Connect with us

Думки

у чому суть його розмови з Путіним

Published

on


“Трамп провів телефонну розмову з Путіним. І відразу встиг заявити про те, що переговори між РФ і Україною “почнуться негайно”. А так само про те, що Росія має намір торгувати зі Сполученими Штатами і це, мовляв, дуже вигідно. І що вигода чекає на Україну. Знову неоднозначні заяви? Аж ніяк”, — розмірковує політичний аналітик Ігар Тишкевич.

Для початку нагадаю логіку дій Трампа. Обмежуся “трикутником” інтересів на українському напрямку:

На українському напрямку це проявлялося в такому собі “трикутнику”:

  1. Забезпечити швидке припинення вогню. Бажано ДО американсько-китайського саміту, який відбудеться влітку цього року. Тобто, вийти з позицією, де США є драйвером мирного процесу і вони визначають конфігурацію і рамки угод. В іншому разі доведеться просити допомоги Сі. А це означає, що і MAGA не працює, і Пекін входить зі своїми інтересами в регіон як “миротворець”;
  2. Змінити підходи політики США на українському напрямку і продемонструвати виборцю політику отримання вигоди для Сполучених Штатів. Це угода про ресурси. Простіше кажучи, Трамп показує виборцю, що вже надана Україні допомога “окупилася” і надалі приноситиме дохід.
  3. Спробувати продемонструвати нові підходи до політики на російському напрямку. Якщо дуже просто — за рахунок розвитку економічних відносин з Москвою спробувати зіграти в стримування Пекіна. І не дозволити Росії пройти “точку неповернення” в процесі посилення технологічної та економічної залежності від Китаю.

Тепер інтереси Путіна. Мир і торгівля? Ні. Для Путіна важливо підтвердити амбіції Росії на статус глобальної супердержави. Але тут є одна проблема — без явної “картини перемоги” таке неможливо. Оскільки і КНР, і США влаштовує ситуація ослаблення російського впливу у світі. Але не влаштовує варіант розгрому будь-якої зі сторін у російсько-українській війні.

Путін усвідомлює ризики посилення залежності від Китаю і намагається торгуватися зі США (а в перспективі з ЄС), щоб знайти новий баланс. Процесу заважає війна. Але і вихід на світ без “картини перемоги” для Росії не варіант. Тому воювати Кремль налаштований досить довго. Щонайменше, провести літню кампанію (тобто наступ у період з червня до, приблизно, початку листопада), щоб спробувати домогтися вигідного становища на фронті. Ставити через ці плани трек переговорів із Трампом Путіну також не хочеться. Тому було використано ідею з “прямими переговорами в Туреччині”.


Важливо

Кремль буде готуватися. Чому перемир’я буде тимчасовим і що це означає для мілітаризації України

Коротко ідея, яка поки що виходить у Путіна: шляхом початку “прямих переговорів” спробувати розділити переговорні треки РФ — Україна, РФ — США і, можливо, РФ — ЄС. Тобто, виокремити “українську проблему”, щоб вона, замість визначального фактора у відносинах із країнами західної цивілізації, стала просто фоном. Таке Росія вже провертала у 2022 під час укладення “Зернової угоди”. Там були документи про режим судноплавства. І паралельно (формально ніяк не пов’язана з ними) Генеральна ліцензія №6 (зараз уже General License 6D), яка звільняла від санкцій усі (!) російські добрива. У 2025 ідея та сама — затягнути Україну в нескінченні розмови і суперечки — в якийсь аналог “тристоронньої контактної групи” в рамках “Мінська-2” і, при цьому, вести окремий діалог з Вашингтоном і європейськими столицями. Де кожну нібито “поступку” на українському напрямі продавати як підставу для поступок з боку США і ЄС. При цьому не вирішувати питання по суті.


Fullscreen

Для Путіна важливо підтвердити амбіції Росії на статус глобальної супердержави

Фото: Getty Images

Низка європейських лідерів чудово розуміють цю логіку і тому виступають за формат “перемир’я, потім переговори”. До них приєднується Туреччина, для якої вихід Росії з війни з сильними позиціями є загрозою політиці поширення свого впливу на Близькому Сході, в Центральній Азії, на Кавказі та в Чорноморському регіоні (і навіть в Африці, до речі).

Але слабке місце в цій формулі — США. Дивимося на початок тексту на тріаду інтересів Трампа. Бонуси на українському напрямку він уже отримав. Два інші питання були в підвішеному стані, оскільки переговори щодо закінчення війни і переговори про співпрацю з РФ були пов’язані в один пакет. Путін дав підказку — треки можна розділити. Адже “переговори” у Стамбулі пройшли. Трамп прийняв ідею і зараз пропонує зафіксувати ситуацію. Де є російсько-українські переговори (до яких інтерес у Білого Дому є, але він не визначальний). І є розмова про спільний бізнес Москви і Вашингтона. Тут інтерес колосальний. Тим більше, що РФ пропонує корисні копалини, енергетику, логістику і спільну торгівлю вуглеводнями в Європі.

