без візуальних ознак пошкоджень, якщо вони не є енергоефективними.
Згідно з оновленими умовами програми «ВідновиДІМ», ОСББ отримуватиме 60% гранту на першому етапі та 40% — після завершення робіт. Розмір гранту на технічний нагляд становить 1,5% від вартості будівельних робіт, що оплачуються за рахунок грантових коштів, але не більше 80 тис. грн.
Як повідомлялося, Фонд енергоефективності отримає 18 млн євро від ЄС та Німеччини на розширення програм для житлового сектору.
-
Війна5 днів ago
ЗСУ застосує першу автономну турель Sky Sentinel для знищення дронів Shahed
-
Війна1 тиждень ago
Кремль залучить інженерні війська Лаосу для розмінування в Курській області
-
Війна1 тиждень ago
У Дніпропетровській області боїв з ворогом не відбувається
-
Відбудова1 тиждень ago
Мінімальну зарплату будівельникам, які працюють на обʼєктах відновлення, підвищили удвічі
-
Усі новини1 тиждень ago
їм понад 300 000 років (фото)
-
Усі новини1 тиждень ago
астронавт NASA з орбіти зробила знімок дивної червоної блискавки (фото)
-
Політика1 тиждень ago
Португальська декларація ПА ОБСЄ: основні пункти
-
Війна1 тиждень ago
В Україні оголошували повітряну тривогу через зліт МіГ-31К