Суспільство
Кожна профспілка може вимагати розірвання трудового договору з керівником підприємства
Кожна профспілка на підприємстві задля захисту колективних інтересів працівників може вимагати від роботодавця розірвання трудового договору з керівником у разі істотного порушення ним законодавства про працю.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі про скасування рішення профспілкового комітету про розірвання трудового договору з виконувачем обов’язків директора ДП, передає Укрінформ із посиланням на преслужбу суду.
Позивач вважав рішення профспілки необґрунтованим, незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Він наполягав, що не допускав порушення законодавства про працю, а відповідач, не будучи членом спільного представницького органу профспілок, не брав участі в укладенні колективного договору державного підприємства на 2018–2020 роки, тому не мав права звертатися з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, зазначивши, що позивач допустив порушення законодавства про працю, а викладені в рішенні профспілкового комітету обставини підтверджуються судовими рішеннями в трудових спорах.
Велика Палата ВС не погодилася з такими висновками, скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове рішення, яким позовну заяву задовольнила.
Зокрема, ВП ВС дійшла висновку: якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них – через виборний орган або профспілкового представника – незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору, має право самостійно звертатися до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства.
Водночас профспілка має довести наявність законної підстави для розірвання трудового договору з керівником. Ця вимога має ґрунтуватися на істотному порушенні керівником підприємства положень законодавства про працю, про колективні договори й угоди, Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», внаслідок чого відбулося порушення колективних інтересів працівників підприємства.
Така вимога є виключним заходом, що використовується у випадках порушень законодавства про працю з боку керівника, який водночас є найманим працівником підприємства та має відповідні гарантії на працю, заявили у ВП ВС.
Вимога профспілки про звільнення керівника підприємства підлягає судовому контролю на предмет, зокрема, обґрунтованості вимог та відповідності їх вимогам законодавства, а також меті застосування механізму розірвання трудового договору з керівником підприємства з ініціативи профспілки – захисту колективних інтересів працівників підприємства.
Як повідомлялося, Кабінет міністрів затвердив Стратегію зайнятості населення на період до 2030 року, яка закладає основи нової державної політики на ринку праці.
Миколаїв розширює коло міжнародних партнерів та зміцнює міжрегіональні зв’язки. У межах цієї стратегії місто підписало офіційну угоду про співпрацю з грецьким муніципалітетом Сирос-Ермуполіс. Партнерство спрямоване на розвиток спільних проєктів та системну взаємодію між містами у різних сферах життєдіяльності.
Про це повідомила Миколаївська міська рада.
У заході взяли участь міський голова Олександр Сєнкевич, секретар міськради Дмитро Фалько та мер грецького муніципалітету Алексіс Атанасіу. До обговорення також долучилися представники дипломатичного корпусу обох країн та керівництво НУК імені адмірала Макарова.
Ця угода стала результатом домовленостей, досягнутих ще минулого року. Документ передбачає активний обмін досвідом щодо впровадження інновацій у розвиток громад, поглиблення культурних і торговельних зв’язків, а також реалізацію спільних освітніх проєктів. Мер підкреслив, що така взаємодія виводить відносини між містами на новий рівень і сприятиме зміцненню взаємовигідного партнерства.
Сєнкевич також подякував грецьким колегам за підтримку в складні часи. Загалом місто вже має 30 міст-партнерів, причому 18 угод про побратимство було укладено саме після початку повномасштабного вторгнення. Це свідчить про послідовну роботу громади над залученням міжнародної допомоги та розширенням кола іноземних союзників.
Раніше, Україна з європейськими партнерами запланували інтеграцію транспортних маршрутів в європейську мережу, зокрема ділянки Александруполіс-Одеса. Представники України, сусідніх країн та Єврокомісії обговорили розвиток коридору для підвищення економічної стійкості та мобільності в умовах війни.
На початку вересня тогоріч відбулася установча онлайн-зустріч представників міністерств, відповідальних за транспорт та інфраструктуру України, Греції, Румунії, Болгарії та Молдови, а також Європейської Комісії.
У п’ятницю, 6 лютого, відбулася 74 сесія Ізмаїльської міської ради.
Головним питанням порядку денного, що набуло широкого розголосу, стало припинення договору між Ізмаїльською міською радою та Саф’янівською сільською радою щодо оренди будівлі інфекційного відділення.
Детальніше – у репортажі видання «Південь сьогодні».
Ветеран російсько-української війни Назар Давін на службі. Фото: Назар Давін/особистий архів
Повномасштабна війна з боку Росії стала точкою неповернення для мільйонів українців. Хтось залишив свої домівки, хтось змінив професію, а хтось узяв до рук зброю, щоб захистити країну. Серед них — ветеран російсько-української війни Назар Давін. До 24 лютого 2022 року він будував власний бізнес, займався спортом і жив звичайним життям. Але в одну ніч усе змінилося.
Про службу, бойове поранення, реабілітацію та новий сенс життя через спорт, розповів журналістам Новини.LIVE ветеран російсько-української війни Назар Давін.
Реклама
Читайте також:
Повномасштабне вторгнення
До початку великої війни Назар мав клінінгову компанію, поступово розвивав власну справу та будував плани на майбутнє. Його життя, як і життя більшості українців, було стабільним і передбачуваним. Робота, повсякденні турботи, звичні зустрічі з друзями — усе це здавалося незмінним. Однак новини про початок вторгнення перекреслили звичну реальність. Уже в перші години Назар зрозумів: залишатися осторонь він не зможе.
“Сказав, що все, я йду захищати країну. Тобто, на той час, в скільки РТЦК заходив, військоматів. І вже на Голосійському нас тоді прийняли, і потихеньку так закрутилось”, — згадує ветеран російсько-української війни Назар Давін.