Тому нас будуть змушувати йти на продовження “прямих переговорів”. Користі від цього буде мало. Імовірність укладення миру в найближчі 3-4 місяці вкрай мала. Адже Путіну потрібна “картина перемоги”. Тобто, успіхи на фронті + поступки з боку США, ЄС і НАТО. До речі, першу Трамп дав “авансом” заявивши, що Україна навряд чи стане членом Північно-Атлантичного Альянсу. Тому будуть регулярні зустрічі за досить інтенсивних бойових дій.


Важливо

Таємничий меморандум: що запропонував Путін підписати з Україною після перемовин з Трампом

Паралельно Трамп намагатиметься домовитися з Путіним. Не тільки зі стратегічних питань (ресурси, Арктика), а й з питань “швидкої вигоди”. А це повернення Росії на європейський ринок нафти і газу. Але вже через прокладку — якусь російсько-американську компанію. Але може це стане драйвером до миру? Навіть якщо будуть чорнові домовленості, США можуть почекати до осені — періоду різкого зростання попиту на газ у Європі. Що збігається за термінами з отриманням ясності в успішності або провалі російської літньої військової кампанії.

Тому українській делегації доведеться регулярно їздити на зустрічі з російськими емісарами без серйозних перспектив досягнення прийнятного результату.

Ситуація складна, але не безвихідна. Пам’ятаємо, що ідея “розділити переговорні треки” та ідеї Трампа про бізнес із Путіним не приводять у захват цілу низку держав. А це означає, що українським делегаціям буде вкрай важливо проводити консультації і виробляти систему взаємодії з європейськими партнерами і з Туреччиною. А так само (що дуже не сподобалося б Трампу, але мало б ефект), спробувати створити свій трек консультацій з КНР, Бразилією та Індією — ядром БРІКС. Завдання — до осені мати, бажано вже формальний (тобто оформлений системою договорів) механізм співпраці щонайменше з країнами Старої Європи + Британією + Туреччиною. І переговорний трек з ядром БРІКС. За такого варіанту Трампу і Путіну буде вкрай складно реалізувати свої ідеї про спільний бізнес ціною України.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.



Джерело

Думки

як вибори у США перетворилися на особисту дуель між Трампом та Обамою.

Published

on



Якщо уявити, що якимось чином Трампу вдалося б скасувати конституційну поправку, яка забороняє обрання на посаду президента втретє, то, найімовірніше, цією можливістю в нинішніх умовах скористалися б саме ці двоє. Саме тому, можливо, Трамп навіть не намагатиметься цього зробити, а боротьбу в майбутньому вестимуть їхні представники.

При цьому логіка агітації Обами побудована суто у стилі Бродського: якщо Євтушенко проти колгоспів, то я за. Зокрема, якщо Трамп проти підтримки Зеленського, то Обама за його підтримку: “У той час як ми відштовхуємо від себе ключових союзників, таких як Канада, Білий дім схиляє коліна перед Володимиром Путіним і зраджує українців, які борються за свою свободу та демократію” (Джорджія, 28 жовтня 2026 року). У першому наближенні це відкриває для України перспективу повернення Америки до “нормальної” політики в разі перемоги демократів. Але є нюанси.

  • По-перше, якщо демократи не здобудуть переконливої перемоги, і в руках Трампа залишаться суттєві важелі впливу на зовнішню політику, то Трамп займе симетричну позицію “з протилежного боку”, і шансів, що він, продовжуючи коливатися як маятник, знову полюбить Зеленського і розлюбить Путіна, стане значно менше.
  • А по-друге — що навіть важливіше — навіть побіжний аналіз виступів Обами показує, що для нього та демократів тема України займає далеко не перше місце. Тому в разі їхньої переконливої перемоги, коли відпаде необхідність протистояти Трампу, вони можуть просто втратити до неї інтерес. У цьому випадку вони за замовчуванням продовжать курс Трампа, не акцентуючи на цьому особливої уваги й не перетворюючи кожен свій крок на виставу.

Так чи інакше, завдяки цій дуелі ми отримали можливість взяти участь у репетиції майбутньої вирішальної битви, яка може на десятиліття вперед визначити траєкторію розвитку політичної системи Америки. Пряме зіткнення Трампа й Обами створює той рівень драматизму, який дозволяє відчути інтригу та напругу майбутньої битви.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці “Думки” несе автор.



