Криминал
Снєгирьов: Саме такі люди, як актор Луспєкаєв, уславлюють Луганщину
«Я мзду не беру, мне за державу обидно». Таким заголовком можна було б починати статтю про боротьбу з корупцією – тема сьогодні, на жаль, дуже актуальна в Україні…
Але про це – іншим разом. Фраза митника Павла Верещагіна з фільму «Біле сонце пустелі» вже давно стала крилатим висловом. Але мало хто знає, що актор, який зіграв Верещагіна, народився і провів більшу частину свого життя в Луганську.
Павло Борисович Луспєкаєв – мій земляк, людина надзвичайно великого таланту і надзвичайно важкої долі.
Павло Луспєкаєв народився 20 квітня 1927 року в Луганську і на початку 1940-х поступив до Луганського ремісницького училища. Під час евакуації хлопець на деякий час опинився аж у Фрунзе. Але в 1943-му, Луспєкаєву тоді ледь виповнилося 15 років, пішов добровольцем на фронт. На фронті Павло опинився у складі партизанської розвідувальної групи. Але довго партизанити йому не довелося – він дістав тяжке поранення, ледь не втративши руку. Після одужання Павла направили до штабу партизанського руху 3-го Українського фронту. Після демобілізації в 1944-му він повернувся в Луганськ – тодішній Ворошиловград.
В цей час Луспєкаєв захопився акторським мистецтвом. В 1944-му його він вже в трупі Ворошиловградського обласного російського драмтеатру, а в 1946-му році він поступив в Театральне училище імені Щєпкіна, де відзначився особливими успіхами. Там же він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Інною Кириловою. За чотири роки подружжя Луспєкаєвих переїжджає до Тбілісі, потім до Києва, потім – до Ленінграду.
В 1962-му році у Луспєкаєва почалися проблеми зі здоров’ям – дали про себе знати військові травми: в одному з рейдів йому довелося кілька годин пролежати на снігу і він сильно обморозив ноги, що призвело до порушення кровообігу в ногах. У 1966-му році, під час зйомок фільму «Республіка ШКІД» Луспєкаєв в черговий раз потрапив до лікарні.
Лікарі наполягали на ампутації обох ніг до коліна, але Луспєкаєв категорично відмовився, адже безногому дорога до знімальних майданчиків закрита. Однак, йому довелося погодитися на ампутацію спочатку однієї стопи, а потім і другої. Після операції почалися неймовірні фантомні болі. Лікарі виписали Луспєкаєву сильне знеболююче, фактично – наркотик, від якого актор швидко впав в залежність. Усвідомивши це, Луспєкаєв зробив титанічне зусилля над собою і відмовився від препарату. Пролежавши тиждень у хворобливому забутті, він зміг побороти себе. Допомогли і обставини: тодішній міністр культури Катерина Фурцева звернула увагу на трагічну ситуацію Луспєкаєва і дала розпорядження знайти для нього необхідні ліки, а також найкращі закордонні протези.
Луспєкаєву вдалося побороти хворобу дуже ненадовго – в 1969-му році йому знову стало гірше. На зйомках фільму «Біле сонце пустелі» він був змушений відпочивати кожні 20 кроків – настільки йому було важко ходити… А 20-го квітня 1970-го Луспєкаєва не стало – не витримало серце. Однак, достойного прощання з Павлом Луспєкаєвим не відбулося, бо він помер «невчасно», напередодні ювілею з дня народження Леніна. Його тіло перевезли з Москви до Ленінграду, де і поховали «без особливого шуму»…
В 2008 році я звернувся до мера Луганська Кравченка з проханням надати дозвіл встановити власним коштом на будівлі луганського обласного драматичного театру меморіальну дошку на честь Павла Борисовича Луспєкаєва. Окремо наголошувалося, що я, як націоналіст, розуміючи місцеву регіональну специфіку, не вважаю за можливе відхрещуватися від видатних земляків тільки тому, що вони грали в російському, а не українському драмтеатрі.
26 жовтня 2010 року планувалося, згідно офіційно поданої до міської ради заявки, встановлення цієї дошки, виготовленої моїм коштом. Утім головний архітектор міста Женеску разом із працівниками міліції заборонив встановлення меморіальної дошки, аргументувавши це відсутністю відповідного рішення міськвиконкому. Відмова у встановленні дошки звелася до бюрократичних процедур. Виявляється, що два роки було замало аби прийняти це рішення.
Після заборони у встановленні меморіальної дошки, я прийняв рішення передати її у подарунок колективу обласного драматичного театру з метою її встановлення та увічнення пам’яті видатного земляка Павла Луспєкаєва.