Рішення було усвідомленим і твердим. Назар не шукав додаткових причин чи виправдань — він просто знав, що має діяти. Для нього це було питання відповідальності перед країною, родиною та самим собою. Уже з перших днів служби він опинився серед тих, хто стримував ворога на найгарячіших напрямках. Разом із побратимами він був прикомандирований до 95-ї бригади, згодом виконував бойові завдання на Миколаївському та Херсонському напрямках у складі 112-ї бригади київської територіальної оборони. Саме там він провів значну частину служби, виконуючи завдання в умовах постійної небезпеки.
Бойове поранення
Виконання бойових завдань вимагало максимальної концентрації, адже будь-яка помилка могла коштувати життя. Назар згадує одну з операцій на островах після підриву Каховської гідроелектростанції. Територія була складною для пересування: густі зарості, зруйнована місцевість і повна невизначеність створювали додаткову загрозу для військових. Саме під час одного з таких виходів він отримав важке поранення.
“Слава Богу, що ми обійшлися малою кров’ю на той час. Не так сильно нас помітили. Тому що, я підірвався, і наступний раз мій старший групи підірвався, тому що ми працювали 2–2, він на наступний день”, — розповідає військовий.
Попри важкість ситуації, чоловік морально був готовий до будь-якого розвитку подій. Усвідомлення ризику було частиною служби, і він прийняв це ще тоді, коли вперше вирушив на фронт. Після поранення на нього чекала тривала реабілітація. Однак навіть у цей складний період він не втрачав внутрішньої стійкості. Після кількох місяців відновлення Назар повернувся до служби та ще пів року провів на фронті. Лише згодом він ухвалив рішення завершити військову службу.
Реабілітація і новий виклик
Після важкого поранення почався новий етап — повернення до життя. Реабілітація вимагала не лише фізичних зусиль, а й психологічної витримки. Кожен день ставав випробуванням, але водночас і кроком вперед. Від самого початку військовий поставив перед собою чітку мету — не просто відновитися, а повернутися до життя та фронту.
“В мене стояла чітка ціль — встати і повернутися назад. Тому були плюс-мінус моменти, але на мене завжди сварилися. Я як тільки вдягнув протез, я навіть костилі майже не брав. Тому всі сварилися. В мене стояла основна ціль, повернутися, і я її добився”, — каже ветеран.
Після фронту виникає відчутний розрив між військовим і цивільним життям. Це різні реальності, які непросто поєднати. Проте Назар переконаний: головне — не втрачати внутрішній стрижень і рухатися вперед, попри всі труднощі.
Відновлення спортом
Саме спорт став для Назара одним із ключових інструментів відновлення. Він прийшов до нього у 2023 році, під час реабілітації після поранення. Тоді в Одесі відкривалася філія ліги, яка працює з ветеранами та людьми з ампутаціями. Там він познайомився з джиу-джитсу — видом спорту, що відкрив для нього нові можливості.
“Чому саме джиу-джитсу? Це один з таких видів спорту, які дуже чітко можна підлаштувати під будь-яку ампутацію. Чи двох ніг, чи руки. І в сенсі цього є багато різних моментів”, — розповідає Назар.
Спорт став не лише фізичною активністю, а й способом знайти внутрішній баланс. Тренування допомагають відновити не тільки тіло, а й психіку. Спілкування з однодумцями, які пройшли подібний шлях, створює відчуття підтримки та розуміння.
Як змінилася Одеса під час війни
Війна змінила не лише людей, а й міста. Одеса поступово трансформується разом із країною. Попри всі труднощі, він бачить у цих змінах позитивний потенціал і сподівається, що вони приведуть до сильнішого та більш свідомого суспільства.
“Одеса потрошки трансформується. І завжди, як кажуть, треба починати з себе. Тому, в цілому, я надіюся, ці зміни, які зараз відбуваються в Одесі і в Одещині, вони будуть на краще”, — зазначає ветеран російсько-української війни Назар Давін.
Історія Назара Давіна — це приклад сили духу та здатності не зламатися навіть після найважчих випробувань. Війна змінила його життя, але не змогла забрати головного — віри в себе та майбутнє. Сьогодні він продовжує відновлюватися, займається спортом і будує нові плани. Його шлях — це нагадування про те, що навіть після фронту боротьба триває. І ця боротьба — за життя, за відновлення і за право рухатися вперед.
Раніше ми писали, що в Одесі відбулася акція пам’яті, присвячена річниці анексії Криму та вшануванню жертв Небесної Сотні. Одесити вкотре засвідчили: вони пам’ятають, що Україна вже багато років живе в умовах боротьби — за свою землю, за рідних і близьких, за право бути вдома, у вільній і незалежній країні.
Також ми розповідали історію старшого лейтенанта Дмитра Дмитрієва, який повернувся з російського полону. Його шлях додому — це історія витримки, віри та внутрішньої сили, яку складно осягнути тим, хто ніколи не стикався з неволею. Як українські захисники витримують цей жах? Завдяки вірі в Україну, підтримці побратимів і незламному бажанню повернутися додому.
-
Усі новини1 тиждень agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Усі новини1 тиждень agoщось знищує їх останні три роки (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Суспільство1 тиждень agoСлужба відновлення пояснила, що сталося із трасою Одеса-Київ Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoТренди ТікТок — жінка розриває мережу відео з села
-
Війна1 тиждень agoВійна в Україні — на фронті загинули молоді захисниці Кара і Лайза
-
Одеса1 тиждень agoВибух авто в Одесі — затримали підозрюваного
-
Політика1 тиждень agoЯкщо Росія не припиняє вторгнення, то обсяг допомоги мав би тільки зростати