Джерело

Continue Reading

Воєнний фокус

Вирубити Київ — чому Росія так і не спробувала цього зробити, хоча й могла б

Published

on


Не писав про чергову балістичну атаку. В принципі, вона була звичайна, МБА. Ті ж цілі, такі ж засоби, як і для попередніх атак. Приблизно 20 балістичних ракет. Але тут потрібно подивитись на загальну картину, а не говорити про одну атаку. Її немає сенсу аналізувати точково. Єдина відмінність — касетна БЧ по історичному центру Києва.

Але це більше до “промацування”, ніж стійка зміна тактики ударів. І з липня місяця воно постійно триває.

Чому з липня? Бо то був рекордний місяць по застосуванню балістики — під 200 ракет сумарно. Серпень і вересень — циклічно, навіть з однаковими датами. Трохи різними ракетами, але все одно — всі атаки не для знищення енергетики повністю.

Півні давно знають, що інтерсепторів немає. Ми майже не збиваємо балістику з “Цирконами”. В кожній атаці щось одне змінюється/додається. “Циркони” з різних областей, коли туман — 600 звичайних “шахедів”, інколи “Онікси”, навіть по одній Х-22/32 запускали.

І тут головне — у них є ресурси, щоб зробити залп у 60–70 балістичних ракет. Всі по ТЕЦ/ТЕС/підстанції електромережі. Закрити Києву світло і тепло. За одну, дві ночі підряд.

Але вони цього не роблять. І це точно не гуманізм, його пропагують за океаном. Тут наче бісова агонія та бажання шкодити, кошмарити та знущатися над жертвою. Щоб стікала кров’ю, щоб благала, але була при свідомості.

Вони не хочуть закінчувати цю війну. Вона їм потрібна!

Операція “Вівальді” показала, що в умілих руках механізований штурм можливий, можна пройти багато кілометрів, змістити фронт, взяти сотні полонених.

Нові ракети у півнів показують розвиток та конкуренцію в їхньому ОПК. Окрім “Філіна” — нова п’ята “Герань”, тепер 5К-5. Вони вкотре переходять до більш дешевих варіантів кошмарювання та знущань над Україною. Не для перемоги — а для наших страждань.


Важливо

Страх перед миром: Зеленський пояснив, чому Путін боїться завершення війни


Вони дотепер брешуть в своїх доповідях, вірять від низу до ГШ — Добропілля і Святогірськ “захоплені”. Роблять згенеровані відео, що їхній півень в хаті махає дуже погано згенерованим триколором.

Навіть їхній аналог Старлінку — не для армії напряму робиться, для зв’язку та керування. Запустили три десятки супутників саме для своїх брехнів, щоб особовий склад курника вірив у “вєлікую” страну. Що в наступному році всім стане легше. Але ми-то знаємо, що “Рассвет” не стане заміною в 27 році. Вони ще навіть не дійшли до виправлень дитячих помилок Старлінку, а працюють вже над позитивною думкою свого охлосу.

Зараз я бачу — економія ракет до холодів. Хоча думав, що атаки посиляться ще до початку опалювального сезону.

З виробництва більше ста балістик в місяць — весь 26 рік півні працюють в середньому на місячну атаку під 100 ракет. Тільки декілька піде на резерв — решта піде по Україні.

Але знову ж таки — це затягування часу саме з їхнього боку. Бо Старлінк не впливає на діпстрайки, їхні НПЗ і далі горять. Реактивні “шахеди” можна запускати табуном, а не по одному в годину. Щоб блокувати сервіси, роботу та установи.

Це терористи, а не свині. Бо з початку року я аналізував кожну їхню атаку. Вони були різні, з різними засобами, завданнями та штабами розробки. А зараз — гидко дивитися на ці плоскі атаки, коли і так знають, що немає у нас чим збивати.

Замість того, щоб зібрати одну дивізію на вузькій смузі фронту, втратити декілька тисяч півнів за декілька днів, але пройти набагато далі нинішніх мікротемпів — вони одиничними батраками, через інфільтрацію, намагаються щось зробити.

І на кінець, чому саме так вони роблять.

Бо не хочуть силовим шляхом, через спалювання всіх наявних резервів, забирати наші області. В Кремлі самі не знають, що хочуть і як закінчувати цю війну. Але як далі жити, якщо не буде війни? Не буде знищення українців? На кого спускати пар недовольства охлоса?

Україна має благати і, страждаючи, примкнути коліно, віддати сама ті шматки областей. Весь світ має бачити, що ми здалися, а півні перемогли.

Вони вже і так для внутрішнього охлосу постійно перемагають, подивіться ще раз відео із прапором. Вони рано чи пізно “захоплять” всі східні області, бо так скажуть по телевізору. І будемо далі битися, і це будуть показувати, як ми порушуємо їхні персональні обов’язки.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело


Важливо

Мир на трьох: чи може зустріч Трампа, Сі та Путіна наблизити завершення війни в Україні

Мир на трьох: чи може зустріч Трампа, Сі та Путіна наблизити завершення війни в Україні



Джерело

Continue Reading

Думки

коли видатний режисер скаржиться на кризу

Published

on


“Лента” відкрила традиційний київський марафон іспанських фільмів — 11-й фестиваль “Лінія іспанського кіно” у кінотеатрі “Жовтень”.