20 квітня 2012 року на будівлі Луганського обласного академічного російського драматичного театру була встановлена меморіальна дошка на честь П.Луспєкаєва. Характерною відмінністю нової дошки було те, що текст був виконаний російською мовою, тоді, як подарована дошка була виконана українською мовою. Тоді ж, у 2012 році, Луганському академічному обласному російському драматичному театру було присвоєно ім’я Павла Луспекаєва.
Загалом, на рахунку Луспєкаєва – більше 20 значних ролей в театрі та кіно. Лише в кіно Луспєкаєв знявся у 26 фільмах – і це при тому, що мав величезні проблеми зі здоров’ям. Тому він є не тільки видатним актором, а ще й людиною сильного духу і непересічної мужності. Саме такі люди, як Луспєкаєв, уславлюють Луганщину і такими людьми, як він, ми можемо по праву пишатися.
«>
23.04.2019
12:55
Источник
В Одессе состоится общественное обсуждение дальнейшей судьбы памятника «Основателям Одессы», расположенного на Екатерининской площади в центре города. Мероприятие пройдет под руководством управления по объектам культурного наследия Одесского городского совета в форме интернет-конференции 19 сентября в 12.00.
С учетом предложений, полученных по результатам общественного обсуждения, в период с 20 сентября 2022 года по 20 октября 2022 года включительно будет проводиться электронный опрос территориальной громады Одессы по данному вопросу с использованием вебпортала «Социально активный гражданин» Одесского городского совета.
Напомним, недавно на президентском портале было размещено несколько петиций с требованием снести монумент. Президент рассмотрел эти предложения и заявил, что судьбу памятника должны решать городские власти Одессы.
В Национальном природном парке «Тузловские лиманы» в Одесской области практически высохли уникальные мелкие внутренние озера, названные в честь академика Ювеналия Зайцева.
Об этом сообщил бывший руководитель нацпарка эколог Иван Русев.
Причиной высыхания озер стало то, что в этом году вода в лиманы почти не поступает извне.
«Не было и стока пресной воды по малым рекам в лиманы. К тому же в этом году уровень воды в реке Дунай крайне низок за последние десятилетия, поэтому вода в лиманы Джантшейский и Малый Сасык тоже оттуда не поступает и не пополняет озера», – объясняет Русев.
По его словам, сейчас «совсем» не поступает вода и из Черного моря в Тузловские лиманы. Помимо влияния военных действий на отсутствие водообмена одной из причин Русев также назвал тот факт, что администрация области не предоставила рыбакам разрешения открыть пропасть за собственные средства.
«Одесская ОГА, а именно заместитель главы ОГА Олег Муратов и Департамент экологии ОГА Павел Буланович противозаконно блокировали выдачу разрешений местным рыбакам, которые готовы были за свои средства сделать такую важную природоохранную работу, о чем я писал раньше и открыть пропасть. Но этого не произошло» , – подчеркивает сотрудник Национального парка.
В результате испарения воды из лиманов на фоне отсутствия водообмена привело к полному высыханию заповедных озер, где были сосредоточены уникальные птичьи «садики» галагазов (род уток), говорит Русев.
Национальный парк «Тузловские лиманы» — природоохранная территория в Украине на территории Белгород-Днестровского района Одесской области.
В Одессе разгорелся скандал вокруг случаев нарушения комендантского часа развлекательными заведениями. Наибольший резонанс вызвала дискотека в клубном отеле М1 на Ланжероне, видео с которой появилось в соцсетях ее участников. Шум и веселье многие сочли опасными и неуместными во время войны, когда в Одессе страдают переселенцы, в госпиталях лежат раненые, а Николаев ежедневно бомбят ракетами оккупанты.
Ситуация привлекла внимание военной администрации. О том, как поступили с нарушителями, рассказал спикер главы Одесской военной администрации Сергей Братчук.
Он заявил, что и персонал клуба и все посетители поняли, что они нарушили правила, поэтому принесли свои извинения и все вместе решили предоставить финансовую помощь подразделениям Вооруженных сил Украины. Братчук подчеркнул, что ни одного исключения для нарушителей комендантского часа, кто бы это ни был или правил в работе данных клубов, не будет.
Между тем в анонимных телеграм-каналах города появилось заявление одного из сотрудников клуба, который утверждает, что все это ложь, и на самом деле никто не был наказан. Также он написал, что никакие средства на ВСУ в клубе не собирались. Дискотека изначально была организована якобы с благотворительной целью, но кому конкретно и какая часть от собранных с отдыхающих средств уйдет — неизвестно.