Про що фільм “Гірке Різдво” (2026) Педро Альмодовара

Отже, 2004 рік: у Ельзи (Барбара Ленні) сильна мігрень, яку неможливо полегшити ліками. Турботливий коханий Бо (Патрік Кріадо) відвозить її до лікарні. Насправді ця мігрень — прояв панічної атаки, а ще вона знімала рекламний ролик у цій лікарні, і в палаті навпроти помер пацієнт. І ні — Ельза не забобонна, просто їй страшно. Рік тому померла її мати.

Трейлер фільму “Гірке Різдво” 2026 року Педро Альмодовара

Ельза — режисерка. Серед її робіт є кілька культових (іншими словами, комерційно провальних) фільмів. На життя вона заробляє рекламою. Психотерапевт радить їй змінити обстановку, тому вона летить на вулканічний острів Лансароте, де орендує чарівну віллу.

Там режисерка розробляє сценарій свого нового фільму, присвяченого її дитинству та матері.

Для загального уявлення нам показують історію знайомства Ельзи з Бо. Він — пожежник, але у вихідні працює стриптизером.

Далі курсор на екрані повідомляє нам, що ми переносимося у 2026 рік. За комп’ютером сидить якийсь старіючий режисер Рауль (Леонардо Сбаралья), пригнічений марними спробами написати пристойний сценарій про свій творчий тупик, використовуючи депресивну кризу своєї героїні Ельзи.

"Гірке Різдво" Педро Альмодовара



Режисер Рауль — як відображення Педро Альмодовара

Фото: Скриншот

Виявляється, прототипом стриптизера Бо є партнер Рауля — Санті. За образом Ельзи ховається агент Рауля — Моніка (Айтана Санчес-Хіхон). Вона йде від Рауля після 20 років відданої роботи на нього, і цей факт лише посилює депресивні настрої старіючого режисера. Моніка йде, щоб підтримати свою подругу, яка втратила дитину. Але головне для Рауля полягає в тому, що Моніка більше не підтримує його самого.

Йому не цікавий гонорар у розмірі 200 000 євро за один день участі у фестивалі в Катарі. Він хоче написати складний сюжет, бо не може не знімати кіно.

Проникливий глядач здогадається, що Рауль — це сам Альмодовар. Класик світового кінематографа — у депресивному настрої та постійній тривозі. Він не може створити нічого схожого на свої попередні знамениті роботи. Він говорить про це з глядачами через Рауля, а той, у свою чергу, — через Ельзу.

"Гірке Різдво" Педро Альмодовара



І режисерка Ельса — це також відображення самого Альмодовара

Фото: Скриншот

Усі герої на екрані перебувають у пошуках чогось втраченого або недосяжного. Вони — немов експонати музею емоцій, зібрані Альмодоваром у ідеальну за кольорами та розрізнену за змістом експозицію.

Режисерові не вдалося об’єднати історію в цілісний сюжет, і саме про це Альмодовар знімає свій новий фільм “Гірке Різдво” 2026 року. Збірка незавершених фрагментів сценарію, які натрапили на стіну творчої кризи сценариста.

Щоб розважити глядача, якого не вдалося зацікавити логікою розповіді, Альмодовар включає у фільм епізод із піснею “La Llorona” у чудовому пізньому виконанні його улюбленої співачки — Чавели Варгас, а також запальний відвертий танець оголеного Бо, який, як ми вже знаємо, пожежник, але іноді — стриптизер.

"Гірке Різдво" Педро Альмодовара



Кадр із фільму “Гірке Різдво”

Фото: Скриншот

Одним словом, перед нами — плутана сповідь автора, а кожен персонаж у картині — щось на кшталт його сублічностей, через яких він висловлюється відверто й часто непослідовно.

У фільмі Альмодовара не обійшлося без Россі де Пальма. Вона зіграла нав’язливу немолоду сеньйору, чиє життя — нескінченна вечірка, в якій немає місця панічним атакам і мігрені. Вона — справжній оазис свята та яскравих кольорів.

Ми бачимо режисера-лауреата “Оскара” у стані повної самотності. Він зняв фільм, який не матиме касового успіху, але детально розповість про нього самого у 2026 році.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, яким вийшов фільм “Серце звіра” з Бредом Піттом.

Також у український прокат вийшла нова комедійна стрічка з трилогії про пригоди на залізниці — “Поїзд „Червона рута“”.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.